Форми проведення страхування

Форми страхування – порядок організації страхування на засадах добровільності або обов’язковості.

Згідно з вимогами внутрішнього законодавства України страхування може проводитись в обов’язковій і добровільній формах.

Обов’язкове страхування встановлюється законами України шляхом внесення змін до ЗУ «Про страхування» і ґрунтується на принципах обов’язковості як для страхувальника, так і для страховика. Поширюється на випадки, коли відшкодування збитку зачіпає інтереси не тільки конкретної особи, але й суспільні. При проведенні обов’язкового страхування відповідно до законодавства страховик зобов’язаний застрахувати відповідні об’єкти, а страхувальники – вносити належні страхові платежі.

Для здійснення обов’язкового страхування КМУ встановлює порядок і правила його проведення, форми типового договору, особливі умови ліцензування, максимальні розміри страхових сум, тарифи та методику актуарних розрахунків.

В Україні відповідно до ст.. 7 ЗУ “Про страхування” (2001р.) передбачено такі види обов’язкового страхування:

1. медичне страхування;
2. особисте страхування медичних і фармацевтичних працівників (крім тих, які працюють в установах і організаціях, ,що фінансуються з Державного бюджету України) на випадок інфікування вірусом імунодефіциту людини при виконанні ними службових обов’язків;
3. особисте страхування працівників відомчої та сільської пожежної охорони і членів добровільних пожежних дружин;
4. страхування спортсменів вищих категорій;
5. страхування життя і здоров’я спеціалістів ветеринарної медицини;
6. особисте страхування від нещасних випадків на транспорті;
7. авіаційне страхування цивільної авіації;
8. страхування відповідальності морського перевізника;
9. страхування відповідальності власників транспортних засобів;
10. страхування засобів водного транспорту;
11. страхування врожаю сільськогосподарських культур і багаторічних насаджень державними сільськогосподарськими підприємствами, врожаю зернових культур сільськогосподарськими підприємствами всіх форм власності;
12. страхування цивільної відповідальності оператора ядерної установки за ядерну шкоду,  яка може бути заподіяна внаслідок ядерного інциденту;
13. страхування працівників, які беруть участь у наданні психіатричної допомоги;
14. страхування об’єктів космічної діяльності;
15. страхування ліній електропередач та ін.

Здійснення обов’язкових видів страхування, які не передбачені страховим законодавством, забороняється. Право на здійснення обов’язкових видів страхування може отримати будь-який страховик відповідно до ліцензії.

Для обов’язкового страхування характерно:

1. страхові відносини виникають на основі закону, який встановлює перелік об’єктів, що підлягають обов’язковому страхуванню; обсяг страхової відповідальності; рівень або норми страхового забезпечення; порядок визначення тарифних ставок або середні розміри цих ставок; періодичність внесення страхових платежів; основні права страховика і страхувальника.
2. автоматичність поширення обов’язкового страхування на об’єкти зазначені в законі.
3. дія обов’язкового страхування відбувається незалежно від внесення страхових платежів. У випадках, коли страховик не сплатив належні страхові внески, вони стягуються в судовому порядку. На невнесені в термін страхові платежі нараховується пеня.
4. безстроковість обов’язкового страхування. Воно діє протягом усього періоду, поки страхувальник користується застрахованим об’єктом або виконує певні обов’язки.
5. нормування страхового забезпечення. З метою спрощення страхової оцінки і порядку виплати страхового відшкодування встановлюються норми страхового забезпечення у відсотках від страхової суми або в грошових одиницях на один об’єкт.

Добровільна форма страхування побудована на дотриманні таких принципів:

1. добровільне страхування діє здебільшого на добровільних засадах. За ним страхові відносини оформляються договором страхування, який укладається відповідно до правил страхування. Правила страхування розробляються страховиком самостійно для кожного виду страхування. В них визначаються загальні умови і порядок здійснення конкретним страховиком окремих видів страхування;
2. добровільна участь у страхуванні повною мірою характерна тільки для страхувальників. Страховик не має права відмовлятися від страхування об’єкта, якщо волевиявлення страхувальника не суперечить умовам страхування. Даний принцип гарантує видачу договору страхування на першу (навіть усну) вимогу страхувальника;
3. вибіркове охоплення добровільним страхуванням пов’язане з тим, що не всі страхувальники виявляють бажання брати в ньому участь.
4. добровільне страхування завжди обмежено терміном страхування. При цьому початок і закінчення терміну оговорюється в договорі. Безперервність добровільного страхування можна забезпечити тільки шляхом повторного переукладання договорів на новий термін;
5. страхове забезпечення з добровільного страхування залежить від бажання страхувальника.

Рекомендований перелік добровільних видів страхування наведено у ст. 6 ЗУ «Про страхування», якою передбачено більше 20 видів добровільного страхування.

Зазначимо, що окремі види страхування можуть проводитись як в обов’язковій, так і в добровільній формах.

Порівняльна характеристика форм страхування

Обов’язкове	Добровільне
Встановлюється законом або витікає з міжнародних угод та договорів	Встановлюється на договірних засадах за згодою страховика і страхувальника
Суцільне охоплення об’єктів страхування зазначених в законі	Вибіркове охоплення об’єктів страхування
Безстроковість дії страхування	Термін страхування обмежується в часі відповідно до договору
Автоматичність дії страхування	Діє лише на основі заяви страхувальника
Діє незалежно від сплати страхових платежів	Діє тільки при внесенні страхових платежів
Нормоване страхове забезпечення	Ненормоване страхове забезпечення (за згодою сторін)

Чинні в даний час умови усіх видів страхування вироблені багаторічною практикою його проведення з урахуванням досвіду інших країн. Вони постійно удосконалюються з метою більш повного задоволення інтересів страхувальників