Автобусний транспорт є однією з найважливіших складових системи пасажирських перевезень. Його значення особливо велике в містах, приміських зонах, районних центрах, сільській місцевості та міжміському сполученні.
На відміну від рейкового транспорту, автобусний транспорт характеризується високою гнучкістю маршрутної мережі. Автобус може обслуговувати райони, у яких відсутні трамвайні або залізничні лінії, змінювати напрямок руху відповідно до розвитку території, використовувати існуючу дорожню мережу та забезпечувати транспортний зв'язок між населеними пунктами.
Організація автобусних перевезень передбачає не тільки вибір транспортного засобу та складання розкладу. Важливими елементами транспортної системи є автобусні маршрути, зупинні пункти, кінцеві станції, автостанції, диспетчерські пункти, майданчики для відстою, дорожні елементи та інші лінійні споруди.
Від правильності розміщення та організації цих об'єктів залежать:
Тому автобусний маршрут необхідно розглядати не просто як визначений напрямок руху автобуса, а як складову цілісної транспортної системи.
Автобусний маршрут — це встановлений напрямок руху автобусів між визначеними початковим і кінцевим пунктами з визначеними зупинками, порядком руху та іншими організаційними параметрами.
Маршрут визначає просторову структуру транспортного обслуговування.
У найпростішому вигляді його можна представити:
початковий пункт → проміжні зупинки → кінцевий пункт.
У зворотному напрямку:
кінцевий пункт → проміжні зупинки → початковий пункт.
Маршрут має не тільки географічне положення, а й низку характеристик:
Автобусний маршрут виконує функцію просторового зв'язку між пунктами виникнення та погашення пасажиропотоків.
Пасажири можуть здійснювати поїздки:
Тому під час формування маршруту необхідно визначати основні транспортні потреби населення.
Наприклад:
житловий район → центр міста → залізничний вокзал
може бути основним напрямком пасажиропотоку.
В іншому випадку:
село → районний центр
може формувати приміський маршрут.
Автобусні маршрути класифікують за різними ознаками.
Основною ознакою є територія обслуговування.
За територіальним принципом розрізняють:
Кожен тип має власні особливості.
Міський автобусний маршрут забезпечує перевезення пасажирів у межах населеного пункту.
Для міських маршрутів характерні:
Міські маршрути є одним із основних інструментів забезпечення транспортної доступності населення.
Приміські маршрути забезпечують транспортний зв'язок між населеними пунктами та приміськими зонами.
Основними пасажирами є люди, які здійснюють:
Для приміських маршрутів характерна маятникова структура пасажиропотоку.
Наприклад, уранці:
приміська зона → місто
а ввечері:
місто → приміська зона.7. Міжміські автобусні маршрути
Міжміські маршрути забезпечують транспортне сполучення між містами та іншими населеними пунктами.
Їх особливостями є:
На міжміських маршрутах особливого значення набувають питання режиму праці та відпочинку екіпажів, технічного стану автобусів та організації пасажирського сервісу.
Міжнародні маршрути забезпечують сполучення між населеними пунктами різних держав.
Для них характерні:
Маршрутна організація повинна враховувати особливості пунктів пропуску через державний кордон та можливі затримки.
За схемою руху автобусні маршрути можуть бути:
Розглянемо кожен тип.
Маятниковий маршрут має два основні кінцеві пункти, між якими автобус здійснює рух у прямому та зворотному напрямках.
Схема:
А → Б → А.
Такий тип є одним із найпоширеніших.
Прикладом може бути маршрут:
житловий район → центр → житловий район.
Перевагою є простота організації руху.
Кільцевий маршрут утворює замкнену транспортну схему.
Схематично:
А → Б → В → Г → А.
Пасажир може здійснити поїздку між різними пунктами без необхідності повертатися тим самим шляхом.
Кільцеві маршрути можуть бути ефективними у великих районах з розосередженими пасажиропотоками.
Водночас вони потребують ретельного визначення напрямку руху та організації зупинок.
Радіальний маршрут з'єднує периферійну частину міста з центральною.
Схема:
периферія → центр.
Радіальні маршрути характерні для міст, у яких значна частина пасажиропотоку спрямована до центрального району.
Наприклад:
житловий масив → центральна площа.
