| Сайт: | Навчально-інформаційний портал ВП НУБіП України "Ніжинський агротехнічний інститут" |
| Курс: | Пасажирські перевезення |
| Книга: | Тема 7 Нормування швидкостей руху і часу простоїв. Вимоги до організації праці водіїв. Частина 3. |
| Надруковано: | Гість |
| Дата: | субота 14 листопад 2026 |
Професійна діяльність водія пасажирського транспорту характеризується високою соціальною відповідальністю, що пов'язана з безпекою життя та здоров'я пасажирів та інших учасників дорожнього руху. Ця діяльність відбувається в умовах значного психофізіологічного навантаження, обумовленого комплексом стресових факторів, необхідністю постійної концентрації уваги та дотриманням жорстких вимог до режиму праці.
Процес керування транспортним засобом у умовах міського або міжміського руху пред'являє підвищені вимоги до психофізіологічних функцій організму.
Професійне середовище водія характеризується як сукупність стресових факторів, що діють постійно або періодично:
Інформаційне навантаження: Необхідність одночасної обробки значного обсягу інформації: стан дорожнього покриття, дорожні знаки та розмітка, поведінка інших транспортних засобів, пішоходів, показники приладів.
Дефіцит часу для прийняття рішень: Необхідність оперативного реагування на мінливі умови дорожньої обстановки.
Відповідальність за життя та здоров'я пасажирів: Усвідомлення цієї відповідальності створює стійкий фоновий емоційний тиск.
Фактори невизначеності та конфліктних ситуацій: Неврегульовані перехрестя, порушення Правил дорожнього руху іншими учасниками, агресивна поведінка на дорозі.
Вплив зовнішніх умов: Необхідність роботи в умовах недостатньої видимості, складних погодних явищ, заторів, що порушують графік руху.
Хронічний стрес призводить до психоемоційного виснаження, зниження концентрації та підвищення ризику прийняття невірних рішень.
Керування транспортним засобом вимагає інтенсивного та безперервного функціонування механізмів уваги:
Стабільність уваги: Здатність протягом тривалого часу зосереджуватися на об'єктах дорожньої обстановки.
Розподіл уваги: Вміння одночасно стежити за кількома об'єктами та параметрами (дорога, прилади, дзеркала заднього виду).
Перемикання уваги: Швидке перенесення фокусу уваги з одного об'єкта на інший у відповідь на зміну ситуації.
Монотонність руху на окремих ділянках маршруту може спричинити зниження пильності, тоді як робота в інтенсивному потоці, навпаки, призводить до перевантаження уваги та прискореної втоми.
Функціональний стан організму водія безпосередньо впливає на показники безпеки:
Вплив алкоголю: Вживання алкоголю, навіть у малих дозах, серйозно порушує психофізіологічні функції: знижується швидкість реакції, погіршується координація рухів, спотворюється сприйняття відстаней та швидкостей, порушується здатність до концентрації та адекватної оцінки ситуації. Негативний вплив може зберігатися у вигляді залишкових явищ (інерції) протягом 12-24 годин після вживання, навіть за формальної відсутності алкоголю в крові.
Загальний стан здоров'я: Наявність захворювань, особливо у хронічній формі, що впливають на органи зору, слуху, серцево-судинну та нервову системи, є неприпустимою для професійної діяльності водія.
Раціональна організація робочого часу та часу відпочинку є основним фактором профілактики втоми та забезпечення безпеки руху.
У Україні діяльність водіїв регулюється Положенням про робочий час і час відпочинку водіїв, що гармонізоване з відповідними директивами Європейського Союзу. Основні вимоги:
Щоденний (щоденний) відпочинок: Тривалість – не менше 11 годин. Допускається скорочення до 9 годин, але не більше трьох разів між будь-якими двома тижневими відпочинками.
Перерва під час роботи: Після безперервного керування тривалістю 4,5 години водій зобов'язаний зробити перерву тривалістю не менше 45 хвилин. Ця перерва може бути розділена на частини: перша – не менше 15 хвилин, друга – не менше 30 хвилин.
Щотижневий відпочинок: Тривалість – не менше 45 годин поспіль. Дозволяється скорочення до 24 годин, але цей час має бути компенсований разом із наступним щотижневим відпочинком до норми до кінця третьої наступної тижневої роботи.
Порушення встановлених норм безпосередньо впливає на стан водія:
Накопичення втоми: Хронічне недосипання та недостатній відпочинок призводять до кумулятивного ефекту втоми.
