Семінарське заняття 1. Економічна думка та господарство періоду Середньовіччя

1 План заняття

 1.Загальна характеристика економічного розвитку та економічної думки цивілізацій Середньовіччя.

2.Господарство та економічна думка держав Західноєвропейської цивілізації.

3.Періодизації феодальної економіки на території України.

2 Методичні рекомендації

Перше питання рекомендовано розпочати з характеристики рис еволюції феодального господарювання:

-Раннє середньовіччя (5-9 ст.): 1) формування крупної феодальної власності; 2) поступова втрата селянами-общинниками особистої свободи; 3) натуральний тип господарювання з переважанням ручної праці, домінуюча роль аграрного сектору щодо торгівлі й ремесел; 4) феодальна роздробленість, міжусобні війни; 5) формуються основи майбутніх державних утворень.

Високе середньовіччя (10-13 ст.): 1)розвиток сільського господарства, ремесел, торгівлі в містах; 2)формування крупних централізованих держав.

Пізнє середньовіччя (14-15 ст.): 1)розпад феодальної економіки; 2)створення основ ринкового господарства; 3)формування колоніальної системи й всесвітнього ринку.

Загальні риси феодального господарювання:

1) низький, рутинний стан техніки;

2) панування крупної земельної власності феодалів;

3) поєднання її з дрібним індивідуальним господарством селян;

4) селяни є не власниками, а користувачами землі;

5) позаекономічний примус селян до праці (особиста, поземельна залежність);

6) аграрний "переворот", переважання агросектору над торгівлею, ремеслом;

7) домінування натурального господарства.

8) форма господарювання – феодальна вотчина;

9) форми реалізації феодальної земельної власності – феодальна земельна рента (відпрацьовочна /панщина/, продуктова /натуральний оброк/, грошова /грошовий оброк/);

Наслідки феодального господарювання:

1) розвиток ремесла в межах феодального помістя, в об’єднаннях ремісників – "цехах";

2) корпоративний характер розвитку торгівлі в торгових об’єднаннях – "гільдіях";

3) розвиток товарно-грошових відносин призвів до виникнення перших банків;

4) розпад общини й швидке зростання великих земельних володінь;

5) посилення державно-централізованих форм експлуатації селян, загальнодержавних і місцевих податків, втручання держави у селянсько-сеньйоральні відносини;

6) урбанізація Західної Європи, переростання міст у центри ремісництва й торгівлі.

Аналіз другого питання рекомендується розпочати з розкриття історичних умов:

1) розвиток крупної феодальної земельної власності і виникнення особливих форм поєднання її об'єктів з безпосередніми виробниками;

2) зміна ідеології та суспільної свідомості під впливом християнства;

3) розвиток міст, ремесла, торгівлі;

4) виникнення централізованих держав.

Особливості економічних поглядів:

1) предметом досліджень є становлення і розвиток феодального устрою;

2) метод дослідження являє собою поєднання емпіризму з догматизмом релігійної етики і схоластикою;

3) головні твори раннього середньовіччя: "Салічеська правда" /4 ст./, "Капітулярій про вілли" /поч. 9 ст./, "Руська правда" /11 ст./; В них відображено: процеси розпаду общинного землеволодіння, закріпачення селянства, організації ранньофеодальної вотчини; господарські можливості натуральної форми господарства; різні права приватної власності.

Канонічні погляди: Фома Аквінський (1226-1274 р.р.) – італійський монах, аристократ за походженням, канонізований католицькою церквою в 1323 р., систематизатор релігійної філософії. Головний твір: "Сума теологи".

Основні ідеї:

1) власність є подвійним відношенням - управління і користування;

2) наявність власності є необхідністю підтримувати божественний порядок на землі.

Теорія "справедливої ціни": 1) основа обміну - рівність корисності обмінюваних речей, яка вимірюється монетою; 2) продавати річ дорожче або дешевше, ніж вона коштує – несправедливо; 3) серед двох цін /дорожчою і дешевшою/ справедливою є та, що дає грошовий надлишок людині, яка більш значуща для суспільного життя; 4) гроші є мірою матеріального життя; 5) функції грошей – міра вартості й засіб обігу.

