Лекція 1. Методологічні основи інвестування

1 Економічна сутність інвестицій та їх класифікація

Термін «інвестиції» походить від латинського слова «invest», що означає «вкладати». В широкому розумінні інвестиції являють собою вкладення капіталу з метою його збільшення в майбутньому.

В Україні теоретичне пізнання категорії інвестицій знайшло своє відображення в Законі України від 18.09.91 р. «Про інвестиційну діяльність». Згідно Закону України «Про інвестиційну діяльність» інвестиціями є усі види майнових та інтелектуальних цінностей, що вкладаються в об'єкти підприємницької та інших видів діяльності, у результаті якої ство­рюється прибуток або досягається соціальний ефект.

Такими цінностями можуть бути:

• • грошові кошти, цільові банківські вклади, паї, акції та інші цінні па­пери;
• рухоме та нерухоме майно;
• • майнові права, що випливають з авторського права, досвід та інші інтелектуальні цінності;
• • сукупність технічних, технологічних, комерційних та інших знань, оформлених у вигляді технічної інформації, навичок та виробничого до­свіду, необхідних для організації того чи іншого виробництва;
• права користування землею та інші цінності.

Ці цінності та майнові права складають об'єкти інвестиційної діяльності.

Основним джерелом інвестування є національний дохід, за рахунок якого утворюється фонд нагромадження, що, у свою чергу, умовно поділяється на фонд відшкодування і фонд відновлення. За рахунок цих фондів формуються валові і чисті (у їх складі) інвестиційні ресурси.

Валові інвестиції (ВІ) – це загальний обсяг інвестованих коштів за повний період, спрямований на відтворення (нове будівництво, реконструкцію, розширення, технічне переозброєння і на приріст товарно- матеріальних запасів).

Чисті Інвестиції (ЧІ) – це сума валових інвестицій зменшена на ( уму амортизаційних відрахувань (А) за певний період.

Джерелом чистих інвестицій є фонд відновлення, за рахунок яко­го формуються нові виробничі фонди.

Динаміка показника чистих інвестицій відбиває характер економіч­ного розвитку країни на тому чи іншому етапі, тому що чисті інвестиції є вкладанням коштів у знову створені виробничі фонди і оновлений вироб­ничий апарат. При цьому можливе виникнення таких макроекономічних пропорцій:

а)        ЧІ < 0, або А > ВІ, що призводить до зниження виробничого поте­нціалу, зменшенню обсягів продукції і послуг, погіршення стану економі­ки;

б) ЧІ = 0, або В1 = А, що засвідчує відсутність економічного зрос­тання;

в) ЧІ > 0, або ВІ > А, що забезпечує розширене відтворення, еконо­мічне зростання за рахунок зростання доходів, темпи якого перевищують темпи зростання обсягу чистих інвестицій, тобто економіка знаходиться в стадії розвитку.

На обсяг інвестицій впливають такі фактори:

• рівень заощаджень у доходах населення. В умовах низьких доходів на душу населення основна їх частина використовується на споживання. Із зростанням доходів збільшується їх частка, що спрямовується на заощадження, які є джерелом інвестиційних ресурсів.
• очікувана норма чистого прибутку. Прибуток є основним джерелом інвестування, тому чим вища норма доходності очікується, тим більш привабливими будуть вкладення.
• темп інфляції. Чим вищий цей показник, тим більше буде знецінюватися майбутній прибуток від інвестицій.
• ставка банківського процента. Якщо очікувана норма чистого прибутку перевищує ставку банківського процента, то за цих умов інвестування буде ефективним, і навпаки.
• податкова політика. При збільшенні рівня податкового тиску зменшується попит на інвестиції.

З метою більш детального вивчення змісту інвестицій їх класифікують за певними ознаками (табл. 1.1.):

1)                за об'єктами вкладання коштів (майна) розрізняють інвестиції реальні та фінансові. Під реальними інвестиціями розуміють вкладення коштів у реальні активи – матеріальні та нематеріальні (інновації). Фінансові інвестиції – це вкладення коштів у фінансові інструменти (активи), переважно в цінні папери.

Останнім часом в економічній літературі визначили нові форми інвестицій, які входять до складу реальних інвестицій – інноваційні інвестиції та інтелектуальні інвестиції, інноваційні інвестиції – це вкладання в нововведення. Інтелектуальні інвестиції – це вкладання в об'єкти інтелектуальної власності, що випливають з авторського права, винахідницького і патентного права, права на промислові зразки і корисні моделі.

