Теоретичне знання нормативно-правових актів є необхідною, але недостатньою умовою ефективної діяльності агроінженера. На практиці фахівець щодня стикається з ситуаціями, коли застосування нормативних вимог ускладнюється об’єктивними обставинами: недосконалістю законодавства, колізіями між актами різної юридичної сили, відсутністю належного фінансування, а в сучасних умовах — безпосередніми загрозами воєнного характеру. Ці проблеми не є абстрактними — вони безпосередньо впливають на безпеку працівників, ефективність виробничих процесів та обсяг юридичної відповідальності підприємства.

6.1. Проблеми застосування нормативних вимог у сфері інтелектуальної власності

Агроінженерна діяльність дедалі більше пов’язана з інноваціями: розробленням нових технічних рішень, вдосконаленням технологій обробітку ґрунту, впровадженням систем точного землеробства. Водночас правова охорона цих інновацій залишається складною та недостатньо врегульованою. Розглянемо ключові проблеми.

6.1.1. Сутність проблеми

Проблема застосування нормативних вимог у сфері інтелектуальної власності полягає в тому, що агроінженер, який створює або використовує інноваційні технічні рішення, не завжди чітко розуміє, які саме об’єкти підлягають правовій охороні, як їх захистити та які наслідки має порушення прав інтелектуальної власності.

Ключові об’єкти інтелектуальної власності в агроінженерії:

1. Винаходи та корисні моделі — нові технічні рішення: пристрої, механізми, обладнання для сільськогосподарського виробництва. Відповідно до законодавства, винахід (корисна модель) — це результат інтелектуальної діяльності людини в будь-якій сфері технології. Патентування таких рішень дозволяє захистити права розробника.

2. Агротехнології — системи обробки ґрунту, захисту рослин, зрошення, точного землеробства. Ці об’єкти можуть бути захищені як способи вирощування або як методики.

3. Сорти рослин — селекційні досягнення, які охороняються відповідно до Закону України «Про охорону прав на сорти рослин». Термін дії прав на сорт становить 30 років для звичайних культур та 35 років для дерев і чагарників**.

Проблеми, які виникають на практиці:

• Необізнаність агроінженерів щодо того, які саме їхні розробки можуть бути об’єктами інтелектуальної власності. Українські фермери часто не здогадуються, що їхні щоденні інновації та вдосконалення можуть стати об’єктами інтелектуальної власності та джерелом додаткового доходу.

• Відсутність кваліфікованого патентного супроводу. З 2017 по 2025 рік не було видано жодного сертифікату патентного повіреного, що свідчить про кадровий дефіцит у цій сфері.

• Складність процедури патентування — розроблення нових машин та механізмів у галузі сільськогосподарського машинобудування вимагає значних витрат часу та ресурсів.

• Порушення прав інтелектуальної власності — використання насіння без сплати роялті, використання запатентованих технологій без ліцензійної угоди.

6.1.2. Правові аспекти

Правову основу охорони інтелектуальної власності в агроінженерній діяльності становлять:

• Закон України «Про охорону прав на винаходи і корисні моделі» — регулює порядок набуття та здійснення прав на винаходи та корисні моделі.

• Закон України «Про охорону прав на сорти рослин» — визначає права та обов’язки власників сортів рослин та агровиробників.

• Закон України «Про авторське право і суміжні права» — регулює відносини щодо авторських прав на програмне забезпечення, бази даних, технічну документацію.

• Міжнародні договори — Угода TRIPS, Паризька конвенція про охорону промислової власності.

Важливо: перед купівлею насіння або використанням запатентованої технології необхідно перевірити її статус у Державному реєстрі сортів, придатних для поширення в Україні. Це дозволяє уникнути юридичних конфліктів із власниками патентів.

6.1.3. Практичні шляхи вирішення

Для вирішення проблем у сфері інтелектуальної власності агроінженеру рекомендується:

1. Вести облік власних інновацій — фіксувати технічні рішення, які можуть мати ознаки патентоздатності.

2. Залучати патентних повірених — для супроводу процедури патентування та захисту прав.

