Лекція 7
| Сайт: | Навчально-інформаційний портал ВП НУБіП України "Ніжинський агротехнічний інститут" |
| Курс: | Страхування |
| Книга: | Лекція 7. Майнове cтрахування |
| Надруковано: | Гість |
| Дата: | п'ятниця 17 травень 2024 |
Майнове страхування є однією з галузей страхування. Його значення зумовлене тим, що майно служить обов'язковим елементом господарської діяльності юридичних осіб і життєдіяльності людей, тому забезпечення страхового захисту майна є пріоритетним у системі страхових відносин.
Економічне призначення майнового страхування полягає у відшкодуванні збитків, заподіяних страхувальнику внаслідок пошкодження або знищення майна при настанні страхових випадків. Мета такого страхування — компенсування шкоди.
До майнового страхування у світовій практиці відносять будь-яке страхування, що не пов'язане з особистим страхуванням та страхуванням відповідальності.
Зазвичай, під майном у майновому страхуванні розуміють як конкретні предмети, вантажі, транспортні засоби, так і групу речей, предметів, виробів тощо.
Закон України "Про страхування" (2001) визначає як об'єкт страхування майна майнові інтереси, що пов'язані з володінням, користуванням та розпорядженням майном. Страховий захист охоплює лише ті майнові інтереси, які зумовлені необхідністю збереження майна через можливість його знищення, затоплення, пошкодження, крадіжки у результаті настання непередбачуваних випадків та інших негативних подій, а не отриманням якихось вигод чи переваг, пов'язаних із володінням, користуванням чи розпорядженням цим майном. Звідси під майном, що підлягає страхуванню, розуміють не всі, а лише такі об'єкти цивільних прав, стосовно яких:
— існує інтерес щодо їх збереження;
— завдані страховим випадком збитки можна оцінити вартісно.
Як правило, не страхуються предмети, факт знищення яких важко встановити, тобто діють певні обмеження щодо об'єктів майнового страхування. Зокрема, не приймаються на страхування:
— документи, грошові знаки та цінні папери;
— рукописи, креслення, бухгалтерські та ділові книги;
— картотеки;
— технічні носії інформації (магнітні плівки, касети, магнітні диски тощо);
— дорогоцінні метали;
— майно, яке знаходиться у застрахованому приміщенні, але не належить страхувальнику;
— будівлі, споруди, які перебувають в аварійному стані чи знаходяться у зоні, якій загрожують обвали, зсуви, повені та інші стихійні явища;
— виробнича деревина та дрова на лісосіках і під час сплаву тощо.
Страхувальниками у майновому страхуванні можуть бути юридичні й (або) фізичні особи. Залежно від того, хто виступає у ролі страхувальника, ця галузь страхування охоплює дві підгалузі:
1. Страхування майна юридичних осіб (виробничого майна):
— нерухоме майно;
— обладнання;
— устаткування;
— транспортні засоби;
— вантажі;
— інструменти;
— інше майно підприємств. .
2. Страхування майна фізичних осіб (особистого майна):
— будівлі та квартири громадян;
— домашні тварини;
— транспорт;
— домашнє майно та майно на садибі;
— інше майно.
Залежно від виду страхових подій майнове страхування класифікують за такими групами ризиків:
— страхування майна від вогневих ризиків та стихійного лиха (вогневе страхування);
— страхування сільськогосподарських культур від стихійних явищ, посухи, граду тощо;
— страхування тварин на випадок загибелі в результаті хвороби та нещасних випадків;
— страхування засобів транспорту від аварій, крадіжок та інших ризиків тощо.
Страхування майна як юридичних, так і фізичних осіб може здійснюватись у добровільній і обов'язковій формах.
Відповідно до ст. б Закону України "Про страхування" (2001), видами добровільного майнового страхування, на які видається ліцензія, є:
— страхування залізничного транспорту;
— страхування наземного транспорту (крім залізничного);
— страхування повітряного транспорту;
— страхування водного транспорту (морського внутрішнього та інших видів водного транспорту);
— страхування вантажів та багажу (вантажобагажу);
— страхування від вогневих ризиків та ризиків стихійних явищ;
— страхування іншого майна.
Ст. 7 згаданого Закону передбачені такі види обов'язкового майнового страхування:
— авіаційне страхування цивільної авіації;
— страхування засобів водного транспорту;
— страхування врожаю сільськогосподарських культур і багаторічних насаджень державними сільськогосподарськими підприємствами, врожаю зернових культур цукрових буряків сільськогосподарськими підприємствами всіх форм власності;
— страхування майнових ризиків за угодою про розподіл продукції у випадках, передбачених Законом України "Про угоди про розподіл продукції";
— страхування майнових ризиків при промисловій розробці родовищ нафти та газу у випадках, передбачених Законом України "Про нафту і газ";
— страхування об'єктів космічної діяльності (наземна інфраструктура), перелік яких затверджується Кабінетом Міністрів України за поданням Національного космічного агентства України;
— страхування об'єктів космічної діяльності (космічна інфраструктура), яка є власністю України, щодо ризиків, пов'язаних з підготовкою до запуску космічної техніки на космодромі, запуском та експлуатацією її у космічному просторі;
— страхування тварин на випадок загибелі, знищення, вимушеного забою, від хвороб, стихійних лих та нещасних випадків у випадках та згідно з переліком тварин, встановленим Кабінетом Міністрів України;
— страхування ліній електропередач та перетворюючого обладнання передавачів електроенергії від пошкодження внаслідок впливу стихійних лих або техногенних катастроф та від протиправних дій третіх осіб.
Отже, страхування майна фізичних осіб здійснюється в основному в добровільній формі, тоді як значна частина майна юридичних осіб страхується в обов'язковій формі. Насамперед, це стосується тих об'єктів, які мають високу вартість та зачіпають майнові інтереси не тільки окремих суб'єктів господарювання, але й національні інтереси
Особливої уваги заслуговує організація страхового захисту майна юридичних осіб — підприємств та організацій.
Юридичні особи можуть страхувати таке майно:
— державне;
— власне;
— орендне;
— заставне;
— лізингове.
Підприємства можуть укладати такі види договорів страхування майна:
— основні;
— додаткові;
— спеціальні.
