Запобігання ураженню електричним струмом в аграрному виробництві є комплексом організаційних і технічних заходів, спрямованих на те, щоб людина не потрапила під небезпечну дію напруги або щоб у разі виникнення небезпечного режиму електроустановка автоматично чи організовано була приведена у безпечний стан.
Для агроінженера ця тема має особливе значення, оскільки електрична енергія використовується не тільки в стаціонарних електроустановках підприємства, а й у технологічному обладнанні, електроприводах, насосах, зерносушарках, вентиляційних установках, ремонтних майстернях, системах автоматизації та сільськогосподарських машинах.
Правову основу становлять, зокрема, Правила безпечної експлуатації електроустановок споживачів, затверджені наказом від 09.01.1998 № 4, Правила технічної експлуатації електроустановок споживачів, затверджені наказом від 25.07.2006 № 258, а також Правила охорони праці у сільськогосподарському виробництві, затверджені наказом Мінсоцполітики України від 29.08.2018 № 1240. Правила технічної експлуатації встановлюють організаційні та технічні вимоги саме для безпечної експлуатації електроустановок споживачів.
Ураження електричним струмом відбувається тоді, коли через тіло людини проходить електричний струм. Тому всі профілактичні заходи фактично спрямовані на розрив одного з елементів небезпечного ланцюга:
джерело електричної енергії → струмопровідна частина → людина → земля або інша струмопровідна частина.
Звідси випливають основні напрями захисту:
Для агроінженера принципово важливо розуміти: засоби індивідуального захисту є лише одним із елементів системи, а не заміною технічної справності електроустановки.
Першим і базовим технічним заходом є забезпечення належної електричної ізоляції.
Проводи, кабелі, обмотки електродвигунів та інші елементи повинні мати ізоляцію, яка відповідає умовам експлуатації. Правила технічної експлуатації електроустановок споживачів передбачають проведення випробувань і вимірювань параметрів електрообладнання у встановлених обсягах та з установленою періодичністю. Прийняття в експлуатацію електроустановок із дефектами або недоробками забороняється.
Для аграрного підприємства контроль ізоляції особливо важливий через складні умови експлуатації:
Наприклад, кабель електродвигуна насоса може бути технічно справним при встановленні, але з часом його ізоляція може пошкодитися через механічне тертя або вплив вологи. Якщо дефект своєчасно не виявити, металевий корпус обладнання може опинитися під небезпечною напругою.
Тому агроінженер повинен розглядати контроль стану ізоляції як превентивний захід, а не як формальну технічну процедуру.
Іншим важливим заходом є фізичне обмеження доступу людини до струмопровідних частин.
Розподільчі пристрої, електричні щити, шафи керування та інше обладнання повинні бути організовані таким чином, щоб випадковий дотик до небезпечних частин був неможливим або максимально обмеженим.
Для аграрного підприємства це особливо актуально у ремонтних майстернях, зерноочисних комплексах, насосних станціях та приміщеннях із технологічним обладнанням.
Не можна залишати відкритим електричний щит лише тому, що електрик «через годину повернеться». Якщо доступ до нього можуть отримати сторонні працівники, створюється безпосередній ризик ураження.
Тому після завершення робіт захисні кришки, дверцята, кожухи та інші передбачені конструкцією захисні елементи повинні бути відновлені.
Особливе місце в системі електробезпеки займає захисне заземлення.
Його призначення полягає у створенні передбаченого нормативними та проектними рішеннями шляху для струму пошкодження та забезпеченні спрацювання захисних пристроїв у разі виникнення небезпечної напруги на металевих частинах обладнання.
Це особливо важливо для:
Наприклад, у разі пошкодження ізоляції електродвигуна фазний провідник може отримати контакт із металевим корпусом. Якщо система захисних заходів організована належним чином, пошкодження повинно призвести до дії відповідного захисту, а не до того, що працівник стане частиною електричного кола.
Для агроінженера важливо розуміти, що саморобне «заземлення» не є допустимою заміною проектної системи захисту. Стан захисних систем повинен контролюватися відповідно до вимог технічної експлуатації та документації.
