Пожежна безпека є важливою складовою загальної системи охорони праці, промислової та техногенної безпеки на підприємствах агропромислового комплексу. Її значення зумовлене специфікою сільськогосподарського виробництва, у якому одночасно використовуються машини з двигунами внутрішнього згоряння, електроустановки, паливно-мастильні матеріали, зерно, сіно, солома, корми, добрива, засоби захисту рослин та інші матеріали, здатні за певних умов спричинити пожежу або посилити її поширення.
У правовому розумінні пожежна безпека не обмежується наявністю вогнегасника чи дотриманням заборони паління. Вона охоплює комплекс організаційних, правових, технічних, інженерних і профілактичних заходів, спрямованих на запобігання виникненню пожеж, обмеження їх розвитку, забезпечення захисту людей, майна та довкілля, а також створення умов для своєчасного виявлення пожежі й ефективного реагування на неї.
Для агроінженера пожежна безпека має подвійне значення. По-перше, вона є самостійним напрямом професійної діяльності під час проєктування, вибору, монтажу, технічного обслуговування та експлуатації машин і обладнання. По-друге, вона є обов’язковою умовою організації безпечного виробничого процесу, оскільки технічні несправності, неправильне використання обладнання або порушення технології можуть стати причиною загоряння.
Правове регулювання пожежної безпеки в Україні здійснюється насамперед Кодексом цивільного захисту України, законодавством про охорону праці, технічними регламентами, будівельними нормами, правилами пожежної безпеки та спеціальними нормативними актами, що регулюють експлуатацію відповідних видів обладнання.
Основне законодавче визначення міститься в пункті 33 частини першої статті 2 Кодексу цивільного захисту України. Пожежна безпека розглядається як стан захищеності життя і здоров’я людини, майна та навколишнього природного середовища від пожеж, який характеризується досягненням прийнятного рівня ризику виникнення пожежі. Водночас пожежа визначається як неконтрольований процес горіння, що може спричинити знищення або пошкодження майна, виникнення небезпечних чинників для людей і тварин та негативний вплив на довкілля.
З наведених положень випливає, що законодавець пов’язує пожежну безпеку не з абсолютним виключенням будь-якої можливості загоряння, а з управлінням пожежними ризиками до рівня, який визнається прийнятним. Для агроінженерної діяльності це означає необхідність системного виявлення потенційних джерел займання, оцінювання умов поширення вогню та впровадження технічних і організаційних заходів, що зменшують імовірність виникнення пожежі та тяжкість її наслідків.
Важливим є також положення статті 55 Кодексу цивільного захисту України, відповідно до якого діяльність із забезпечення пожежної безпеки та запобігання пожежам є складовою діяльності посадових осіб і працівників суб’єктів господарювання. Забезпечення пожежної безпеки покладається, зокрема, на керівників суб’єктів господарювання, а працівники, які порушують встановлені вимоги, можуть нести передбачену законом відповідальність.
Отже, пожежна безпека на аграрному підприємстві не може розглядатися винятково як завдання пожежно-рятувальної служби або спеціально призначеної посадової особи. Вона є частиною щоденної діяльності всіх працівників, а для агроінженера — професійним обов’язком у межах покладених на нього повноважень.
Сільськогосподарське виробництво характеризується поєднанням технологічних процесів, природних матеріалів і технічних систем, які можуть створювати пожежонебезпечне середовище. На відміну від багатьох інших галузей, аграрні підприємства часто працюють із великими обсягами органічної сировини, горючих матеріалів і паливно-мастильних речовин, а також експлуатують техніку в умовах підвищеної запиленості, вологості, температурних коливань і сезонного навантаження.
До основних особливостей пожежної небезпеки аграрного виробництва належать:
По-перше, наявність значної кількості горючих матеріалів. Зерно, солома, сіно, комбікорми, деревина, полімерні матеріали та окремі види пакування можуть легко займатися за наявності відповідного джерела запалювання. У складських приміщеннях накопичення таких матеріалів сприяє швидкому поширенню пожежі та ускладнює її локалізацію.
По-друге, використання паливно-мастильних матеріалів. Дизельне пальне, бензин, мастила та інші технологічні рідини створюють ризики займання у разі витоку, порушення правил зберігання, контакту з нагрітими поверхнями або несправності паливної системи. Особливу небезпеку становить потрапляння пального на елементи двигуна, вихлопну систему чи електричні контакти.