Діаметральний маршрут проходить через центральну частину міста та з'єднує дві периферійні зони.
Схема:
район А → центр → район Б.
Такий маршрут дозволяє пасажирам здійснювати поїздки між різними частинами міста без пересадки в центрі.
Перевагою є пряме сполучення між периферійними районами.
Тангенціальний маршрут з'єднує райони міста, оминаючи центральну частину.
Схема:
район А → район Б → район В.
Такі маршрути можуть зменшувати навантаження на центральну частину транспортної мережі.
Вони особливо важливі в містах, де існують значні поперечні пасажиропотоки.
У реальній транспортній системі можуть використовуватися комбіновані схеми.
Маршрут може поєднувати елементи:
Вибір схеми залежить від:
Для оцінювання маршруту використовують систему техніко-експлуатаційних показників.
До них належать:
Довжина маршруту — це відстань між кінцевими пунктами маршруту по визначеній траєкторії руху.
Позначимо довжину маршруту через Lм.
Якщо автобус проходить від початкової до кінцевої станції 12 км, то:
Lм = 12 км.
Для двостороннього руху довжина оборотного рейсу:
Lоб = 2 × Lм.
Отже:
Lоб = 2 × 12 = 24 км.
Оборотний рейс включає рух автобуса в прямому та зворотному напрямках.
Схема:
А → Б → А.
Якщо:
А → Б = 12 км,
Б → А = 12 км,
то:
Lоб = 24 км.
Але оборотний рейс характеризується не тільки відстанню.
Необхідно враховувати:
Тривалість оборотного рейсу визначається як сума:
Наприклад:
прямий напрямок — 35 хв;
стоянка — 5 хв;
зворотний напрямок — 35 хв;
стоянка — 5 хв.
Тоді:
Tоб = 35 + 5 + 35 + 5 = 80 хв.
Середня відстань між зупинками є важливою характеристикою маршруту.
Якщо довжина маршруту становить 10 км, а між початковою та кінцевою зупинками є 19 перегонів, то:
lсер = 10 / 19 ≈ 0,53 км.
Тобто середня відстань між зупинками становить приблизно 530 м.
На практиці відстань між зупинками залежить від:
Зупинний пункт — це спеціально визначене місце на маршруті, призначене для посадки та висадки пасажирів.
Зупинка є одним із найважливіших елементів лінійної інфраструктури автобусного транспорту.
Основні функції зупинки:
Під час визначення місця розташування зупинки необхідно враховувати:
Не можна розглядати зупинку лише як місце, де автобус зупиняється.
Це одночасно:
елемент дорожньої інфраструктури + пасажирський об'єкт + елемент системи безпеки.
Посадковий майданчик призначений для безпечного перебування пасажирів під час очікування автобуса та здійснення посадки.
Він може включати:
Рівень облаштування залежить від категорії дороги, пасажиропотоку та значення зупинки.
Автобусний павільйон — споруда або конструкція на зупинному пункті, яка забезпечує захист пасажирів від несприятливих погодних умов.
Він може забезпечувати захист від:
На зупинках із великим пасажиропотоком павільйон є важливим елементом комфорту.
Пасажир повинен мати можливість отримати необхідну інформацію.
На зупинці можуть розміщуватися:
Сучасні зупинки можуть додатково обладнуватися електронними інформаційними табло.
Лінійні споруди — це комплекс об'єктів транспортної інфраструктури, розташованих уздовж автобусних маршрутів та призначених для забезпечення руху, посадки і висадки пасажирів, контролю та обслуговування транспортного процесу.
До них можуть належати:
Кінцевий пункт — місце завершення рейсу автобуса.
На кінцевому пункті можуть здійснюватися:
Кінцевий пункт повинен бути організований так, щоб автобус міг безпечно завершити рейс і підготуватися до наступного.
Кінцева станція є більш складним об'єктом, ніж звичайний зупинний пункт.
Вона може включати:
Кінцеві станції мають особливе значення на маршрутах із великим пасажиропотоком.
Диспетчерський пункт призначений для оперативного управління рухом.
Основними завданнями можуть бути:
Диспетчерський пункт може бути окремою будівлею або частиною транспортного комплексу.
Майданчик для відстою використовується для тимчасового перебування автобусів між рейсами або перед виходом на маршрут.