Прояви втоми: Зниження уваги та концентрації, уповільнення швидкості психомоторних реакцій, зниження критичності мислення, схильність до мікро-сну (короткочасних вимкнень свідомості).
Вплив на безпеку: Стан втоми є однією з провідних причин дорожньо-транспортних пригод, оскільки водів втрачає здатність своєчасно та адекватно реагувати на небезпеку.
Для забезпечення дотримання режиму праці та відпочинку на транспортних засобах, що використовуються для комерційних перевезень, встановлюються контрольні прилади – тахографи.
Функції тахографа: Автоматична реєстрація часу руху, інших робочих операцій, простою та відпочинку водія.
Значення для безпеки: Дані тахографа є об'єктивним джерелом інформації для контролюючих органів та керівництва транспортного підприємства, що дозволяє запобігати виходу на лінію перевтомлених водіїв та аналізувати причини порушень графіка руху.
Професійна діяльність водія пасажирського транспорту супроводжується значними психофізіологічними навантаженнями, обумовленими високою відповідальністю, інформаційною напруженістю та необхідністю постійної концентрації уваги.
Забезпечення безпеки руху неможливе без дотримання науково обґрунтованих норм режиму праці та відпочинку, спрямованих на профілактику втоми.
Використання тахографів як засобу об'єктивного контролю є невід'ємним елементом системи управління безпекою на транспортному підприємстві.
Підвищення рівня безпеки пасажирських перевезень вимагає комплексного підходу, що включає як дотримання законодавчих норм, так і формування високої професійної культури та відповідальності кожного водія.
Раціональна організація робочого часу та відпочинку водіїв є критично важливим фактором забезпечення безпеки дорожнього руху, збереження здоров'я працівників та підвищення ефективності використання рухомого складу. Ця діяльність регламентується спеціальними нормами трудового законодавства, що враховують специфіку професії.
Основним нормативним документом, що регулює цю сферу в Україні, є Положення про робочий час і час відпочинку водіїв колісних транспортних засобів.
Щоденна робота: Тривалість щоденної роботи (зміни) не може перевищувати 12 годин у межах періоду обліку, що не перевищує чотирьох тижнів. У виняткових випадках, передбачених законодавством, тривалість щоденної роботи може бути продовжена, але не більше ніж до 14 годин.
Тижнева робота: Сумарна тривалість робочого часу за тиждень не повинна перевищувати 56 годин. Середньодобова тривалість робочого часу за період обліку, що не перевищує чотирьох тижнів, не може перевищувати 10 годин.
Безперервне керування транспортним засобом: Безперервне перебування за кермом не може перевищувати 4,5 години. Після цього водій зобов'язаний зробити перерву.
Перерва для відпочинку та харчування: Тривалість щоденної перерви для відпочинку та харчування має становити не менше 30 хвилин. На практиці ця перерва часто встановлюється тривалістю 45 хвилин і може поділятися на частини, перша з яких має бути не менше 15 хвилин, а остання – не менше 30 хвилин.
Щоденний (міжзмінний) відпочинок: Тривалість щоденного відпочинку має становити не менше 11 годин поспіль. Цей відпочинок може бути скорочений до 9 годин, але не більше трьох разів між будь-якими двома щотижневими відпочинками.
Щотижневий відпочинок: Тривалість щотижневого безперервного відпочинку має становити не менше 45 годин. Цей відпочинок має надаватися не пізніше ніж після шести послідовних робочих днів.
Вибір типу графіка роботи залежить від характеру транспортної роботи, інтенсивності руху, необхідності забезпечення безперервності перевезень.
Сутність: Застосовується на регулярних маршрутах зі стабільним пасажиропотоком. Водії об'єднуються в ланки (екіпажі) для обслуговування одного транспортного засобу.
Принцип організації: Робота будується на основі чіткого розкладу руху. Члени ланки працюють послідовно, забезпечуючи безперервну роботу автомобіля протягом тривалого часу (наприклад, 16-20 годин).
Вимоги до складання: Графік має передбачати:
Чіткий час початку та закінчення роботи для кожного водія.
Строге дотримання норм щоденної та тижневої тривалості робочого часу.
Час для передачі автомобіля між водіями.
Відповідність часу роботи розкладу руху на маршруті.
Сутність: Використовується на підприємствах з цілодобовим режимом роботи або з тривалішим робочим днем, ніж дозволена тривалість щоденної роботи одного водія.