За основним договором можна застрахувати все майно, що належить підприємству: будівлі, споруди, передавальні пристрої, силові та інші машини, обладнання, транспортні засоби, риболовецькі судна, знаряддя лову, об'єкти незавершеного виробництва, інвентар, готову продукцію, сировину, товари, матеріали та інше майно.
За додатковим договором можна застрахувати:
— майно, одержане підприємствами згідно з договором найму (в оренду, лізинг, прокат);
— прийняте від інших підприємств та населення для переробки, ремонту, перевезення, зберігання, на комісію тощо.
Спеціальний договір може бути укладено на страхування:
— окремого виду майна чи окремого об'єкта (вибіркове страхування);
— майна, переданого згідно з договорами найму (в оренду, лізинг, прокат);
— майна на час проведення експериментальних або дослідницьких робіт, експонування на виставках.
У страхуванні майна юридичних осіб застосовуються деякі обмеження щодо об'єктів страхування, які викладені у підрозділі 8.1.
Порядок та основні умови страхування майна зазначено у Правилах страхування за видами майна чи ризиків, які розробляються самостійно окремими страховиками та підлягають реєстрації в Державній комісії з регулювання ринків фінансових послуг України при видачі ліцензії на право здійснення відповідного виду страхування.
Основні умови страхування майна охоплюють такі три аспекти:
1) страхову відповідальність;
2) страхову оцінку та страхову суму;
3) принципи відшкодування збитків.
У правилах страхування ще відображаються додаткові умови компенсації збитків, розмір франшизи, обов'язки сторін та інші обставини, які можуть впливати на страхове відшкодування та виконання страховиком своїх зобов'язань перед страхувальником.
Страхова відповідальність — це перелік страхових ризиків, у випадку виникнення яких страховик бере на себе зобов'язання відшкодувати збитки. У страхуванні майна використовується стандартний перелік ризиків, який в окремих випадках може доповнюватися або конкретизуватися страховиком.
Страхування майна здійснюється на випадок загибелі, знищення чи пошкодження його внаслідок таких страхових випадків (ризиків):
— пожежі, удару блискавки;
— стихійного лиха (землетрусу, повені, буревію, зливи, граду, обвалу та інших незвичних для певної місцевості природних та кліматичних явищ);
— аварій опалювальної, протипожежної, водопровідної, каналізаційної систем та інших технічних аварій;
— неправомірних дій третіх осіб, крадіжок тощо.
Майно вважається застрахованим і на той випадок, коли у зв'язку з вогнем чи раптовою загрозою стихійного лиха його необхідно розібрати або перенести на інше місце.
Із обсягу страхової відповідальності виключаються збитки, завдані майну внаслідок:
— процесів, яких не можна уникнути в роботі або таких, що природно випливають з них (корозії, гниття, природного зносу та інших властивостей предметів);
— його обробки вогнем, теплом або іншими термічними впливами з метою переробки, висушування, варіння, плавлення металів тощо;
— змін навігаційних та інших умов;
— дії електричного струму на різні електричні пристрої і несправностей електротехнічного обладнання;
— навмисних дій страхувальника та осіб, які знаходяться з ним у трудових відносинах;
— викрадення майна, якщо факт крадіжки не підтверджено міліцією або іншими правоохоронними органами;
— неналежного зберігання майна;
— радіоактивного забруднення;
— дефектів майна, які мали місце до укладення договору;
— терористичних актів, військових дій, громадянських заворушень, конфіскації або арешту майна;
— державного перевороту або змови.
Страхувальники мають право застрахувати майно від усіх запропонованих у правилах страхування ризиків або обрати лише конкретні ризики. Розміри страхових тарифів встановлюються окремо за видами ризиків і коригуються залежно від рівня складності ризику та інших обставин. Для коригування використовуються понижувальні або підвищувальні коефіцієнти.
Важливе значення мають страхова сума і страхова оцінка. Страхова сума за кожним застрахованим об'єктом має відповідати його дійсній вартості. Це надзвичайно важливо, оскільки якщо сума заміщення буде недостатня, то страхувальник не буде зацікавлений у страхуванні, а якщо вона буде занадто висока, то така ситуація не буде вигідна для страхової компанії, оскільки за таких умов страхувальник буде зацікавлений у настанні страхового випадку. Дійсна (страхова) вартість майна визначається по-різному залежно від виду майна, яке з метою страхової оцінки ділиться на такі групи:
1. Основні засоби.
2. Товарно-матеріальні цінності.
3. Продукція у процесі виробництва або обробки.
4.Об'єкти у стадії незавершеного будівництва,
5. Експонати виставок, музейні коштовності, колекції, авторські роботи, антикваріат.
Страхова оцінка базується на двох типах покриття:
1) страхове відшкодування;
2) страхове відновлення.
Перший тип означає, що страхове відшкодування повинно забезпечити страхувальнику компенсацію збитків у розмірі дійсної на момент страхового випадку вартості майна, тобто страхувальника після настання страхового випадку треба поставити в таке ж фінансове становище, в якому він знаходився безпосередньо до страхової події. Такий тип покриття стосується всіх груп майна.
Другий тип означає, що при страховому випадку буде покриватися вся вартість відновлення знищеного чи пошкодженого майна. Страхувальник після виплати йому страхового відшкодування буде поставлений у кращі умови, ніж він був до страхової події. По-іншому, страхувальник отримає таку суму, яка йому потрібна для повторного будівництва чи придбання ідентичного об'єкта взамін попереднього. Переважно такий тип покриття застосовується тільки для першої групи майна.
Враховуючи такий підхід, страхова сума для основних засобів (будівель, споруд, передавальних пристроїв, машин, обладнання та ін.) дорівнює відновлювальній вартості або балансовій з урахуванням зносу; для товарно-матеріальних цінностей — купівельній вартості (вартості придбання); для продукції у процесі виробництва або обробки — витратам на її виготовлення; для об'єктів у стадії незавершеного будівництва — фактично здійсненим витратам на їх створення; для іншого майна (експонатів виставок, музейних коштовностей, колекцій, авторських робіт, антикваріату тощо) — договірній (оціночній) або ринковій вартості.
Майно приватного підприємця в разі відсутності балансу приймається на страхування згідно з його описом за оціночною вартістю.