3. Перевіряти статус об’єктів інтелектуальної власності перед їх використанням (реєстри сортів, патентні бази).

4. Укладати ліцензійні угоди — для легального використання запатентованих технологій.

5. Включати питання інтелектуальної власності до програм навчання — підвищення обізнаності працівників.

6.2. Загрози безпеці праці: нові виклики для агроінженера

Сучасний агроінженер стикається не лише з традиційними виробничими ризиками (шум, вібрація, хімічні речовини), а й з новими загрозами, зумовленими цифровізацією сільського господарства, автоматизацією та воєнними діями.

6.2.1. Кібербезпека як складова безпеки праці

Цифрові технології (IoT-пристрої, GPS-навігація, автоматизована техніка, системи точного землеробства) дедалі глибше інтегруються в агропромислове виробництво. Це створює нові кіберзагрози, які безпосередньо впливають на безпеку праці:

• Кібератаки на системи управління технікою — можуть призвести до втрати контролю над машинами, що створює загрозу життю та здоров’ю операторів.

• Фішинг та шкідливе програмне забезпечення — можуть призвести до витоку конфіденційної інформації, блокування виробничих процесів.

• Відмова в обслуговуванні (DDoS-атаки) — може паралізувати роботу систем моніторингу та управління.

Наслідки кіберзагроз: паралізація діяльності, втрата продукції, репутаційні збитки, економічні втрати.

Практичні заходи для агроінженера:

1. Навчання працівників — розпізнавання фішингових атак, правильне поводження з паролями.

2. Сегментація мереж — відокремлення операційних, бізнесових та особистих пристроїв.

3. Регулярне оновлення програмного забезпечення — встановлення оновлень безпеки.

4. Резервне копіювання даних — для відновлення після кібератаки.

5. Впровадження політики кібербезпеки на підприємстві.

6.2.2. Мінна небезпека та вибухонебезпечні предмети

Однією з найсерйозніших загроз безпеці праці в сучасних умовах є мінна небезпека. Близько 20,5% сільськогосподарських земель України стали недоступними або обмежено придатними для використання через окупацію, мінування та бойові дії.

Практичні заходи для агроінженера:

1. Перевірка угідь на наявність вибухонебезпечних предметів — спільно з представниками ДСНС та МВС.

2. Проведення робіт виключно в денний час — в умовах достатньої видимості.

3. Маркування небезпечних ділянок — встановлення попереджувальних знаків.

4. Проведення позапланових інструктажів — щодо поводження з вибухонебезпечними предметами.

5. Заборона проведення робіт у зонах ведення бойових дій.

6.2.3. Інші загрози безпеці праці

• Дефіцит кваліфікованих кадрів — через воєнні дії та міграцію.

• Погіршення психоемоційного стану працівників — через стрес, пов’язаний з війною.

• Обмежений доступ до медичної допомоги — у віддалених сільських районах.

---

6.3. Воєнні загрози та їхній вплив на застосування нормативних вимог

Воєнні дії в Україні суттєво змінили умови праці в агропромисловому комплексі та поставили перед агроінженерами нові виклики, які не були передбачені чинними нормативними актами.

6.3.1. Сутність проблеми

Війна призвела до фізичного руйнування інфраструктури, мінування сільськогосподарських угідь, скорочення трудових ресурсів та порушення логістичних ланцюгів. За оцінками, Україна щорічно втрачає до 30 млн тонн зернових через війну. Сільськогосподарські роботи часто виконуються на значній відстані від центральної садиби й тракторної бригади, що ускладнює контроль та оперативне реагування на небезпеки.

6.3.2. Правові аспекти

Воєнний стан вніс корективи до законодавства про охорону праці. Держпраці провела інформаційні заходи для представників агропромислового комплексу щодо змін, внесених у законодавство України про охорону праці на період дії воєнного стану.

Ключові вимоги до агроінженера в умовах воєнного стану:

1. Розроблення планів евакуації персоналу — перед початком та під час проведення бойових дій, а також планів ліквідації аварійних ситуацій.

2. Ознайомлення працівників із планами під підпис.