Принцип організації: Водії працюють у дві, три або чотири зміни. Найпоширенішим є двозмінний графік (наприклад, з 06:00 до 14:00 та з 14:00 до 22:00).
Вимоги до складання: Графік змінності має передбачати:
Рівномірне чергування змін.
Надання міжзмінного відпочинку відповідної тривалості.
Дотримання норм щотижневого безперервного відпочинку.
Забезпечення рівномірного навантаження на всіх водіїв.
Сутність: Застосовується при нерегулярних перевезеннях, коли робота водія не може бути жорстко регламентована за маршрутами та часом (наприклад, служби таксі, прокат автомобілів з водіями).
Принцип організації: Робочий час водія обліковується за фактом його роботи, але в рамках встановлених норм. Графік може бути гнучким.
Вимоги до складання: Незважаючи на гнучкість, графік має забезпечувати:
Фіксацію початку та закінчення роботи.
Контроль за дотриманням норм безперервного керування (4,5 години) та щоденної тривалості роботи.
Обов'язкове надання щоденних та щотижневих відпочинків.
Загальні вимоги до всіх видів графіків:
Забезпечення дотримання встановлених законодавством норм тривалості робочого часу та відпочинку.
Максимальна відповідність виробничому процесу та потребам пасажирів.
Створення умов для підвищення продуктивності праці та безпеки руху.
Запобігання перевтомі водіїв.
Поняття ненормованого робочого дня встановлено Кодексом законів про працю України.
Сутність: Ненормований робочий день – це особливий режим роботи, коли працівник може за наказом роботодавця епізодично залучатися до виконання своїх трудових обов'язків понад встановлену тривалість робочого дня.
Застосування до водіїв: Цей режим може застосовуватися лише для окремих категорій працівників, зокрема водіїв легкових автомобілів (крім таксі), якщо це передбачено колективним договором. Важливо: Це не означає скасування норм щоденної та тижневої тривалості роботи. Водії, які працюють за умов ненормованого робочого дня, зобов'язані дотримуватися всіх вимог щодо безперервного керування, щоденного та щотижневого відпочинку.
Облік робочого часу: Фактично відпрацьований понад норму час підлягає обліку. Він може компенсуватися наданням додаткових днів відпустки або, за згодою сторін, додатковою оплатою. Переробка не може бути систематичною.
Нормування режимів праці та відпочинку водіїв є складною, але вирішальною умовою забезпечення безпеки дорожнього руху та збереження здоров'я працівників.
Вибір типу робочого графіка (ланковий, змінний, погодинний) визначається специфікою транспортного процесу та повинен відповідати жорстким вимогам трудового законодавства.
Застосування ненормованого робочого дня для водіїв не звільняє роботодавця від обов'язку дотримуватися встановлених обмежень щодо безперервного керування та тривалості відпочинку.
Ефективна організація робочого часу водіїв вимагає комплексного підходу, що поєднує правову норму, виробничу необхідність та турботу про людський фактор.
Ефективність та безпека роботи водія пасажирського транспорту в вирішальній мірі залежать від раціональної організації його робочого місця. Воно являє собою комплексно організований простір у кабіні транспортного засобу, що включає органи керування, сидіння, інформаційні прилади, засоби зв'язку та забезпечує оптимальні умови для виконання професійних обов'язків. Відповідна організація цього простору, що відповідає ергономічним, санітарно-гігієнічним та технічним вимогам, є обов'язковою умовою підвищення продуктивності праці, зниження втоми та запобігання дорожньо-транспортним пригодам.
Ергономіка робочого місця водія спрямована на адаптацію кабіни до антропометричних, фізіологічних та психофізіологічних характеристик людини з метою мінімізації фізичних та нервових навантажень.
Органи керування автомобілем є основним інструментом взаємодії водія з транспортним засобом. Їх розробка та розміщення ґрунтуються на принципах ергономіки системи "людина-машина".
Класифікація за частотою використання: Органи керування поділяються на оперативні (постійного використання, такі як кермо і педалі), допоміжні (періодичного використання, наприклад, важелі вказівників повороту) та епізодичні (для регулювання та регламентних робіт, такі як важіль перемикання передач).
Зони доступності: Органи постійного використання мають розташовуватися в межах оптимальних зон досяжності, а епізодичного – у межах нормальних та максимальних зон.