 

2) за формами власності інвестиції можна поділити на:

• • державні – що фінансуються з держбюджету, місцевих бюджетів, державними підприємствами і закладами;
• • колективні – кошти господарських товариств, спілок, громадських і релігійних організацій, інших юридичних осіб, заснованих на колективній власності;
• • комунальні – кошти юридичних осіб, заснованих на колективній формі власності;
• приватні – кошти населення (індивідуальних інвесторів), а також юридичних осіб з приватним капіталом.

3) за регіональною ознакою розглядають інвестиції:

• внутрішні – вкладання капіталу суб'єктами господарської діяль­ності даної держави;
• іноземні – вкладання капіталу іноземними юридичними і фізичними особами, іноземними державами, міжнародними урядовими і неурядовими організаціями;
• • закордонні – вкладання коштів в об'єкти інвестування за межами території даної держави (придбання цінних паперів закордонних компаній, майна і т. д.).

4)  залежно від строків освоєння інвестиції можуть бути довгостроковими, середньостроковими і короткостроковими. Згідно з методологією НБУ в Україні короткостроковими вважаються інвестиції до 1 року, середньостроковими – до 3-х років, довгостроковими – більше 3-х років.

5)  за характером участі в інвестуванні розрізняють прямі і непрямі інвестиції. Прямі інвестиції зазвичай здійснюються без фінансових посередників у виробничі фонди з метою одержання доходу і участі в управлінні виробництвом. Такі інвестиції передбачають безпосередню участь інвестора у виборі об'єкта інвестування і вкладання коштів. Іноді інвестор послідовно збільшує обсяги прямих інвестицій з метою заволодіння контрольним пакетом акцій (паїв). Непрямі інвестиції частіше за все здійснює пасивний інвестор, за участю опосередкованих осіб (інвестиційних фондів і компаній, фінансових посередників і т.д.).

 

2 Основні поняття інвестиційної діяльності

У відповідності до Закону України від 18.09.91 р. «Про інвестиційну діяльність» інвестиційна діяльність визначена як сукупність практичних дій громадян, юридичних осіб та держави щодо реалізації інвестицій з метою отримання доходу або прибутку. Вона здійснюється на основі:

• приватного інвестування, яке здійснюється громадянами, недержавними підприємствами, господарськими асоціаціями, а також громадськими та релігійними організаціями;
• державного інвестування, яке здійснюється органами влади та управління України, а також державними підприємствами та установами;
• іноземного інвестування, яке здійснюється іноземними державами, юридичними та фізичними особами;
  • спільного інвестування, яке здійснюється громадянами та юридичними особами України та інших держав.

Головною метою інвестиційної' діяльності є забезпечення найбільш ефективних шляхів реалізації інвестиційної стратегії підприємства на окремих етапах їх розвитку.

Об'єктами інвестиційної діяльності в Україні є:

• новоутворені та ті, ідо реконструюються, основні засоби, а також обігові кошти в усіх галузях народного господарства;
• цінні папери;
• цільові грошові внески;
• науково-технічна продукція та інші об'єкти власності;
• майнові права та права на інтелектуальну власність.

Основними принципами інвестиційної діяльності є:

• органи влади не мають права втручатися в інвестиційну діяльність юридичних та фізичних осіб, якщо вона не суперечить чинному законодавству;
• добровільний характер інвестування;
• економічна захищеність інвестицій з боку держави;
• свобода вибору критеріїв інвестиційної діяльності.

Завданнями інвестиційної діяльності є:

• визначення шляхів прискорення реалізації інвестиційних програм та проектів;
• забезпечення високих темпів економічного розвитку підприємства;
• забезпечення максимізації прибутку або доходу від інвестиційної діяльності;
• забезпечення мінімізації інвестиційних ризиків;
• забезпечення фінансової стійкості та платоспроможності підприємства у процесі здійснення інвестиційної діяльності.

До суб'єктів інвестиційної діяльності відповідно до Закону України «Про інвестиційну діяльність» віднесені інвестори; підрядники; користувачі об'єктів інвестиційної діяльності; постачальники ТМЦ; юридичні особи; громадяни України; іноземні юридичні особи, держави та міжнародні організації.

3 Інвестиційний ринок та його інфраструктура

 Інвестиційний ринок у сучасній ринковій економіці є одним із найважливіших сегментів загального ринку.

Інвестиційний ринок (ринок інвестицій та ринок інвестиційних товарів) – це сукупність економічних відносин, які складаються між продавцями та споживачами інвестиційних товарів та послуг, а також об'єктів інвестування в усіх його формах.

Стан інвестиційного ринку в цілому і окремих складових його сегментів характеризують такі елементи, як попит, пропозиція, ціна і конкуренція.

Ступінь активності інвестиційного ринку, співвідношення окремих його елементів визначається шляхом вивчення кон'юнктури інвестиційного ринку.