Оціночна вартість майна може бути визначена на основі експертної оцінки, яку здійснюють сюрвеєри. В Україні вже створені оціночні (сюрвеєрні) бюро.
Майно може бути застраховане як на повну вартість, так і на певну частку. У разі страхування майна не на повну вартість збитки при настанні страхової події, як правило, також відшкодовуються не в повному обсязі (застосовується пропорційна система страхового відшкодування).
Обчислення страхових платежів (страхових премій, страхових внесків) здійснюється, виходячи із страхової суми і страхових тарифів, які встановлені для окремих ризиків і диференційовані залежно від складності ризику чи інших обставин, відображених у договорі страхування. При обчисленні страхових внесків враховуються також різні знижки, пільги, які надаються страхувальнику з боку страховика. Розмір страхових платежів може залежати ще і від таких складових:
— виду майна та умов зберігання майна;
— технічного стану підприємства;
— виду виробництва;
— строку страхування;
— форми внесення страхових платежів;
— укладення договору з франшизою;
— безперервності страхування протягом кількох років;
— відсутності страхових випадків;
— здійснення превентивних заходів тощо.
Так, більш високі ставки застосовуються при страхуванні обладнання, приладів під час проведення дослідницьких та експериментальних робіт, космічної техніки. Підвищені ризики супроводжують транспортні засоби, тому вони страхуються за окремими тарифами.
Майно вважається застрахованим, якщо між страховиком і страхувальником укладено договір страхування. Договір страхування переважно укладається на підставі письмової заяви страхувальника. У передбачених випадках до заяви може додаватись опис майна, який є невід'ємною частиною договору. При укладенні договору страхування страхувальник зобов'язаний надати страховику правдиву інформацію про всі відомі йому обставини, що мають значення для оцінки страхового ризику. В окремих випадках при укладанні договорів страхування майна може бути передбачено видачу страхувальнику страхового свідоцтва (страхового поліса).
Договори страхування майна укладаються переважно від 1 до 11 місяців, на один рік і більше (невизначений строк) із щорічним уточненням вартості майна. Якщо у період дії договору страхування вартість майна змінюється, це зумовлює необхідність перерахунку страхової суми і страхових платежів та укладання додаткового договору на строк до закінчення дії основного договору, або навіть переукладання чинного договору.
Після одержання згоди від страховика на укладення договору страхувальник зобов'язаний сплатити страхові внески або їх частину протягом визначеного строку на рахунок страховика. Внески сплачуються в безготівковому порядку або готівкою.
Загальні вимоги до змісту договору страхування та порядку його укладення визначено у Законі України "Про страхування" (розділ II).
У разі настання страхової події зі застрахованим майном задоволення претензій страхувальника відбувається в такій послідовності: встановлюється факт настання страхової події; складається страховий акт про страховий випадок; визначається розмір збитку та страхового відшкодування; здійснюється страхова виплата.
Страхове відшкодування базується на системі пропорційної відповідальності, тобто у разі загибелі, знищення або пошкодження майна страхове відшкодування визначається в такій пропорції, в якій майно було застраховане, але не вище страхової суми. Розрахунок здійснюється таким чином:
Страхове відшкодування = Страхова сума *Збиток / Вартість майна
Загальні умови та порядок виплати страхового відшкодування зазначені у ст. 25 Закону України "Про страхування". Конкретні умови визначені в правилах та в договорі страхування.
Якщо в договорі страхування не передбачено іншого, то збитки відшкодовують таким чином:
— у разі пошкодження майна страхове відшкодування виплачується у розмірі різниці між заявленою страховою сумою та вартістю залишків майна, придатних для подальшого використання;
— у разі втрати майна страхове відшкодування виплачується в розмірі дійсної (відновної) вартості з вирахуванням зносу та вартості залишків майна, придатних для подальшого використання.
При настанні страхового випадку страхувальник повинен:
— вжити заходів щодо запобігання та зменшення збитків;
— повідомити страховика про настання страхового випадку в строк, визначений договором страхування;
— повідомити у відповідні органи про настання події згідно з їх компетенцією (міліцію, пожежну, аварійну служби тощо);
— надати страховику всі документи, необхідні для встановлення причин та розміру збитку;
— до прибуття представника страховика зберігати всі залишки знищеного або пошкодженого майна.
Розрахунок та виплата страхового відшкодування проводиться на підставі заяви страхувальника та страхового акта чи аварійного сертифіката. Страховий акт складається страховиком або уповноваженою ним особою — аварійним комісаром з обов'язковою участю представника страхувальника.
Аварійні комісари — це особи, які займаються визначенням причин настання страхового випадку та розміру збитків, кваліфікаційні вимоги до яких встановлюються актами чинного законодавства України.
Страхове відшкодування не може перевищувати розміру прямого збитку щодо застрахованого майна. До суми збитку можуть включатись також витрати, пов'язані з рятуванням майна, збереженням його залишків до складання страхового акта, прибиранням та впорядкуванням території, проведенням експертизи та інші необхідні та доцільні витрати.
Страховик може відмовити у виплаті страхового відшкодування, якщо страхувальник не виконав обов'язків, передбачених договором страхування.
Підстави та порядок відмови регламентовані ст. 26 Закону України "Про страхування". Ними можуть бути:
— навмисні дії страхувальника, спрямовані на настання страхового випадку;
— подання страхувальником свідомо неправдивих відомостей про об'єкт страхування;
— отримання відшкодування збитків від винної особи;
— несвоєчасне повідомлення про настання страхового випадку або створення страховику перешкод у визначенні обставин та причин збитку;
— інші причини, якщо це не суперечить законодавству України.
Договір страхування майна дійсний до повної виплати страхового відшкодування. Виплата страхового відшкодування здійснюється у встановленому договором порядку та у визначений строк. При цьому може утримуватись франшиза або черговий платіж, якщо договір поновлено
Транспортне страхування відноситься до вибіркового страхування як частини майнового страхування. Тому умови страхування мають багато спільного з умовами страхування майна загалом.
Транспортне страхування — сукупність різноманітних видів страхування від небезпек, які виникають на різних шляхах сполучення.
Залежно від виду шляху страхування поділяється на:
— морське;
— річкове;
— наземне;
— повітряне;
— змішане.
Об'єктами транспортного страхування є:
1. Засоби транспорту без вантажів — каско-страхування.