Він повинен забезпечувати:
Майданчик відстою не слід плутати з автобусним депо.
Депо призначене для комплексного технічного обслуговування та зберігання рухомого складу, тоді як майданчик відстою виконує переважно технологічну функцію в межах маршрутної роботи.
Автостанція — спеціалізований об'єкт, призначений для обслуговування пасажирів та організації автобусних перевезень.
Вона може включати:
Автостанції особливо важливі для приміських та міжміських перевезень.
Автовокзал є великим транспортним комплексом для обслуговування пасажирів і автобусних перевезень.
Порівняно з невеликою автостанцією він може мати:
Автовокзал часто є важливим транспортно-пересадочним вузлом.
Зупинка виконує декілька функцій одночасно.
Забезпечує посадку та висадку.
Надає пасажиру інформацію про маршрут.
Забезпечує доступ населення до громадського транспорту.
Організовує взаємодію пасажира з транспортним засобом та дорожнім рухом.
Є елементом просторової організації вулиці або дороги.
Кількість та розташування зупинок повинні враховувати пасажиропотоки.
Якщо зупинки розташовані надто рідко, пасажиру доводиться долати значні пішохідні відстані.
Якщо зупинки розташовані надто часто:
Тому необхідно шукати раціональний баланс між:
доступністю зупинки
та
швидкістю транспортного сполучення.
Доступність характеризує можливість пасажира зручно дістатися до зупинки.
Вона залежить від:
Тому оцінювати зупинку потрібно не тільки за її місцем на карті, а й з позиції реального пішохідного доступу.
Безпека є головною вимогою під час проектування та експлуатації зупинок.
Необхідно враховувати:
Особливо важливими є місця, де пасажирський потік перетинається з інтенсивним автомобільним рухом.
На дорогах поза межами населених пунктів зупинки потребують особливо ретельного планування.
Потрібно враховувати:
Мета полягає у тому, щоб автобус міг здійснити зупинку без створення небезпечної ситуації для інших учасників руху.
Технологічно процес обслуговування зупинки складається з:
під'їзд автобуса → зупинка → відкриття дверей → висадка → посадка → закриття дверей → початок руху.
Тривалість стоянки залежить від:
На маршрутах із великим пасажиропотоком навіть невелике збільшення часу стоянки може впливати на загальну тривалість рейсу.
Чим більше зупинок має маршрут, тим більше часу витрачається на:
Тому середня швидкість сполучення на маршруті залежить не лише від технічних можливостей автобуса, а й від організації зупинок.
Наприклад, автобус може технічно рухатися зі значно більшою швидкістю, але через часті зупинки та дорожні затримки його фактична швидкість сполучення буде значно нижчою.
Швидкість сполучення характеризує середню швидкість переміщення пасажира між початковим та кінцевим пунктами з урахуванням часу зупинок.
У спрощеному вигляді:
Vсп = L / T,
де:
Vсп — швидкість сполучення;
L — довжина маршруту;
T — час поїздки.
Наприклад, якщо пасажир проїжджає 12 км за 40 хв:
Vсп = 12 / (40 / 60) = 18 км/год.
Інтервал руху — час між послідовними прибуттями або відправленнями автобусів одного маршруту в одному напрямку.
Наприклад:
08:00;
08:10;
08:20;
08:30.
Тоді інтервал становить:
I = 10 хв.
Інтервал є одним із найважливіших показників якості транспортного обслуговування.
Частота руху — кількість автобусів, які проходять певний пункт маршруту за одиницю часу.
Якщо за годину проходить 6 автобусів:
N = 6 автобусів/год.
Взаємозв'язок між частотою та інтервалом:
N = 60 / I,
де I — інтервал у хвилинах.
Якщо:
I = 10 хв,
то:
N = 60 / 10 = 6 автобусів/год.
Кількість автобусів, необхідних для забезпечення заданого інтервалу, у спрощеному вигляді визначається:
A = Tоб / I,
де:
A — кількість автобусів;
Tоб — час оборотного рейсу;
I — інтервал руху.
Наприклад:
Tоб = 80 хв;
I = 10 хв.
Тоді:
A = 80 / 10 = 8 автобусів.
Цей розрахунок є базовим. У реальних умовах необхідно враховувати резерв, технологічні особливості та фактичні режими роботи.
