1 Система нормативно-правових актів у сфері охорони праці.

Практична діяльність агроінженера нерозривно пов’язана із застосуванням нормативно-правових актів у сфері охорони праці. Від того, наскільки фахівець орієнтується в системі цих актів, уміє знайти потрібну норму, правильно її застосувати до конкретної виробничої ситуації та врахувати останні зміни законодавства, безпосередньо залежить не лише ефективність його професійної діяльності, а й безпека працівників агропромислового виробництва.

Система нормативно-правових актів з охорони праці в Україні є складною, багаторівневою та динамічною. Вона охоплює акти різної юридичної сили — від Конституції України до локальних інструкцій, що діють у межах конкретного підприємства. Для агроінженера важливо розуміти не лише зміст цих актів, а й їхню ієрархію, сферу дії, порядок застосування та механізми оновлення. У цьому розділі ми детально розглянемо систему нормативно-правових актів з охорони праці, її структуру, види актів, їхню класифікацію, а також практичні інструменти для роботи з ними — зокрема Покажчик нормативно-правових актів з охорони праці та Державний реєстр НПАОП.

1.1. Поняття системи нормативно-правових актів з охорони праці

Нормативно-правовий акт з охорони праці — це офіційний документ, прийнятий (виданий) уповноваженим органом державної влади, органом місцевого самоврядування або роботодавцем, який містить загальнообов’язкові правила поведінки у сфері забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці.

Відповідно до статті 4 Закону України «Про охорону праці», законодавство про охорону праці складається з Кодексу законів про працю України, Закону України «Про охорону праці», Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування» та інших нормативно-правових актів.

Система нормативно-правових актів з охорони праці — це сукупність взаємопов’язаних і взаємоузгоджених актів, які регулюють суспільні відносини у сфері охорони праці та утворюють ієрархічно побудовану структуру.

Система характеризується такими ознаками:

• Ієрархічність — акти вищої юридичної сили мають пріоритет над актами нижчої сили.

• Комплексність — охоплює всі аспекти охорони праці: організаційні, технічні, санітарно-гігієнічні, соціально-економічні.

• Динамічність — система постійно оновлюється відповідно до змін у виробничих відносинах і міжнародних стандартах.

• Обов’язковість — вимоги актів є обов’язковими для виконання всіма суб’єктами господарювання незалежно від форми власності.

1.2. Ієрархія нормативно-правових актів з охорони праці

Система нормативно-правових актів з охорони праці побудована за принципом ієрархії, який визначає юридичну силу кожного акта та його місце в загальній структурі.

Перший рівень — Конституція України. Стаття 43 Конституції України закріплює право кожного на належні, безпечні і здорові умови праці. Це конституційне положення є фундаментом, на якому будується вся система правового регулювання охорони праці.

Другий рівень — кодекси та закони України. До цього рівня належать:

• Кодекс законів про працю України, зокрема глава XI «Охорона праці» (статті 153–158), яка встановлює обов’язок власника створювати безпечні і нешкідливі умови праці.

• Закон України «Про охорону праці» від 14 жовтня 1992 року № 2694-XII, який визначає основні положення щодо реалізації конституційного права працівників на охорону їхнього життя і здоров’я у процесі трудової діяльності. Станом на 2025 рік Закон діє в редакції від 12 вересня 2025 року.

• Закон України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування» від 23 вересня 1999 року № 1105-XIV, який регулює питання страхування працівників від нещасних випадків на виробництві.

• Закон України «Про пенсійне забезпечення» від 5 листопада 1991 року № 1788-XII у частині пільгового пенсійного забезпечення за роботу в шкідливих умовах.

Третій рівень — підзаконні нормативно-правові акти. До них належать:

• Укази Президента України з питань охорони праці.

• Постанови Кабінету Міністрів України, зокрема Порядок проведення атестації робочих місць за умовами праці (постанова від 1 серпня 1992 року № 442), Порядок розслідування та обліку нещасних випадків, професійних захворювань та аварій на виробництві (постанова від 17 квітня 2019 року № 337).

• Накази центральних органів виконавчої влади, зокрема Державної служби України з питань праці (Держпраці), Міністерства соціальної політики, Міністерства охорони здоров’я.

