1 Організація електробезпеки на аграрному підприємстві.

Організація електробезпеки на аграрному підприємстві

Електробезпека на аграрному підприємстві є складовою загальної системи охорони праці та охоплює комплекс правових, організаційних, технічних, санітарно-гігієнічних і профілактичних заходів, спрямованих на недопущення ураження працівників електричним струмом, виникнення електричних дуг, пожеж, аварій електрообладнання та інших небезпечних наслідків використання електричної енергії.

Для аграрного підприємства ця проблема має особливе значення. Електрична енергія використовується практично на всіх етапах виробництва: у ремонтних майстернях, зерноочисних і зерносушильних комплексах, тваринницьких приміщеннях, насосних станціях, системах зрошення, холодильному обладнанні, вентиляційних системах, елеваторах, складах, теплицях, пунктах технічного обслуговування та заряджання акумуляторів, а також у сільськогосподарських машинах.

Правове регулювання цієї сфери ґрунтується насамперед на Законі України «Про охорону праці», Правилах безпечної експлуатації електроустановок споживачів, затверджених наказом Держнаглядохоронпраці України від 09.01.1998 № 4, Правилах технічної експлуатації електроустановок споживачів, затверджених наказом Міністерства палива та енергетики України від 25.07.2006 № 258, а для аграрного сектору — також на Правилах охорони праці у сільськогосподарському виробництві, затверджених наказом Міністерства соціальної політики України від 29.08.2018 № 1240. Правила № 4 є обов'язковими для споживачів під час експлуатації електроустановок, а Правила № 258 встановлюють організаційні й технічні вимоги до їх надійної та безпечної експлуатації.

1. Електробезпека як елемент системи охорони праці

Організація електробезпеки не повинна розглядатися як окремий напрям діяльності електрика. Вона є частиною загальної системи управління охороною праці підприємства.

Для аграрного підприємства це особливо важливо через поєднання електричних ризиків із механічними, хімічними, пожежними та іншими виробничими небезпеками. Наприклад, працівник може одночасно працювати з електрообладнанням і сільськогосподарською машиною, перебувати у вологому приміщенні або контактувати з металевими конструкціями. У таких умовах наслідки пошкодження ізоляції можуть бути значно небезпечнішими.

Правила безпечної експлуатації електроустановок споживачів покладають на керівника підприємства обов'язок забезпечити належне утримання, експлуатацію та обслуговування електроустановок. Зокрема, керівник повинен призначити відповідального за справний стан і безпечну експлуатацію електрогосподарства, забезпечити підприємство необхідними електротехнічними працівниками, затвердити відповідні положення та інструкції, організувати перевірку знань, випробування і вимірювання електроустановок та їх технічний огляд.

Отже, юридично відповідальність за організацію електробезпеки не може бути фактично «перекладена» лише на електрика. Електрик виконує визначені технічні функції, тоді як роботодавець забезпечує функціонування всієї системи.

2. Відповідальна особа за електрогосподарство

Одним із ключових організаційних заходів є визначення особи, відповідальної за справний стан і безпечну експлуатацію електрогосподарства.

Правила безпечної експлуатації електроустановок споживачів передбачають, що така особа призначається з числа інженерно-технічних працівників, які мають відповідну електротехнічну підготовку та пройшли перевірку знань у встановленому порядку.

Для аграрного підприємства це означає, що керівник повинен не просто видати наказ із прізвищем працівника, а переконатися, що призначена особа фактично має необхідну компетентність для виконання покладених на неї функцій.

До її завдань належить організація безпечної експлуатації електроустановок, контроль їх технічного стану, організація оглядів, випробувань і вимірювань, контроль дотримання працівниками вимог електробезпеки, забезпечення наявності необхідних засобів захисту та документації.

У великому аграрному підприємстві така система може функціонувати через енергетичну службу. На невеликому підприємстві організаційна модель може бути іншою, однак це не скасовує обов'язку забезпечити належну та безпечну експлуатацію електроустановок.

3. Розмежування електротехнічного та неелектротехнічного персоналу

Для організації електробезпеки принципове значення має правильне визначення того, яку саме роботу виконує працівник.