Одним із найбільш важливих технічних заходів є автоматичне відключення електричної установки при короткому замиканні, перевантаженні або іншому небезпечному режимі.
Правила технічної експлуатації передбачають, що електрообладнання електроустановок споживача повинно бути захищене від коротких замикань і порушень нормальних режимів відповідними пристроями захисту — автоматичними вимикачами, запобіжниками та іншими засобами відповідно до вимог нормативної документації.
У практиці аграрного підприємства це означає, що захист повинен відповідати реальним характеристикам електричної мережі та обладнання.
Не можна встановлювати автоматичний вимикач виключно за принципом «щоб не вибивав». Якщо замість правильно підібраного апарата встановити пристрій із надмірним номінальним струмом, пошкоджена мережа може тривалий час залишатися під небезпечним навантаженням.
Тому агроінженер при модернізації електрифікованого обладнання повинен враховувати не тільки потужність електродвигуна, а й систему захисту електричної мережі.
У відповідних електричних установках застосовуються пристрої, здатні автоматично відключати живлення при виникненні небезпечного режиму.
Практичне значення таких пристроїв особливо велике там, де є підвищений ризик контакту людини з електричним обладнанням, зокрема у вологих умовах.
Для аграрного підприємства це може бути:
При цьому агроінженер повинен розуміти, що захисний пристрій повинен бути правильно підібраний, встановлений і перевірений. Наявність пристрою на електричному щиті сама по собі не означає, що система захисту працює належним чином.
У певних технологічних умовах зменшення робочої напруги є одним із способів зниження ризику ураження електричним струмом.
Це може мати значення для переносного освітлення, окремих ручних електроінструментів та обладнання, яке експлуатується в умовах підвищеної небезпеки, якщо це передбачено відповідними нормативними та технічними вимогами.
Однак важливо не створювати хибного уявлення, що будь-яка низька напруга автоматично означає повну безпеку. Наприклад, акумуляторна батарея транспортного засобу може мати відносно невелику номінальну напругу, але при короткому замиканні здатна створити дуже великий струм і спричинити опіки або пожежу.
На аграрному підприємстві значна кількість кабелів експлуатується в умовах, де можливе їх механічне пошкодження.
Наприклад, кабель може бути пошкоджений:
Тому кабельна мережа повинна бути організована з урахуванням конкретних умов виробництва.
Особливо небезпечно використовувати електричні кабелі як тимчасове рішення без належного захисту від механічних пошкоджень.
Для агроінженера це означає, що під час організації технологічної дільниці необхідно оцінювати не лише місце розташування машини, а й маршрут проходження електричної мережі.
Один із найпростіших і водночас найважливіших заходів — не експлуатувати обладнання, яке має небезпечну несправність.
До очевидних ознак небезпечного стану можна віднести:
Правила технічної експлуатації прямо передбачають, що діючі електроустановки повинні відповідати нормативним вимогам, а прийняття в експлуатацію електроустановок із дефектами або недоробками забороняється.
Тому фраза «ще попрацює» з точки зору електробезпеки є неприйнятним підходом.
Надзвичайно важливим заходом є зняття напруги перед виконанням робіт, якщо відповідно до характеру роботи вона повинна виконуватися зі знятою напругою.
Працівник не повинен виходити з припущення, що обладнання знеструмлене тільки тому, що:
Перед виконанням відповідних робіт повинна бути забезпечена встановлена процедура безпечного відключення.
Для агроінженера це особливо важливо під час ремонту:
Правила безпечної експлуатації електроустановок споживачів встановлюють організаційні та технічні заходи, яких необхідно дотримуватися при роботах в електроустановках.
Одного відключення живлення недостатньо, якщо інша особа може випадково подати напругу на установку.
Тому під час відповідних ремонтних робіт необхідно організовувати заходи, що виключають помилкове або самовільне включення.
Це особливо важливо в аграрному виробництві, де на одному технологічному процесі можуть одночасно працювати декілька працівників.
