— суперечності, що виникають між учасниками каналу з приводу цілей і функцій кожного учасника, а також коли учасники визначають, хто що має робити і за яку винагороду.

— заснована на твердженні, що споживач віддасть перевагу товарам, широко репрезентованим і доступним за ціною; керування маркетингом має бути спрямоване на вдосконалення виробництва, форм і методів збуту.

— виходить з того, що споживач віддає перевагу товарам, якість, властивості і характеристики яких постійно поліпшуються, а отже, компанія-виробник має докладати всіх зусиль для вдосконалення своєї продукції.

— філософія керування маркетингом, яка передбачає, що досягнення компанією своїх цілей є результатом визначення потреб і запитів цільових ринків і ефективнішого як порівняти з компаніями-конкурентами задоволення споживача.

— 1) ідея товару, розроблена і сформульована з погляду значущих для покупця характеристик; 2) концепція, що припускає, що товар має належну якість і помірну ціну, а для досягнення бажаних обсягів продажу товару й одержання очікуваного прибутку фірмі-виробнику потрібні невеликі маркетингові зусилля.

— соціально-економічні, торговельно-організаційні та інші умови реалізації товарів, що складаються у певний період часу й у конкретному місці (регіоні). Основні з цих умов: грошові доходи споживачів, ціни на товари, обсяг і структура товарних ресурсів, у т. ч. товарних запасів. К. р. конкретного характеризується насамперед збалансованістю попиту та пропонування. Вивчення К. р. характеризується систематичним спостереженням за дійсними і можливими відхиленнями попиту і пропонування товарів. Залежно від цього розрізняють сприятливу і несприятливу К. р.

— продукти, які не мають великої привабливості, але можуть бути корисними їхнім споживачам у довгостроковій перспективі.