7 Співвідношення понять "корупція" та "корупційне діяння"

Основою корупції як соціального явища, що проявляється практично в усіх сферах суспільного життя, є певні соціальні дії індивідів, зокрема корупційні діяння. Водночас на сьогодні згадка про корупцію майже ні в кого не викликає обурення. Корупційні діяння сприймаються як звичне явище.

На думку О.О. Акімова, "поширення корупції в різних сферах життя, існування її як масового явища перетворюють її на елемент повсякденності, звичаю, традиції. Поширення корупції і призвичаєння до неї населення, особливо в деяких сферах суспільного життя, стає для будь-якої людини культурною нормою. Знаючи про те, що всі дають у тому чи іншому закладі хабарі, дуже важко психологічно перебороти в собі конформістську схильність і вчинити не так, як це роблять інші". Людина може добре розуміти на моральному рівні, що хабар – це протиправне явище, але на рівні психологічних чинників, що зумовлюють її поведінку, діє за традицією. Усі ці симптоми щодо корупції можна виявити в українському суспільстві. Наприклад, досить поширеною є практика вдячності лікарям у вигляді якихось подарунків від пацієнтів (квіти, цукерки, харчові продукти, промислові товари, спиртні напої, гроші або все разом)" .

Необхідно зазначити, що на корупції як частині національної ідентичності наголошує російська вчена О. Ніколаєва: "Хабарництво в Росії – частина національної культури. Воно є поганим не само по собі, а тим що грошові потоки течуть повз державну кишеню. Без перебільшення можна стверджувати, що джерелом корупції, колективним суб'єктом корупції, активним хабародавцем є весь багатонаціональний російський народ. Тобто народ готовий платити за гарантовані послуги".

Зокрема, С.С. Рогульський досліджуючи причини корупції, дає таке визначення: "Причина корупції" – це конкретні обставини, на основі яких виникають (вчиняються) корупційні діяння" [68, с. 16]. Майже 47 % українців, які мали справу з державними посадовими особами упродовж останніх 12 місяців, зазначають, що були безпосередньо втягнуті в корупційні дії у тій чи іншій формі [136]. Разом з тим українці (87 %) вважають, що хабарництво в Україні тотально поширене. При цьому більша частина респондентів (56,3 %) вважає, що хабарництво дуже поширене, а третина опитаних (30,7 %) – поширене. Майже кожний десятий українець (9,3 %) впевнений, що хабарництво в Україні не поширене. З них 7,4 % вважають, що недуже поширене, а 1,9 % – не поширене. Багатьом громадянам України (68,5 %) доводилося давати гроші і робити подарунки людям, від яких залежало розв'язання їхніх проблем. Лише кожний п'ятий українець (19,1 %) не вдавався до подібних заходів.

Крім того, зазначити, що безкоштовних послуг сьогодні просто не існує – за все доводиться платити, але не завжди офіційно. Всі звикли платити сантехнікам, лікарям та медсестрам, виконавцям інших робіт. Адже це дозволяє отримати послугу швидше або дешевше, якщо порівнювати з офіційними розцінками. У деяких випадках не заплатити просто неможливо або надто ризиковано. (Відомі випадки, наприклад, коли вчителі навмисно занижували оцінки у школі тим дітям, батьки яких відмовились давати гроші школі та вчителям). Проте якщо боротися за правду та домагатися отримати послугу безкоштовно, то або не отримаєш результату взагалі, або, як кажуть, "собі дорожче вийде". Тобто послугу тобі нададуть, але повторно за нею краще буде не звертатись. Виходить, що заплатити одразу – найдешевший, найшвидший, а отже – найефективніший шлях до необхідного рішення. Отже, дрібні хабарі сьогодні – норма життя. Всі до них звикли, і споживачі послуг заздалегідь знають, що треба буде заплатити. Ті, хто надає послуги, звикли до того, що їм заплатять, і очікують таку оплату. Не платити дозволяють лише тим, хто фізично не може заплатити, і то не завжди.

Зауважимо також, що такий стан веде до того, що зникає осуд і виникає спроба виправдати участь громадян у корупційних діяннях. Науковці визначають, що сприятливою умовою корупції є закріплення у свідомості громадян думки про те, що за допомогою корупційних діянь створюються можливості для вирішення проблемних питань ... . Так, О.В. Ткаченко звертає увагу на те, що "фахівці розвинутих західних країн іноді стверджують, що корупція є частиною культури багатьох країн світу. Корупційні діяння виправдовуються тим, що громадяни так віддячують за надані в їх адресу послуги, або виконанні інші дії".

