3.1. Правотворча діяльність і стан законодавства — виражається в досконалості змісту і форми нормативно-правових актів, у їх якості, продуманості, погодженості, культурі юридичних текстів, тобто в юридичній техніці підготовки, прийняття та опублікування нормативно-правових актів, вирішення процедурних законодавчих питань. Усе це разом узяте — показник рівня правотворчої (у тому числі законодавчої)
культури.
3.2. Судова, правоохоронна та інша правозастосовна діяльність — виражається в якості роботи судових, правоохоронних та інших правозастосовних органів, що є показником правореалізуючої культури посадових осіб, їх професійного знання законодавства, чітко налагодженої роботи з розгляду правових питань і доведенню їх до повного юридичного вирішення. Правоохоронна, судова, слідча, прокурорсько-наглядова, арбітражна, нотаріальна та інші види юридичної діяльності являють собою специфічне виробництво, відповідним чином організоване і сплановане. Суб'єктами цієї діяльності є юристи-професіонали, і від їх професійно-правової культури нерідко залежать долі людей.
4. Стан законності і правопорядку — стан фактичної впорядкованості суспільних відносин, урегульованих за допомогою правових засобів, змістом яких є сукупність правомірних дій суб'єктів права. Міцність правопорядку залежить від стану законності, без якої неможлива правова культура. Переконаність у необхідності додержання правових приписів нормативних актів та їх додержання — це основа режиму законності і правопорядку.
Усі названі елементи правової культури є загальними правовими засобами, що входять у правову систему суспільства і відображають різні сторони правової реальності.
Правова культура особи — це зумовлений правовою культурою суспільства стан особи, який забезпечує її правомірну діяльність. Структура правової культури особи:
правова освіченість (інформованість) — знання правових норм (пізнавальний, інформаційний аспект). Інформованість була і залишається важливим каналом формування юридично зрілої особи. Існує такий феномен правової культури як презумпція знання закону.
поважне ставлення до права — переконаність у необхідності і соціальній корисності правових норм, «віра в право», вироблення орієнтацій на правові цінності і правові настанови, на використання правових засобів задоволення потреб і інтересів (ціннісно-орієнтаційний аспект);
уміння підкоряти свою діяльність вимогам правових норм — правомірно поводитися, реалізовувати суб'єктивні права і юридичні обов'язки, користуватися правовим інструментарієм — законами та іншими актами (поведінковий, діяльнісний аспект).
Правова культура особи характеризує рівень правової соціалізації члена суспільства, ступінь засвоєння і використання ним правових засад державного і соціального життя. Показником правової культури особи служать також правові судження про право як соціальну цінність, активна робота по його здійсненню, по зміцненню законності і правопорядку. Іншими словами, правова культура особи — це її позитивна правова свідомість у дії. Вона включає перетворення особою своїх здібностей і соціальних якостей на підставі правового досвіду.
Правова культура професійної групи — одна з форм правової культури суспільства, притаманна тій спільності людей, що професійно займаються неюридичною діяльністю, яка потребує, крім фахової освіти і практичної підготовки, ще і правових знань. Як правило, це культура колективу працівників, члени якого є носіями службової правової культури. її слід відрізняти від правової культури тієї групи, що професійно займається юридичною діяльністю.
Правовій культурі професійної робочої групи (колективу) та її членам властивий вищий ступінь знання і розуміння правових явищ у відповідних галузях професійної діяльності, так лікарі-хірурги мають не менші пізнання в галузі судової медицини ніж юристи. Від правової культури професійної групи не юристів залежить службова дисципліна, правомірність поведінки, законність і правопорядок на тій ділянці, де здійснюється їх діяльність.
Правова культура професійної групи юристів вимагає більш глибокого правового мислення, мистецтва тлумачення правових актів. Від правової культури юристів перебуває в прямій залежності належне забезпечення функціонування механізму правового регулювання, ефективності правотворчості, застосування права, юридичної відповідальності. Безпосереднім її виразом є критичне творче осмислення правових норм, законів, правових явищ з погляду їх гуманістичного, демократичного і морального змісту.