Четвертий рівень — державні нормативні акти з охорони праці (НПАОП). Це найбільш численна група актів, яка включає правила, норми, регламенти, положення, стандарти, інструкції та інші документи, обов’язкові для виконання. Державні нормативні акти з охорони праці залежно від сфери дії поділяються на міжгалузеві (код 0.00) та галузеві (коди 01–99 відповідно до видів економічної діяльності).

П’ятий рівень — локальні нормативні акти підприємства. Це акти, які розробляються і затверджуються роботодавцем відповідно до статті 13 Закону України «Про охорону праці» — положення, інструкції, накази, розпорядження, що діють у межах конкретного підприємства.

1.3. Класифікація нормативно-правових актів з охорони праці

Нормативно-правові акти з охорони праці класифікуються за кількома критеріями.

За юридичною силою:

1. Закони України — акти вищої юридичної сили, прийняті Верховною Радою України.

2. Підзаконні акти — акти, прийняті на основі та на виконання законів (укази, постанови, накази).

3. Локальні акти — акти, що діють у межах підприємства.

За сферою дії:

1. Міжгалузеві нормативні акти (код 0.00) — поширюються на всі види економічної діяльності. Наприклад, НПАОП 0.00-1.71-13 «Правила охорони праці під час роботи з інструментами та пристроями», НПАОП 0.00-4.12-05 «Типове положення про порядок проведення навчання і перевірки знань з питань охорони праці».

2. Галузеві нормативні акти — поширюються на конкретну галузь. Для агроінженерної діяльності це, зокрема, НПАОП 01.0-1.02-18 «Правила охорони праці у сільськогосподарському виробництві», НПАОП 01.41-1.01-01 «Правила охорони праці під час технічного обслуговування та ремонту машин і обладнання сільськогосподарського виробництва».

За видом документа:

1. Правила — встановлюють обов’язкові вимоги до організації та виконання робіт, експлуатації обладнання.

2. Норми — визначають кількісні показники (норми видачі ЗІЗ, норми освітлення, гранично допустимі концентрації).

3. Стандарти — встановлюють технічні вимоги до обладнання, засобів захисту, технологічних процесів.

4. Положення — визначають порядок організації окремих напрямів діяльності з охорони праці.

5. Інструкції — встановлюють правила виконання конкретних робіт, поведінки працівників.

6. Переліки — визначають види робіт, професій, посад, що підлягають певному регулюванню.

За органом, що затвердив:

1. Верховна Рада України — закони.

2. Кабінет Міністрів України — постанови, порядки.

3. Держпраці — НПАОП, покажчики, роз’яснення.

4. Міністерства та відомства — галузеві накази, правила.

5. Роботодавець — локальні акти.

1.4. Покажчик нормативно-правових актів з охорони праці як практичний інструмент

Для практичної діяльності агроінженера ключове значення має Покажчик нормативно-правових актів з охорони праці — офіційний систематизований перелік чинних НПАОП, який затверджується Державною службою України з питань праці.

Актуальний Покажчик затверджено наказом Держпраці від 9 жовтня 2025 року № 172-25а. Він замінює попередню редакцію 2024 року (наказ № 74 від 15 травня 2024 року), яка втратила чинність.

Структура Покажчика:

• Покажчик оформлено у вигляді таблиці, що містить для кожного НПАОП: позначення нормативного акта, назву нормативного акта, інформацію про затвердження (дата, номер документа, орган, що затвердив).

• Документи згруповані за видами економічної діяльності (кодами), що дозволяє легко знаходити потрібні акти для конкретної галузі.

• Покажчик постійно оновлюється: до нього додають нові нормативні акти та виключають ті, що втратили чинність або застаріли.

Практичне значення для агроінженера:

Служба охорони праці підприємства (або відповідальна особа) має визначити перелік нормативних актів з охорони праці, що поширюються на підприємство, і забезпечити їх наявність. При цьому слід враховувати професії, посади й види робіт, які виконуються на підприємстві, та вид економічної діяльності. Для агроінженерного підприємства це означає необхідність відібрати з Покажчика:

• Міжгалузеві НПАОП (код 0.00) — щодо навчання, інструментів, пожежної безпеки, електробезпеки.

• Галузеві НПАОП (код 01) — щодо сільськогосподарського виробництва, технічного обслуговування та ремонту техніки, робіт з пестицидами.