Безперечно в деяких випадках такий підхід до вирішення проблемних питань влаштовує обидві сторони. З одного боку, одному нічого не коштує зробити за гроші те, про що його просять, а з іншого – іншому вигідно заплатити за надану послугу. Разом з тим проявляється інша ситуація, яка виходить за межі символічної вдячності, коли корупція вигідна тільки одній стороні, а інша – стає заручником корупційних діянь.

Хабародавець, по суті "купує" певне право, у якому зацікавлений, а хабароодержувач отримує за це певну винагороду. Узагальнюючи сказане, можна стверджувати, що корупція є вигідною справою, як для корупціонера (спосіб його збагачення), так і для тих осіб та структур, які задовольняють свій особистий інтерес за допомогою корумпованих дій чиновника. Без сумніву, є сенс протидіяти цьому негативному явищу, яке сьогодні є нормою у суспільному житті українців.

Водночас зауважимо, що зміна видів корупційних діянь відбувається з урахуванням впливу задіяних нових антикорупційних заходів у зв'язку зі змінами в антикорупційному законодавстві щодо заборони вчиняти корупційні дії, спрямовані на протидію цим явищам та їх обмеження (див. Таблицю 1.2.1.1).

Таблиця 1.2.1.1

Заборона вчиняти корупційні дії, пов'язана зі змінами в антикорупційному законодавстві

Склади правопорушень згідно Законом України "Про боротьбу з корупцією"	Склади правопорушень згідно Законои України "Про засади запобігання і протидії корупції"	Склади правопорушень згідно Законом України "Про запобігання корупції"
Стаття 1 ч. 2 п. "А": "незаконне одержання особою, уповноваженою на виконання функцій держави, у зв'язку з виконанням таких функцій матеріальних благ, послуг, пільг або інших переваг, у тому числі прийняття чи одержання предметів (послуг) шляхом їх придбання за ціною (тарифом), яка є істотно нижчою від їх фактичної (дійсної) вартості".	Стаття 8 ч. 1 п. 1: "1. Особам, зазначеним у пункті 1 та підпунктах "а", "б", пункту 2 частини першої статті 4 цього Закону, забороняється безпосередньо або через інших осіб одержувати дарунки (пожертви) від юридичних або фізичних осіб: 1) за рішення, дії чи бездіяльність в інтересах дарувальника, що приймаються, вчиняються як безпосередньо такою особою, так і за її сприяння іншими посадовими особами та органами".	Стаття 23 ч. І п. 1, 2: "1. Особам, зазначеним у пунктах 1, 2 частини першої статті 3 цього Закону, забороняється безпосередньо або через інших осіб вимагати, просити, одержувати подарунки для себе чи близьких їм осіб від юридичних або фізичних осіб: 1) у зв'язку із здійсненням такими особами діяльності, пов'язаної із виконанням функцій держави або місцевого самоврядування; 2) якщо особа, яка дарує, перебуває в підпорядкуванні такої особи".

Так, корупційні діяння, відповідальність за які була встановлена ст. 1 Закону України "Про боротьбу з корупцією" (втратив чинність), вважалися закінченими з моменту незаконного одержання особою, уповноваженою на виконання функцій держави, матеріальних благ, послуг, пільг або інших переваг або з моменту одержання такою особою кредитів або позичок, придбання цінних паперів, нерухомості або іншого майна з використанням при цьому пільг чи переваг, не передбачених чинним законодавством. Разом з тим при інкримінуванні особі правопорушення, яке передбачалося Законом України "Про боротьбу з корупцією" (втратив чинність), обов'язково необхідно було встановити умисний характер вчиненого діяння та наявність особистого інтересу, на задоволення якого воно спрямовано. Відсутність у діянні особи наміру, а так само не з'ясування цієї обставини у процесі адміністративного провадження виключало притягнення особи до юридичної відповідальності. Не встановлення або неправильне встановлення особистого інтересу, на задоволення якого спрямовано корупційне діяння, призводило до помилок та створювало труднощі у його кваліфікації.

