1 Поняття рухомого складу та його місце в транспортному процесі

Поняття рухомого складу та його місце в транспортному процесі

Транспорт як галузь матеріального виробництва являє собою складну систему, що охоплює низку взаємопов’язаних елементів. До її складу входять засоби перевезення, шляхи сполучення, засоби управління та зв’язку, технічні пристрої та споруди. Центральне місце серед цих елементів посідають саме засоби перевезення, які у своїй сукупності формують поняття рухомого складу. Відповідно до визначення, рухомий склад — це транспортні засоби, безпосередньо призначені для переміщення вантажів або пасажирів у просторі.

Сутність поняття та місце в транспортній системі

Рухомий склад є матеріальною основою транспорту, його активною частиною. Якщо шляхи сполучення створюють умови для переміщення, а засоби управління забезпечують координацію, то саме рухомий склад безпосередньо виконує транспортну роботу — переміщує вантажі з пункту відправлення до пункту призначення. Без рухомого складу всі інші компоненти транспортної інфраструктури втрачають сенс, оскільки саме він реалізує кінцеву мету транспорту — подолання простору.

У широкому розумінні до засобів перевезення, окрім власне рухомого складу, також належать трубопроводи, контейнери, піддони, одноразова та багаторазова тара. Проте саме рухомий склад вирізняється здатністю до активного пересування та маневрування в межах транспортної мережі.

Класифікація рухомого складу за видами транспорту

Рухомий склад не є однорідним — він диференціюється залежно від виду транспорту, для якого призначений. Найбільш розгалужену класифікацію мають автомобільний та залізничний транспорт.

Автомобільний рухомий склад охоплює вантажні та легкові автомобілі, автобуси, автомобільні причепи, напівпричепи, а також автомобілі спеціального призначення. Його основними характеристиками є вантажопідйомність, пасажиромісткість, тип двигуна, потужність, колісна формула та габаритні розміри.

Залізничний рухомий склад поділяється на дві великі групи: тяговий та несамохідний. До тягового рухомого складу належать локомотиви (паровози, електровози, тепловози), моторвагонний рухомий склад (електропоїзди, дизель-поїзди, автомотриси) та самохідний склад спеціального призначення. Несамохідний рухомий склад представлений вагонами різних типів — пасажирськими та вантажними. За родом роботи залізничний рухомий склад, як і автомобільний, поділяють на пасажирський, вантажний та спеціального призначення.

Окрім наземних видів, до рухомого складу також належать судна (морські та річкові) і літаки з вертольотами, що мають власні системи класифікації.

Детальна класифікація вантажного автомобільного рухомого складу

Найбільш детально в технічній літературі опрацьовано класифікацію автомобільного вантажного рухомого складу, оскільки саме він є основою транспортно-експедиційної діяльності на коротких та середніх відстанях.

За призначенням вантажний рухомий склад поділяється на три категорії. По-перше, це транспортний (універсальний) рухомий склад, представлений бортовими автомобілями, причепами та напівпричепами з відкритою платформою. Він призначений для перевезення широкої номенклатури вантажів, не потребує спеціальних умов транспортування. По-друге, спеціалізований рухомий склад — це автомобілі, причепи та напівпричепи, кузови яких спеціально пристосовані для перевезення одного певного виду або кількох однорідних вантажів. До нього належать фургони, цистерни, самоскиди, панелевози, фермовози, лісовози, трубовози, металовози та інші. Важливою особливістю спеціалізованого рухомого складу є наявність обладнання для прискорення навантажувально-розвантажувальних робіт. По-третє, спеціальний рухомий склад призначений не для перевезення вантажів, а для виконання специфічних транспортних робіт — санітарних, пожежних, аварійно-рятувальних. Він оснащується відповідним технологічним обладнанням.

За типом двигуна автомобілі та тягачі поділяються на моделі з бензиновими (карбюраторними) двигунами, дизельними двигунами, газобалонним обладнанням та електричні. Дизельні двигуни, попри вищу початкову вартість, більшу масу та підвищену шумність, мають на 30-40% нижчу витрату пального, що робить їх економічно вигідними для великовантажних перевезень. Газобалонні автомобілі доцільно використовувати в містах та населених пунктах, що мають розвинену газотранспортну інфраструктуру. Електромобілі, попри обмежений радіус дії та високу масу акумуляторів, є оптимальними для міських перевезень дрібних партій вантажів завдяки безшумності та відсутності шкідливих викидів.

За прохідністю автомобілі поділяють на дорожні (обмеженої прохідності), призначені для роботи на дорогах із твердим покриттям та ґрунтових дорогах, а також автомобілі підвищеної та високої прохідності, здатні працювати в тяжких дорожніх умовах та на бездоріжжі.

