Вимоги до транспортування та застосування агрохімікатів: правовий аспект

Транспортування та застосування агрохімікатів є складовими технологічного процесу сільськогосподарського виробництва, які мають безпосередній вплив на безпеку працівників, населення, сільськогосподарської продукції та навколишнього природного середовища. Для агроінженера ця тема має особливе значення, оскільки саме технічні засоби забезпечують перевезення, підготовку, дозування та внесення відповідних речовин.

Правове регулювання цієї сфери ґрунтується насамперед на Законі України «Про пестициди і агрохімікати», Державних санітарних правилах ДСП 8.8.1.2.001-98 «Транспортування, зберігання та застосування пестицидів у народному господарстві», законодавстві про охорону праці, охорону атмосферного повітря, пожежну безпеку та інших спеціальних нормативних актах. Закон України «Про пестициди і агрохімікати» є чинним; поточна редакція в офіційній базі Верховної Ради — від 15 листопада 2024 року. Закон встановлює, що транспортування, зберігання, застосування, утилізація, знищення та знешкодження пестицидів і агрохімікатів здійснюються відповідно до вимог законодавства, санітарних правил та інших нормативних актів.

Водночас для юридичної точності необхідно враховувати, що не кожна вимога, яка застосовується до пестицидів, автоматично поширюється в ідентичному обсязі на всі види агрохімікатів. Конкретні правила залежать від виду речовини, її фізико-хімічних і токсикологічних властивостей, препаративної форми, способу транспортування та технології застосування.

1. Допуск працівників до робіт з агрохімікатами

Однією з принципових правових вимог є те, що робота з пестицидами не може виконуватися будь-яким працівником лише на підставі того, що він працює на сільськогосподарському підприємстві.

Станом на сьогодні порядок допуску до роботи з пестицидами регулюється постановою Кабінету Міністрів України від 09 травня 2023 року № 458 «Про затвердження Порядку одержання посвідчення про право роботи з пестицидами». Документ є чинним, а його поточна редакція датована 18 грудня 2025 року.

Посвідчення про право роботи з пестицидами надає особі право здійснювати діяльність, пов’язану з їх транспортуванням, зберіганням та застосуванням. Перед його одержанням особа проходить навчання з питань безпечного поводження з пестицидами та відповідне тестування.

Для агроінженера це положення має принципове значення. Наявність диплома за спеціальністю «Агроінженерія» сама по собі не означає автоматичного отримання права виконувати будь-які роботи з пестицидами. Якщо трудова функція працівника фактично пов’язана з транспортуванням, зберіганням або застосуванням пестицидів, необхідно враховувати спеціальний порядок допуску.

При цьому необхідно відрізняти право на роботу з пестицидами від загального навчання та інструктажів з охорони праці. Це різні елементи правового забезпечення безпеки.

2. Загальні вимоги до транспортування

Транспортування агрохімікатів повинно здійснюватися таким чином, щоб виключити або максимально зменшити можливість пошкодження тари, витікання, розсипання, забруднення транспортного засобу, контакту працівників із речовиною та потрапляння препарату в навколишнє середовище.

Правовий принцип тут полягає в тому, що транспортування не є нейтральним переміщенням речовини з одного пункту до іншого. Воно є регламентованою операцією, під час якої повинні враховуватися властивості конкретного препарату.

Закон України «Про охорону атмосферного повітря» прямо встановлює, що суб’єкти господарювання та громадяни зобов’язані дотримуватися правил і вимог щодо транспортування, зберігання та застосування пестицидів і агрохімікатів для недопущення забруднення атмосферного повітря.

Тому перевезення агрохімікатів має організовуватися з урахуванням не лише безпеки водія чи вантажника, а й екологічної безпеки.

3. Вимоги до транспортного засобу

Транспортний засіб, який використовується для перевезення агрохімікатів, повинен бути технічно справним і придатним для конкретного виду вантажу.

Особливо важливими є:

герметичність кузова або спеціальної ємності;

відсутність технічних несправностей, які можуть спричинити аварійну ситуацію;

надійне розміщення та закріплення тари;

запобігання падінню, перекиданню або переміщенню упаковок;

можливість безпечного проведення навантажувально-розвантажувальних операцій.

Агроінженер повинен звертати увагу на те, що вантажний автомобіль, тракторний причіп або інший транспортний засіб не стає автоматично придатним для перевезення будь-якого агрохімікату лише через наявність вільного місця.