На сьогодні час питання протидії проявам корупційних діянь поставлено на новий рівень у зв'язку з прийняттям Закону України "Про запобігання корупції" № 1700-VII від 14.10.2014 року [119], який спрямований на розбудову загальнодержавної системи заходів протидії корупції.

Крім того, 4 червня 2014 року набрав чинності Закон України від 13 травня 2014 року № 1261 -VII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у сфері державної антикорупційної політики у зв'язку з виконанням Плану дій щодо лібералізації Європейським Союзом візового режиму для України" [140], яким значно посилено відповідальність за корупційні порушення. Зокрема, Законом внесено зміни до Кодексу України про адміністративні правопорушення, у якому встановлено відповідальність за подання завідомо недостовірних відомостей у декларації про майно, доходи, витрати і зобов'язання фінансового характеру (передбаченої Законом України "Про засади запобігання і протидії корупції") у вигляді штрафу від 2 550 до 5 100 грн. Внесеними змінами до Кримінального кодексу України значно посилено кримінальну відповідальність за корупційні діяння. Так, за отримання посадовою особою неправомірної вигоди суд застосовує штраф виходячи з двократного розміру незаконно одержаної неправомірної вигоди. Якщо неправомірна вигода не була отримана або її розмір неможливо визначити, суд, залежно від ступеня тяжкості злочину, вчиненого уповноваженою особою юридичної особи, застосовує штраф у таких розмірах: за злочин невеликої тяжкості – від 5 до 10 000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (від 85 до 170 тис. грн.); за злочин середньої тяжкості – від 10 до 20 000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (від 170 до 340 тис. грн.); за тяжкий злочин – від 20 до 50 000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (від 340 до 850 тис. грн.); за особливо тяжкий злочин – від 50 до 75 000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (від 850 до 1275 тис. грн.).

Разом з тим значно посилено кримінальну відповідальність за такі порушення: підкуп працівника підприємства, установи чи організації; прийняття пропозиції, обіцянки або одержання неправомірної вигоди службовою особою; підкуп службової особи юридичної особи приватного права незалежно від організаційно-правової форми; підкуп особи, яка надає публічні послуги; пропозиція, обіцянка або надання неправомірної вигоди службовій особі.

Водночас зазначимо, що "у правовому відношенні корупція становить сукупність різних за змістом та ступенем суспільної небезпеки, але єдиних за своєю суттю коррупційних діянь ... ". О.В. Ткаченко наголошує, що "термін "корупція" має швидше узагальнюючий характер, а не правовий, оскільки він пов'язаний із обсягом діянь, які підпадають під кваліфікацію корупційних, зміст яких із часом буде змінюватися залежно від зміни видів корупційних діянь, викликаних постійним розвитком суспільних відносин".

Б.В. Волженкін підкреслює, що корупція як кримінологічна категорія охоплює лише ту частину корупційних діянь, які законом визначаються злочинами. Ці корупційні діяння утворюють найбільш небезпечну групу корупційних правопорушень. У юридичній літературі їх інколи називають кримінальною корупцією або корупційною злочинністю, до якої належать злочини осіб, офіційно залучених до управління (осіб, уповноважені будь-яким способом надані їм за статусом можливості для незаконного отримання особистої вигоди.

На думку В. Костенко, "корупція як суспільне явище охоплює всю сукупність корупційних діянь, пов'язаних із неправомірним використанням особами, уповноваженими на виконання функцій держави, наданої їм влади, службових повноважень, відповідних можливостей з метою задоволення інтересів власних чи третіх осіб, а також інших корупційних порушень, які створюють умови для вчинення корупційних діянь, або є приховуванням чи потуранням їм".

Д.Г. Михайленко стверджує: "... що поняття корупція включає не лише протиправну діяльність службових осіб, а й діяльність загальних суб'єктів, яка нерозривно пов'язана із ... зловживаннями і без якої неможливо вчинити дане зловживання. У зв'яку з цим давання хабара необхідно визнати, безумовно, корупційним діянням" [69, с. 356]. На думку вченого, хабарництво сппіввідноситься з корупцією як частина та ціле. Визнання, незважаючи на відсутність "класичних" ознак корупції в діях хабородавця, корупційним діянням разом з одержанням хабара також і його давання додатково свідчить, що одержання і давання хабара – це діяння, які характеризують одне єдине явище – хабарництво".

