Основні положення типової  інструкції з  охорони  праці під час догляду за тваринами розроблені  Міністерством агропромислового комплексу України в 1999 році та погоджені з національним НДІ охорони праці.       

     Зміст

       1. Загальні положення

       2. Вимоги безпеки перед початком роботи
             2.1. Догляд за великою рогатою худобою

             2.2. Догляд за бугаями-плідниками

             2.3. Догляд за свинями

             2.4. Догляд за вівцями та козами

             2.5. Стрижка тварин
             2.6. Догляд за кіньми

             2.7. Робота на гужовому транспорті

             2.8. Навантаження, розвантаження та транспортування тварин

      3. Вимоги безпеки під час виконання роботи
            3.1. Догляд за великою рогатою худобою

            3.2. Догляд за бугаями

            3.3. Догляд за свинями

            3.4. Догляд за вівцями та козами

            3.5. Стрижка тварин
            3.6. Догляд за кіньми

            3.7. Робота на гужовому транспорті

            3.8. Вантаження, вивантаження та транспортування тварин 

      4. Вимоги безпеки після закінчення роботи

      5. Вимоги безпеки в аварійних ситуаціях   

     1. Загальні положення

    1.1. В інструкції викладені вимоги з охорони праці під час догляду за тваринами, а саме: великою рогатою худобою, плідниками, свинями, вівцями і козами, кіньми, під час стриження тварин, під час роботи на гужовому транспорті, під час вантаження, вивантаження та транспортування тварин.

     1.2. До роботи по догляду і обслуговуванню великої рогатої худоби, свиней, овець і кіз, коней допускаються особи, які пройшли виробниче навчання, склали іспити кваліфікаційній комісії і отримали кваліфікаційне посвідчення, а також пройшли інструктажі: вступний і первинний з охорони праці та не мають медичних протипоказань.   Робітники, що обслуговують електрифіковане обладнання, повинні пройти додаткове навчання та інструктаж з електробезпеки і мати кваліфікаційну групу не нижче III.

     Доглядати кнурів, бугаїв-плідників та жеребців-плідників дозволяється тільки фізично сильним і досвідченим тваринникам не молодше 18 років.

До стрижки тварин, експлуатації машин і обладнання допускаються особи, що не мають медичних протипоказань, пройшли виробниче навчання, вступний і первинний інструктажі з охорони праці і мають посвідчення на право експлуатації відповідних машин і обладнання.

       До роботи по перевезенню різних вантажів на конях допускаються особи, які пройшли інструктаж з охорони праці, знають правила дорожнього руху, а також значення всіх діючих дорожніх знаків і сигналів.

      До роботи по вантаженню, вивантаженню й транспортуванню тварин допускаються особи, які пройшли виробниче навчання, вступний і первинний інструктажі з безпеки праці. Працівники, які зайняті на навантажуванні й вивантажуванні заразнохворих тварин, додатково проходять навчання у спеціалістів ветеринарної служби.

      1.3. Виконуйте тільки ту роботу, яка вам доручена (крім екстремальних та аварійних ситуацій), не допускайте на робоче місце сторонніх осіб і не передоручайте свою роботу іншим особам.

      1.4. Спецодяг, спецвзуття та інші засоби індивідуального захисту повинні відповідати умовам і характеру виконуваної роботи. Упевніться, що вони не мають пошкоджень, елементів, що звисають та не прилягають і можуть бути захоплені деталями, що обертаються або рухаються. Засоби індивідуального захисту повинні відповідати розміру працюючого, застосовуватися в справному, чистому стані за призначенням і зберігатися в спеціально відведених та обладнаних місцях з дотриманням санітарних правил.

      1.5. Не приступайте до роботи у стані алкогольного, наркотичного та медикаментозного сп’яніння, у хворобливому або стомленому стані.

      1.6. З метою попередження захворювання заразними хворобами дотримуйтесь таких правил особистої гігієни й зоогігієни:

– утримуйте в чистоті шафу для домашнього, спеціального, санітарного одягу й взуття, своє робоче місце, інструмент, інвентар, тварин;

– замінюйте спецодяг у міру його забруднення;

– не носіть у кишенях спеціального й санітарного одягу продукти харчування, цигарки, носові хусточки тощо;

– відпочивайте, вживайте їжу і куріть тільки у спеціально відведених для цього місцях;

– не торкайтесь брудними руками й одягом до лиця та інших частин тіла, до цигарок, сірників, носової хустини та інших особистих предметів.

      1.7. Під час перенесення кормів та інших вантажів дотримуйтесь гранично допустимих норм.

      1.7.1. При виконанні робіт жінками дозволяється піднімати і переміщувати вантажі при чергуванні з іншою роботою (до 2 разів за годину), маса яких не перевищує 10 кг, піднімати і переміщувати вантажі постійно протягом робочої зміни – 7 кг. Сумарна вага вантажу, який переміщується протягом кожної години робочої зміни, не повинна перевищувати: з робочої поверхні – 350 кг, з підлоги – 175 кг. У вагу вантажу, що переміщується, включається вага тари і упаковки. При переміщенні вантажу на візках або у контейнерах докладене зусилля не повинно перевищувати 10 кг. Рівнем робочої поверхні вважається робочий рівень конвеєра, стола, верстата тощо (згідно з ГОСТ 12.2.032-78 та ГОСТ 12.2.033-78).