Наприклад, якщо для доставки препарату використовується причіп, необхідно забезпечити таке розміщення тари, за якого під час руху вона не переміщується та не перекидається. При перевезенні рідких речовин додатково виникає небезпека порушення герметичності ємностей через динамічні навантаження.

4. Стан тари під час транспортування

Особливе значення має стан упаковки.

Перед транспортуванням необхідно переконатися, що тара:

не має тріщин;

не протікає;

має справні кришки або інші засоби герметизації;

має належне маркування;

відповідає характеру речовини, що в ній міститься.

Не допускається свідоме перевезення препарату в упаковці, яка вже має очевидні пошкодження, якщо це створює ризик витікання або контакту з речовиною.

Це питання безпосередньо пов’язане з відповідальністю агроінженера за технічну організацію процесу. Якщо працівник бачить пошкодження тари, він не повинен розглядати це лише як «проблему складу». Пошкоджена тара в процесі транспортування може стати джерелом аварійного розливу.

5. Забезпечення безпечного навантаження і розвантаження

Навантаження та розвантаження агрохімікатів є окремою потенційно небезпечною операцією.

Небезпека виникає через можливість:

падіння упаковки;

пошкодження тари;

розливу або розсипання речовини;

перекидання штабеля;

травмування працівника вантажем;

контакту працівника з препаратом.

Якщо для механізації робіт застосовуються навантажувачі, транспортери або інші машини, вони повинні використовуватися відповідно до своїх технічних характеристик та правил безпечної експлуатації.

Для агроінженера це означає необхідність узгодження маси вантажу, вантажопідйомності машини, способу захоплення тари, маршруту переміщення та умов складування.

Наприклад, якщо мішки з добривами переміщуються навантажувачем, неприпустимо перевищувати допустиму вантажопідйомність або використовувати пошкоджене вантажозахоплювальне обладнання.

6. Роздільне поводження з різними речовинами

Під час транспортування необхідно враховувати фізико-хімічні властивості речовин та їх сумісність.

Це особливо важливо, коли одночасно перевозяться декілька видів агрохімікатів.

Необхідно виключати ситуації, за яких у разі пошкодження упаковки різні речовини можуть змішатися та вступити в небезпечну хімічну реакцію.

Тому принцип «все завантажити в один автомобіль, якщо вистачає місця» юридично та технологічно є неправильним.

Питання сумісності визначається характеристиками конкретних речовин, їх маркуванням, інструкціями та спеціальними правилами.

7. Заборона спільного перевезення з харчовими продуктами та іншими матеріалами

Особливу увагу необхідно приділяти недопущенню контакту агрохімікатів із харчовими продуктами, кормами, питною водою та іншими матеріалами, забруднення яких може створити загрозу здоров’ю людей або тварин.

Це є логічним продовженням загального правового принципу безпечного поводження з пестицидами та агрохімікатами: вони повинні бути відокремлені від об’єктів, які можуть бути забруднені внаслідок аварії.

Особливо небезпечною була б ситуація, коли одним транспортним засобом без належного розмежування перевозяться, наприклад, засоби захисту рослин та харчова продукція.

8. Маркування під час транспортування

Тара з агрохімікатами повинна залишатися належним чином ідентифікованою.

Працівник, який здійснює перевезення або приймання вантажу, повинен мати можливість встановити, яка саме речовина транспортується та які небезпечні властивості вона має.

Це набуває особливого значення при аварії. Якщо під час дорожньо-транспортної пригоди пошкоджена тара, інформація про препарат необхідна для правильного реагування та вибору заходів локалізації.

9. Застосування агрохімікатів тільки за встановленим призначенням

Після транспортування виникає наступний етап — безпосереднє застосування.

Законодавство не передбачає довільного використання пестицидів. Для них встановлюються регламенти застосування, під якими законодавство розуміє сукупність вимог щодо застосування пестицидів.

Тому працівник не може самостійно змінювати передбачену технологію лише для того, щоб збільшити продуктивність роботи.

Наприклад, не можна безпідставно збільшувати концентрацію робочого розчину, змінювати норму витрати препарату або застосовувати препарат для культури чи шкідника, щодо яких його застосування не передбачене відповідним регламентом.