Не кожен працівник аграрного підприємства є електротехнічним працівником. Тракторист, механізатор, оператор зерносушарки, працівник тваринницького комплексу чи агроном можуть експлуатувати обладнання, яке використовує електричну енергію, але це саме по собі не означає, що вони мають право виконувати електротехнічні роботи.

Правила передбачають вимоги до працівників, які обслуговують електроустановки, зокрема щодо знань правил електробезпеки та відповідної групи з електробезпеки. Для працівників, які не виконують електротехнічних робіт, передбачена можливість отримання I групи з електробезпеки після відповідного інструктажу.

Це має безпосереднє практичне значення для аграрного виробництва.

Наприклад, механізатор може мати право користуватися трактором і виконувати передбачене виробником обслуговування, але це не означає автоматичного права самостійно ремонтувати силові електричні кола, щити або інші електроустановки підприємства.

4. Навчання та перевірка знань з електробезпеки

Електробезпека неможлива без належної професійної підготовки персоналу.

Працівник повинен розуміти:

• у чому полягає небезпека електричного струму;
• які частини електроустановки можуть бути небезпечними;
• коли обладнання вважається знеструмленим;
• чому не можна торкатися пошкодженого кабелю;
• як діяти при пробої ізоляції;
• як безпечно користуватися електроінструментом;
• як діяти у разі ураження людини струмом;
• кому повідомляти про несправність;
• які роботи він має право виконувати;
• які роботи виконувати заборонено.

Для електротехнічного персоналу вимоги є значно ширшими: працівники повинні мати відповідну підготовку та групу з електробезпеки залежно від характеру роботи.

Важливо наголосити студентам-агроінженерам: наявність диплома за спеціальністю «Агроінженерія» сама по собі не замінює спеціальної підготовки та встановленого допуску до виконання електротехнічних робіт.

5. Технічний стан електроустановок

Найважливішою технічною передумовою електробезпеки є справність електрообладнання.

Правила технічної експлуатації електроустановок споживачів поширюються на діючі електроустановки споживачів і встановлюють основні організаційні та технічні вимоги для забезпечення їх надійної, безпечної та раціональної експлуатації. Вони передбачають, що електроустановки повинні відповідати нормативним вимогам, правилам улаштування електроустановок та іншій нормативно-технічній документації.

На аграрному підприємстві технічний контроль повинен охоплювати, зокрема:

електричні мережі та кабелі;

розподільчі щити;

автоматичні вимикачі та інші апарати захисту;

електродвигуни;

системи заземлення;

пристрої захисного відключення, якщо вони передбачені;

освітлювальні установки;

переносний електроінструмент;

зварювальне обладнання;

електрообладнання сільськогосподарських машин;

насосні установки;

вентиляційне обладнання;

зерносушильні комплекси;

системи автоматизації та контролю.

Особливу небезпеку становлять тимчасові електричні мережі, саморобні подовжувачі, пошкоджені кабелі, несправні розетки, відкриті струмопровідні частини та обладнання, яке експлуатується в умовах, для яких воно не призначене.

6. Захист від прямого та непрямого дотику

Одним із центральних завдань електробезпеки є недопущення контакту людини зі струмопровідними частинами.

Прямий дотик виникає тоді, коли людина безпосередньо торкається частини електроустановки, яка перебуває під напругою.

Непрямий дотик може виникнути, наприклад, при пошкодженні ізоляції електродвигуна, корпус якого внаслідок несправності опинився під напругою.

Для аграрного підприємства другий випадок особливо небезпечний, оскільки велика кількість машин має металеві корпуси.

Наприклад, працівник торкається корпусу електродвигуна насоса мокрими руками. Якщо захисні заходи не забезпечили відключення пошкодженої ділянки, людина може опинитися під дією небезпечної напруги.

Тому система електробезпеки повинна передбачати не один, а комплекс захисних заходів: належну ізоляцію, захисне заземлення, автоматичне відключення, огородження струмопровідних частин, використання відповідних засобів захисту та контроль технічного стану.

7. Особливості електробезпеки у вологих умовах

Аграрне виробництво характеризується підвищеною вологістю в багатьох технологічних зонах.

Це можуть бути:

• тваринницькі приміщення;
• молочні блоки;
• насосні станції;
• мийні пости;
• зрошувальні системи;
• теплиці;
• приміщення зберігання продукції;
• місця миття сільськогосподарської техніки.