Соціальні утопії пізнього середньовіччя: Томас Мор (1478-1533рр.) – видатний державний діяч, лорд-канцлер короля Англії. Головний твір: "Золота книга, настільки корисна, як і забавна, про найкращий устрій держави і про новий острів Утопія". Головні ідеї: 1) критика феодального устрою Англії початку 16 ст., розкриття його основних соціально-економічних суперечностей /нерівність, зубожіння робітників; жадність багатіїв/ породжуються приватною власністю; 2) запропонував суспільство майбутнього, у якому: не існує приватної власності; наявна рівність і розподіл продуктів за "справедливими потребами"; обов'язковість трудової діяльності протягом шестигодинного робочого дня; відсутні гроші; контроль за виконанням робіт; свобода совісті, демократичні вибори посадових осіб.

Томмазо Кампанелла (1569-1639 рр.). Італійський революціонер, виходець із селянської бідноти, очолив повстання проти іспанського володарства. Головний твір: "Місто Сонця". Головні ідеї: 1) викриває суперечності феодального устрою, причиною яких є приватна власність; 2) пропонує нове життя у державі, яка зветься "Містом Сонця"; 3) влада у Місті Сонця належить Метафізику-первосвященику і трьом його заступникам – Пону /військові справи/, Сіну /духовна сфера, культура, наука/, Мору /матеріальне виробництво і приріст населення/; 4) основа суспільства у Місті Сонця – суспільна власність і обов'язкова трудова повинність; 5) немає індивідуальної сім'ї та індивідуального виробництва.

Третє питання рекомендується розпочати з розкриття періоду формування на українських землях магнатського і шляхетського землеволодіння (14-15 ст.), що призвело до внутрішньої перебудови вотчини, змін соціально-економічного становища і юридичного статусу селянства, аграрних відносин. Розвивається фільваркова система, починається закріпачення селян /посилення земельної, судово-адміністративної, особистої залежності селян від феодала/. В ремеслі зростає чисельність ремісників різних спеціальностей, формуються цехи. Розвивається ринок сільськогосподарської продукції, нові форми господарювання. Зростає чисельність міст, що ставали центрами, промислів, торгівлі, політичного життя. Частина міст належала державі, частина – церквам і магнатам. Деякі міста – Львів, Луцьк, Житомир, Київ – отримували грамоти на Магдебурзьке право, відповідно до якого городяни обирали міське самоврядування й суд. У 1569 р. об'єднання Великого Литовського і Польського королівств створило нову державу – Річ Посполита, складовою частиною якого була Україна. 14 Впродовж 16–17 століть в господарстві України утвердилась фільварковопоміщицька система. Державні ділянки ("королівщини") об'єднувалися в староства – великі господарські комплекси. Інша частина земель зосередилася у магнатів. Тільки у Російському і Бєлжському воєводствах двом десяткам магнатів /Потоцьким, Жолкевським та ін./ належала 1/3 сіл і міст /70-80-і рр. 16 ст./. Земельні багатства шляхти і поміщиків збільшувалися за рахунок спадкоємства, браків, подарунків з боку короля, купівлі, захоплень. Розширювалися володіння православної, уніатської і католицької церкви. Церкви і монастирі багатіли за рахунок захоплення селянських земель, відписань, дарувань місцевих воєвод, магнатів і шляхти. У 16–17 ст. найбільшим землевласником в Україні був Києво-Печерський монастир. Розвитку фільварків і посиленню експлуатації селян послужила волочна поміра, що проводилася на підставі Литовського урядового закону "Статути на волоки" /1557 р./. Згідно цьому закону, общинні землі в Україні ділилися на волоки /поля по 16-21 га/, причому кращі землі віддавалися під фільварки, а гірші – селянам. Панське господарство залишалося натуральним. Але товарно-грошові відносини, які швидко розвивалися, підривали його замкнутість, вимушували пристосовуватися до запитів ринку. Кріпосне фільваркове господарство вело до обезземелення селян і розповсюдження панщини, з якої зростало кріпацтво. Селяни жили окремими господарствами – димами, які об'єднувалися в дворища (по декілька димів). Дворища входили в сільські громади, де спільно користувалися орними землями і угіддями, відбували панські повинності. Декілька общин складали волость. Для управління селяни вибирали старшин, тіунів, отаманів. Общини користувалися звичаєвим правом і вибирали копні (суспільні) суди.

Селяни платили численні податки на користь держави і панів, відбували повинності, відпрацьовували панщину /у 17 ст. панщина складала 5-6 днів замість двох/. Селян прикріплювали до землі, забороняли перехід з одного маєтку в інший, вони втратили право виступати в суді і право спадкового користування землею. Розвиток фільварків супроводжувався зменшенням селянських наділів і зростанням числа безземельних і малоземельних селян.