3. Організація негайного оповіщення працівників — сигналами «Повітряна тривога» та «Відбій повітряної тривоги».

4. Припинення робіт під час повітряної тривоги — працівники мають пройти до укриття.

5. Проведення робіт виключно в денний час — в умовах достатньої видимості**.

6. Забезпечення працівників засобами індивідуального та колективного захисту.

7. Забезпечення надання домедичної допомоги в польових умовах**.

8. Заборона використання несправної автотракторної техніки.

6.3.3. Практичні проблеми та шляхи їх вирішення

Проблема 1. Відсутність затверджених алгоритмів дій у разі виникнення небезпечних ситуацій воєнного характеру. Чинні НПАОП не містять детальних вимог щодо дій у разі обстрілів, мінної небезпеки, евакуації з зони бойових дій.

Шляхи вирішення: розроблення локальних актів підприємства (інструкцій, пам’яток) на основі рекомендацій Держпраці та ДСНС. Держпраці підготувала Рекомендації для роботодавців щодо безпеки та здоров’я на роботі працівників сільського господарства в умовах воєнних (бойових) дій.

Проблема 2. Складність забезпечення повноцінних інструктажів у польових умовах. Робота на віддалених ділянках ускладнює оперативний контроль з боку служби охорони праці.

Шляхи вирішення: призначення відповідальних осіб за безпеку праці на кожній ділянці, забезпечення їх засобами зв’язку та бланками нарядів-допусків, проведення цільових інструктажів перед виїздом у поле.

Проблема 3. Дефіцит кваліфікованих кадрів та зростання навантаження на наявний персонал. Через мобілізацію та міграцію підприємства втрачають досвідчених фахівців.

Шляхи вирішення: навчання суміжним професіям, залучення тимчасових працівників з обов’язковим проведенням інструктажів, впровадження наставництва.

Проблема 4. Погіршення психоемоційного стану працівників. Стрес, пов’язаний з війною, підвищує ризик помилок та нещасних випадків.

Шляхи вирішення: проведення психосоціальної підтримки, організація навчання з управління стресом, створення умов для відпочинку та реабілітації.

6.4. Комплексний підхід до вирішення практичних проблем

Вирішення розглянутих проблем вимагає комплексного підходу, який поєднує правові, організаційні, технічні та навчальні заходи.

Правовий рівень:

• Ініціювання внесення змін до НПАОП щодо врахування воєнних загроз та кібербезпеки.

• Розроблення локальних актів підприємства на основі рекомендацій Держпраці.

• Укладення ліцензійних угод щодо використання об’єктів інтелектуальної власності.

Організаційний рівень:

• Призначення відповідальних осіб за безпеку праці на кожній ділянці робіт.

• Розроблення планів евакуації та ліквідації аварійних ситуацій з урахуванням воєнних загроз.

• Забезпечення засобів зв’язку та оповіщення на всіх об’єктах.

Технічний рівень:

• Впровадження систем кібербезпеки на підприємстві.

• Забезпечення технічного стану техніки відповідно до вимог безпеки.

• Обладнання укриттів та місць відпочинку.

Навчальний рівень:

• Проведення позапланових інструктажів щодо дій у разі виникнення небезпечних ситуацій воєнного характеру.

• Навчання з кібербезпеки для працівників, задіяних у роботі з цифровими системами.

• Підвищення обізнаності щодо інтелектуальної власності.

6.5. Проблеми застосування нормативних вимог під час експлуатації сільськогосподарської техніки

Експлуатація сільськогосподарської техніки залишається найбільш травмонебезпечним напрямом агроінженерної діяльності. Фахівці Держпраці наголошують, що найчастіше виробничі травми стаються через невиконання вимог інструкцій з охорони праці, порушення вимог безпеки під час експлуатації сільськогосподарської техніки, електрообладнання, підйомників. Це свідчить про системну проблему: нормативні вимоги існують, але на практиці вони часто не виконуються.

