6 Вимоги до транспортування агрохімікатів.

Вимоги до транспортування агрохімікатів

Транспортування агрохімікатів є окремою стадією поводження з хімічними речовинами, під час якої значно зростає ризик пошкодження тари, розливу або розсипання препарату, контакту працівників із небезпечною речовиною, забруднення довкілля та виникнення пожежонебезпечної ситуації. Тому для аграрного підприємства перевезення агрохімікатів повинно розглядатися не просто як переміщення вантажу з одного місця в інше, а як регламентована технологічна операція, що потребує попередньої оцінки ризиків, підготовки транспорту, відповідного персоналу та дотримання спеціальних вимог безпеки.

Правову основу становить Закон України «Про пестициди і агрохімікати», відповідно до якого транспортування, зберігання, застосування, утилізація, знищення та знешкодження пестицидів і агрохімікатів здійснюються відповідно до законодавства, санітарних правил та інших нормативних актів. Закон є чинним у редакції від 15.11.2024.

Особливе значення має постанова Кабінету Міністрів України від 09.05.2023 № 458, якою встановлено сучасний порядок одержання посвідчення про право роботи з пестицидами. Вона прямо охоплює діяльність, пов'язану з транспортуванням пестицидів, а посвідчення визначає право особи здійснювати відповідну діяльність.

1. Загальні принципи безпечного транспортування

Основне завдання під час транспортування агрохімікатів полягає у недопущенні:

• пошкодження тари;
• розливу або розсипання препарату;
• контакту працівників із небезпечною речовиною;
• забруднення транспортного засобу;
• змішування несумісних речовин;
• потрапляння агрохімікатів у ґрунт або воду;
• забруднення повітря;
• виникнення пожежі;
• доступу сторонніх осіб;
• використання препарату не за призначенням.

Закон України «Про охорону атмосферного повітря» окремо встановлює, що суб'єкти господарювання та громадяни повинні дотримуватися правил і вимог щодо транспортування, зберігання та застосування пестицидів і агрохімікатів з метою недопущення забруднення атмосферного повітря.

Отже, безпечне транспортування має одночасно забезпечувати охорону праці, пожежну безпеку та екологічну безпеку.

2. Допуск працівників до транспортування

Однією з принципових вимог сучасного законодавства є професійна підготовка осіб, які працюють із пестицидами.

Постанова Кабінету Міністрів України № 458 визначає навчання з питань безпечного поводження з пестицидами як спеціально організовану діяльність для осіб, діяльність яких пов'язана, зокрема, з транспортуванням, зберіганням і застосуванням пестицидів, а також для осіб, які організовують такі роботи.

За результатами навчання та тестування особа отримує свідоцтво, а надалі — посвідчення про право роботи з пестицидами. Саме це посвідчення надає право здійснювати діяльність, пов'язану з транспортуванням, зберіганням та застосуванням пестицидів відповідно до законодавства.

Тому на аграрному підприємстві неприпустимо доручати перевезення пестицидів будь-якому працівникові лише тому, що він має водійське посвідчення або працює водієм.

Водій транспортного засобу і працівник, який має право працювати з пестицидами, — це не тотожні поняття.

3. Підготовка транспортного засобу

Перед початком транспортування необхідно переконатися, що транспортний засіб технічно справний та придатний для конкретного виду вантажу.

Особливу увагу слід приділяти:

• справності кузова або вантажної платформи;
• відсутності гострих елементів, здатних пошкодити тару;
• справності бортів;
• надійності запірних пристроїв;
• можливості безпечного кріплення вантажу;
• відсутності витоку технічних рідин;
• справності електрообладнання;
• справності гальмівної системи;
• справності шин;
• наявності засобів пожежогасіння;
• можливості безпечного завантаження та розвантаження.

Агрохімікати не повинні перевозитися транспортним засобом, технічний стан якого створює ризик аварії або пошкодження тари.

Для агроінженера це означає необхідність включати перевірку транспорту до системи технічного контролю підприємства.

4. Перевірка тари перед завантаженням

До завантаження допускаються лише препарати у справній тарі.