По-третє, експлуатація електрообладнання. Електродвигуни, кабельні мережі, пускова апаратура, генератори, зарядні пристрої та системи автоматизації можуть стати джерелами пожежі через коротке замикання, перевантаження, пошкодження ізоляції, неналежне технічне обслуговування або порушення умов експлуатації.
По-четверте, утворення горючого пилу. Під час очищення, транспортування, сушіння та переробки зерна виникає пил, який за певної концентрації в повітрі та наявності джерела запалювання може спричинити спалах або вибух пилоповітряної суміші. Тому інженерні рішення для зерносховищ, елеваторів і зерноочисних комплексів мають враховувати не лише звичайне горіння, а й ризики вибухонебезпечних процесів.
По-п’яте, сезонний характер експлуатації техніки. Під час жнив, заготівлі кормів або посівної кампанії машини часто працюють тривалий час із високим навантаженням. Накопичення рослинних решток, перегрівання вузлів, несправність систем охолодження та несвоєчасне очищення можуть підвищувати імовірність займання.
Таким чином, пожежна безпека в агроінженерії потребує врахування не тільки характеристик конкретної машини, а й усієї технологічної системи: приміщення, виробничої лінії, сировини, енергопостачання, способів зберігання та організації роботи персоналу.
Виникнення пожежі зазвичай пов’язане з одночасною наявністю трьох основних умов: горючої речовини, джерела запалювання та достатньої кількості окисника. У виробничих умовах агроінженер повинен оцінювати не лише наявність окремих небезпечних чинників, а й можливість їх поєднання під час виконання технологічних операцій.
Одним із поширених джерел пожежної небезпеки є надмірне нагрівання деталей і вузлів машин. Причинами можуть бути перевантаження двигуна, недостатнє змащування, несправність підшипників, порушення роботи системи охолодження, заклинювання рухомих елементів або тертя між деталями.
Особливої уваги потребують:
двигуни тракторів, комбайнів та іншої самохідної техніки;
підшипникові вузли транспортерів і норій;
ремінні та ланцюгові передачі;
вихлопні системи;
гальмівні механізми;
сушильне обладнання;
електродвигуни та пускова апаратура.
Агроінженер повинен забезпечувати організацію технічних оглядів, контроль температурного режиму обладнання, своєчасне змащування, очищення від рослинних решток і усунення несправностей. Експлуатація машини за наявності ознак небезпечного перегрівання не може виправдовуватися необхідністю виконання термінових сезонних робіт.
Практичний приклад. Під час збирання зернових культур на комбайні накопичується солома біля вихлопної системи. Якщо температура поверхні вихлопних елементів є високою, контакт із сухими рослинними рештками може призвести до займання. Тому очищення машини має розглядатися не тільки як вимога технічного обслуговування, а і як захід пожежної профілактики.
Пожежа може виникати внаслідок короткого замикання, перевантаження електричної мережі, пошкодження ізоляції, ненадійного з’єднання провідників, іскріння контактів або використання електрообладнання не за призначенням.
На аграрних підприємствах відповідні ризики існують під час експлуатації:
зерносушарок та зерноочисних комплексів;
насосних станцій;
вентиляційних установок;
електрифікованих транспортерів;
зварювального обладнання;
зарядних станцій;
генераторів;
систем освітлення та автоматизації.
Завдання агроінженера полягає в організації експлуатації обладнання відповідно до технічної документації, недопущенні використання несправних електричних систем і забезпеченні взаємодії з працівниками, які мають належну електротехнічну кваліфікацію. Самостійне виконання робіт, що належать до спеціальних електротехнічних операцій, можливе лише за наявності відповідних повноважень, підготовки та допуску.
Пожежна небезпека під час роботи з паливом і мастилами пов’язана з їхніми фізико-хімічними властивостями, умовами зберігання, транспортування та використання. Витік пального, порушення герметичності паливопроводів, переповнення резервуарів або зберігання горючих рідин поблизу джерел тепла можуть створювати небезпечні умови.
Інженерно-технічні заходи повинні передбачати:
перевірку герметичності паливної системи;
контроль стану шлангів, з’єднань, запірної арматури та резервуарів;
недопущення потрапляння пального на гарячі поверхні;
організацію безпечного заправлення машин;
збирання та належне видалення пролитих горючих речовин;
дотримання встановлених вимог щодо зберігання пального і мастильних матеріалів.