Наприклад, електромеханік ремонтує електродвигун транспортера, а оператор технологічної лінії, не знаючи про ремонт, запускає транспортер із пульта. Саме тому система безпеки повинна виключати таку можливість.
Цей принцип можна сформулювати для майбутнього агроінженера дуже просто:
Обладнання, яке ремонтується, повинно бути не просто вимкнене, а приведене у стан, за якого його небезпечний запуск виключений.
Там, де існує небезпека ураження струмом, повинні використовуватися відповідні попереджувальні позначення та обмеження доступу.
Особливо це стосується:
Знаки не замінюють технічного захисту, але вони виконують важливу інформаційну функцію — попереджають працівника про характер небезпеки.
Працівники, які виконують відповідні роботи в електроустановках, повинні використовувати передбачені для конкретного виду роботи засоби захисту.
До них залежно від характеру робіт можуть належати:
Важливо, що такі засоби не можуть використовуватися безконтрольно. Правила технічної експлуатації встановлюють, що засоби індивідуального захисту, пристрої та інструмент, які застосовуються під час обслуговування електроустановок, підлягають огляду та випробуванням.
Отже, для агроінженера важливий не тільки факт наявності діелектричних рукавичок у майстерні, а й їх придатність до використання.
Організаційним заходом, без якого неможливо забезпечити належний рівень електробезпеки, є підготовка персоналу.
Правила технічної експлуатації встановлюють, що обслуговування електроустановок, ремонтні, монтажні, налагоджувальні роботи та оперативні перемикання повинні виконувати спеціально підготовлені електротехнічні працівники. Для електротехнологічних працівників, які експлуатують відповідні установки, встановлена вимога щодо групи з електробезпеки не нижче II.
Це особливо важливо для агроінженера.
Агроінженер не отримує автоматичного права виконувати будь-які електротехнічні роботи лише на підставі диплома. Право виконання конкретної роботи залежить від її характеру, професійної підготовки, відповідної групи з електробезпеки та організації електрогосподарства підприємства.
Водночас агроінженер як технічний фахівець повинен розуміти електричні ризики настільки, щоб не допустити залучення до небезпечної роботи працівника, який не має необхідної підготовки.
Волога є одним із факторів, який істотно підвищує небезпеку електричного струму.
У сільському господарстві це особливо актуально для:
У таких умовах особливо важливими є:
правильний вибір електрообладнання;
належний стан ізоляції;
захист від потрапляння води;
застосування передбачених проектом захисних заходів;
справність заземлення та автоматичного захисту;
недопущення використання пошкодженого переносного електроінструменту.
Агроінженер повинен враховувати умови середовища ще на етапі вибору обладнання, а не лише після його встановлення.
Окрему групу ризиків становить електрообладнання мобільної техніки.
Трактори, комбайни, обприскувачі та інші машини містять генератори, акумуляторні батареї, стартери, системи освітлення, електронні блоки керування, датчики та електричні приводи.
Під час їх обслуговування агроінженер повинен передбачати:
Особливо небезпечним є використання металевого інструменту біля акумуляторних батарей без урахування можливості короткого замикання.
Агроінженер повинен особливо контролювати роботу великогабаритної техніки біля повітряних ліній електропередач.
Небезпека існує при:
Правила охорони праці у сільськогосподарському виробництві містять спеціальні вимоги щодо виконання робіт поблизу повітряних ліній електропередач. Тому маршрут техніки та висота її робочих органів повинні враховувати розташування таких ліній.
Тут особливо яскраво проявляється роль агроінженера як організатора безпечного технологічного процесу.
Електробезпека не може забезпечуватися одноразовою перевіркою.
Правила технічної експлуатації передбачають систему технічного обслуговування, ремонту, випробувань і вимірювань електрообладнання. Вони також вимагають ведення відповідної технічної документації.
Для агроінженера це означає необхідність контролювати, щоб:
огляд → діагностування → технічне обслуговування → випробування → ремонт → повторний контроль → допуск до експлуатації
становили єдиний безперервний процес.