2. Вантажі без страхування транспорту — карго-страхування.
Страхуванням водночас може бути охоплено як сам транспортний засіб (таке страхування відоме як страхування каско), так і вантаж, який на ньому перевозиться (страхування карго), водій та пасажири, а також відповідальність перевізника перед третьою особою.
Нині ринок страхування транспортних засобів є значним. Завдяки своєму географічному й економічному становищу транспортна система в Україні дуже розвинута. У той же час розвиваються інтенсивно й обсяги транспортних перевезень усередині самої України. Усе це дало великий поштовх для розвитку страхування на транспорті. Почавши впроваджувати транспортне страхування у 1992 р., Україна нині випереджає багато інших країн. Разом із тим, в Україні близько з 10 мли зареєстрованих автотранспортних засобів страхуванням охоплено приблизно 20 %. Отже, можна прогнозувати подальший розвиток ринку автотранспортного страхування.
Страхування наземного автомобільного та водного (крім окремих видів) транспорту здійснюється в добровільній формі, а страхування повітряного транспорту — в обов'язковій.
Особливо важливим видом транспортного страхування є страхування наземного автомобільного транспорту, оскільки такий вид транспорту є невід'ємною частиною більшості сфер підприємницької діяльності. Тому є вагомі причини й інтерес до страхування транспортних засобів на випадок різних несприятливих подій. При страхуванні наземного автомобільного транспорту об'єктами страхування є:
— транспортні засоби та причепи до них, які підлягають реєстрації в органах ДАІ та знаходяться в технічно справному стані (вантажні та легкові автомобілі, мотоцикли, моторолери, спеціальний автотранспорт, міні-техніка та ін.);
— додаткове обладнання до транспортного засобу.
На страхування приймаються всі марки автомобілів, яким, зазвичай, не більше 10 років.
Страховими ризиками при страхуванні засобів наземного автомобільного транспорту можуть бути:
— дорожньо-транспортна пригода (ДТП);
— пожежа або вибух у транспортному засобі в результаті самозаймання;
— викрадення або спроба викрадення;
— протиправні дії третіх осіб;
— стихійне лихо (повінь, буря, ураган, землетрус тощо), падіння дерев, падіння предметів, напад тварин.
При страхуванні автотранспортних засобів на практиці існують різні варіанти проведення страхування. За кожним з них визначається різний обсяг відповідальності страховика, які різняться складом ризиків, що становлять зміст страхового покриття — обсяг відповідальності страховика.
Існують обмеження страхових випадків, за яких страховик не здійснює відшкодування, зокрема, якщо машину знищено під час бойових дій чи масових заворушень; конфісковано на підставі рішень правоохоронних органів; при радіоактивному забрудненні, внаслідок якого транспортний засіб не може бути використаний; гниття, корозії, втрати природних властивостей матеріалів, використаних в автотранспортному засобі, природних хімічних процесів тощо; природного спрацювання транспортного засобу в цілому, окремих деталей і вузлів, втрати товарного вигляду, заводського браку; збитків, що виникли внаслідок участі автомобільного засобу в змаганнях — гонках; збитків, завданих майну водія та пасажирів, які перебували в транспортному засобі під час страхового випадку.
Розмір страхового тарифу залежить від:
— типу та марки (моделі) автомобіля, його призначення;
— року випуску;
— умов та строку експлуатації;
— технічних та зовнішніх характеристик автомобіля;
— місця зберігання та наявності пристроїв проти викрадення;
— віку та стажу водія;
— інших факторів.
Залежно від типу обраного ризику страховий платіж може становити 1,5—15 % від страхової суми.
Транспортний засіб може бути застрахований на повну вартість або на певну частку від повної вартості, але не менше х/ від вартості автомобіля.
Страхова сума визначається на підставі поданих заяви па страхування і документів, що підтверджують вартість автотранспортного засобу, причепів до нього та додаткового обладнання. Вартість автотранспортного засобу визначається за довідкою — розрахунком торговельної організації, біржової ціни або на підставі висновків спеціалістів — товарознавців страхової компанії. При цьому страхова сума не повинна перевищувати діючої вартості транспортного засобу на день укладання договору з урахуванням зносу.
Страховий платіж обчислюється страховиком залежно від страхової суми та обраних страхувальником страхових випадків, від яких залежить розмір страхового тарифу.
Договір страхування укладається, зазвичай, на рік і може бути укладений як на користь страхувальника, так і на користь іншої особи, визначеної страхувальником.
У разі настання страхового випадку страхувальник повинен повідомити органи ДЛІ та страхову компанію. Страховик після надходження заяви у триденний строк має оглянути транспортний засіб, скласти страховий акт у присутності страхувальника, винної особи та свідків.
Страхове відшкодування не виплачується у разі:
— якщо страхувальник був у нетверезому стані, внаслідок навмисних дій та при невчасному повідомленні страховика про страховий випадок;
— використання транспортного засобу та причепів до нього у заздалегідь відомому страхувальнику аварійному стані;
— управління транспортним засобом особою, яка не має посвідчення водія;
— вчинення дій, пов'язаних з порушенням правил дорожнього руху;
— порушення правил пожежної безпеки, перевезення та зберігання вогненебезпечних речовин і предметів, що легко займаються тощо.
Виплата страхового відшкодування здійснюється в межах страхової суми з урахуванням пропорційної відповідальності. При частковому ушкодженні автомобіля відшкодування виплачується в розмірі фактичних збитків та в сумі, яка необхідна для ремонту автотранспортного засобу.
У зв'язку з тим, що зростає обсяг перевезень пасажирів і вантажів водним транспортом, усе більшого значення набуває морське страхування. До його складу входять такі основні види: страхування суден (каско), страхування вантажів (карго). В Україні до морського страхування відносять ще страхування відповідальності судновласників та особисте страхування від нещасних випадків на морському транспорті. Через це об'єктами морського страхування виступають:
1. Судно (як транспортний засіб) — каско.
2. Вантаж, який перевозиться цим судном, — карго.
3. Фрахт (доходи від фрахту, які отримує судновласник).
4. Правова (цивільна) відповідальність судновласника або вантажоперевізника.
Разом із тим, суто страховий інтерес щодо збереження майна мають два перших види, які можна вважати майновими видами страхування. Решта відносяться до інших галузей страхування, а саме: особистого та відповідальності.
