10 Запобігання аваріям, травмуванню та професійним ризикам.

Запобігання аваріям, травмуванню та професійним ризикам у роботі агроінженера

Запобігання аваріям, травмуванню та професійним ризикам є одним із центральних завдань охорони праці в аграрному виробництві. Для агроінженера це питання має особливе значення, оскільки його професійна діяльність безпосередньо пов’язана з експлуатацією, технічним обслуговуванням, ремонтом і організацією використання тракторів, комбайнів, причіпних та навісних машин, технологічного обладнання, електроустановок, систем зрошення, машин для внесення добрив і засобів захисту рослин.

Чинні Правила охорони праці у сільськогосподарському виробництві, затверджені наказом Міністерства соціальної політики України від 29.08.2018 № 1240, поширюються на юридичних і фізичних осіб, які здійснюють діяльність у сільському господарстві та використовують найману працю. Правила прямо встановлюють обов’язковість їх вимог для роботодавців і працівників.

У цьому контексті агроінженер повинен розглядатися не лише як фахівець, який забезпечує технічну працездатність машин. Його діяльність має включати попередження небезпечних ситуацій ще до початку технологічної операції. Тобто основним принципом є не реагування на вже виниклу аварію, а систематичне виявлення та усунення причин, які можуть призвести до неї.

1. Професійний ризик у діяльності агроінженера

Професійний ризик у роботі агроінженера можна розглядати як імовірність виникнення небезпечної події або негативного впливу виробничого фактора, що може спричинити травмування, гостре чи хронічне професійне захворювання, матеріальні збитки або аварію.

Специфіка аграрного виробництва полягає в тому, що один технологічний процес часто одночасно створює декілька груп ризиків. Наприклад, під час роботи тракторного агрегату можуть існувати механічний ризик від рухомих частин, ризик перекидання машини, небезпека контакту з електричними мережами, шум, вібрація, пил, несприятливі погодні умови та ризик наїзду на працівника.

Під час внесення пестицидів до цих факторів додається хімічна небезпека. Саме тому агроінженер повинен оцінювати не окрему машину ізольовано, а всю систему «машина — працівник — технологічний процес — виробниче середовище».

Це має принципове значення для профілактики. Наприклад, справний обприскувач сам по собі не гарантує безпечної роботи, якщо оператор не пройшов необхідного навчання, не має передбачених документів, не використовує відповідні ЗІЗ або якщо робочий розчин готується у невідповідному місці.

2. Технічна справність як основа запобігання аваріям

Одним із найбільш важливих напрямів профілактики аварій для агроінженера є контроль технічного стану машин та обладнання.

Правила охорони праці у сільськогосподарському виробництві встановлюють, що обладнання, яке використовується працівниками, повинно бути технічно справним і відповідати вимогам технічних регламентів або іншим установленим вимогам безпеки залежно від часу його виготовлення та сфери застосування. Експлуатація сільськогосподарських машин повинна здійснюватися з урахуванням експлуатаційної документації. Несправні машини та обладнання експлуатувати не дозволяється.

Для агроінженера це означає необхідність організації постійного технічного контролю:

• передрейсових і передзмінних перевірок;
• планового технічного обслуговування;
• діагностування вузлів і механізмів;
• контролю стану гальмівної системи;
• перевірки рульового керування;
• контролю систем запуску двигуна;
• перевірки захисних кожухів;
• контролю гідравлічних систем;
• перевірки зчіпних пристроїв;
• контролю шин, коліс і ходової частини;
• перевірки освітлення та сигналізації;
• контролю електрообладнання;
• перевірки аварійних та блокувальних пристроїв.

Особливо важливим є принцип: несправність, яка впливає на безпеку, повинна бути усунена до початку роботи, а не під час її виконання.

Наприклад, якщо агроінженер виявив несправність блокування запуску двигуна трактора при ввімкненій передачі, машина не повинна передаватися для експлуатації до усунення дефекту. Аналогічно, відсутність захисного кожуха над приводним валом або відкритий доступ до рухомих деталей створюють безпосередню загрозу травмування.