У зв'язку з цим до корупційних діянь належать: одержання та вимагання хабара; створення умов для дачі хабара; зловживання службовим становищем у будь-якій формі; неправомірне сприяння фізичним або юридичним особам у здійсненні ними підприємницької діяльності тощо.

А.М. Клим так характеризує хабарництво як антисоціальне злочинне явище побутової, комерційної або політичної спрямованості, що підриває авторитет державного апарату управління і характеризується підкупом державної посадової особи незалежно від часу його реалізації дача державній посадовій особі і прийняття ним особисто або через посередника матеріальних цінностей (прав на матеріальні цінності) або придбанням вигод майнового характеру (прав на вигоди майнового характеру) за діяння, які надаються виключно в зв'язку з його правовим і посадовим статусом, і за використання службових повноважень" .

М.М. Саппа, Р.В. Ромас визначають, що "корупція" – це є складне соціальне явище, яке виникає в будь-яких соціальних організаціях внаслідок вчинення її членами корупційних дій. Основною ознакою будь-якої корупційної дії є те, що ці дії вчиняються учасниками організацій, які наділені від неї правом (обов'язком) виконувати певні дії та (або) правом (обов'язком) розпоряджатися певним майном, з метою досягнення власних інтересів, ігноруючи інтереси організації. Безпосереднім негативним наслідком вчинення членами організації корупційних дій є те, що цілі організації досягаються не повного мірою або зовсім недосягаються нею. Наслідки ж корупції як соціального явища є більш маштабними, бо відбиваються не тільки на рівні конкретних організацій, а й на всьому суспільстві, деформуючи систему соціальних відносин в економічній, політичній, соціальній, правовій, духовній та моральній сферах".

Зауважимо, що, порівнюючи різні поняття корупції, що відносяться до "діянь, що вважаються корупцією, найчастіше виділяють характерні компоненти: особа наділена повноваженнями (владою) ухвалювати важливі для суспільства рішення; норми, що регулюють ухвалення рішень (закони, принципи, критерії, процедури); особа або особи, що домагаються вигідного для них рішення; взаємовигідний обмін між особою, що ухваляє рішення, і особою або особами, що домагаються рішення; порушені норми ухвалення рішення, заподіяна шкода суспільству".

Необхідно зазначити, що в Законі України "Про боротьбу з корупцією" (втратив чинність) було подано поняття "корупцій не діяння", а поняття "корупційне правопорушення" взагалі було відсутнє.

Ми поділяємо думку В. Дейниченко, що термін "корупційні діяння" було застосовано законодавцем у вказаному вище Законі лише для того, щоб зазначені діяння термінологічно відмежувати від інших корупційних правопорушень, у тому числі кримінально караних (наприклад, від службових злочинів).

Відповідно до норм цього Закону корупційними діяннями визначалися: незаконне одержання особою, уповноваженою на виконання функцій держави, у зв'язку з виконанням таких функцій матеріальних благ, послуг, пільг або інших переваг, у тому числі прийняття чи одержання предметів (послуг) шляхом їх придбання за ціною (тарифом), якає значною нижчою від їх фактичної вартості; одержання особою, уповноваженою на виконання функцій держави, кредитів або позичок, придбання цінних паперів, нерухомості або іншого майна з використанням при цьому пільг чи переваг, не передбачених чинним законодавством.

Разом з тим законодавцем у ч. 1 ст. 1 Закону України "Про засади запобігання і протидії корупції" від 7 квітня 2011 р. № 3206-VI (втратив чинність) було закріплено такі обов'язкові ознаки корупції: корупційне діяння, його предмет, суб'єкт вчинення такого діяння, форма вини та мета його вчинення. При цьому корупційним діянням було визначено одне з наступних: використання службових повноважень та пов'язаних із цим можливостей; прийняття обіцянки/пропозиції неправомірної вигоди; обіцяння, пропонування чи надання неправомірної вигоди; одержання неправомірної вигоди, в тому числі й хабара.

