З переходом економіки України до ринкових відносин словосполучення "управління організацією" стало широко вживатися як "менеджмент організації". Сьогодні вони часто використовуються як ідентичні, що підтверджуються у наукових працях зарубіжних і вітчизняних авторів.
Менеджмент - це самостійний вид професійної діяльності, направлений на досягнення визначених цілей шляхом раціонального використання матеріальних, фінансових і трудових ресурсів з обов'язковим застосуванням економічних методів управління.
Менеджмент - це управління в ринкових умовах, яке передбачає:
орієнтацію підприємства (організації, фірми) на попит та вимоги ринку, запити конкретних споживачів і організацію виробництва тих видів продукції, які користуються попитом;
прагнення до підвищення ефективності виробництва і досягненню оптимальних результатів з меншими витратами;
господарська самостійність, яка забезпечує свободу прийняття рішень тим особам, які несуть відповідальність за кінцеві результати діяльності організації та їх підрозділів;
постійне коригування цілей і задач в залежності від стану і вимог ринку;
виявлення кінцевого результату діяльності організації визначається на ринку в процесі обміну;
використання сучасної інформаційної бази і обчислювальної техніки для багатоваріантних розрахунків при прийнятті оптимальних рішень.
Але термін "менеджмент" не є в повній мірі є аналогом терміну "управління". Термін "управління" значно ширший і застосовується до різних видів людської діяльності (наприклад, управління автомобілем), сфер діяльності (управління живою і неживою природою, управління державою), органів управління (підрозділів управління в різних формах власності, підприємствах та їх об'єднаннях).
Термін "менеджмент" застосовується лише до управління соціально-економічними процесами на рівні організації (підприємства, фірми), діючої в ринкових умовах.
Менеджмент як самостійний вид професійної діяльності передбачає, що менеджер незалежний від власності організації, в який він працює (може мати акції, а може працювати по контракту). Менеджмент забезпечує зв'язок та єдність виробничого процесу і об'єднує всіх спеціалістів, які працюють під керівництвом менеджера.
Зростаючи вимоги до управління організаціями АПК зумовлені збільшенням їх розмірів (великі агрохолдінги, які обробляють велику кількість площ), складністю інноваційно-інтенсивних технологій вирощування сільськогосподарських культур, необхідністю підвищення конкурентоспроможності продукції у зв'язку із вступом України до СОТ. Під господарською діяльністю відносно менеджменту розуміють роботу організацій в різних галузях економіки, якщо вона направлена на здобуття прибутку як кінцевого результату в залежності від їх конкретних цілей. Таким чином, "менеджмент" застосовується тільки до тих категорій організацій, які мають на меті досягнення прибутку і діють на ринку як самостійні економічні суб'єкти (виробничі організації, банки, страхові установи, туристичні агентства, транспортні компанії).
Зміст господарської діяльності включає: впровадження результатів науково-дослідних робіт; забезпечення виробництва усіма необхідними ресурсами для виконання технологічного процесу; розробки нових технологій та їх удосконалення; забезпечення необхідного рівня якості продукції; проведення комерційних операцій, товаропросування та здійснення всіх видів розрахунків, технічне обслуговування; матеріально-технічне та фінансове забезпечення; підбір персоналу.
Ефективна господарська діяльність організації вимагає удосконалення стилю роботи, який ґрунтується на постійному пошуку нових можливостей, умінні залучати й використовувати для вирішення поставлених завдань ресурси із різних джерел. Зміни у змісті господарської діяльності організації пов'язані у першу чергу зі змінами в характері власності і появою багаточисельних індивідуальних та колективних власників.
Економічний механізм менеджменту об'єктивно обумовлений вимогами ринку і залежить від результатів управлінської та господарської діяльності організації. Він складається з трьох частин: внутрішньо-фірмового управління, управління виробництвом, управління персоналом (табл. 1.1 - 1.3).
Таблиця 1.1
|
Функція |
Принцип |
Економічний метод |
|
Маркетинг |
Централізація |
Комерційний інтерес |
|
Планування |
Децентралізація |
Внутрішньофірмовий розрахунок |
|
Організація |
Сполучення централізації та децентралізації |
Ціни та механізм ціноутворення |
|
Контроль |
Орієнтація на довгострокові цілі розвитку |
|
|
Мотивація |
Демократизація управління |
Таблиця 1.2
Управління виробництвом
|
Інноваційний менеджмент |
Регулювання і забезпечення процесу виробництва |
Забезпечення збуту |
Організаційна структура управління виробництвом |
|
Проведення науково-дослідних і конструкторських робіт |
Планування процесу виробництва, розробки асортиментної політики |
Розробка збутової політики |
Функціональна |
|
Науково-технічна палітра |
Підвищення якості та конкурентоспроможності продукції |
Матрична |
|
|
Виробництво нових видів продукції |
Технологічне забезпечення |
Вибір каналів і методів збуту |
Лінійно-функціональна |
|
Організація науково-технічної діяльності |
Забезпечення виробництва усіма видами ресурсів. Підвищення ефективності виробництва |
Організація збуту |
Програмно-цільове управління Програмно-цільове навчання |
Таблиця 1.3
Управління персоналом
|
Кадрова політика |
Оплата і стимулювання праці |
Групове управління, взаємовідносини в колективі |
Соціально-психологічний аспект в управлінні |
|
Принципи підбору і розставлення персоналу |
Форми оплати праці |
Залучення працюючих до управління |
Мотивація праці і творча ініціатива |
|
Умови найму і звільнення |
Шляхи підвищення продуктивності праці |
Робітничі бригади та їх функції |
Організаційна культура організації |
|
Навчання і підвищення кваліфікації |
Заохочувальні системи оплати праці |
Взаємовідносини в колективі |
Вплив управління персоналом на діяльність організації |
|
Оцінка персоналу і його діяльності |
Взаємовідносини з профспілками |