За конструктивною схемою автомобільні транспортні засоби поділяються на одиночні та автопоїзди. Одиночний автомобіль — це самохідний транспортний засіб, який не агрегатований з причепом або напівпричепом. Автопоїзд являє собою комбінацію автомобіля-тягача з одним або кількома причепами або сідельного тягача з напівпричепом. Автомобілі-тягачі, у свою чергу, поділяються на сідельні (для роботи з напівпричепами) та буксирні (для роботи з причепами). Причіпний склад охоплює причепи (буксируються за допомогою дишла), напівпричепи (частина ваги яких передається на сідельний тягач) та причепи-розпуски (спеціалізовані засоби для перевезення довгомірних вантажів).

Автопоїзди забезпечують суттєві логістичні переваги: повніше використання запасу потужності тягача, підвищення продуктивності порівняно з одиночним автомобілем, зменшення витрати палива в розрахунку на тонну перевезеного вантажу, зниження собівартості перевезень та економію людських ресурсів за рахунок скорочення потреби у водіях.

Крім того, застосування напівпричепів створює додаткові логістичні переваги: максимальне використання ресурсу сідельних тягачів за часом і пробігом, економія праці за рахунок заміни перевантаження перечепленням, можливість використання навантажених напівпричепів у клієнта або на терміналі як проміжного складу, можливість застосування широкої гами спеціалізованих напівпричепів залежно від характеру вантажу. Важливою сучасною тенденцією є використання напівпричепів як інтермодальних транспортних одиниць — контрейлерів, що перевозяться залізничним транспортом.

За вантажопідйомністю автомобілі, причепи та напівпричепи класифікують на п'ять класів: особливо малої вантажопідйомності — до 0,5 тонни; малої — від 0,5 до 2,0 тонн; середньої — від 2,0 до 8,0 тонн; великої — від 8,0 до 16,0 тонн; особливо великої — понад 16,0 тонн.

Відповідно до класифікації Європейської економічної комісії ООН, вантажні автомобілі за сферою застосування поділяються на три основні категорії. Малотоннажні автомобілі (максимальною масою до 5 тонн, вантажопідйомністю до 3 тонн) призначені для роботи на вулично-дорожній мережі міст, передмість і промислових зон. Вони часто оснащуються вантажопідйомними бортами, стрілами, роликовими статями, що робить їх незалежними від навантажувальних механізмів клієнта. Середньотоннажні автомобілі (масою від 5 до 15 тонн, вантажопідйомністю від 3 до 10 тонн) використовуються для короткопробіжних міських і приміських перевезень у будівництві, торгівлі та промисловості. Великовантажні автомобілі (масою понад 15 тонн, вантажопідйомністю від 10 до 20 і більше тонн) призначені для міжнародних і міжміських перевезень. Для них критичними є максимальна вантажопідйомність або максимальний об'єм вантажного приміщення залежно від питомої навантажувального обсягу вантажів.

За типом кузова розрізняють бортові платформи (універсальні), безбортові платформи (для негабаритних та великовагових вантажів), самоскидні кузови (для навальних та насипних вантажів), цистерни (для наливних та насипних пилоподібних вантажів), фургони (зокрема ізотермічні та рефрижератори), а також спеціалізовані кузови для перевезення довгомірних вантажів — лісовози, трубовози, металовози тощо. Цистерни є герметичними резервуарами, виготовленими з вуглецевої або нержавіючої сталі, алюмінієвих сплавів, усередині розділеними перегородками для зменшення гідравлічних ударів.

Місце рухомого складу в транспортному процесі

Рухомий склад виконує в транспортному процесі роль безпосереднього виконавця переміщення. Саме його технічні та експлуатаційні характеристики визначають ефективність, швидкість, безпеку та вартість доставки вантажів. Від правильності вибору типу рухомого складу залежить збереженість вантажу, дотримання термінів доставки, оптимальне використання пропускної спроможності доріг та екологічне навантаження на довкілля.

У системі транспортно-експедиційної діяльності рухомий склад виступає не лише як технічний засіб, але і як об'єкт управління. Експедитор, організовуючи перевезення, має обрати оптимальний тип рухомого складу відповідно до характеристик вантажу, маршруту, терміновості доставки та економічних обмежень. Відтак знання класифікації, технічних параметрів та експлуатаційних властивостей рухомого складу є невід'ємною складовою професійної компетентності фахівця з транспортно-експедиційної роботи.

Таким чином, рухомий склад є не просто одним із технічних елементів транспортної системи, а її ключовою ланкою, що безпосередньо реалізує мету транспортування і значною мірою визначає ефективність логістичного ланцюга загалом.