Як стверджує М.І. Мельник, "корупційні діяння – це правопорушення, в основі яких лежать: зловживання службовою особистою владою або службовим становищем; корислива мета або інша особиста заінтересованість. У свою чергу, залежно від мотивації вчинення (змісту інтересу, задовольнити який прагне особа, яка вчиняє корупційне правопорушення) корупційні діяння поділяються на: 1) корупційні діяння, пов'язані з протиправним використанням влади або службових повноважень для отримання матеріальних благ, послуг або переваг чи задоволодіння чужим майном або правом на нього; 2) корупційні діяння, пов'язані з протиправним використанням влади або службових повноважень для задоволення інших (некорисливих) особистих інтересів чи інтересів третіх осіб [61, с. 14]. На думку вченого, "першу групу утворюють корупційні діяння, які мають корисливий характер. Залежно від способу задоволення корисливих мотивів ці корупційні діяння можна розділити на такі, що пов'язані з неправомірним: 1) отриманням матеріальних благ, послуг або переваг; 2) заволодінням чужим майном або правом на нього; 3) використанням чужого майна. Другу групу утворюють корупційні діяння, які вчиняються з некорисливої заінтересованності: протиправне використання службовою особою влади або службових повноважень переслідує мету задоволення некорисливих особистих інтересів чи інтересів третіх осіб".

Наприклад, О.В. Ткаченко розробив класифікацію передумов виникнення корупційних діянь серед співробітників ОВС, а саме: "а) за соціальним критерієм – загальні та особливі; б) за критерієм, пов'язаним зі змістом службової діяльності, – передумови, характерні для різних категорій співробітників" ОВС.

До змісту корупційних діянь можна віднести хабарництво, кримінальний лобізм, непотизм (заступництво на основі особистих зв'язків), незаконну участь у підприємницькій діяльності особисто чи через близьких або довірених осіб, надання ексклюзивних прав з метою корисливого використання чи придбання державних коштів і власності, будь-яке використання чи маніпулювання службовою інформацією в особистих чи групових інтересах, прямі або непрямі внески в період виборчих компаній на користь визначених партій та осіб, а також і на інші політичні цілі, незаконний розподіл кредитів і інвестицій, проведення приватизації шляхом організації незаконних конкурсів, аукціонів, фактичного захоплення пакетів акцій, що перебувають у державній власності, повне або часткове звільнення від митних платежів і податків, незаконне застосування системи преференцій стосовно різних промислових, фінансових, торгових і інших корпоративних груп і деякі інші подібні діяння.

Ю.А. Ваньчик до корупційних діянь відносить: "а) незаконне одержання особою, уповноваженою на виконання функцій держави, у зв'язку з виконанням таких функцій матеріальних благ, послуг, пільг або і нших переваг, у тому числі прийняття чи одержання предметів (послуг) шляхом їх придбання за ціною (тарифом), яка є істотно нижчою від їх фактичної (дійсної) вартості; б) одержання особою, уповноваженою на виконання функцій держави, кредитів або позичок, придбання цінних паперів, нерухомості або іншого майна з використанням при цьому пільг чи переваг, не передбачених чинним законодавством".

В. Костенко стверджує, що корупційні діяння можуть вчинятися двома способами: "по-перше – отриманням певних вигод (як матеріального, так і нематеріального характеру) особами, уповноваженими на виконання функцій держави чи прирівняними до них особами; по-друге – підкупом таких осіб фізичними та юридичними особами". Автор зазначає, що підкуп осіб, уповноважених на виконання функцій держави, або осіб, прирівняних до них, юридичними особами здійснюватися не може. На практиці певну юридичну особу завжди представляє фізична особа – працівник юридичної особи або ж інші особи (у належний спосіб уповноважені керівництвом юридичної особи). Тому, на думку вченого, доцільніше вести мову про підкуп осіб, уповноважених на виконання функцій держави, або осіб, прирівняних до них уповноваженими представниками юридичних осіб.

Психологічні аспекти корупційних діянь мають такі форми (види): зловживання владою або службовим становищем, перевищення влади або службових повноважень та інші службові злочини, що вчиняються для задоволення корисливих чи інших особистих інтересів інших осіб; розкрадання державного, колективного або приватного майна з використанням службового становища; незаконне одержання матеріальних або інших благ, пільг та інших переваг; одержання кредитів, позичок, допомоги, придбання цінних паперів; нерухомості або іншого майна з використанням пільг чи переваг, не передбачених законодавством, або на які особа не має права; здійснення безпосередньо та через посередників або інших підставних осіб підприємницької діяльності з використанням влади чи службових повноважень, а також пов'язаних із ними можливостей: сприяння з використанням службового становища фізичним і юридичним особам у здійсненні ними підприємницької та іншої діяльності з метою незаконного одержання за це матеріальних або інших благ, пільг та інших переваг; неправомірне втручання з використанням службового становища у діяльність інших державних органів чи посадових осіб з метою перешкоджання виконанню ними своїх повноважень чи домагання прийняття неправомірного рішення; використання інформації, одержаної під час виконання службових обов'язків, у корисливих чи інших особистих інтересах, необгрунтована відмова в наданні відповідної інформації чи несвоєчасне її надання, або надання недостовірної чи неповної службової інформації: надання необгрунтованих переваг фізичним або юридичним особам шляхом підготовки і прийняття нормативно-правових актів чи управлінських рішень: протекція із корисливих або інших особистих інтересів у призначенні на посаду особи, яка за діловими і професійними якостями не має переваг перед іншими кандидатами.