Всі вимоги документів, включених до Покажчика, обов’язкові для виконання всіма суб’єктами господарювання незалежно від форми власності або організаційно-правової структури.

1.5. Державний реєстр нормативно-правових актів з охорони праці

Державний реєстр НПАОП — це банк даних, який складається і ведеться з метою забезпечення єдиного обліку та формування відповідної інформаційної бази про чинні нормативно-правові акти з охорони праці.

Положення про Державний реєстр нормативно-правових актів з охорони праці затверджено наказом Державного комітету України з нагляду за охороною праці від 8 червня 2004 року № 151, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 23 червня 2004 року за № 778/9377.

Призначення Реєстру:

• Систематизація всіх чинних НПАОП.

• Забезпечення єдиного обліку нормативних актів.

• Надання інформації роботодавцям, працівникам, органам нагляду.

• Контроль за оновленням нормативної бази.

Кодування НПАОП здійснюється з метою систематизації їх обліку. Структура коду включає: код сфери дії (0.00 — міжгалузеві, 01–99 — галузеві), код виду документа (1 — правила, 2 — переліки, 3 — норми тощо), порядковий номер та рік затвердження.

Для агроінженера Державний реєстр є інструментом для перевірки чинності та актуальності нормативних актів, які застосовуються на підприємстві. У разі виникнення сумнівів щодо чинності певного НПАОП, необхідно звернутися до Реєстру або до Покажчика.

1.6. Локальні нормативні акти підприємства з охорони праці

Окремою складовою системи нормативно-правових актів з охорони праці є локальні акти підприємства, які розробляються і затверджуються роботодавцем.

Відповідно до статті 13 Закону України «Про охорону праці», роботодавець зобов’язаний розробляти і затверджувати положення, інструкції, інші акти з охорони праці, що діють у межах підприємства, та встановлювати правила виконання робіт і поведінки працівників на території підприємства, у виробничих приміщеннях, на робочих місцях відповідно до нормативно-правових актів з охорони праці.

Основні види локальних актів:

1. Положення про систему управління охороною праці (СУОП) — визначає структуру, завдання, функції та порядок взаємодії всіх елементів системи охорони праці.

2. Положення про службу охорони праці — розробляється на основі Типового положення (НПАОП 0.00-4.35-04).

3. Інструкції з охорони праці за професіями та видами робіт — розробляються відповідно до НПАОП 0.00-4.15-98 «Положення про розробку інструкцій з охорони праці».

4. Накази та розпорядження — про призначення відповідальних осіб, про введення в дію інструкцій, про затвердження результатів атестації.

5. Плани-графіки — проведення навчання, технічного обслуговування, медичних оглядів.

Порядок розроблення та затвердження локальних актів визначається НПАОП 0.00-6.03-93 «Порядок опрацювання та затвердження власником нормативних актів про охорону праці, що діють на підприємстві».

Перегляд інструкцій з охорони праці проводиться відповідно до Розділу VI НПАОП 0.00-4.15-98 — не рідше ніж один раз на 5 років, а для робіт підвищеної небезпеки — не рідше ніж один раз на 3 роки.

1.7. Сучасні тенденції розвитку системи нормативно-правових актів з охорони праці

Система нормативно-правових актів з охорони праці в Україні перебуває в стані активної трансформації. Це зумовлено як внутрішніми чинниками (реформування трудового законодавства, цифровізація), так і зовнішніми (євроінтеграційні процеси, адаптація до стандартів ЄС).

Однією з ключових тенденцій є підготовка нового Закону України «Про безпеку та здоров’я працівників на роботі». Законопроєкт №10147 від 13 жовтня 2023 року готується до другого читання у Верховній Раді України. Він має замінити чинний Закон України «Про охорону праці» від 14 жовтня 1992 року № 2694-XII. Для роботодавців це означатиме не просто зміну назви профільного закону — разом із новим підходом до регулювання безпеки та здоров’я працівників має змінитися вся нормативна база, на якій сьогодні ґрунтуються правила охорони праці.

Для агроінженера це означає необхідність відстежувати зміни в законодавстві та своєчасно оновлювати локальні акти підприємства відповідно до нового регулювання.

Іншою тенденцією є цифровізація системи обліку та доступу до нормативно-правових актів. Електронні сервіси, такі як Покажчик НПАОП, дозволяють швидко перевіряти актуальність документів та отримувати інформацію про їхній статус.