Працівники повинні перевірити:

• цілісність упаковки;
• герметичність;
• відсутність тріщин;
• відсутність деформації;
• стан кришок та пробок;
• наявність маркування;
• відповідність назви препарату супровідним документам.

Пошкоджену або негерметичну тару не можна просто помістити до кузова і продовжити транспортування.

Це особливо важливо тому, що під час руху транспортного засобу вібрація, удари та зміна положення вантажу можуть збільшити пошкодження тари.

5. Маркування та ідентифікація вантажу

Кожен препарат повинен залишатися ідентифікованим протягом усього процесу транспортування.

Працівник повинен мати можливість визначити:

• назву препарату;
• виробника;
• призначення;
• небезпечні властивості;
• умови поводження;
• необхідні засоби захисту;
• дії у разі аварії.

Законодавче поняття «регламенти застосування» пов'язує вимоги до конкретної препаративної форми засобів захисту рослин та агрохімікатів із вимогами, встановленими під час їх державної реєстрації.

Тому при транспортуванні необхідно керуватися не лише загальною назвою «пестицид» або «добриво», а документацією саме щодо конкретного препарату.

6. Правильне розміщення вантажу

Агрохімікати повинні розміщуватися таким чином, щоб під час руху транспортного засобу вони не могли:

• перекинутися;
• зіткнутися між собою;
• випасти з кузова;
• пошкодити іншу тару;
• переміщуватися по вантажному відсіку;
• створити небезпечне навантаження на транспортний засіб.

Тара повинна бути надійно зафіксована.

Особливу увагу необхідно приділяти перевезенню рідких препаратів. Різке гальмування або поворот може спричинити переміщення ємностей і створити ризик їх пошкодження.

7. Недопущення сумісного перевезення небезпечних речовин

Однією з найважливіших вимог є врахування хімічної сумісності.

Не можна механічно завантажувати в один транспортний засіб усі препарати, які необхідно доставити на поле. Перед формуванням вантажу потрібно оцінити властивості речовин та вимоги щодо їх сумісного транспортування.

Особливо обережно потрібно поводитися з речовинами, які:

• можуть вступати в реакцію між собою;
• є окисниками;
• мають підвищену пожежонебезпеку;
• реагують з водою;
• виділяють небезпечні гази;
• можуть пошкоджувати упаковку інших речовин.

Це один із тих випадків, коли робота агроінженера безпосередньо пов'язана з хімічною безпекою: зовнішньо безпечні упаковки не означають хімічної сумісності їхнього вмісту.

8. Заборона перевезення разом із харчовими продуктами

Агрохімікати не повинні перевозитися разом із харчовими продуктами, кормами, питною водою та іншими матеріалами, забруднення яких може створити небезпеку для людини або тварин.

Так само не допускається використовувати транспорт, призначений для перевезення агрохімікатів, для перевезення людей, харчових продуктів або кормів без передбаченого нормативними вимогами належного очищення та знезараження.

Це правило має принципове значення для аграрного підприємства, де один транспортний засіб іноді використовується для різних господарських завдань.

9. Завантаження та розвантаження

Завантаження агрохімікатів повинно здійснюватися з максимальною обережністю.

Не допускається:

• кидати тару;
• волочити ємності по землі;
• ударяти упаковки;
• використовувати несправні вантажопідіймальні механізми;
• ставити важку тару на нестійку основу;
• допускати падіння каністр, мішків або контейнерів.

Для агроінженера особливо важливо забезпечити справність навантажувачів, електро- і дизельних навантажувальних машин, підйомних механізмів та іншого обладнання, яке використовується під час вантажних операцій.

10. Засоби індивідуального захисту

Працівники, які здійснюють завантаження, розвантаження або інші операції з пестицидами, повинні бути забезпечені необхідними засобами індивідуального захисту відповідно до характеру небезпеки конкретного препарату.

Залежно від речовини це можуть бути:

• захисний одяг;
• спеціальне взуття;
• хімічно стійкі рукавички;
• захисні окуляри або щиток;
• засоби захисту органів дихання;
• інші ЗІЗ, передбачені документацією.