Основні небезпеки під час експлуатації техніки. Робота із сільськогосподарською технікою пов’язана з низкою ризиків, які можуть призвести до травмування або навіть летальних випадків. До основних небезпек належать:

• Механічні небезпеки — потрапляння кінцівок у рухомі частини механізмів (ножі, ланцюги, ремені, вали); падіння або перекидання техніки через нерівний рельєф або перевищення допустимого навантаження; викид сторонніх предметів під час роботи агрегатів (наприклад, уламки каміння під час роботи косарки).

• Електричні небезпеки — робота поблизу повітряних ліній електропередач. Перед виконанням робіт працівники мають переконатися, що дроти повітряних ліній електропередач техніка, яка проїжджає під ними, зачіпати не буде. Під час проїзду техніки потрібно дотримуватися безпечної дистанції.

Правове регулювання. Вимогами НПАОП 01.0-1.02-18 «Правила охорони праці у сільськогосподарському виробництві» визначено, що експлуатація сільськогосподарських машин (тракторів, їх причепів, змінних причіпних машин, систем складових частин та окремих технічних вузлів) має здійснюватися з урахуванням вимог експлуатаційної документації. Вузли та елементи сільськогосподарських машин, що рухаються, обертаються та можуть становити небезпеку, мають бути огороджені захисними кожухами, які забезпечують безпеку працівників.

Ключові практичні проблеми:

По-перше, експлуатація несправної техніки. НПАОП 01.0-1.02-18 прямо забороняє експлуатацію несправних машин та обладнання, а також експлуатацію сільськогосподарських тракторів без електростартерного запуску двигуна та з відсутньою або несправною системою блокування запуску двигуна за ввімкнутої передачі. Однак на практиці агроінженери часто стикаються з ситуацією, коли через брак коштів або запасних частин техніка випускається на лінію з несправностями.

По-друге, відсутність або несправність захисних огороджень. Рухомі частини сільськогосподарської техніки (карданні вали, ланцюгові та пасові передачі, ріжучі елементи) є джерелами підвищеної небезпеки. НПАОП 01.0-1.02-18 вимагає обов’язкової наявності захисних кожухів, однак на практиці часто виявляється їхня відсутність або пошкодження.

По-третє, відсутність технічного огляду. Держпраці наголошує, що до експлуатації не допускається обладнання, якому не проведено технічний огляд чи експертне обстеження. Це створює правову колізію: з одного боку, законодавство вимагає проходження технічного огляду, з іншого — не всі підприємства мають можливість його своєчасно провести.

Шляхи вирішення: агроінженер повинен забезпечити: (1) щоденний контроль технічного стану техніки перед виїздом на лінію; (2) своєчасне проведення технічного обслуговування та ремонту; (3) наявність і справність захисних огороджень; (4) проведення цільових інструктажів перед початком сезонних польових робіт; (5) оформлення нарядів-допусків на ремонтні роботи підвищеної небезпеки.

6.6. Проблеми застосування нормативних вимог в енергетичному забезпеченні агропромислового виробництва

Енергетичне забезпечення сільськогосподарського виробництва є критично важливим напрямом агроінженерної діяльності. Електрогенератори, трансформаторні підстанції, повітряні лінії електропередач, системи автономного електропостачання — усе це створює додаткові ризики для працівників.

Основні небезпеки під час експлуатації електрогенераторів. Електрогенератори є важливим елементом сучасного сільського господарства, забезпечуючи автономне електропостачання для різноманітних робіт — від живлення насосів і освітлення до роботи обладнання в умовах відсутності стабільної електромережі. Однак неправильне використання та нехтування заходами безпеки може призвести до серйозних нещасних випадків, травм або пожеж.

Причини нещасних випадків під час роботи з електрогенераторами:

• отруєння парами паливно-мастильних матеріалів;

• отруєння продуктами згоряння палива;

• ураження електричним струмом;

• опіки внаслідок спалаху паливно-мастильних матеріалів;

• забиття, переломи та розтрощення кісток внаслідок попадання кінцівок або спецодягу у рухомі частини електрогенератора.

Правові вимоги до персоналу. Працівники, які експлуатують або обслуговують електрогенератори, повинні мати групу з електробезпеки не нижче II. Працівники, яким надано право самостійного підключення/відключення електрогенератора до/від електромереж, повинні мати групу з електробезпеки не нижче III.