Кон'юнктура інвестиційного ринку – це форма виявлення на інвестиційному ринку в цілому, або на окремих його сегментах системи факторів (умов), які визначають співвідношення попиту, пропозиції, цін та конкуренції.

Для кон'юнктура інвестиційного ринку характерні 4 стадії:

1)  Підйом кон'юнктури, який пов'язано з підвищенням активності ринкових процесів у зв'язку з пожвавленням економіки в цілому. Він характеризується ростом обсягів попиту на об'єкти інвестування, підви­щенням рівня цін, розвитком конкуренції серед інвестиційних посередників.

2)  Кон'юнктурний бум, який пов'язано з різким зростанням попиту на усі інвестиційні товари, які пропозиція не дивлячись на ріст, задовольнити не може. Одночасно ростуть ціни на усі об'єкти інвестування, підвищуються доходи інвесторів та інвестиційних посередників.

3)  Послаблення кон'юнктури, яке пов'язане із зниженням інвестиційної активності у зв'язку із спадом в економіці в цілому, відносно по­вним насиченням попиту на об'єкти інвестування та деяким надлишком їх пропозиції. Для цієї стадії характерним є зниження рівня цін на біль­шість об'єктів інвестування. Відповідно знижуються доходи інвесторів та інвестиційних посередників.

4)  Кон'юнктурний спад – це найбільш несприятлива стадія на інвестиційному ринку з позицій інвестиційної активності. Вона характеризується найнижчим рівнем попиту і скороченням обсягів пропозиції об'єктів інвестування. Ціни на об'єкти інвестування знижуються, доходи інвесторів і інвестиційних посередників падають, інвестиційна діяльність стає збитковою.

У зв'язку з тим, що кон'юнктура інвестиційного ринку постійно змінюється, то її необхідно систематично досліджувати для формування ефективної інвестиційної стратегії та прийняття економічно обґрунтованих інвестиційних рішень.

Функціонування інвестиційного ринку здійснюється через його інфраструктуру, яка формує інформаційне та обслуговуюче середовище, що дозволяє інвестору працювати з мінімальним ризиком.

Під інфраструктурою інвестиційного ринку розуміють складові інвестиційного ринку.

Зокрема, регулююча складова інфраструктури інвестиційного ринку здійснює впорядкування інвестиційних відносин шляхом встановлення правил, стандартів та критеріїв поведінки на ринку, і яка включає в себе: державні органи регулювання ринку інвестицій (Кабінет Міністрів, НБУ, Міністерство економіки, Міністерство фінансів, Фонд державного майна, Антимонопольний комітет), які виконують на ринку законодавчі, ліцензійні та наглядові функції та процедури.

Функціональна складова інфраструктури інвестиційного ринку – це фінансово-кредитні інститути та сервісні організації, які здійснюють спеціалізовану діяльність із:

• • залучення тимчасово вільних коштів на фінансування інвестиційних проектів;
• • створення правових, економічних і організаційних умов для сталого розвитку приватного підприємництва;
• • співробітництва з міжнародними, іноземними та українськими організаціями у питаннях розвитку підприємництва;
• • забезпечення проведення техніко-економічних експертиз програм та проектів підприємницької діяльності та вирішення питання;
• • консультаційної підтримки підприємців із юридичних питань, ведення бухгалтерської звітності, оподаткування та пошуку ефективних джерел фінансування;
• страхування проектних та кредитних ризиків;
• • сприяння становлення ринкових відносин в Україні через ство­рення, підтримку та розвиток малих та середніх приватних підприємств тощо.

Інформаційна складова інфраструктури інвестиційного ринку включає в себе ділові видання, Інтернет-сайти рейтингових систем привабливості підприємств тощо.

Структура інвестиційного ринку:

• • ринок реальних активів (іноді застосовується термін: матеріальних або фізичних активів) пропонує інвестиційні товари і послуги: нерухомість, ділянки під забудову (іпотечний ринок); обладнання, будівельні матеріали, дослідні, конструкторські, будівельні, монтажні, пусконалагоджувальні та інші роботи і послуги (підрядний ринок); нові технології, ліцензії, патенти на винаходи і відкриття, досвід, знання, "ноу-хау", інжинірингові послуги (ринок інтелектуальних цінностей). На ринку робочої сили реалізується робоча сила як інвестиційний товар, тобто продається здатність до праці за наймом.
• • ринок фінансових активів поділяється на ринок грошей (ринок цінних паперів – боргових зобов'язань із строками погашення менше одного року), ринок капіталів (довгострокових цінних паперів і корпоративних акцій) і кредитний ринок (боргових зобов'язань за довгостроковими кредитами).

Ринок капіталів, у свою чергу, поділяється на первинний (торгівля новими цінними паперами) і вторинний (торгівля цінними паперами, що були випущені раніше і знаходяться в обігу).