Правила охорони праці в сільськогосподарському виробництві встановлюють спеціальні вимоги до працівників, зайнятих роботами з пестицидами, зокрема щодо використання спеціального одягу, взуття та засобів захисту органів дихання і очей.

11. Забезпечення пожежної безпеки

При транспортуванні агрохімікатів необхідно враховувати не лише токсичні властивості речовин, а й їх пожежо- та вибухонебезпечні характеристики.

Транспортний засіб повинен бути забезпечений необхідними засобами пожежогасіння відповідно до його призначення та вимог пожежної безпеки.

Під час перевезення необхідно виключити:

• куріння;
• використання відкритого вогню;
• проведення ремонтних робіт із джерелом іскри поблизу вантажу;
• перевезення з несправною електропроводкою;
• перевезення в умовах, коли існує ризик перегрівання або займання вантажу.

Водій і супроводжуючий працівник повинні знати порядок дій у разі пожежі або пошкодження тари.

12. Вибір маршруту

Вибір маршруту має здійснюватися з урахуванням не тільки дорожньої обстановки, а й характеру небезпечного вантажу.

Необхідно враховувати:

• технічний стан дороги;
• можливість безпечного маневрування;
• погодні умови;
• тривалість перевезення;
• можливість аварійної зупинки;
• місця завантаження та розвантаження;
• ризик потрапляння агрохімікатів у водойми або інші чутливі об'єкти у випадку аварії.

Для великих підприємств доцільно заздалегідь визначати основний та альтернативний маршрут і передбачати порядок дій у випадку дорожньо-транспортної пригоди.

13. Особливості транспортування до місця застосування

В аграрному виробництві найбільш поширеним є перевезення препаратів від складу до місця проведення польових робіт.

У такій ситуації агрохімікати доставляються до:

• обприскувача;
• протруювача;
• машини для внесення добрив;
• іншої спеціалізованої техніки.

Необхідно організувати доставку таким чином, щоб препарат не залишався без контролю у випадковому місці.

Особливо небезпечно залишати каністри або інші ємності з пестицидами:

• біля дороги;
• у кабіні трактора;
• безпосередньо на ґрунті;
• біля водойми;
• на сонці;
• у місцях доступу сторонніх осіб або дітей.

14. Транспортування на причепах і сільськогосподарській техніці

Застосування тракторів, причепів та іншої сільськогосподарської техніки для перевезення агрохімікатів повинно здійснюватися з урахуванням конструктивних можливостей конкретної машини.

Необхідно забезпечити:

• справність причепа;
• справність зчіпного пристрою;
• надійне кріплення тари;
• відповідність вантажопідйомності;
• безпечне розташування вантажу;
• відсутність можливості падіння тари;
• безпечний доступ до вантажу під час розвантаження.

Агроінженер повинен оцінювати не лише вантажопідйомність техніки, а й наслідки аварійного пошкодження вантажу.

15. Забруднення транспортного засобу

Якщо під час перевезення відбувся розлив або розсипання агрохімікату, транспортний засіб не можна просто повернути до звичайної експлуатації.

Необхідно:

1. припинити подальше поширення речовини;
2. забезпечити безпеку працівників;
3. локалізувати розлив;
4. зібрати забруднені матеріали відповідно до вимог конкретної речовини;
5. очистити транспортний засіб встановленим способом;
6. забезпечити належне поводження із забрудненими матеріалами.

Забруднений транспорт не повинен використовуватися для перевезення людей, кормів або харчової продукції.

16. Дії у разі аварії

У випадку ДТП, перекидання транспортного засобу, пошкодження тари, розливу або розсипання препарату першочерговим завданням є захист людей.

Загальний алгоритм:

зупинити транспортний засіб → відійти із небезпечної зони → попередити інших → повідомити відповідальних осіб та екстрені служби → не допускати сторонніх → визначити характер небезпеки за маркуванням і документацією → локалізувати аварію лише за наявності безпечних умов і відповідної підготовки.

Не можна торкатися розлитої речовини без необхідних ЗІЗ або намагатися визначити її властивості за запахом чи зовнішнім виглядом.