Основні правила безпеки при роботі з електрогенераторами: перед початком роботи працівник повинен ознайомитися з інструкцією з експлуатації, дотримуватися всіх рекомендацій виробника; надіти спецодяг, спецвзуття, індивідуальні засоби захисту (окуляри, рукавиці); одяг не повинен мати звисаючих кінців, а також бути забрудненим паливно-мастильними матеріалами; отримати інструктаж у керівника підрозділу; перевірити наявність надійних огороджень всіх елементів електроапаратури пульта управління, наявність і справність огороджень обертових частин електрогенераторів; перевірити заземлення електрогенераторів, правильність і надійність кріплення електричних проводів.

Ключові практичні проблеми:

По-перше, невідповідність кваліфікації персоналу. На багатьох агропідприємствах електрогенератори обслуговуються працівниками, які не мають відповідної групи з електробезпеки. Це створює безпосередню загрозу життю та здоров’ю.

По-друге, експлуатація електрогенераторів у непристосованих приміщеннях. Відсутність належної вентиляції призводить до накопичення чадного газу та пари паливно-мастильних матеріалів, що може спричинити отруєння.

По-третє, відсутність заземлення та захисних огороджень. Струмоведучі частини та обертові елементи електрогенераторів повинні бути надійно заземлені та огороджені.

По-четверте, робота поблизу повітряних ліній електропередач. Сільськогосподарська техніка з високими габаритами (комбайни, обприскувачі) може зачепити дроти ЛЕП, що призводить до ураження електричним струмом.

Шляхи вирішення: агроінженер повинен забезпечити: (1) наявність у персоналу відповідних груп з електробезпеки; (2) проведення навчання та перевірки знань з електробезпеки; (3) заземлення та захисні огородження електрообладнання; (4) дотримання безпечних дистанцій під час роботи поблизу ЛЕП; (5) експлуатацію електрогенераторів у спеціально обладнаних приміщеннях з належною вентиляцією.

6.7. Проблеми застосування нормативних вимог під час робіт з пестицидами та агрохімікатами

Поводження з пестицидами та агрохімікатами є одним із найбільш регульованих напрямів агроінженерної діяльності. Водночас саме тут найчастіше виникають порушення, які створюють загрозу не лише для працівників, а й для навколишнього середовища та населення.

Правове регулювання. Роботи з пестицидами та агрохімікатами регулюються Законом України від 2 березня 1995 року № 86/95-ВР «Про пестициди і агрохімікати» та НПАОП 01.0-1.02-18 «Правила охорони праці у сільськогосподарському виробництві». Відповідальність за охорону праці покладено на керівників підприємства та безпосередніх організаторів робіт із захисту рослин, які добирають працівників із осіб, що мають досвід роботи і спеціальну підготовку.

Ключові практичні проблеми:

По-перше, відсутність допуску (посвідчення) на право виконання робіт з пестицидами. Особи, діяльність яких пов’язана з транспортуванням, зберіганням, застосуванням пестицидів і агрохімікатів, повинні отримати допуск (посвідчення) на право виконання цих робіт. Допуск видається Держпродспоживслужбою, терміном дії один рік. Підставою для видачі допуску є посвідчення про проходження спеціальної підготовки з питань безпечного виконання роботи з пестицидами і агрохімікатами, що проводиться щорічно за спеціальною програмою, та медична книжка з висновком медичної комісії про відсутність протипоказань за станом здоров’я.

По-друге, невикористання засобів індивідуального захисту. Держпраці наголошує: під час роботи з агрохімікатами обов’язково використовуйте спецодяг, спецвзуття, респіратори та захисні окуляри. Однак на практиці працівники часто нехтують цими засобами через спеку, незручність або відсутність належного контролю.

По-третє, порушення правил приготування розчинів пестицидів. НПАОП 01.0-1.02-18 не дозволяє готувати розчини пестицидів безпосередньо в полі без засобів механізації. Однак на практиці ця вимога часто порушується.