3. Запобігання травмуванню під час роботи машин

Особливе місце в діяльності агроінженера займає захист працівників від рухомих і обертових частин машин.

Правила передбачають, що вузли та елементи сільськогосподарських машин, які рухаються, обертаються або можуть становити небезпеку, повинні бути обладнані захисними кожухами, що забезпечують безпеку працівників.

Практичне значення цієї вимоги дуже велике. Травмування працівників у сільському господарстві може виникати під час контакту з:

• карданними валами;
• ремінними передачами;
• ланцюговими передачами;
• шестернями;
• валами відбору потужності;
• шнеками;
• вентиляторами;
• подрібнювачами;
• жатками;
• транспортерами;
• приводними механізмами.

Агроінженер повинен забезпечити не тільки наявність захисного кожуха, а й його належний технічний стан. Знятий для ремонту кожух не може залишатися демонтованим після завершення ремонтних робіт.

Небезпечним є також обслуговування механізму під час його руху. Тому очищення, регулювання, усунення забивання робочих органів або ремонт повинні проводитися після приведення машини у безпечний стан та виконання передбачених процедур зупинки.

Особливо небезпечна ситуація виникає, коли працівник намагається вручну усунути забивання шнека або іншого робочого органу, не переконавшись у повній зупинці механізму.

4. Попередження аварій через організацію робочого процесу

Технічно справна машина може стати джерелом аварії через неправильну організацію технологічного процесу. Тому професійний ризик має оцінюватися не тільки за технічними параметрами обладнання.

Агроінженер повинен забезпечити таку організацію роботи, за якої:

небезпечна зона → визначається → позначається → доступ сторонніх осіб обмежується → працівники інструктуються → технологічна операція виконується відповідно до встановленої процедури.

Наприклад, під час роботи збиральної техніки не допускається безконтрольне перебування людей у зоні руху машин. Чинні Правила прямо передбачають заборону перебування на сільськогосподарській техніці та на полі, де проводяться роботи, людей, які не беруть участі у технологічному процесі.

Це правило демонструє важливий принцип профілактики: чим менше людей знаходиться в небезпечній зоні, тим нижча ймовірність травмування.

5. Запобігання аваріям під час ремонту та технічного обслуговування

Одним із найбільш небезпечних видів діяльності агроінженера є ремонт машин.

Під час ремонту працівник часто контактує з тими елементами машини, які в штатному режимі закриті захисними кожухами. Крім того, виникають додаткові ризики, пов’язані з піднятою технікою, гідравлікою, електричною енергією, залишковим тиском, гарячими поверхнями, паливом та мастильними матеріалами.

Тому перед ремонтом необхідно забезпечити енергетичну ізоляцію машини. У практичному розумінні це означає, що недостатньо просто вимкнути двигун. Необхідно виключити можливість раптового запуску або руху механізму, врахувати залишкову енергію та забезпечити стійке положення машини.

Наприклад, якщо необхідно працювати під піднятим робочим органом, його не можна залишати лише на гідравлічній системі. Повинні застосовуватися передбачені конструкцією або технологічною документацією засоби механічного утримання.

Так само неприпустимо проводити ремонт електрообладнання без відповідного відключення від електричної мережі та виконання вимог електробезпеки.

6. Запобігання аваріям при роботі з пестицидами та агрохімікатами

Для агроінженера особливо важливою є профілактика аварій під час використання машин для внесення пестицидів.

Чинні Правила встановлюють, що технологічні операції із застосуванням пестицидів повинні виконуватися технічно справними машинами та апаратами. Не допускається підтікання рідини в місцях з'єднання труб, шлангів та розпилювачів. Робочі розчини повинні готуватися на спеціальному майданчику або у приміщенні з відповідним водовідведенням та витяжною вентиляцією. До робіт допускаються працівники, які пройшли спеціальне навчання, мають відповідне посвідчення та можуть виконувати такі роботи за станом здоров’я.

Отже, агроінженер повинен розглядати навіть незначне протікання шланга або форсунки не як «дрібну технічну несправність», а як потенційне джерело професійного ризику.