Розклад визначає час проходження автобуса через контрольні пункти маршруту.
Він повинен бути:
Надмірно напружений розклад призводить до систематичних запізнень.
Занадто великий запас часу, навпаки, може призвести до неефективного використання рухомого складу.
Регулярність руху означає дотримання встановленого порядку та інтервалів руху.
Порушення регулярності може проявлятися у:
Наприклад, замість рівномірного руху:
08:00 → 08:10 → 08:20 → 08:30
може виникнути:
08:00 → 08:05 → 08:25 → 08:28.
У такому випадку два автобуси можуть прибути майже одночасно, після чого виникає тривалий інтервал.
Це погіршує якість перевезень навіть тоді, коли формально всі автобуси виконали рейси.
Лінійні споруди повинні враховувати не тільки рух автобусів, а й пересадки пасажирів.
Важливими є вузли:
автобус → автобус
автобус → трамвай
автобус → тролейбус
автобус → метро
автобус → залізниця.
Транспортно-пересадочний вузол повинен забезпечувати зручний і безпечний перехід між видами транспорту.
На окремих міських вулицях можуть організовуватися смуги, призначені для руху маршрутного транспорту відповідно до встановлених правил.
Їх призначення:
Ефективність автобусної смуги залежить від:
Автобусний термінал є комплексним об'єктом для організації значних пасажирських потоків.
Він може включати:
Особливо важливими є термінали у великих містах та на міжміських маршрутах.
Лінійні споруди повинні відповідати таким основним принципам:
Пасажир повинен мати безпечний доступ до транспортного засобу.
Споруди повинні бути доступними для різних категорій населення.
Пасажир повинен мати можливість комфортно очікувати транспорт.
Необхідно забезпечити доступ до інформації.
Об'єкт повинен виконувати своє технологічне призначення.
Споруди повинні бути придатними до експлуатації в різних погодних умовах.
Сучасна система пасажирських перевезень повинна враховувати потреби:
Тому під час організації зупинок необхідно враховувати:
Освітлення є важливим елементом безпеки.
Воно дозволяє:
Особливо важливим є освітлення на зупинках, які використовуються у вечірній та нічний час.
Сучасні автобусні зупинки можуть обладнуватися електронними табло.
Вони можуть показувати:
Система може отримувати дані від GPS/ГНСС-моніторингу автобусів.
Це дозволяє перейти від статичного розкладу до динамічного інформування пасажирів.
Якість автобусних перевезень визначається не тільки самим автобусом.
Наприклад, сучасний автобус може мати:
Але якщо зупинка має:
то загальна якість транспортної послуги буде нижчою.
Отже, транспортна послуга формується системою:
маршрут + автобус + зупинка + дорожня інфраструктура + персонал + інформаційне забезпечення.
Перед створенням або зміною маршруту необхідно досліджувати транспортну ситуацію.
Обстеження може включати:
Результати обстежень використовують для вдосконалення маршрутної мережі.
Маршрут може змінюватися через:
Транспортна мережа не повинна залишатися незмінною протягом десятиліть, якщо просторові та соціальні умови міста істотно змінюються.
Оптимізація передбачає пошук такого варіанта маршрутної системи, який забезпечує необхідний рівень транспортної доступності за раціонального використання ресурсів.
Основними критеріями можуть бути:
Важливо пам'ятати, що скорочення кількості маршрутів не завжди означає оптимізацію.
Іноді менша кількість маршрутів призводить до:
Маршрут повинен відповідати реальному попиту.
Якщо на певній ділянці:
08:00–09:00 — 1500 пасажирів,
а на іншій:
08:00–09:00 — 300 пасажирів,
то однакова інтенсивність транспортного обслуговування може бути нераціональною.
Тому маршрутна мережа повинна враховувати просторову нерівномірність пасажиропотоків.
Транспортний вузол — місце концентрації транспортних потоків та пересадки пасажирів.
До транспортних вузлів можуть належати:
Транспортні вузли повинні забезпечувати:
Маршрутна мережа повинна бути узгоджена з планувальною структурою міста.
Під час її розвитку враховують:
Таким чином, автобусна мережа є своєрідним «каркасом» транспортної доступності міста.
До типових проблем належать:
Розроблення маршруту доцільно здійснювати послідовно.