Використання відкритого вогню, куріння або проведення вогневих робіт у місцях зберігання чи використання горючих рідин створює підвищений ризик і повинно оцінюватися з урахуванням установленого на підприємстві протипожежного режиму.
Правила пожежної безпеки в Україні, затверджені наказом МВС України від 30 грудня 2014 року № 1417, передбачають, що пожежна безпека забезпечується шляхом поєднання організаційних заходів і технічних засобів, спрямованих на запобігання пожежам, захист людей, зменшення матеріальних втрат та створення умов для гасіння пожеж. Правила є обов’язковими для суб’єктів господарювання в межах визначеної сфери застосування; чинна редакція на дату перевірки — від 27 лютого 2026 року.
Організаційна складова пожежної безпеки включає встановлення на підприємстві відповідного протипожежного режиму, визначення відповідальних осіб, розроблення інструкцій, проведення навчання працівників та встановлення порядку дій у разі пожежі.
Для аграрного підприємства особливе значення мають правила:
зберігання зерна, кормів, сіна, соломи та інших горючих матеріалів;
утримання території, виробничих і складських приміщень;
проведення зварювальних та інших вогневих робіт;
заправлення та ремонту сільськогосподарської техніки;
експлуатації електроустановок і теплогенерувального обладнання;
очищення машин від рослинних решток;
збирання та видалення промасленого ганчір’я й горючих відходів.
Згідно з Правилами пожежної безпеки в Україні, протипожежний режим має визначати, зокрема, порядок утримання шляхів евакуації, використання відкритого вогню, проведення пожежонебезпечних робіт, стоянки транспортних засобів, зберігання сировини та експлуатації інженерного обладнання.
Технічне забезпечення пожежної безпеки охоплює використання обладнання, конструкцій і систем, які зменшують імовірність виникнення пожежі або обмежують її наслідки.
До таких заходів належать:
застосування справного обладнання, що відповідає технічним вимогам;
використання захисних пристроїв і систем автоматичного відключення;
забезпечення належного стану електричних мереж;
встановлення систем пожежної сигналізації, якщо вони передбачені нормативними вимогами;
забезпечення об’єкта первинними засобами пожежогасіння;
утримання евакуаційних шляхів вільними;
організація належної вентиляції та видалення пилу;
технічне обслуговування систем протипожежного захисту.
Вибір конкретного технічного рішення повинен залежати від призначення об’єкта, його площі, категорії приміщення, технологічного процесу, характеристик матеріалів і вимог відповідних нормативних документів. Не можна механічно застосовувати однакові вимоги до тракторної майстерні, зерносушарки, складу пального та приміщення для зберігання кормів.
Агроінженер не завжди є безпосередньо відповідальною особою за пожежну безпеку всього підприємства. Обсяг його обов’язків визначається посадовою інструкцією, трудовими обов’язками, наказами керівника, характером виконуваних робіт і вимогами законодавства. Водночас технічні функції агроінженера безпосередньо пов’язані з попередженням пожеж.
До професійних завдань агроінженера можуть належати:
1. Участь у виборі техніки та обладнання. Під час закупівлі або модернізації машин необхідно оцінювати наявність захисних систем, відповідність обладнання призначенню, вимоги до монтажу та експлуатації, а також можливі пожежні ризики.
2. Організація технічного обслуговування. Своєчасне очищення, змащування, регулювання, діагностування та ремонт машин зменшують ризик перегрівання і виникнення аварійних режимів.
3. Контроль технічного стану. Несправності паливних, електричних, гідравлічних і теплових систем повинні фіксуватися та усуватися у визначеному порядку. Машина, експлуатація якої створює загрозу, не повинна допускатися до роботи до усунення небезпечної несправності.
4. Участь у розробленні інструкцій. Агроінженер може готувати технічні пропозиції щодо безпечного використання машин, порядку очищення, заправлення, зупинки, ремонту та дій у разі виявлення ознак загоряння.
5. Навчання та інформування персоналу. Працівники повинні розуміти, які операції дозволені, які дії заборонені, де розташовані засоби пожежогасіння і як повідомити про пожежу. Професійні інструктажі мають враховувати реальні ризики конкретної техніки.