Волога знижує електричний опір тіла людини та одночасно може сприяти погіршенню стану ізоляції. Саме тому звичайне електрообладнання не можна довільно використовувати в умовах підвищеної вологості.

Агроінженер при виборі або модернізації обладнання повинен враховувати умови конкретного виробничого середовища, а не тільки номінальну електричну потужність обладнання.

8. Електробезпека під час ремонту сільськогосподарської техніки

Окремої уваги потребують ремонтні майстерні.

Під час ремонту тракторів, комбайнів та іншої техніки працівники можуть працювати з акумуляторними батареями, генераторами, стартерами, електронними системами керування, електропроводкою та іншими електричними компонентами.

Перед виконанням робіт необхідно визначити, чи належать вони до електротехнічних, і відповідно організувати їх виконання.

Неприпустимою є практика, коли працівник самостійно втручається в електричну систему лише тому, що «це всього лише 12 або 24 вольти». Низька номінальна напруга не означає відсутності небезпеки: акумуляторні батареї здатні створювати дуже великі струми короткого замикання, що може призвести до опіків, займання металевих предметів або пожежі.

Крім того, під час заряджання акумуляторів можуть утворюватися вибухонебезпечні газові суміші, що вимагає відповідної організації приміщення та дотримання правил пожежної безпеки.

9. Електроінструмент і переносне обладнання

Для аграрного підприємства характерне широке використання переносного електроінструменту: дрилів, болгарок, шліфувальних машин, електрозварювального обладнання, насосів, подовжувачів тощо.

Основний принцип полягає в тому, що працівник не повинен використовувати інструмент, технічний стан якого створює небезпеку.

Перед роботою необхідно звертати увагу на стан:

• кабелю;
• вилки;
• корпусу;
• вимикача;
• ізоляції;
• захисних пристроїв;
• заземлення, якщо воно передбачене конструкцією;
• рухомих частин.

Особливо небезпечним є використання саморобних подовжувачів, з'єднання кабелів скручуванням або ізоляційною стрічкою, робота електроінструментом із пошкодженою ізоляцією.

10. Електричні мережі та сільськогосподарські машини

Для агроінженера особливе значення має організація безпечної роботи техніки поблизу повітряних ліній електропередач.

Сільськогосподарські машини часто мають значні габарити, а окремі робочі органи можуть підійматися на значну висоту. Особливо це стосується:

• обприскувачів;
• зернозбиральних комбайнів;
• навантажувачів;
• тракторів із піднятими агрегатами;
• машин для внесення добрив.

Небезпека полягає не тільки у безпосередньому дотику машини до проводу. Небезпечним може бути наближення на недопустиму відстань.

Тому під час планування технологічних маршрутів необхідно враховувати розташування електричних мереж. Правила охорони праці у сільськогосподарському виробництві окремо встановлюють вимоги щодо безпеки під час виконання робіт поблизу повітряних ліній електропередач.

11. Заземлення та захисні заходи

Заземлення є одним із найважливіших технічних елементів електробезпеки.

Його значення полягає не в тому, щоб «зробити електрообладнання безпечним за будь-яких обставин», а в забезпеченні передбаченого проектом режиму роботи захисних пристроїв та зменшенні небезпеки ураження людини.

На аграрному підприємстві особливо важливо контролювати стан заземлювальних пристроїв у:

• електродвигунах;
• насосних станціях;
• металевих корпусах обладнання;
• розподільчих пристроях;
• майстернях;
• зерноочисних комплексах;
• вентиляційних установках;
• інших установках, де це передбачено нормативними вимогами.

Пошкоджений або відсутній захисний провідник не може компенсуватися використанням працівником гумових рукавичок чи іншого ЗІЗ. Тут першочерговим є усунення технічної несправності.

12. Електробезпека та пожежна безпека

Електричний струм становить небезпеку не тільки для людини, а й для самого підприємства.

Пошкодження ізоляції, коротке замикання, перевантаження електричної мережі, перегрів контактів або неправильний вибір апаратів захисту можуть стати причиною пожежі.

Для аграрного підприємства це особливо небезпечно через наявність:

• зерна;
• соломи;
• сіна;
• комбікормів;
• деревини;
• паливно-мастильних матеріалів;
• пилу;
• полімерних матеріалів;
• агрохімікатів.

Тому електробезпека і пожежна безпека тут тісно пов'язані.

