2 Поняття та види правової поведінки

У правовій системі суспільства діяльність та вчинки людей розглядають з погляду права, яке є критерієм їх оцінки як соціально корисних чи шкідливих. Нормативно-правові акти являють систему юридичних нормативів, які забезпечуються державою, а також є формально-обов'язковим критерієм оцінки будь-якої поведінки, яка має юридичне значення або юридично індиферентної. Будь-яка юридично значуща поведінка суб'єкта права є правовою: вона передбачена нормами права і має юридичну оцінку і юридичні наслідки (позитивні чи негативні).

Найбільш широким є поняття нормативна поведінка, під якою розуміють таку поведінку людей, що регулюється будь-якими соціальними нормами, - звичаями, релігійними або корпоративними нормами, нормами права та ін.

Нормативна поведінка, яка регулюється нормами права, називається правовою поведінкою.

Правова поведінка - це сукупність вчинків у вигляді дій чи бездіяльності, які мають соціальне значення, регламентуються нормами права і зумовлюють правові наслідки.

З урахуванням змісту вчинку правова поведінка поділяється на два види: правомірну і неправомірну (правопорушення).

Основні ознаки правової поведінки:

• 1) регламентується правовими нормами. Межі поведінки, що зазначені в нормах, вказують на діапазон можливостей та чітко визначені випадки впливу на поведінку юридичними засобами;
• 2) має юридичні наслідки. Будь-яка правова поведінка, виконуючи роль юридичного факту у механізмі правового регулювання, впливає на виникнення, зміну або припинення правовідносин, у яких здійснюються права і обов'язки, реалізуються заходи відповідальності.

Однією з найважливіших форм правових наслідків є реакція держави на результати правової поведінки у вигляді заохочення, стимулювання, охорони соціально корисних вчинків чи застосування заходів юридичної відповідальності за шкідливі дії. Держава виступає гарантом правової поведінки і суб'єктом, здатним від імені суспільства привести в дію апарат примусу для притягнення до відповідальності за протиправну поведінку.

Певні прояви правової поведінки можуть бути юридичними фактами, тобто такими життєвими обставинами, з якими норми права пов'язують виникнення, зміну чи припинення правових відносин. У цьому разі правова поведінка розглядається як підстава зміни стану правовідносин, як конкретні життєві обставини, виникнення яких залежить від волі людей і які описані в гіпотезах правових норм;

• 3) правова поведінка виражається у формі діяння суб'єкта, тобто його дії чи бездіяльності. Думки та емоції людини не можуть регулюватися правом. Намір, бажання вчинити юридичне діяння самі по собі наслідків не викликають: вони залишаються поза межами правового впливу;
• 4) поведінка має значення для суспільства, державою може оцінюватися як соціально корисна, індиферентна чи соціально шкідлива. Соціально корисний характер правової поведінки проявляється у здатності підтримувати конструктивні відносини у всіх сферах життя суспільства; вона сприяє нормальному процесу взаємодії між людьми. Соціально шкідлива поведінка гальмує розвиток їх позитивного потенціалу, викликає негативні економічні, соціально-політичні, морально-психологічні та інші наслідки.

Правомірна поведінка є видом правової поведінки, яка, на відміну від протиправної поведінки, є соціально корисною, відповідає закріпленим у правових нормах моделям поведінки і має позитивні юридичні наслідки.

Правомірна поведінка - це суспільно необхідна, бажана і допустима з огляду на інтереси громадянського суспільства поведінка індивідуальна і колективна суб'єктів, що виявляється у здійсненні норм права, гарантується та охороняється державою.

Ознаки правомірної поведінки:

• - об'єктивно можлива і необхідна;
• - бажана і допустима;
• - відповідає інтересам громадянського суспільства;
• - гарантується й охороняється державою;
• - відповідає нормам права.

Правомірна поведінка являє собою загальну форму реалізації суб'єктивних прав і обов'язків, втілення правових настанов у життя, форму перенесення юридичних можливостей у соціальну діяльність.

Правомірна поведінка здійснюється у вигляді їх дотримання, виконання і використання, а також правозастосування, тобто становить єдність юридичного і соціального змісту реалізації норм права.

Правомірну поведінку можна класифікувати залежно від активності суб'єкта - соціально активна; позитивна (звичайна); конформістська; маргінальна.

Соціально-активна правова поведінка - полягає у добровільності здійснення правових норм і адекватній реакції на порушення правових приписів з боку інших суб'єктів. Вона заснована на переконаності суб'єкта в необхідності і справедливості правового регулювання, на високій правовій свідомості та правовій культурі.

Звичайна правова поведінка - необхідність її здійснення стала необхідністю суб'єкта, переросла у звичку і може навіть не усвідомлюватися ним у всіх її аспектах.

Конформістська (пристосовницька) поведінка - пасивно-пристосовницьке ставлення до правового середовища за принципом "поводься так, як поводять себе інші". Базується не на внутрішньому переконанні суб'єкта в необхідності неухильного виконання приписів права, а є формою його пристосування до оточуючого соціального середовища. Потрапляючи в середовище осіб, схильних до правопорушень, такий суб'єкт швидко змінює свою правомірну поведінку на протиправну.

Маргінальна поведінка - ґрунтується не на позитивних правових настроях суб'єкта, а на його страху перед юридичною відповідальністю за вчинене правопорушення. Такий суб'єкт готовий до протиправних дій у разі переконання в їх безкарності.

Правова поведінка забезпечується насамперед свідомим ставленням громадян і посадових осіб до правових вимог, а також силою державного примусу у випадках вчинення правопорушень.