Біомеханіка роботи: Конструкція педалей має забезпечувати оптимальні кути в гомілковостопному, колінному та тазостегновому суглобах, сприяючи мінімізації зусиль. Рухові реакції, що виконуються руками, є швидшими і точнішими, ніж ті, що виконуються ногами.
Робоча поза водія є фундаментальним фактором, що впливає на його працездатність.
Оптимальні кути положення тіла: Зручна поза характеризується низкою параметрів: кут відхилення корпусу від вертикалі – 15-25°, кут між корпусом і стегном – 80-100°, кут між плечем і передпліччям – 100-120°.
Регулювання сидіння: Сидіння водія має мати справне регулювання по висоті, горизонтальному положенню та куту нахилу спинки для забезпечення зручної посадки. Відстань від підколінної впадини до краю сидіння має бути не менше 4-6 см для нормального кровообігу.
Вимоги до сидіння: Подушка та спинка сидіння не повинні мати провалів, рваних місць або виступних пружин. Поверхня має бути досить жорсткою та шорсткою.
Вимоги до оглядовості: Вітрове та бокове скло не повинні мати тріщин і затемнень, що обмежують оглядовість. Забороняється використання додаткових предметів або покриттів, що погіршують прозорість скла. Загальна освітленість у кабіні на рівні щитка приладів має бути не менше 10 лк.
Параметри мікроклімату: Температура повітря у кабіні має підтримуватися в межах +15...+25°C, з оптимальним діапазоном +18...+20°C. Системи вентиляції, опалення та кондиціонування повинні усувати запітніння і обмерзання скла, а також забезпечувати регулювання повітряних потоків.
Рівень шуму: Рівень звуку в кабінах вантажних автомобілів не повинен перевищувати 70 дБА, а в салонах легкових автомобілів та автобусів – 60 дБА.
Сучасна організація робочого місця водія неможлива без інтеграції засобів зв'язку та навігації, які забезпечують оперативне управління, безпеку та ефективність перевезень.
Принцип дії GPS: Система GPS (Global Positioning System) складається з супутникового, контрольного та користувацького сегментів. Положення об'єкта обчислюється GPS-приймачем шляхом вимірювання часу проходження сигналу від супутників. Для визначення координат необхідно отримати сигнал як мінімум від чотирьох супутників.
Застосування в транспорті: Системи GPS-моніторингу транспорту дозволяють у реальному часі відстежувати місцезнаходження, швидкість, маршрут руху транспортного засобу, що є основою для диспетчерського управління, планування маршрутів, аналізу витрат палива та режимів роботи водія.
Радіозв'язок (рації): Використовуються для оперативної голосової комунікації між водіями та диспетчерським центром, особливо в умовах, коли використання мобільного зв'язку є утрудненим або недоцільним. Дозволяють швидко координувати дії, повідомляти про дорожню обстановку та надзвичайні події.
Інтегровані системи: Сучасні транспортні засоби часто обладнуються комплексними системами, що поєднують функції навігації (GPS), зв'язку (мобільний інтернет, радіозв'язок) та відеоспостереження. Це дозволяє створювати цілісні системи моніторингу та управління транспортними потоками.
Організація робочого місця водія є комплексною задачею, що вимагає дотримання ергономічних, санітарно-гігієнічних та технічних норм, регламентованих наказом Міністерства соціальної політики України № 964 від 05.11.2018 та іншими нормативними актами.
Ергономічно обґрунтована конструкція кабіни, що включає оптимальне розташування органів керування, забезпечення правильної посадки водія, належної оглядовості та сприятливого мікроклімату, є вирішальним чинником підвищення безпеки дорожнього руху та збереження здоров'я водія.
Інтеграція сучасних засобів навігації (GPS) та зв'язку в робоче місце водія є невід'ємним елементом ефективного управління пасажирськими перевезеннями, що забезпечує підвищення регулярності руху, оперативність управління та безпеку.
Вдосконалення організації робочого місця водія на основі сучасних ергономічних рішень та інформаційних технологій є ключовим напрямом підвищення якості транспортного обслуговування та конкурентоспроможності перевізників.
Забезпечення безпеки та охорони праці водія є обов'язковою умовою функціонування будь-якого суб'єкта господарювання у сфері пасажирських перевезень. Ця діяльність має системний характер і включає комплекс організаційних, технічних та правових заходів, спрямованих на запобігання нещасним випадкам, аварійним ситуаціям та професійним захворюванням. Ефективність цієї системи безпосередньо впливає на життя та здоров'я пасажирів, інших учасників дорожнього руху та самого водія.