Аварійна ситуація може виникнути, наприклад, унаслідок:

• розриву напірного шланга;
• несправності насоса;
• порушення герметичності з’єднання;
• несправності запірної арматури;
• неправильного підключення магістралей;
• перевищення допустимого тиску;
• відмови системи дозування;
• помилки оператора;
• використання невідповідної тари;
• неправильного приготування робочого розчину.

Тому технічна профілактика в цьому випадку одночасно є профілактикою хімічного травмування.

7. Роль навчання та інструктажу

Навіть сучасна машина з автоматизованими системами безпеки не усуває повністю людський фактор.

Працівник повинен знати не тільки призначення машини, а й межі її безпечного використання. Саме тому запобігання травмам передбачає навчання, інструктажі, перевірку знань та допуск до виконання конкретних робіт відповідно до вимог законодавства.

Для сільськогосподарського виробництва це особливо актуально, оскільки одна й та сама машина може використовуватися в різних технологічних операціях. Наприклад, трактор із фронтальним навантажувачем, причепом або ґрунтообробним агрегатом створює різні небезпечні ситуації, а отже, працівник повинен розуміти особливості конкретної операції.

Для робіт із пестицидами вимога є ще конкретнішою: спеціальне навчання та відповідне посвідчення є умовою допуску до таких робіт.

8. Застосування засобів колективного та індивідуального захисту

Профілактика професійних ризиків не повинна зводитися лише до видачі працівнику спецодягу або каски.

Чинні Мінімальні вимоги безпеки і охорони здоров’я при використанні працівниками ЗІЗ встановлюють, що засоби індивідуального захисту застосовуються тоді, коли неможливо уникнути або достатньою мірою обмежити ризики технічними засобами колективного захисту, організаційними заходами або безпечними методами роботи. Роботодавець повинен за власний рахунок забезпечити придбання, комплектування, видачу та утримання ЗІЗ.

Для агроінженера це означає необхідність дотримуватися ієрархії профілактичних заходів:

1. усунути небезпеку;
2. замінити небезпечний процес або матеріал менш небезпечним;
3. застосувати технічні засоби захисту;
4. організувати безпечну технологію роботи;
5. обмежити доступ до небезпечної зони;
6. провести навчання та інструктаж;
7. і лише після цього використовувати відповідні ЗІЗ як необхідний елемент захисту.

Наприклад, захисні окуляри не можуть бути виправданням для експлуатації машини з пошкодженим захисним кожухом.

9. Контроль небезпечних зон

Агроінженер повинен визначати місця, де існує підвищена ймовірність травмування.

До таких зон можуть належати:

• зона роботи жатки;
• зона дії шнека;
• простір біля карданного вала;
• зона руху трактора;
• місце завантаження зерна;
• зона роботи навантажувача;
• простір під піднятим робочим органом;
• місця ремонту гідравлічних систем;
• електротехнічні приміщення;
• місця зберігання агрохімікатів;
• майданчики приготування робочих розчинів;
• місця заправлення машин;
• траншеї, силосні споруди та інші заглиблення.

Особливу увагу необхідно приділяти взаємодії машин і людей. Наприклад, під час роботи навантажувача недостатньо просто попередити працівників про небезпеку. Необхідно організувати рух таким чином, щоб люди та машина максимально не перебували одночасно в одній небезпечній зоні.

10. Профілактика аварій під час роботи біля ліній електропередач

Окремим професійним ризиком агроінженера є експлуатація великогабаритної сільськогосподарської техніки поблизу повітряних ліній електропередач.

Чинні Правила прямо передбачають, що перед виконанням робіт необхідно переконатися, що дроти повітряних ліній електропередач не будуть зачіпатися технікою під час проїзду під ними.

Це має враховуватися ще на стадії планування маршруту руху техніки. Особливо небезпечними є машини з великою висотою:

• зернозбиральні комбайни;
• обприскувачі зі складними штангами;
• трактори з піднятими механізмами;
• навантажувачі;
• причепи та інша великогабаритна техніка.

Агроінженер повинен оцінити можливість безпечного проходження агрегату, а не покладатися лише на візуальну оцінку водія безпосередньо перед проїздом.

11. Значення технічної документації для профілактики

Важливим інструментом запобігання аваріям є належна експлуатаційна документація.