Зокрема, ознаками корупційного діяння є: 1) діяння, спрямоване на отримання неправомірної вигоди як майнового так і немайнового характеру (на відміну від хабара). Обов'язкова наявність корисливої мети; 2) вигоди, матеріальні чи нематеріальні брага отримуються суб'єктом відповідальності за корупційні правопорушення незаконно; 3) дії або бездіяльність суб'єкта відповідальності за корупційні правопорушення, спрямовані на порушення вимог нормативно-правових актів, у яких визначені коло прав та обов'язків особи на відповідній посаді, з метою отримання благ у незаконний спосіб; 4) діяння, спрямовані на отримання певних благ за допомогою і з використанням службових повноважень та пов'язаних з цим можливостей, авторитету займаної посади, які не пов'язані з виконанням особою своїх безпосередніх посадових обов'язків; 5) дія або бездіяльність посадової особи, спрямована на отримання благ, вчинена умисно, при цьому особа, яка вчинила це правопорушення, усвідомлювала протиправний характер своїх вчинків; 6) дії посадової особи вчинюються за домовленістю або згодою сторін; 7) діяння має бути вчинене особою, віднесеною Законом України "Про засади запобігання і протидії корупції" до суб'єктів відповідальності за корупційні правопорушення; 8) наявність причинного зв'язку між діяннями та наслідками; 9) дії або бездіяльність суб'єкта правопорушення з ознаками корупції, не містять складу злочину.

С.С. Рогульський до основних ознак корупції та корупційних діянь пропонує віднести такі: "1) корупційна діяльність може здійснюватися як особами, уповноваженими на здійснення функцій держави та іншими особами прирівняними до них (наприклад – керівники відповідних державних підприємств), так і фізичними особами та уповноваженими представниками юридичних осіб; 2) дана діяльність пов'язана з протиправним використанням наданих особам, уповноваженим на здійснення функцій держави та іншим особам прирівняних до них, повноважень або протиправним наданням таким особам певних благ, пільг та інших переваг; 3) спеціальною метою такої діяльності є отримання матеріальних благ, пільг, послуг та інших переваг, як для себе, так і для третіх осіб, а також отримання певних привілеїв фізичними чи юридичними особами".

М.М. Саппа, Р.В. Ромас до основних видів корупційних дій віднесли таке: хабарництво; зловживання службовим становищем – використання наданих повноважень для надання необгрунтованих пільг чи переваг будь-якій особі або групі; непотизм (дружба, кумівство, сімейність), який призводить до призначення родичів на ключові посади та надання їм певних переваг – клановості, що сприяє проявам суб'єктивізму в системі управління організації; патронажна система (протекціонізм), метою існування якої є заступництво щодо "потрібних" людей, здатних надавати за подібну "допомогу" різні блага або послуги; розкрадання ресурсів організації" [145, с. 29]. На думку вчених, такий перелік корупційних дій є узагальнюючим, бо хоча й на практиці кожна конкретна корупційна дія має багато особливостей, але в цілому всі їх можна звести до даної кваліфікації.

Статтею 6 Міжамериканської конвенції щодо боротьби з корупцією визначено такі види корупційних діянь: спроба отримання або отримання, прямо чи опосередковано, урядовим чиновником або особою, що здійснює публічні функції, будь-яких предметів грошової вартості, а також іншої користі, такої як подарунок, послуга, обіцянка або перевага для себе або для іншої особи або організації, в обмін на будь-який акт або бездіяльність під час здійснення ним публічних функцій; пропозиція або надання, прямо чи опосередковано, урядовому чиновнику або особі, що здійснює публічні функції, предметів грошової вартості, а також іншої користі, такої, як подарунок, послуга, обіцянка або перевага для себе або іншої особи або організації, в обмін на будь-який акт або бездіяльність під час здійснення ним публічних функцій; будь-які дії або бездіяльність при виконанні своїх обов'язків урядовим чиновником або особою, що здійснює публічні функції, з метою незаконного отримання прибутку для себе або третьої сторони; шахрайське використання або приховування майна, отриманого внаслідок скоєння одного з зазначених діянь.