По-четверте, повторне використання тари з-під пестицидів. Держпраці застерігає: ніколи не використовуйте повторно тару з-під пестицидів — зберігайте її у закритому місці до утилізації.

По-п’яте, відсутність контролю за самопочуттям працівників. Під час всіх видів робіт з пестицидами керівник повинен стежити за станом і самопочуттям працівників. При першій скарзі працівника він зобов’язаний звільнити його від подальшої роботи і надати першу допомогу та викликати лікаря.

Шляхи вирішення: агроінженер повинен забезпечити: (1) наявність у працівників допусків (посвідчень) на право роботи з пестицидами; (2) проведення щорічного спеціального навчання; (3) видачу та контроль використання засобів індивідуального захисту; (4) дотримання правил приготування розчинів; (5) належну утилізацію тари; (6) постійний контроль за самопочуттям працівників.

6.8. Проблеми застосування нормативних вимог під час переробки та зберігання аграрної продукції

Переробка та зберігання аграрної продукції (зерна, олійних культур, цукрових буряків тощо) є напрямом агроінженерної діяльності з підвищеним рівнем вибухопожежонебезпеки. Безпека праці під час зберігання врожаю полягає у створенні безпечних умов для працівників, що виконують роботи у зерносховищах, ангарах, силосах та на зернопереробних підприємствах. Вона регулюється НПАОП 01.0-1.02-18 (Правилами охорони праці у сільськогосподарському виробництві), НПАОП 15.0-1.01-17 (Правилами охорони праці для працівників, зайнятих на роботах зі зберігання та переробки зерна) та іншими нормативно-правовими актами.

Основні небезпечні фактори:

• Запиленість повітря та утворення вибухонебезпечних пилоповітряних сумішей. Пил, що утворюється під час подрібнення, просіювання або транспортування зерна, є потенційним джерелом займання та вибуху.

• Рухомі частини транспортерів, шнеків, норій. Потрапляння кінцівок або одягу в ці механізми призводить до тяжких травм.

• Підвищена температура та вологість у зерносховищах. Це створює умови для самозаймання зерна.

• Ризик падіння з висоти або засипання зерном у силосах. Заборонено працювати на поверхні насипаного зерна — можливе засипання працівника.

• Можливість займання або самозаймання зерна.

Ключові практичні проблеми:

По-перше, недотримання вимог вибухопожежної безпеки. Зерносховища повинні бути обладнані засобами пожежогасіння; електрообладнання має бути іскробезпечним і заземленим; проїзди, проходи та евакуаційні виходи мають бути вільними та освітленими. Однак на практиці ці вимоги часто не виконуються через брак коштів або нехтування.

По-друге, відсутність захисних огороджень на механізмах. Усі механізми (норії, транспортери, вентилятори, сушарки) повинні бути справними та мати захисні огородження.

По-третє, робота в замкнених просторах (силосах, резервуарах). Це роботи підвищеної небезпеки, які вимагають оформлення наряду-допуску та дотримання спеціальних заходів безпеки.

По-четверте, паління та використання відкритого вогню. Паління, використання відкритого вогню, іскроутворювальних інструментів у приміщеннях зберігання заборонено.

По-п’яте, недостатній рівень навчання працівників. До робіт допускаються лише працівники, що пройшли навчання та інструктаж з охорони праці.

Шляхи вирішення: агроінженер повинен забезпечити: (1) обладнання зерносховищ засобами пожежогасіння та іскробезпечним електрообладнанням; (2) наявність захисних огороджень на всіх механізмах; (3) оформлення нарядів-допусків на роботи в замкнених просторах; (4) заборону паління та використання відкритого вогню; (5) проведення навчання та інструктажів з охорони праці; (6) контроль запиленості повітря та вжиття заходів щодо її зниження.

Таким чином, практичне застосування нормативних вимог агроінженером в сучасних умовах вимагає не лише знання законодавства, а й гнучкості, адаптивності та здатності приймати рішення в умовах невизначеності. Від цього залежить не лише дотримання законодавства, а й безпека працівників, ефективність виробничих процесів та стабільність агропромислового виробництва в цілому.