Основи кримінального права України

12 Призначення покарання

Призначення покарання можна визначити як діяльність суду по вибору виду і розміру покарання щодо особи, винної у вчиненні

злочину. Таким чином, покарання призначається виключно судом і тільки щодо особи, винної у вчиненні злочину.

Суд призначає покарання керуючись загальними засадами. Це означає, що покарання призначається: 1) у межах, установлених у санкції статті Особливої частини КК, що передбачає відповідальність за вчинений злочин; 2) відповідно до положень Загальної частини КК; 3) враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.

При призначенні покарання обставинами, які його пом'якшують, визнаються:

• 1) з'явлення із зізнанням, щире каяття або активне сприяння розкриттю злочину;
• 2) добровільне відшкодування завданого збитку або усунення заподіяної шкоди;
• 3) вчинення злочину неповнолітнім;
• 4) вчинення злочину жінкою в стані вагітності;
• 5) вчинення злочину внаслідок збігу тяжких особистих, сімейних чи інших обставин;
• 6) вчинення злочину під впливом погрози, примусу або через матеріальну, службову чи іншу залежність;
• 7) вчинення злочину під впливом сильного душевного хвилювання, викликаного неправомірними або аморальними діями потерпілого;
• 8) вчинення злочину з перевищенням меж крайньої необхідності;
• 9) виконання спеціального завдання з попередження чи розкриття злочинної діяльності організованої групи чи злочинної організації, поєднане з вчиненням злочину у випадках, передбачених КК.

При призначенні покарання суд може визнати такими, що його у пом'якшують, й інші обставини, не зазначені вище.

Якщо будь-яка з обставин, що пом'якшує покарання, передбачена в статті Особливої частини КК як ознака злочину, що впливає на його кваліфікацію, суд не може ще раз враховувати її при призначенні покарання як таку, що його пом'якшує.

При цьому, особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

При призначенні покарання обставинами, які його обтяжують, визнаються:

• 1) вчинення злочину особою повторно та рецидив злочинів;
• 2) вчинення злочину групою осіб за попередньою змовою (частина друга або третя статті 28 КК);
• 3) вчинення злочину на ґрунті расової, національної чи релігійної ворожнечі або розбрату;
• 4) вчинення злочину у зв'язку з виконанням потерпілим службового або громадського обов'язку;
• 5) тяжкі наслідки, завдані злочином;
• 6) вчинення злочину щодо малолітнього, особи похилого віку або особи, що перебуває в безпорадному стані;
• 7) вчинення злочину щодо жінки, яка завідомо для винного перебувала у стані вагітності;
• 8) вчинення злочину щодо особи, яка перебуває в матеріальній, службовій чи іншій залежності від винного;
• 9) вчинення злочину з використанням малолітнього або особи, що страждає психічним захворюванням чи недоумством;
• 10) вчинення злочину з особливою жорстокістю;
• 11) вчинення злочину з використанням умов воєнного або надзвичайного стану, інших надзвичайних подій;
• 12) вчинення злочину загально небезпечним способом;
• 13) вчинення злочину особою, що перебуває у стані алкогольного сп'яніння або у стані, викликаному вживанням наркотичних або інших одурманюючих засобів.

Суд має право, залежно від характеру вчиненого злочину, не визнати будь-яку із зазначених у частині першій цієї статті обставин, за винятком обставин, зазначених у пунктах 2,6,7,9,10,12, такою, що обтяжує покарання, навівши мотиви свого рішення у вироку.

При призначенні покарання суд не може визнати такими, що його обтяжують, обставини, не зазначені вище.

Якщо будь-яка з обставин, що обтяжує покарання, передбачена в статті Особливої частини КК як ознака злочину, що впливає на його кваліфікацію, суд не може ще раз враховувати ЇЇ при призначенні покарання як таку, що його обтяжує.

Підстави для призначення більш м'якого покарання, ніж це передбачено відповідною статтею Особливої частини КК за вчинений злочин, визначаються статтею 69 КК. Це означає, що за наявності декількох обставин, що пом'якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, з урахуванням особи винного, суд, умотивувавши своє рішення, може призначити основне покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції статті Особливої частини КК, або перейти до іншого, більш м'якого виду основного покарання, не зазначеного в санкції статті за цей злочин. У цьому випадку суд не має права призначити покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої для даного виду покарання в Загальній частині КК.

На підставах, передбачених у частині першій цієї статті, суд може не призначати додаткового покарання, що передбачене в санкції статті Особливої частини КК як обов'язкове.

Більш суворе покарання, ніж передбачене відповідними статтями Особливої частини КК за вчинений злочин, може бути призначене в таких випадках.

• 1. За сукупністю злочинів (ст. 70 КК) - у випадку, якщо хоча б один із злочинів є умисним тяжким або особливо тяжким, суд може призначити остаточне покарання за сукупністю злочинів у межах максимального строку. Наприклад, позбавлення волі на строк до 15 років. Якщо хоча б за один із вчинених злочинів призначено довічне позбавлення волі, то остаточне покарання за сукупністю злочинів визначається шляхом поглинання будь-яких менш суворих покарань довічним позбавленням волі.
• 2. За сукупністю вироків (ст. 71 КК) - у випадку, якщо хоча б один із злочинів є особливо тяжким, загальний строк позбавлення волі може бути більшим п'ятнадцяти років, але не повинен перевищувати двадцяти п'яти років. При складанні покарань у виді довічного позбавлення волі та будь-яких менш суворих покарань загальний строк покарання, остаточно призначеного за сукупністю вироків, визначається шляхом поглинання менш суворих покарань довічним позбавленням волі.

Строки покарання обчислюються відповідно в роках, місяцях та годинах. При заміні або складанні покарань, а також у разі зарахування попереднього ув'язнення допускається обчислення строків покарання у днях.