10. Технічна справність машин для внесення агрохімікатів

Для агроінженера центральним питанням є технічний стан машин.

Обприскувач, розкидач добрив або інша машина повинні бути технічно справними перед початком роботи.

Особливо необхідно перевіряти:

бак або бункер;

насос;

трубопроводи;

шланги;

клапани;

фільтри;

форсунки;

системи регулювання тиску;

систему дозування;

запірну арматуру;

з'єднання.

Негерметичність системи може створити одночасно технологічну та правову проблему. Машина втрачає здатність забезпечувати контрольоване внесення речовини, а працівник може опинитися в зоні безпосереднього контакту з препаратом.

Саме тому технічний стан обладнання необхідно оцінювати до початку роботи, а не після виникнення несправності.

11. Підготовка робочого розчину

Приготування робочого розчину є одним із найбільш небезпечних етапів застосування пестицидів.

На цій стадії працівник може мати справу з концентрованою речовиною, тому ризик контакту є вищим, ніж під час звичайного керування машиною.

Необхідно дотримуватися встановленого порядку:

підготовки обладнання;

дозування;

внесення препарату до робочої ємності;

перемішування;

контролю концентрації;

заправлення машини.

Конкретний порядок залежить від препарату та його інструкції. Тому універсальна схема змішування всіх агрохімікатів є неправильною.

Особливо небезпечним є самовільне змішування препаратів без перевірки їх сумісності.

12. Засоби індивідуального захисту

Працівники повинні бути забезпечені необхідними засобами індивідуального захисту відповідно до характеру роботи та небезпечних властивостей конкретного препарату.

Залежно від умов роботи це може передбачати захист:

органів дихання;

очей та обличчя;

шкіри рук;

інших ділянок тіла.

Важливо розуміти, що ЗІЗ не замінюють технічних заходів безпеки. Якщо обприскувач протікає, використання респіратора не перетворює несправну машину на безпечну.

Правильний підхід полягає у першочерговому усуненні технічної небезпеки, а вже потім — у застосуванні засобів індивідуального захисту як додаткового бар'єра.

13. Врахування погодних умов

Під час застосування агрохімікатів необхідно враховувати погодні умови.

Особливе значення мають температура, швидкість і напрямок вітру, вологість, опади та інші фактори, які можуть впливати на поширення препарату.

Це має не лише агротехнологічне, а й правове значення. Закон України «Про охорону атмосферного повітря» прямо зобов'язує суб'єктів господарювання та громадян дотримуватися правил і вимог щодо транспортування, зберігання та застосування пестицидів і агрохімікатів для недопущення забруднення атмосферного повітря.

Наприклад, сильний вітер може спричинити знесення крапель робочого розчину за межі оброблюваної площі. У результаті препарат може потрапити на сусідню земельну ділянку, водойму, пасовище, населений пункт або інший об'єкт.

Тому агроінженер повинен розглядати параметри роботи обприскувача у взаємозв'язку з метеорологічними умовами.

14. Запобігання забрудненню атмосферного повітря

Застосування агрохімікатів повинно організовуватися таким чином, щоб не створювати невиправданого поширення хімічних речовин у повітрі.

Особливу небезпеку створюють:

надмірно дрібне розпилення;

неправильний вибір форсунок;

надлишковий тиск;

несправність системи розпилення;

робота за несприятливого вітру;

порушення технологічної норми внесення.

Таким чином, технічні параметри обприскувача безпосередньо пов'язані з виконанням екологічних вимог.

15. Безпечна відстань до людей, тварин та об'єктів

Під час застосування препаратів необхідно враховувати розташування об'єктів, які можуть бути забруднені.

До них належать житлові та громадські будівлі, джерела водопостачання, водойми, пасовища, тваринницькі об'єкти, дороги, території загального користування та інші чутливі об'єкти.

Конкретні обмеження залежать від препарату, його регламенту застосування та спеціальних санітарних вимог. Тому агроінженер не повинен використовувати одну універсальну «безпечну відстань» для всіх агрохімікатів.

Юридично правильним є підхід, за якого перед початком роботи визначаються властивості препарату, його регламент застосування та конкретні умови місцевості.

16. Заборона роботи з несправним обладнанням

Особливої уваги потребує правова та технічна оцінка несправностей.

Якщо в процесі роботи виявлено витік препарату, пошкодження шланга, несправність форсунки або іншого елемента системи, продовження роботи лише заради завершення технологічної операції може створити значний ризик.