Для агроінженера вона має практичне значення, оскільки саме в документації виробника визначаються:

• порядок експлуатації;
• допустимі режими роботи;
• періодичність технічного обслуговування;
• порядок регулювання;
• вимоги до мастильних матеріалів;
• допустимі навантаження;
• правила заміни деталей;
• вимоги до захисних пристроїв;
• порядок аварійної зупинки;
• особливості ремонту.

Ігнорування експлуатаційної документації може створювати професійний ризик навіть тоді, коли машина зовні перебуває у справному стані.

12. Дії агроінженера при виявленні небезпечної ситуації

Важливо навчити майбутнього агроінженера правильній логіці дій. Якщо під час огляду виявлено небезпечний дефект, пріоритетом є припинення експлуатації або небезпечної операції, ізоляція небезпечної зони та усунення причини ризику.

Наприклад, якщо під час роботи обприскувача виявлено протікання робочого розчину, правильним рішенням є не просто збільшити затягування хомута під час роботи, а зупинити технологічну операцію відповідно до безпечної процедури, усунути несправність і лише після перевірки герметичності відновити експлуатацію.

Так само при появі стороннього шуму в приводному механізмі комбайна не можна рекомендувати оператору «доробити зміну», якщо характер несправності може свідчити про небезпеку руйнування механізму.

13. Аварія як сигнал для вдосконалення системи безпеки

Сучасний підхід до охорони праці передбачає, що профілактика не закінчується після усунення наслідків аварії.

Чинний Порядок розслідування та обліку нещасних випадків, професійних захворювань та аварій на виробництві затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 17.04.2019 № 337. Він є чинним і визначає процедури розслідування та обліку відповідних подій.

Для агроінженера принципове значення має аналіз першопричини. Якщо працівник отримав травму через відсутність захисного кожуха, недостатньо просто встановити новий кожух. Необхідно з’ясувати, чому машина була допущена до експлуатації без нього, хто здійснював контроль технічного стану, чи були відповідні записи, чи проходив працівник інструктаж і чи існувала процедура контролю після ремонту.

Таким чином, нещасний випадок повинен розглядатися не тільки як індивідуальна помилка працівника, а як можливий прояв недоліків у технічній, організаційній або управлінській системі безпеки.

14. Практична модель профілактики для агроінженера

У навчанні агроінженерів доцільно сформувати просту професійну модель:

ідентифікувати небезпеку → оцінити ризик → усунути або мінімізувати небезпеку → перевірити технічний стан → організувати безпечну технологію → допустити навченого працівника → контролювати виконання → аналізувати відхилення та інциденти.

Наприклад, перед початком сезону внесення пестицидів агроінженер не повинен обмежуватися перевіркою того, чи запускається трактор. Необхідно перевірити технічний стан обприскувача, герметичність магістралей, роботу насоса, шлангів, розпилювачів, запірної арматури та системи дозування; визначити порядок технічного обслуговування; переконатися у відповідності технології вимогам безпеки; перевірити допуск працівників; забезпечити необхідні ЗІЗ і передбачити порядок дій у разі протікання або іншої аварійної ситуації.

Саме така послідовність переводить охорону праці від формального виконання інструкцій до системного управління професійним ризиком.

Для агроінженера запобігання аваріям, травмуванню та професійним ризикам є невід’ємною частиною професійної діяльності, а не додатковим адміністративним обов’язком. Чинні Правила охорони праці у сільськогосподарському виробництві встановлюють обов’язкові вимоги щодо технічної справності машин, захисних пристроїв, організації робочих місць, безпечної експлуатації сільськогосподарської техніки та виконання спеціальних технологічних операцій.

Тому професійна компетентність агроінженера повинна включати здатність передбачати небезпечну ситуацію до її виникнення, визначати джерело ризику, технічно або організаційно його усувати, контролювати допуск працівників і забезпечувати безпечну експлуатацію машин.

Для майбутнього агроінженера ключовим має стати принцип: безпечна машина — це не просто машина, яка працює, а машина, яка може виконувати технологічне завдання без створення неприйнятного ризику для людини.