Особливості морського страхування:
— на страхування приймаються великі ризики, тому воно проводиться не окремими страховиками, а об'єднаннями страховиків, які беруть на себе морські ризики на принципах співстрахування і перестрахування. В Україні в 1998 р. створене Морське страхове бюро України. Членство в бюро є обов'язковою умовою для отримання ліцензії на страхування морських ризиків;
— міжнародний характер морських перевезень, що призводить до існування міжнародних угод і правил, на основі яких проводиться страхування національними страховиками;
— договори укладаються переважно на основі Морського страхового поліса Ллойда та застережень Інституту лондонських страховиків;
— договори морського страхування через їхню складність укладаються за посередництвом страхових брокерів;
— елементом ринку морського страхування є Клуби взаємного страхування судновласників.
Основне місце серед майнових видів морського страхування займає страхування суден (каско), що зумовлене як підвищеними ризиками використання цих засобів, так і їхньою високою вартістю. Страхування каско суден охоплює страхування корпусу судна (включаючи машини і обладнання), фрахту та деяких інших витрат, пов'язаних з ризиками плавання на морях, річках та озерах. Під фрахтом розуміють плату за перевезення судном вантажу та пасажирів.
Обсяг страхового покриття встановлюють на основі однієї з таких умов:
— з відповідальністю за повну загибель і пошкодження;
— з відповідальністю за повну загибель;
— без відповідальності за пошкодження;
— без відповідальності за часткову аварію.
Огляд судна, вантажів чи іншого майна, що приймається на страхування, здійснює сюрвеєр — експерт, який є агентом страховика. На підставі його висновку страховик приймає рішення про укладання договору страхування. Розподіл витрат по загальній аварії між судном, вантажем і фрахтом здійснюється диспашером — спеціалістом у галузі морського права, яким складається спеціальний розрахунок, який називається диспашею.
При настанні страхового випадку страхувальник повинен довести документально цей факт, надати всі претензійні документи та розрахунки, необхідні страховику для визначення страхового відшкодування.
Виплата страхового відшкодування в повному обсязі за договором відбувається у таких випадках: у разі повної фактичної, повної конструктивної загибелі судна і при пропажі судна безвісти.
При страхуванні вантажів (карго) застосовують такі поширені умови страхового покриття:
— з відповідальністю за всі ризики;
— з відповідальністю за часткову аварію;
— без відповідальності за пошкодження, крім випадків кругаіння;
— додатково — протиправні дії третіх осіб.
Страхувальник — це юридична або фізична особа — відправник або одержувач вантажу.
Об'єкт страхування — це вантаж страхувальника при його транспортуванні від місця відправлення до місця призначення.
Особливості страхування вантажів у морському страхуванні:
— договір може бути укладений на окремий рейс (від одного пункту до іншого ) і на визначений період часу. Укладається за Генеральним полісом, за яким страховик зобов'язується протягом визначеного строку забезпечувати страховий захист усіх вантажів без оформлення поліса страхування за кожною окремою партією вантажу;
— страховий поліс видається страховиком лише від свого імені та набирає чинності з моменту сплати страхувальником страхової премії;
— договір може бути укладений не тільки в інтересах самого страхувальника, айв інтересах іншої особи;
— права й обов'язки за договором страхування можуть передаватися страхувальником без відома страховика іншій особі.
Вантаж приймається на страхування в сумі, заявленій страхувальником. Страхова сума має відповідати дійсній страховій вартості вантажу.
Страхові тарифи при страхуванні вантажів залежать від:
— виду вантажу та транспортного морського засобу; —- способу відправлення вантажу;
— маршруту;
— вартості вантажу;
— обсягу страхової відповідальності (умов страхування).
Умовами страхування вантажів передбачені також випадки відмови у відшкодуванні збитків, а також принципи відшкодування збитків.
Зазначимо, що страхування вантажів є найбільш поширеним у морському страхуванні. Водночас договори страхування вантажів класифікують за різними ознаками:
1)за видами транспорту — договори залізничних, морських, автомобільних, внутрішньоводних і повітряних перевезень;
2) за територією — внутрішньодержавні та міжнародні;
3) за кількістю перевізників, що беруть участь у перевезенні, — місцеві перевезення, перевезення в прямому сполученні, прямі змішані перевезення тощо.
Авіаційне страхування — страхування ризиків, пов'язаних із використанням авіаційної та космічної техніки.
Авіаційне страхування включає такі види:
1. Страхування літаків, вертольотів та іншої авіатехніки від пошкодження і знищення (авіа-каско).
2. Страхування відповідальності експлуатантів повітряних суден.
3. Страхування відповідальності власників повітряних суден.
4. Страхування інших ризиків.
Страхування авіаційних суден — це вид авіаційного страхування, де об'єктами страхування виступають повітряні судна, зареєстровані у Департаменті повітряного транспорту та які мають сертифікат льотної придатності
Страхувальником з цього виду страхування може виступати фізична або юридична особа — власник повітряного судна чи перевізник, що експлуатує повітряне судно. Такий вид страхування в Україні передбачено здійснювати в обов'язковій формі.
Умови страхування охоплюють такі страхові випадки:
1. Пошкодження повітряного судна.
2. Повна загибель повітряного судна.
Для координації діяльності національних страховиків у галузі авіаційного страхування, збору статистичних даних, розробки програм та методів страхування авіаційних ризиків в Україні створено Авіаційне страхове бюро України
Сільське господарство є однією з найважливіших і водночас найбільш ризикованих галузей економіки. Діяльність сільськогосподарських підприємств постійно перебуває під впливом стихійних сил природи, погодних та кліматичних умов.
Як самостійний вид діяльності сільське господарство має суттєві особливості, які впливають на проведення страхування, а саме: залежність сільськогосподарського виробника від природно-кліматичних чинників; сезонність виробництва та тривалість виробничого циклу; склад і структура сільськогосподарських виробничих фондів.
Страхувальники — усі юридичні та фізичні особи, що займаються сільським господарством та використовують земельні угіддя.
Страховики — страхові компанії, які мають ліцензію на проведення цього виду страхування, достатні страхові резерви, розгалужену мережу філій та представництв, а також фахівців, добре ознайомлених з особливостями аграрного виробництва.