У такому випадку обладнання повинно бути приведене в безпечний стан, а несправність — усунена відповідно до встановленої процедури.

Для агроінженера це важливий професійний принцип: продуктивність технологічного процесу не може бути підставою для ігнорування технічної несправності, яка створює небезпеку для працівника або довкілля.

17. Очищення машин після застосування

Після завершення роботи в машині можуть залишатися залишки агрохімікату.

Вони можуть міститися в:

баках;

насосах;

шлангах;

фільтрах;

форсунках;

трубопроводах;

робочих ємностях.

Тому очищення техніки повинно проводитися за встановленою технологією з урахуванням властивостей препарату.

Особливо небезпечним є ремонт або очищення обприскувача без попередньої підготовки обладнання. Працівник може контактувати з залишковими кількостями речовини навіть після завершення основної технологічної операції.

18. Поводження із залишками та промивними водами

Однією з важливих екологічних проблем є поводження із залишками робочого розчину та промивними водами.

Їх не можна розглядати як звичайну воду, яку можна безконтрольно вилити на території підприємства.

Порядок поводження з такими залишками повинен визначатися з урахуванням властивостей конкретного препарату, встановлених регламентів та вимог природоохоронного законодавства.

Це особливо важливо для агроінженера, оскільки неправильне промивання техніки може призвести до локального забруднення ґрунту або водних об'єктів.

19. Вимоги до технічної документації

Безпечне застосування агрохімікатів передбачає наявність інформації, необхідної для правильної експлуатації обладнання та поводження з препаратом.

Агроінженеру необхідно працювати з:

експлуатаційною документацією машини;

інструкціями виробника;

інформацією про препарат;

маркуванням;

регламентом застосування;

документацією щодо технічного обслуговування;

документами, що підтверджують проходження необхідного навчання та допуск працівників.

Особливе значення має те, що технічна документація машини і документація на препарат не замінюють одна одну. Інструкція до обприскувача пояснює, як безпечно експлуатувати машину, але не визначає самостійно допустиму норму конкретного пестициду.

І навпаки, регламент препарату не замінює експлуатаційну документацію машини.

20. Значення агроінженера у забезпеченні безпечного застосування

У системі безпеки агрохімічних робіт агроінженер є фахівцем, який повинен забезпечити узгодження хімічної технології з технічними можливостями машини.

Наприклад, якщо технологія передбачає внесення препарату в певній нормі, необхідно перевірити, чи здатна конкретна машина забезпечити необхідну продуктивність, дозування та рівномірність внесення.

Не менш важливо перевірити, чи не створює обрана технологія додаткової небезпеки для оператора.

Таким чином, професійна діяльність агроінженера у цій сфері виходить за межі ремонту сільськогосподарської техніки. Вона охоплює організацію безпечного технологічного процесу, у якому технічні характеристики машини, властивості препарату та вимоги законодавства повинні відповідати один одному.

Висновок

Отже, транспортування та застосування агрохімікатів в Україні є юридично регламентованою діяльністю, яка повинна здійснюватися з одночасним дотриманням вимог щодо охорони праці, санітарної, пожежної та екологічної безпеки.

Під час транспортування основна увага повинна приділятися справності транспортного засобу, цілісності та герметичності тари, правильному закріпленню вантажу, сумісності речовин, безпечному навантаженню та розвантаженню, належному маркуванню і допуску працівників.

Під час застосування агрохімікатів центральними є питання дотримання регламенту застосування, технічної справності машин, правильного дозування, підготовки робочих розчинів, використання ЗІЗ, врахування погодних умов, недопущення знесення препарату, захисту людей і довкілля та безпечного очищення техніки.

Особливо важливо для майбутнього агроінженера засвоїти три взаємопов'язані рівні безпеки: правовий — препарат і робота з ним повинні відповідати законодавству; технологічний — препарат повинен застосовуватися за встановленим регламентом; технічний — машина повинна бути справною і здатною забезпечити безпечне виконання технологічної операції.

Основними джерелами для подальшого вивчення теми є Закон України «Про пестициди і агрохімікати», ДСП 8.8.1.2.001-98, Закон України «Про охорону атмосферного повітря» та постанова Кабінету Міністрів України № 458 від 09.05.2023 щодо посвідчення про право роботи з пестицидами.