Особливо важливо це перед початком сезонних робіт. Перед сезоном зрошення, сушіння зерна, заготівлі кормів або масового використання сільськогосподарської техніки доцільно проводити комплексну перевірку відповідного електричного обладнання.
Якщо агроінженер виявив пошкоджену електричну установку, його завданням не повинно бути «швидко усунути несправність будь-яким способом».
Правильна логіка така:
виявити небезпеку → припинити небезпечну експлуатацію → обмежити доступ → повідомити відповідальну особу → організувати безпечне усунення несправності → перевірити результат → дозволити подальшу експлуатацію.
Наприклад, якщо під час огляду зерносушарки виявлено пошкодження ізоляції кабелю, обладнання не повинно продовжувати експлуатуватися до усунення дефекту.
Так само не можна дозволяти працівнику самостійно ремонтувати електричний щит, якщо він не має відповідної підготовки.
Безпечна експлуатація неможлива без належної документації.
Правила технічної експлуатації вимагають наявності, зокрема, затвердженої проектної документації, однолінійних електричних схем, інструкцій з експлуатації, посадових інструкцій, інструкцій з охорони праці та пожежної безпеки, а також документації щодо технічного обслуговування та ремонту.
Для агроінженера це означає, що він повинен уміти працювати з технічною документацією та розуміти її значення для безпеки.
Особливо важливо мати актуальні електричні схеми після реконструкції або модернізації обладнання. Використання застарілої схеми може призвести до помилкового відключення не тієї ділянки мережі та створення небезпечної ситуації.
У навчальному процесі доцільно сформувати у майбутнього агроінженера таку послідовність дій:
1. Виявити джерело електричної небезпеки.
Наприклад, електродвигун, кабель, щит, переносний інструмент, повітряна лінія.
2. Оцінити умови експлуатації.
Вологість, пил, температура, механічне навантаження, доступ працівників, особливості технологічного процесу.
3. Перевірити технічний стан.
Ізоляція, корпус, кабелі, захисні пристрої, заземлення, огородження.
4. Виключити доступ до небезпечних частин.
Огородження, кожухи, блокування, знаки безпеки.
5. Забезпечити автоматичний захист.
Автоматичні вимикачі, запобіжники та інші передбачені системи захисту.
6. Організувати безпечне виконання робіт.
Відключення, недопущення помилкового включення, допуск підготовленого персоналу.
7. Застосувати необхідні електрозахисні засоби.
Їх вибір залежить від конкретного виду роботи.
8. Провести контроль і випробування.
Необхідні вимірювання та випробування проводяться відповідно до нормативних вимог і технічної документації.
9. Лише після цього допустити обладнання до експлуатації.
Саме така система відповідає превентивному підходу до охорони праці.
Основні заходи запобігання ураженню електричним струмом у діяльності агроінженера можна звести до кількох взаємопов'язаних напрямів: надійна ізоляція, недоступність струмопровідних частин, захисне заземлення, автоматичне відключення, правильне прокладання мереж, технічна справність обладнання, безпечна організація ремонту, навчання персоналу, застосування електрозахисних засобів, регулярні випробування та постійний технічний контроль.
При цьому найважливішим є системний підхід. Агроінженер повинен бачити електричну небезпеку не ізольовано, а у взаємозв'язку з конкретним аграрним технологічним процесом. Наприклад, під час експлуатації насоса він повинен одночасно враховувати електричний струм, вологість і можливість контакту працівника з металевим корпусом; під час роботи зерносушарки — електричне обладнання, високу температуру та пожежну небезпеку; під час використання великогабаритної техніки — електричну систему машини та ризик наближення до повітряних ліній.
Тому професійна компетентність агроінженера у сфері електробезпеки полягає не тільки у знанні правил роботи з електрообладнанням. Вона полягає у здатності заздалегідь виявити електричну небезпеку, організувати її технічне усунення або мінімізацію та не допустити працівника до виконання роботи, яка створює неприйнятний ризик.