До специфічних об'єктів страхування майна сільськогосподарських підприємств відносять:
1. Будівлі, споруди, сільськогосподарську техніку, об'єкти незавершеного будівництва, передавальні пристрої, силові, робочі та інші машини, транспортні засоби, сировину, матеріали, продукцію.
2. Врожай сільськогосподарських культур і багаторічних насаджень плодоносного віку.
3. Сільськогосподарських тварин, птицю, кролів, хутрових звірів, сім'ї бджіл у вуликах.
4. Дерева та плодово-ягідні кущі, виноградники.
Виходячи з характеру об'єктів страхування, крім звичайних видів страхування, у сільському господарстві виокремлюють два специфічних види:
1) страхування врожаю сільськогосподарських культур і багаторічних насаджень;
2) страхування сільськогосподарських тварин.
Найбільш ризиковим є вирощування врожаю сільськогосподарських культур та багаторічних насаджень. Правильно організована система страхування врожаю сільськогосподарських культур відіграє важливу роль у розвитку сільськогосподарського виробництва, особливо рослинництва. Відповідно до Закону України "Про страхування", передбачено обов'язкове страхування врожаю сільськогосподарських культур і багаторічних насаджень державними, врожаю зернових культур і цукрових буряків сільськогосподарськими підприємствами всіх форм власності, а Кабінетом Міністрів України у вересні 2002 р. затверджено Порядок і правила проведення обов'язкового страхування врожаю. Таке страхування може здійснюватись і в добровільній формі. Всі інші види сільськогосподарського страхування проводяться в добровільній формі.
Страхування врожаю сільськогосподарських культур і багаторічних насаджень здійснюється на випадок настання таких страхових подій:
— посуха, вимерзання, заморозок, град, злива, буря, повінь, сель, пожежа;
— вимокання, випрівання, спричинені стихійним лихом;
— зниження якості продукції окремих сільськогосподарських культур.
Страхова сума, як правило, становить не вище 70 % вартості врожаю. Вартість врожаю можна визначити множенням планової площі посіву тієї чи іншої культури на середньорічну врожайність (у розрахунку на один гектар) за останні 5 років і на погоджену зі страховиком ціну за одиницю продукції.
Розмір страхового забезпечення залежить від:
1. Величини врожайності.
2. Величини збитку.
3. Універсальності страхування.
Страхове відшкодування виплачується при наявності таких факторів:
— стихійного лиха;
— недобору врожаю.
Страхування багаторічних насаджень проводиться на випадок таких страхових подій: повна загибель унаслідок морозів, сильних снігопадів, повені, бурі, зливи, граду, землетрусу, пожежі, посухи, а також їх повне знищення карантинними комахами.
Об'єктами страхування виступають:
— багаторічні насадження;
— врожай багаторічних насаджень.
Страхування тварин направлено на:
1. Відшкодування збитку від:
— падежу, загибелі або вимушеного забою тварин;
— крадіжки;
— неправомірних дій третіх осіб.
2. Зменшення та компенсацію збитків тваринницької продукції від:
— стихійних лих;
— пожеж;
— інших несприятливих подій.
Об'єктами страхування є: продуктивна худоба, молодняк, племінні та особливо цінні тварини.
Страхування майна фізичних осіб — це підгалузь майнового страхування, яка історично виникла першою. Страхування майна фізичних осіб проводиться на випадок створення фінансової безпеки для власника майна.
Об'єктом страхування виступає майно фізичних осіб, яке належить їм на правах особистої власності. У власності громадян знаходяться земельні ділянки, квартири, підсобні будівлі, предмети домашнього господарства, транспортні засоби, сільськогосподарський інвентар тощо.
В умовах ринку сфера власності громадян розширюється за рахунок приватних підприємств, створення окремих виробництв, розвитку різного роду промислів тощо, що спричинює розвиток певної підгалузі страхування.
Правила страхування можуть бути різноманітними у різних страховиків, але характерними для них є такі умови:
— договори страхування майна громадян мають короткостроковий характер;
— сплата страхових платежів може відбуватися в готівковій та безготівковій формі, одноразово за весь строк страхування чи в кінці дії основного договору;
— для певних категорій страхувальників страховиками можуть надаватися пільги.
Крім того, організаційна робота страховика, пов'язана з укладанням та обслуговуванням договорів страхування майна громадян, відповідає умовам, які застосовуються щодо інших видів ризикового страхування.
Страхування майна фізичних осіб тепер проводиться, зазвичай, у добровільній формі. Основними видами страхування майна громадян є: страхування будівель, страхування домашнього майна, страхування засобів наземного транспорту, страхування тварин громадян, страхування ремонту квартир, страхування майна на садибі, страхування майна громадян, які займаються індивідуальною трудовою діяльністю, комплексне страхування майна, страхування мисливської зброї, страхування мисливських собак, страхування надмогильних пам'ятників та ін.
Страхування будівель громадян здійснюється в добровільній формі. До об'єктів страхування будівель і споруд відносять: будівлі, житлові будинки, садові будиночки, дачі, гаражі, погреби, хліви; зовнішні будівлі — тротуари, огорожа, ворота, збудовані на постійному місці, будівлі в стадії незавершеного будівництва, а також одночасно, з окремим визначенням страхової суми, можна застрахувати додаткове обладнання до будівель (газопровід, водозлив, водяні та газові лічильники та ін.), яке знаходиться у межах садиби страхувальника. Договором можна передбачити страхування цивільної відповідальності страхувальника та членів його родини за шкоду, яка може бути заподіяна при користуванні (розпорядженні) будівлями.
Об'єкт страхування повинен знаходитись на постійному місці, мати стіни та дах. Страхуванню можуть підлягати й об'єкти під час будівництва. На страхування не приймаються зношені, аварійні й ті, що підлягають знесенню, будівлі, а також об'єкти, що розташовані в зоні, якій загрожують обвали, зсуви, повені та інші стихійні лиха, якщо про це оголошено в установленому порядку.
Обсяг страхової відповідальності охоплює перелік конкретних подій, у разі настання яких страховик виплачує відшкодування.