Вивчаються:
Визначаються:
Вибирається напрямок маршруту.
Визначаються місця посадки та висадки.
Розраховуються:
Визначаються:
Встановлюються засоби моніторингу.
Розглянемо умовний міський маршрут.
Довжина маршруту:
Lм = 10 км.
Час руху в прямому напрямку:
30 хв.
Час руху у зворотному напрямку:
32 хв.
Стоянка на першій кінцевій:
4 хв.
Стоянка на другій кінцевій:
4 хв.
Тоді:
Tоб = 30 + 4 + 32 + 4 = 70 хв.
Якщо необхідний інтервал становить 10 хв:
A = 70 / 10 = 7 автобусів.
Отже, для базового забезпечення заданого інтервалу потрібно 7 автобусів.
Якщо підприємство передбачає резерв, фактична потреба в рухомому складі буде більшою.
Для оцінювання маршруту використовують комплекс показників.
Основними є:
Не можна робити висновок про ефективність маршруту лише за одним показником.
Автобусний маршрут функціонує в реальному дорожньому середовищі.
На його роботу впливають:
Тому розклад повинен мати обґрунтовані технологічні резерви часу.
Пасажиропотоки можуть змінюватися протягом року.
Наприклад:
Тому транспортна система повинна мати можливість адаптації.
Кінцевий пункт є місцем, де можна частково компенсувати накопичене відхилення від розкладу.
Наприклад, автобус прибув на кінцеву станцію на 3 хвилини пізніше.
Якщо розклад передбачає технологічний час, частина затримки може бути компенсована.
Однак занадто короткий час на кінцевій не дозволяє стабілізувати рух.
Тому правильне визначення стоянки на кінцевих пунктах є важливим елементом організації регулярності.
Комфорт визначається не лише салоном автобуса.
Пасажир взаємодіє з транспортною системою протягом усього маршруту:
пішохідний підхід → зупинка → очікування → посадка → поїздка → висадка → пересадка або пішохідний рух.
Тому якість кожного елемента впливає на загальне сприйняття транспортної послуги.
Раціональне розміщення споруд дозволяє:
Водночас будівництво та утримання інфраструктури потребують значних ресурсів.
Тому необхідно забезпечувати відповідність масштабу споруд реальному пасажиропотоку.
Сучасний розвиток автобусного транспорту пов'язаний із:
Значення автобусного транспорту не зменшується навіть за розвитку рейкового транспорту.
Навпаки, автобус часто виконує функцію:
підвезення до магістрального транспорту → основного міського сполучення → забезпечення периферійних районів.
Маршрут не повинен проектуватися ізольовано.
Він має бути частиною системи:
автобус → пересадочний вузол → трамвай/тролейбус/метро → інший район.
У добре організованій мережі різні види транспорту доповнюють один одного.
Автобус може виконувати роль:
До основних принципів належать:
Маршрути повинні відповідати фактичним напрямкам пасажиропотоків.
Населення повинно мати можливість зручно дістатися до громадського транспорту.
Маршрути та споруди повинні забезпечувати безпечну організацію руху.
Рух повинен бути стабільним і передбачуваним.
Ресурси транспортного підприємства повинні використовуватися ефективно.
Автобусні маршрути повинні взаємодіяти з іншими видами транспорту.
Мережа повинна реагувати на зміни міста та пасажиропотоків.
Автобусний маршрут є основним просторовим елементом системи автобусних пасажирських перевезень.
Його ефективність визначається не лише довжиною або кількістю автобусів. Важливе значення мають:
Лінійні споруди є матеріальною основою організації автобусного руху. Вони забезпечують посадку та висадку пасажирів, очікування, інформування, диспетчерське управління та технологічне обслуговування руху.
Головний принцип полягає в тому, що автобусний маршрут, рухомий склад і лінійна інфраструктура повинні проектуватися та функціонувати як єдина система.
Умовно цей взаємозв'язок можна представити так:
пасажиропотік → маршрут → зупинки → розклад → рухомий склад → екіпаж → лінійні споруди → якість перевезень.
Раціональна маршрутна мережа повинна забезпечувати не максимальну кількість маршрутів, а необхідний рівень транспортної доступності, безпеки, регулярності та комфорту за обґрунтованого використання ресурсів.