У разі загрози забруднення ґрунту або води необхідно діяти відповідно до аварійного плану підприємства та вимог екологічного законодавства.

17. Документація, яка повинна супроводжувати організацію перевезення

Безпечне транспортування повинно бути організаційно забезпечене.

На підприємстві доцільно мати:

• перелік препаратів, що підлягають перевезенню;
• документацію виробника;
• інформацію про небезпечні властивості;
• паспорти безпеки відповідних речовин;
• документи щодо навчання та допуску працівників;
• інструкцію щодо транспортування;
• інструкцію щодо дій у разі аварії;
• документи щодо технічного стану транспортного засобу;
• порядок завантаження та розвантаження;
• аварійні контакти.

Порядок № 458 особливо важливий у цій системі, оскільки прямо пов'язує право на транспортування пестицидів із проходженням спеціального навчання, тестуванням та отриманням відповідного посвідчення.

18. Роль агроінженера

Агроінженер у системі транспортування агрохімікатів має забезпечувати насамперед технічну складову безпеки.

До його завдань залежно від посадових повноважень можуть належати:

• перевірка технічного стану транспортних засобів;
• організація технічного обслуговування;
• контроль справності причепів та навантажувальної техніки;
• оцінювання можливості безпечного кріплення вантажу;
• участь у виборі обладнання;
• контроль виконання вимог охорони праці;
• участь у розробленні інструкцій;
• організація навчання працівників у межах своїх повноважень;
• участь у розслідуванні аварій та інцидентів.

При цьому, як і у випадку зі зберіганням агрохімікатів, агроінженер не є автоматично юридично відповідальною особою за весь процес транспортування. Межі його відповідальності визначаються посадовою інструкцією, наказами роботодавця та розподілом функцій на підприємстві.

19. Типові порушення, яких необхідно уникати

У практичній роботі аграрних підприємств особливо небезпечними є:

• транспортування препаратів без належної підготовки працівника;
• використання пошкодженої тари;
• відсутність маркування;
• ненадійне кріплення вантажу;
• сумісне перевезення несумісних речовин;
• перевезення разом із харчовими продуктами або кормами;
• використання одного транспортного засобу без належного очищення для різних категорій вантажів;
• відсутність ЗІЗ;
• куріння під час завантаження або перевезення;
• залишення агрохімікатів без нагляду;
• відсутність аварійного комплекту;
• перевезення технічно несправним транспортом;
• ігнорування інформації виробника про небезпеку препарату.

Такі порушення небезпечні не лише з точки зору охорони праці, а й можуть створювати підстави для юридичної відповідальності за порушення встановлених правил поводження з небезпечними речовинами.

20. Узагальнений алгоритм безпечного транспортування

Для майбутнього агроінженера весь процес доцільно запам'ятати як послідовність:

ідентифікація препарату → перевірка права працівника на роботу з пестицидами → оцінювання небезпеки → перевірка тари → перевірка транспортного засобу → визначення сумісності вантажу → безпечне завантаження → надійне кріплення → вибір маршруту → транспортування → безпечне розвантаження → контроль стану тари → очищення транспортного засобу → документальне оформлення.

Якщо на будь-якому етапі виявлено небезпечну несправність, транспортування повинно бути призупинене до усунення небезпечного фактора.

Транспортування агрохімікатів є технологічною операцією підвищеного ризику, яка потребує спеціальної організації. Її безпека забезпечується не однією вимогою, а системою взаємопов'язаних заходів: допуском підготовлених працівників, справністю транспортного засобу, цілісністю та маркуванням тари, правильним розміщенням і кріпленням вантажу, урахуванням хімічної сумісності речовин, використанням ЗІЗ, пожежною та екологічною безпекою, а також готовністю до аварійного реагування.

Для агроінженера головне практичне правило можна сформулювати так: безпечне транспортування агрохімікатів починається не з моменту виїзду транспортного засобу, а з перевірки препарату, тари, техніки, працівників і маршруту та завершується лише після безпечного розвантаження і контролю стану транспорту.