Розмір страхової суми визначається на підставі експертизи (оцінки) об'єкта, проведеної страховиком або незалежним експертом, який має відповідні ліцензії, за участю страхувальника та нормативними і законодавчими документами, які регламентують розмір страхової суми. За результатами експертизи складається оцінний лист на будівлю. Страхова сума об'єкта страхування визначається за домовленістю між сторонами в межах договірних (ринкових) цін на момент страхування, а також з урахуванням цін на будівельні матеріали, вартості відновлення або капітального ремонту тощо, але не повинна перевищувати вартості будівель за ринковими цінами певного регіону.
Розмір страхової суми незавершеного будівництва, що має в обов'язковому порядку фундамент та стіни, визначається у відсотковому відношенні до повної вартості будівлі. При цьому використовується Таблиця визначення питомої ваги конструкції будівель.
Страхові платежі визначають за розміром страхової суми, строком страхування та ступенем ризику з одночасним використанням граничних розмірів тарифних ставок: на будівлі в сільській місцевості — від 0,2 до 0,45 % страхової суми; на будівлі у міській місцевості — від 0,18 до 0,4 % страхової суми.
Страхове відшкодування виплачується, якщо знищення або пошкодження будівель сталося в результаті таких страхових подій: стихійних лих — бурі, урагану, смерчу, повені, зливи, удару блискавки, виходу підґрунтових вод, обвалу, просадки ґрунту, землетрусу, граду, надмірних опадів; нещасних випадків — пожежі, вибухів, загоряння електроприладів, падіння дерев, літальних апаратів або їх уламків, затоплення; вибухів газу, що використовується в побутових умовах, аварії водогінних, каналізаційних мереж та опалювальних систем; неправомірних дій третіх осіб. Під "затопленням" розуміють збиток, завданий житловому приміщенню страхувальника внаслідок дії води, що проникла із сусідніх приміщень, які не належать страхувальнику. Страховик відшкодовує також збитки, нанесені страхувальнику, пов'язані з розбиранням і перенесенням будівель у випадку, якщо їм загрожує знищення в результаті страхових подій, що перераховані вище.
Страхові тарифи обчислюються актуарію (математично) відповідальною особою (актуарієм) на підставі відповідної статистики настання страхових випадків. Розмір страхової премії за страховими ризиками визначається згідно з таблицею страхових тарифів за кожним об'єктом страхування. Розмір страхового платежу залежить від таких чинників: виду об'єкта страхування; виду та ступеня ризику; обсягу застрахованого майна; строку дії угоди страхування, наявності та розміру франшизи.
Договір страхування укладається на підставі усної або письмової заяви страхувальника строком на один рік або кілька місяців без огляду будівель, якщо страхова сума не перевищує їх страхової оцінки. При укладанні договору страхування будівель дається їх страхова оцінка (тобто вартість), на підставі якої визначається розмір страхової суми, страхового платежу, а у випадку знищення або пошкодження будівель — розмір збитку та страхового відшкодування. В оціночних документах зазначається первісна (вартість нової будівлі, обчислена згідно з існуючими в певному регіоні оціночними нормами) і дійсна (обчислюється відніманням суми зносу від первісної вартості) вартість будівлі.
Факт укладання договору страхування засвідчується страховим свідоцтвом встановленого зразка. Страхові платежі визначаються за розміром страхової суми, строком страхування та ступенем ризику з одночасним використанням граничних розмірів тарифних ставок.
У разі настання страхового випадку страхувальник повинен: вжити заходів щодо запобігання та зменшення збитків; протягом доби заявити в органи міліції про знищення будівель унаслідок навмисних неправомірних дій третьої особи, у разі пожежі — в органи пожежного нагляду; у добовий строк письмово заявити страховику (страховій компанії), і в заяві докладно вказати, коли і за яких обставин знищено (пошкоджено) будівлі та в які компетентні органи про це заявлено; зберегти до прибуття на місце страховика пошкоджені будівлі в такому стані, який вони мали після припинення впливу страхової події.
Страховик повинен прийняти та зареєструвати заяву страхувальника про знищення або ушкодження будівель, скласти акт відповідної форми з обов'язковою участю страхувальника і двох свідків, при потребі зробити запит до компетентних органів або самостійно з'ясувати причини та обставини страхового випадку, обчислити суму збитку та страхового відшкодування, виплатити страхувальнику страхове відшкодування.
Страхове відшкодування виплачується у розмірі збитку, але не більше страхової суми. Страхове відшкодування не виплачується, якщо пошкодження (знищення) будівель не пов'язано зі страховим випадком і якщо страхувальник учинив навмисні дії, що спричинили збиток або призвели до скоєння злочину.
Механізм страхування тварин має багато спільного зі страхуванням інших видів майна. Особливість цього виду страхування пов'язана із настанням відповідальності страховика.
Об'єктами страхування тварин, що належать громадянам, виступають: велика рогата худоба віком від одного місяця, коні — віком від одного місяця, свині — віком від шести місяців, вівці, кози, віслюки, мули — віком від одного року, собаки — віком від шести місяців до 10 років, бджолосім'ї, хутрові звірі (кролі, нутрії), декоративні й екзотичні птахи та тварини.
При страхуванні тварин є такі групи ризиків:
1. Страхування на випадок загибелі або падежу тварин від хвороб або стихійного лиха, нещасних випадків.
2. Страхування на випадок викрадення або навмисних неправомірних дій третіх осіб.
3. Страхування на випадок лікування тварин від хвороби чи травми, одержаної внаслідок нещасного випадку.
4. Страхування на випадок вимушеного забою тварини, якщо вона травмована через нещасний випадок.
Страхова сума — встановлюється на кожну тварину окремо та не повинна перевищувати ринкової вартості голови тварини, звіра чи птаха цього виду.
Тарифна ставка складає від 1 до 10 % від страхової суми.
Будь-яка непередбачена подія може призвести до великих майнових втрат для громадян. Одним із ефективних методів, який забезпечує їм відшкодування збитків унаслідок нещасних випадків, є страхування домашнього майна громадян. Майно страхують громадяни, які проживають на території України. Страхувальниками домашнього майна можуть бути фізичні та юридичні особи — власники домашнього майна.