Аналіз чинного законодавства Республіки Таджикистан, зокрема ст. ст. 11, 12, 14 Закону Республіки Таджикистан "Про боротьбу з корупцією", дозволив скласти класифікацію видів корупційних діянь, згідно з якою всі корупційні прояви за ступенем їх суспільно небезпечних наслідків можна розділити на дві великі групи:

• 1) корупційні правопорушення; корупційні кримінальні злочини (ч. 7 ст. 161 Кримінально-процесуальний кодекс Республіки Таджикистан).
• 2) корупційні правопорушення, що включають у себе корупційні цивільно-правові делікти, корупційні дисциплінарні проступки, а також корупційні адміністративні правопорушення.

На думку О.В. Ткаченко, "корупційні діяння не завжди мають негативні для держави наслідки матеріального характеру, оскільки посадова особа може здійснювати свою діяльність у межах наданих їй повноважень згідно з вимогами, визначеними в нормативно-правових актах. Разом з тим, завжди мають місце негативні наслідки морального характеру, які впливають на розвиток суспільних відносин у державі та негативно позначаються на її іміджі, підривають авторитет всієї системи державних органів та державних службовців, створюють негативні тенденції, пов'язані із становленням громадянської свідомості, яка позначається на розвитку суспільства". 0. Старицька зазначає, що у "результаті вчинення корупційних діянь відбувається порушення низки конституційних правових засад діяльності органів державної влади. Таким чином, суспільно небезпечні наслідки корупції можуть проявлятися практично в усіх сферах суспільного життя".

Водночас зазначимо, що впродовж 2014 року на спеціалізовану "гарячу лінію" надійшло понад 650 звернень з повідомленнями про корупційні дії посадових і службових осіб органів державної влади та місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій. Найбільше з питань корупційних дій зверталися жителі Дніпропетровської, Одеської, Харківської областей та м. Київ.

Наприклад, в Україні в 2015 році за корупційні діяння понесли дисциплінарну відповідальність 645 міліціонерів та 57 працівників міліції були звільнені.

Зауважимо, що прийняті внаслідок корупційних діянь неправомірні нормативно-правові акти та рішення підлягають скасуванню органом або посадовою особою, уповноваженим приймати чи скасовувати відповідні акти та рішення, або визнавати незаконними в судовому порядку.

На думку К.А. Автухова, І.С. Яковець до причин та умов, що сприяють вчиненню корупційних діянь та інших правопорушень, пов'язаних із корупцією, в органах і установах виконання покарань належать такі [151, с. 153]: "... нестача чітких механізмів розв'язання проблем з одночасною відсутністю у громадян необхідної та повної інформації про порядок та правила прийняття таких рішень (наприклад, щодо можливостей та підстав переведення засуджених з однієї установи до іншої); збереження застарілої структури органів управління та процедур прийняття рішень; нечіткість визначення компетенції посадовців, наявність значної кількості дублюючих функцій; низький рівень підготовки, правової культури частини керівників і посадових осіб органів та установ виконання покарань; існування принципів закритості, непрозорості при прийнятті рішень, недостатня якість підготовки; відсутність дієвого механізму контролю за діяльністю органів і установ виконання покарань, зокрема з боку громадськості; надмірна концентрація повноважень у керівництва органів і установ виконання покарань; поширеність серед персоналу неправильного розуміння службової лояльності та корпоративної солідарності; завантаженість осіб, відповідальних за прийняття рішень стосовно "долі" конкретних засуджених, адміністративними питаннями; недостатній рівень матеріального забезпечення більшості працівників органів і установ виконання покарань, його невідповідність складності та відповідальності поставлених перед ними завдань; поширення серед громадян, керівників підприємств, установ та організацій традиції вирішувати питання шляхом установлення корупційних зв'язків з персоналом ДКВС України".

