1. Управління змінами – це:
а) система циклічних і послідовних видів діяльності, в якій засобом управління впливу і з допомогою ресурсів входи трансформуються в виходи тобто в їх результати, які представляють цінність для споживача;
б) унікальна діяльність, яка має початок і кінець, направлений на досягнення певного результату і цілі, створення певного унікального продукту або послуги, при заданих обмеженнях по ресурсах і термінах, а також вимогам до якості до допустимого рівня ризику;
в) цілеспрямований вплив керівництва на внутрішні змінні організації, визначаючих її цілі, структуру, технологію і людські ресурси в результаті яких одночасно досягається зміна цінностей, прагнень і поведінки людей, а також процесів, методів, стратегій і систем;
г) досягнення такого гармонічного стану організації, за якого збігаються параметри формальної і неформальної організації і забезпечується гармонія цілей (очікувань) працівників в організації і самої організації, як соціального феномену.
2. Окремі сфери діяльності організації, що потребують певних змін та на які націлена діяльність суб’єктів впровадження цих змін – це:
а) суб’єкти управління змінами;
б) об’єкти управління змінами;
в) функції управління змінами;
г) методи управління змінами.
3. Опір змінам – це:
а) реакція людей на зміни у зв’язку з відсутністю інформації;
б) брак досвіду керівництва організувати процес запровадження змін;
в) природна реакція людей на зміни;
г) додаткові витрати.
4. Ефективна комунікація – це:
а) здатність до ефективного обміну інформацією по горизонталі з метою досягнення розуміння та підтримки на шляху реалізації цілей організації;
б) здатність до ефективного обміну інформацією по вертикалі з метою досягнення розуміння та підтримки на шляху реалізації цілей організації;
в) вміння чітко та зрозуміло формулювати свою точку зору, враховуючи потреби аудиторії, в різних умовах та з використанням різних форм (письмово й усно)та способів комунікації;
г) спроможність прислухатися до інших та забезпечувати постійний зворотній зв’язок.
5. Корпоративна культура – це:
а) етикет і правила поведінки, прийняті в корпорації;
б) система особистих і колективних цінностей, що приймаються та поділяються всіма членами корпорації;
в) закріплений відповідним рішенням керівництва корпорації регламент діяльності персоналу.
г) «одяг» компанії, який, залежно від цілей, можна міняти, досягаючи при цьому більшої відповідності з цільовою аудиторією.
6. Як співвідносяться між собою корпоративна та організаційна культура?
а) це різні за змістом поняття;
б) дані терміни вживаються як синоніми;
в) корпоративна культура ширше за змістом поняття, ніж організаційна культура.
г) організаційна культура ширше за змістом поняття, ніж корпоративна культура.
7. Корпоративна культура виконує функції:
а) внутрішньої інтеграції;
б) формування іміджу;
в) оцінно-нормативну;
г) адаптивну.
8. Як називається тип організаційної культури, що характерний для підприємств, яким властиві висока маневрованість та гнучкість відносно змін ринкової кон’юнктури?
а) модель «косяк риби»;
б) збирачі «колосків»;
в) культура «городу»;
г) культура «саду».
9. Європейський підхід до класифікації типів корпоративної культури не включає:
а) культуру ролі;
б) культуру задачі, досягнень;
в) культуру особи, людини, підтримки;
г) культуру відносин.
10. На корпоративну культуру впливають:
а) ринок;
б) конкуренція;
в) нові закони;
г) зміна менеджерського складу.