6. Участь у розслідуванні причин загорянь. У разі пожежі або передумов до неї технічний аналіз може включати перевірку стану електропроводки, паливної системи, підшипників, систем охолодження, режимів навантаження та дотримання регламентів технічного обслуговування.
Наявність засобів пожежогасіння є лише одним з елементів системи пожежної безпеки. Вони повинні відповідати характеристикам можливих осередків пожежі, бути доступними для використання, належно розміщеними та проходити необхідне технічне обслуговування.
Правила пожежної безпеки в Україні передбачають забезпечення об’єктів первинними засобами пожежогасіння відповідно до спеціальних Правил експлуатації та типових норм належності вогнегасників, затверджених наказом МВС України від 15 січня 2018 року № 25. Вогнегасники мають розміщуватися у доступних і видимих місцях, а їхнє розташування не повинно перешкоджати евакуації.
Агроінженер повинен розуміти обмеження використання різних засобів пожежогасіння. Наприклад, вибір вогнегасника залежить від типу матеріалу, що горить, наявності електричної напруги, особливостей обладнання та умов виробничого приміщення. Гасіння пожежі не повинно створювати додаткову небезпеку для працівника, зокрема ризик ураження електричним струмом, опіків, вибуху або отруєння продуктами горіння.
У разі виникнення пожежі пріоритетними діями є повідомлення відповідних служб, попередження людей, організація евакуації та, якщо це безпечно і працівник має відповідну підготовку, застосування первинних засобів пожежогасіння. Самовільне повернення до небезпечної зони заради порятунку майна не може розглядатися як належна поведінка працівника.
Пожежна безпека та охорона праці є взаємопов’язаними, але не тотожними правовими й організаційними напрямами. Охорона праці спрямована на збереження життя, здоров’я та працездатності працівників під час трудової діяльності, тоді як пожежна безпека охоплює захист людей, майна та довкілля від пожеж.
У виробничих умовах ці сфери перетинаються, оскільки пожежа може спричинити:
термічні опіки;
отруєння димом і токсичними продуктами горіння;
травмування внаслідок вибуху або руйнування конструкцій;
ураження електричним струмом;
падіння працівників під час евакуації;
вторинні аварії, пов’язані з паливом, газами або технологічними речовинами.
Тому інструктажі, оцінювання професійних ризиків, технічне обслуговування обладнання та організація робочого місця повинні враховувати як загальні вимоги охорони праці, так і специфічні пожежні ризики.
Порушення пожежних вимог може спричиняти юридичні наслідки для підприємства, його керівника, відповідальних посадових осіб і працівників — залежно від характеру порушення, вини, наслідків та передбаченого законом складу правопорушення.
Стаття 55 Кодексу цивільного захисту України встановлює, що особи, які порушують встановлені законодавством вимоги пожежної безпеки, несуть відповідальність відповідно до закону.
Водночас сам факт виникнення пожежі не означає автоматичного притягнення до відповідальності конкретного агроінженера. Для визначення відповідальної особи необхідно встановити її посадові обов’язки, фактичні дії або бездіяльність, причинний зв’язок із порушенням та інші юридично значущі обставини. Наприклад, відповідальність за несправність машини може оцінюватися інакше залежно від того, чи входив контроль її технічного стану до повноважень інженера, чи було повідомлено про несправність і чи мав він реальну можливість припинити експлуатацію обладнання.
Пожежна безпека в агроінженерії являє собою комплексний стан захищеності людей, майна та довкілля від пожеж, досягнення якого забезпечується поєднанням правових, організаційних і технічних заходів. Її зміст не зводиться до реагування після виникнення загоряння, а передбачає попереднє виявлення та усунення небезпечних чинників.
Для агроінженера пожежна безпека є невід’ємною частиною професійної компетентності, оскільки технічний стан машин, правильність їх експлуатації, організація ремонту, очищення та обслуговування безпосередньо впливають на рівень пожежного ризику на підприємстві. Особливу увагу необхідно приділяти перегріванню обладнання, електричним несправностям, паливно-мастильним матеріалам, горючому пилу та накопиченню рослинних решток.
Ефективна система пожежної безпеки повинна ґрунтуватися на превентивному підході: технічно справному обладнанні, компетентному персоналі, належному протипожежному режимі, систематичному обслуговуванні, доступних засобах пожежогасіння та чітко визначеному порядку реагування на небезпечні події.