З'ясовуючи суть страхування домашнього майна, варто виходити з того, що це страхування вважається комплексним і включає страхування таких видів майна: предметів домашнього вжитку, предметів особистого користування і гігієни, сільськогосподарської продукції, будівельних матеріалів, палива, садово-городнього та іншого інвентарю. Страхування домашнього майна може проводитись за всіма видами або страхуванню можуть підлягати окремі групи майна.
Згідно з Законом України "Про страхування", послуги щодо страхування майна громадян надають у добровільній формі відповідно до правил страхування, розроблених страховиками. Правила страхування можуть істотно відрізнятися у різних страховиків, але характерними для них є такі умови:
— договори страхування майна громадян мають короткостроковий характер;
— сплата страхових платежів може відбуватися в готівковій чи безготівковій формі, одноразово за весь строк страхування чи в кілька строків;
— під час дії договору страхування страхувальник може укласти додатковий договір на строк, що залишився до кінця дії основного договору;
— для певних категорій страхувальників страховиками можуть надаватися пільги.
Майно страхується:
1)за загальним договором (крім виробів з дорогоцінних металів, коштовного каміння, колекцій картин);
2) за окремими предметами домашнього майна;
3) за окремими групами предметів, наприклад, меблі, килими, вироби з дорогоцінних металів, колекції, картини.
Особливо цінне майно може прийматися на страхування за спеціальним договором.
Додатково можна застрахувати: цивільну відповідальність страхувальника, елементи оздоблення та обладнання житлових і господарських приміщень квартири на випадок їх пошкодження, сільськогосподарські культури. При страхуванні домашнього майна є такі групи ризиків: викрадення, спроба пограбування, стихійне лихо.
Розрахунок розміру нанесеного збитку має певні особливості:
— розмір збитку визначається окремо за кожним предметом домашнього майна;
—збиток визначається окремо за кожним ризиком знищення або ушкодження домашнього майна, оскільки втрати в обох випадках будуть різні.
Майно вважається знищеним, якщо воно стало цілком непридатним для використання за початковим призначенням, а ушкодженим — якщо якість предмета погіршилася, але можливе відновлення за допомогою ремонту та подальша його експлуатація.
Умови страхування домашнього майна вмішують такі групи ризиків:
— пожежа — пошкодження чи знищення майна вогнем (у тому числі від удару блискавки, аварій електромережі, вибуху), а також продуктами горіння і засобами пожежогасіння;
— підпал — пошкодження чи знищення майна в результаті дії вогню, викликаного підпалом;
— стихійне лихо — пошкодження чи знищення майна в результаті бурі, урагану, смерчу, землетрусу, просідання ґрунту, гірського зсуву, селевих потоків, сильного дощу, снігопаду, зливи;
— протиправні дії третіх осіб — пошкодження чи знищення майна в результаті навмисних дій третіх осіб, у тому числі крадіжки зі зломом, грабежу тощо.
Страховий платіж вноситься готівкою або безготівково через бухгалтерію організації, де працює страхувальник.
Договір оформляється на бланку страхового свідоцтва встановленої форми. Договір з такого виду страхування набирає чинності наступного дня після оплати страхового внеску готівкою, а при безготівковому розрахунку — з дня перерахування страхового платежу бухгалтерією підприємства чи установи.
У разі настання страхового випадку страхувальник повинен:
а) вжити заходів щодо запобігання та зменшення збитків, завданих унаслідок настання страхового випадку;
б) негайно (наприклад, протягом трьох днів) повідомити страховикові про страховий випадок;
в) при викраденні, пошкодженні внаслідок навмисних дій третьої особи заявити про це в органи міліції, у разі пожежі — в органи пожежного нагляду, при аварії — у відповідні аварійні служби, ЖЕК;
г) скласти перелік знищеного, пошкодженого або викраденого домашнього майна;
ґ) зберегти до прибуття на місце представника страхової компанії пошкоджені речі, внесеш у перелік, або наявні залишки від них, показати їх для огляду при складанні акта.
Страхова компанія після одержання заяви про страховий випадок зобов'язується в триденний строк скласти акт відповідної форми (з участю страхувальника та двох свідків). Збитки відшкодовуються таким чином:
— при знищенні, викраденні майна — його вартість, що визначається із страхувальником;
— при повному знищенні — страхова сума, обумовлена загальним договором на відповідну суму майна;
— у разі пошкодження — сума втраченої майном вартості, тобто різниця між вказаною страхувальником вартістю майна та вартістю з урахуванням знецінення (втрати якості та цінності), спричиненим страховим випадком;
— якщо пошкоджений предмет можна повернути після ремонту, то збитком вважається вартість ремонту цього предмета. Вартість ремонту обчислюється за діючими розцінками.
Страхове відшкодування виплачується страховою компанією впродовж трьох днів після одержання всіх необхідних документів.
Страхове відшкодування не виплачується, якщо:
— страховий випадок став наслідком навмисних дій страхувальника або члена його родини;
— не були показані пошкоджені предмети або їх залишки;
— речі домашнього майна, пошкоджені внаслідок зносу окремих частин, технічного браку, перевершення строку експлуатації.
Розмір страхової суми клієнт може вибрати на свій розсуд, але вона не повинна бути більшою вартості застрахованого майна.
Розмір тарифної ставки встановлюється у відсотках від страхової суми за рік і залежить від обсягу відповідальності страховика, вибраних ризиків, виду домашнього майна, умов зберігання майна, наявності пожежної та охоронної сигналізації, типу будівлі, в якій знаходиться майно, умов дотримання правил безпеки тощо.
Тарифна ставка з цього виду страхування становить у середньому 0,35 % від страхової суми. Договір страхування укладається строком на один рік.
При страхуванні домашнього майна неабияке значення має розмір франшизи — відсоток від суми збитку, а в деяких страхових компаніях — це відсоток від суми ліміту відповідальності, її розмір обумовлюється в договорі страхування.
Якщо ліміти відповідальності (розмір страхової суми) невисокі, то страхова компанія може застрахувати майно без огляду й оцінки. При настанні страхового випадку страховики пропонують своїм клієнтам додаткові послуги:
— консультації щодо оформлення документів (довідки з експлуатаційних служб, правоохоронних органів тощо);
— визначення розміру спричиненого збитку;
— проведення ремонтних робіт, у тому числі купівля будівельних матеріалів;
— відшкодування вартості украденого майна за встановленим фактом незалежно від тривалості та результатів слідства.