Третьою тенденцією є посилення галузевої специфіки нормативного регулювання. Для агропромислового комплексу це означає розробку нових НПАОП, які враховують сучасні технології (цифровізація сільського господарства, використання безпілотних літальних апаратів, точне землеробство).

1.8. Практичне застосування системи НПАОП у діяльності агроінженера

Для агроінженера система нормативно-правових актів з охорони праці є не абстрактною теоретичною конструкцією, а робочим інструментом, який застосовується щоденно.

Основні напрями практичного застосування:

1. Визначення переліку НПАОП, що поширюються на підприємство. Агроінженер разом зі службою охорони праці має відібрати з Покажчика ті нормативні акти, які стосуються діяльності підприємства: міжгалузеві (навчання, інструменти, пожежна безпека, електробезпека) та галузеві (сільськогосподарське виробництво, технічне обслуговування, пестициди).

2. Розроблення локальних актів на основі НПАОП. Інструкції з охорони праці за професіями (тракторист-машиніст, комбайнер, слюсар-ремонтник) та видами робіт (технічне обслуговування, ремонт, роботи з пестицидами) розробляються відповідно до вимог НПАОП 0.00-4.15-98 та галузевих НПАОП 01.0-1.02-18, 01.41-1.01-01.

3. Організація навчання та інструктажів. Відповідно до НПАОП 0.00-4.12-05, агроінженер забезпечує проведення всіх видів інструктажів, складання планів-графіків, ведення журналів реєстрації.

4. Проведення атестації робочих місць. Відповідно до Порядку № 442, агроінженер бере участь у роботі атестаційної комісії, забезпечує інструментальні дослідження умов праці на робочих місцях механізаторів, слюсарів-ремонтників.

5. Оформлення нарядів-допусків. Для робіт підвищеної небезпеки (ремонт у польових умовах, роботи в замкнених просторах, роботи з пестицидами) агроінженер оформлює наряди-допуски відповідно до вимог НПАОП.

6. Контроль за дотриманням вимог НПАОП. Агроінженер здійснює постійний контроль за технічним станом техніки, наявністю захисних огороджень, використанням ЗІЗ, дотриманням вимог безпеки під час робіт.

Висновки 

1. Система нормативно-правових актів з охорони праці — це сукупність взаємопов’язаних і взаємоузгоджених актів, які регулюють суспільні відносини у сфері охорони праці та утворюють ієрархічно побудовану структуру.

2. Ієрархія системи включає п’ять рівнів: Конституція України, кодекси та закони України, підзаконні акти (укази, постанови, накази), державні нормативні акти з охорони праці (НПАОП), локальні акти підприємства.

3. Класифікація НПАОП здійснюється за юридичною силою, сферою дії (міжгалузеві та галузеві), видом документа (правила, норми, стандарти, положення, інструкції, переліки) та органом, що затвердив.

4. Покажчик нормативно-правових актів з охорони праці, затверджений наказом Держпраці від 9 жовтня 2025 року № 172-25а, є офіційним систематизованим переліком чинних НПАОП, який постійно оновлюється. Він є ключовим практичним інструментом для агроінженера.

5. Державний реєстр НПАОП забезпечує єдиний облік нормативних актів з охорони праці та дозволяє перевіряти їхню чинність.

6. Локальні нормативні акти підприємства розробляються і затверджуються роботодавцем відповідно до статті 13 Закону України «Про охорону праці» та НПАОП 0.00-6.03-93, НПАОП 0.00-4.15-98.

7. Сучасні тенденції розвитку системи НПАОП включають підготовку нового Закону України «Про безпеку та здоров’я працівників на роботі» (законопроєкт №10147), цифровізацію обліку та посилення галузевої специфіки.

8. Практичне застосування системи НПАОП у діяльності агроінженера охоплює визначення переліку актів, розроблення локальних документів, організацію навчання, проведення атестації, оформлення нарядів-допусків та контроль за дотриманням вимог безпеки.

Таким чином, система нормативно-правових актів з охорони праці є фундаментальною основою практичної діяльності агроінженера. Знання цієї системи, вміння орієнтуватися в ній та правильно застосовувати її норми до конкретних виробничих ситуацій є необхідною умовою забезпечення безпеки праці на агроінженерному підприємстві.