У Правилах безпечної експлуатації електроустановок прямо передбачено необхідність дотримання під час їх експлуатації вимог пожежної безпеки.

13. Документальне забезпечення електробезпеки

Організація електробезпеки має бути належним чином документована.

Залежно від структури та особливостей підприємства система документації повинна охоплювати, зокрема:

• накази про призначення відповідальних осіб;
• положення про організацію експлуатації електрогосподарства;
• посадові інструкції;
• інструкції з охорони праці;
• експлуатаційну документацію;
• схеми електропостачання;
• документи щодо технічного стану електроустановок;
• протоколи вимірювань і випробувань;
• документи про перевірку знань;
• документи щодо присвоєння груп з електробезпеки;
• журнали оглядів та оперативної роботи;
• документи щодо проведення технічного обслуговування і ремонту;
• документи щодо перевірки та випробування засобів захисту.

Правила технічної експлуатації електроустановок споживачів безпосередньо пов'язують безпечну експлуатацію із належною організацією технічної документації та експлуатаційної роботи.

14. Що входить до компетенції агроінженера

Для майбутнього агроінженера важливо розмежовувати технічне управління електробезпекою та виконання електротехнічних робіт.

Агроінженер у межах своїх посадових повноважень може бути залучений до організації безпечної експлуатації машин, обладнання, технологічних ліній, електроприводів та систем автоматизації. Він повинен уміти визначати електричні небезпеки, оцінювати технічний стан обладнання, організовувати його технічне обслуговування, не допускати експлуатації несправної техніки та правильно визначати випадки, коли необхідне залучення кваліфікованого електротехнічного персоналу.

Водночас агроінженер не повинен автоматично вважатися працівником, який має право виконувати будь-які електротехнічні роботи. Право виконувати конкретну роботу визначається не лише дипломом, а характером роботи, професійною підготовкою, допуском, групою з електробезпеки та внутрішньою організацією електрогосподарства підприємства. Правила № 4 прямо пов'язують допуск до робіт з відповідними вимогами до знань і групи з електробезпеки.

15. Алгоритм організації електробезпеки на аграрному підприємстві

З практичної точки зору систему можна представити так:

керівник підприємства → визначає відповідального за електрогосподарство → формує систему електротехнічного персоналу → організовує навчання та перевірку знань → забезпечує технічний контроль → проводить огляди, випробування та вимірювання → усуває несправності → забезпечує працівників необхідними засобами захисту → контролює дотримання правил → аналізує аварійні ситуації та запобігає їх повторенню.

Для агроінженера цей алгоритм має доповнюватися постійним контролем взаємодії електричного обладнання з технологічними процесами.

Наприклад, перед початком сезону зрошення необхідно перевірити не тільки справність насосного агрегату, а й електродвигун, кабельну мережу, апарати захисту, заземлення, умови експлуатації обладнання у вологому середовищі та безпечність доступу працівників до електроустановки.

Перед сезоном сушіння зерна необхідно оцінити стан електродвигунів, вентиляторів, систем автоматики, електричних щитів та захисту від перевантажень, одночасно враховуючи пожежну небезпеку зернового пилу.

Таким чином, електробезпека в аграрному виробництві повинна плануватися разом із технологічним процесом, а не після його запуску.

Організація електробезпеки на аграрному підприємстві є комплексною системою, в якій поєднуються юридична відповідальність роботодавця, професійна компетентність відповідальної особи за електрогосподарство, належна підготовка працівників, технічна справність електроустановок, застосування захисних заходів, документальне забезпечення та постійний контроль.

Для агроінженера принципово важливо розуміти, що електробезпека не обмежується правилами користування електрообладнанням. Вона охоплює проектування та вибір обладнання, його монтаж, введення в експлуатацію, технічне обслуговування, ремонт, організацію роботи персоналу та контроль виробничого середовища.

Особливість аграрного виробництва полягає у постійному поєднанні електричних небезпек із рухомими машинами, вологою, пилом, паливом, агрохімікатами, великогабаритною технікою та сезонним характером робіт. Саме тому агроінженер повинен уміти не лише експлуатувати техніку, а й ідентифікувати електричний ризик, передбачати можливість аварії та організовувати технологічний процес таким чином, щоб небезпечна ситуація не виникла.