Необхідно зауважити, що за своєю структурою корупційні діяння, допущені співробітниками кримінально-виконавчої системи – це факти незаконного отримання грошової винагороди за передачу засудженим предметів, обіг яких у місцях позбавлення волі заборонений. Отже, мотивом скоєння такого правопорушення є користь, в основному отримання грошових коштів, тобто тут наявний склад корупційного злочину. Але, незважаючи на це, не завжди вдається встановити корупційний аспект здійснення даних діянь, а саме встановити, що воно було здійснено за винагороду. Але і в такому випадку ці дії співробітника підпадають під склад адміністративного правопорушення. Тобто корупційні адміністративні правопорушення являють собою адміністративні правопорушення, що мають ознаки корупції, але не містять складу злочину, за вчинення яких встановлена адміністративна відповідальність. Отже, вчинення державним службовцем будь-якої з корупційних дій, якщо вона не містить складу злочину, передбачає адміністративне стягнення.

Основними напрямами діяльності щодо усунення причин і умов, які сприяють вчиненню корупційних діянь та інших правопорушень, пов'язаних з корупцією в ДКВС України, є: "постійний аналіз стану дотримання антикорупційного законодавства у ДКВС України, визначення управлінських процедур, під час здійснення яких найчастіше вчиняються корупційні діяння та інші правопорушення, пов'язані з корупцією, розроблення щодо них додаткових спеціальних заходів запобігання; систематичний нагляд за поведінкою персоналу, виявлення фактів учинення корупційних діянь та інших правопорушень, пов'язаних з корупцією, вжиття заходів щодо притягнення винних осіб до відповідальності; налагодження каналів отримання від громадян, підприємств, установ та організацій інформації про корупційні діяння та інші правопорушення, пов'язані з корупцією, вчинені посадовими особами ДКВС України; проведення спеціальних занять з персоналом, спрямованих на формування знань, морально-психологічних установок щодо неприпустимості вчинення корупційних діянь та інших правопорушень, пов'язаних з корупцією; висвітлення в засобах масової інформації, на офіційному сайті ДПтС України виявлених фактів корупційних діянь з метою налагодження співробітництва з населенням щодо отримання інформації з цих питань". Разом з тим важливим заходом щодо усунення причин і умов, які сприяють корупції, є систематичне отримання від громадян, підприємств, установ та організацій інформації про корупційні діяння та інші правопорушення, пов'язані з корупцією, вчинені посадовими особами ДКВС України. Надходження такої інформації може бути забезпечено за рахунок створення: громадських приймалень; телефонів довіри; спеціальних поштових скриньок; інтернет-ліній. Ця інформація має постійно узагальнюватися, аналізуватися й доповідатися керівництву ДПтС України для прийняття відповідних управлінських рішень.

В. О. Лисенко пропонує, для раннього виявлення ознак, що свідчать про підвищення ймовірності вчинення персоналом корупційного діяння, здійснювати нагляд за поведінкою працівника. До таких ознак належать: встановлення родинних стосунків із представниками бізнесових структур; виникнення алкогольної або наркотичної залежності; стійке захоплення азартними іграми; здійснення витрат, які явно не відповідають рівню оплати праці; тісні приватні контакти між працівником та клієнтами (регулярні запрошення до ресторану, на відпочинок тощо); нетипова поведінка, замкненість, різкі зміни у стосунках з колегами та керівництвом; особисте знайомство з представниками бізнесових структур, особами, які притягувалися до відповідальності за вчинення корупційних діянь та злочинів.

На думку О.В. Ткаченко, "стримуючим фактором від вчинення корупційних діянь співробітників ОВС має бути належний рівень їх грошового забезпечення у поєднанні з гарантіями соціального захисту як під час служби, так і після звільнення на пенсію, посилення юридичної відповідальності та ризиків позбавлення зазначених гарантій у випадку вчинення правопорушення з ознаками корупції".

Зважаючи на викладене вище, потрібно зазначити, що на сьогодні Законом України "Про запобігання корупції" № 1700-VII від 14.10.2014 року поняття "корупційне діяння" замінено визначенням "корупційне правопорушення". Разом з тим, проаналізувавши поняття "корупційного діяння" та порівнявши його з поняттям "корупційне правопорушення" (див. п. 1.2.2.), які встановлені нормами згаданих вище законів, потрібно підкреслити, що останнє є значно ширшим за змістом і включає в себе перше.