      1.7.2. Граничні норми підіймання та переміщення вантажів підлітками під час короткочасної та тривалої роботи:

– підліткам віком 14 років:

при короткочасній роботі: юнакам – 5 кг; дівчатам – 2,5 кг;

при тривалій роботі: юнакам – 0 кг; дівчатам – 0 кг;

– підліткам віком 15 років:

при короткочасній роботі: юнакам – 12 кг; дівчатам – 6 кг;

при тривалій роботі: юнакам – 8,4 кг; дівчатам – 4,2 кг;

– підліткам віком 16 років:

при короткочасній роботі: юнакам – 14 кг; дівчатам – 7 кг;

при тривалій роботі: юнакам – 11,2 кг; дівчатам – 5,6 кг;

– підліткам віком 17 років:

при короткочасній роботі: юнакам – 16 кг; дівчатам – 8 кг;

при тривалій роботі: юнакам – 12,6 кг; дівчатам – 6,3 кг.

Примітки: 

     1) Короткочасна робота – це 1–2 підняття та переміщення вантажу; тривала – більше ніж 2 підняття та переміщення протягом 1 год. робочого часу, зазначеного у п. 5 цих норм.

     2) Календарний вік визначається як число повних років, що відраховуються від дати народження.

     3) Докладене м’язове зусилля при утриманні або переміщенні вантажу з використанням засобів малої механізації не повинно перевищувати граничної норми ваги вантажу, його тривалість – не більше 3 хв., подальший відпочинок – не менше 2 хв.

       Граничні норми сумарної ваги вантажу для підлітків у розрахунку на 1 год. робочого часу:

– підліткам віком 14 років:

з рівня робочої поверхні: юнакам – 10 кг; дівчатам – 5 кг;

з підлоги: юнакам – 7 кг; дівчатам – 3,5 кг;

– підліткам віком 15 років:

з рівня робочої поверхні: юнакам – 48 кг; дівчатам – 12 кг;

з підлоги: юнакам – 24 кг; дівчатам – 6 кг;

– підліткам віком 16 років:

з рівня робочої поверхні: юнакам – 160 кг; дівчатам – 40 кг;

з підлоги: юнакам – 80 кг; дівчатам – 20 кг;

– підліткам віком 17 років:

з рівня робочої поверхні: юнакам – 272 кг; дівчатам – 72 кг;

з підлоги: юнакам – 130 кг; дівчатам – 32 кг.

Примітки:

      1) Сумарна вага вантажу дорівнює добутку ваги вантажу на кількість його підйомів (переміщень).

      2) Висота підіймання не повинна перевищувати 1 м.

      3) Відстань переміщення вантажу вручну не повинна перевищувати 5 м.

      1.7.3. Граничні норми підіймання та переміщення вантажів для вантажників (чоловіків):

– якщо вага вантажу (кожного місця окремо) перевищує 50 кг, то підіймання вантажу на спину вантажника і знімання вантажу зі спини вантажника повинні проводитись за допомогою інших вантажників;

– якщо вага вантажу перевищує 50 кг, то перенесення вантажу одним вантажником допускається на відстань не більше 60 м;

– при відстані, яка перевищує 60 м, повинні установлюватися зміни (виставки) або повинні надаватися пристрої для переміщення вантажу.

      1.8. Дотримуйтесь виконання правил внутрішнього розпорядку підприємства.

      1.9. Перевіряйте технічний стан воріт і дверей. Вони повинні легко відкриватися, не мати виступаючих зламаних дощок, цвяхів, які можуть травмувати людей і тварин . Засуви, гачки, інші запірні пристрої воріт і дверей повинні легко відкриватися. Не зав'язуйте ворота та двері мотузкою або дротом, не забивайте цвяхами.
     1.10. Не наступайте на кришки люків, перекриття ям, канав і гноєтранспортерів, щоб не впасти в них. Якщо необхідно перебувати на них, переконайтеся в тому, що вони надійно закріплені на своїх місцях і не перевертаються.
     1.11. Не захаращуйте робоче місце сторонніми предметами і технологічним продуктом.
     1.12. Під час ожеледиці та дощів всі входи в приміщення, де знаходяться тварини, посипте піском, попелом або тирсою.
     1.13. Не дозволяйте заїжджати в тваринницькі приміщення на тракторах без іскрогасників і з підтікання палива.
     1.14. Не користуйтеся відкритим вогнем (факелом, паяльною лампою тощо) з метою відігрівання труб або при інших потребах.
     1.15. Не зберігайте в тваринницьких приміщеннях легкозаймисті речовини, а також тару з-під них.
     1.16. Не працюйте на несправному обладнанні, не користуйтеся несправним інструментом.
     1.17. Виконуйте правила пожежної безпеки, правила користування засобами сигналізації та пожежогасіння, не допускайте використання пожежного інвентарю не за призначенням.
     1.18. Не проводьте обслуговування, очищення машин і механізмів на ходу. Не зупиняйте рукою частини машини або механізму, які рухаються за інерцією, не включайте в роботу машину зі знятими захисними кожухами та огородженнями або якщо вони ненадійно закріплені.
     1.19. Перед прийомом їжі зніміть спецодяг, помийте руки з милом. Подряпини та інші пошкодження обробіть антисептичними розчинами, при необхідності, накладіть бинтові пов'язки.
     1.20. Перед грозою закривайте всі ворота, двері та вентиляційні повітроводи для попередження можливості попадання кульової блискавки у внутрішню частину приміщення.
      1.21. Не захаращуйте підходи до пожежного інвентарю, пускової апаратури електрообладнання, а також евакуаційні проходи в тваринницьких приміщеннях, не закривайте їх на замок.
      1.22. Під час виконання робіт на працівників можуть діяти небезпечні та шкідливі виробничі фактори.
      1.22.1. Фізичні небезпечні та шкідливі фактори:
- Рухомі машини і механізми;
- Вироби, заготовки, матеріали, які пересуваються;
- Підвищена запиленість і загазованість повітря робочої зони;
- Підвищена або знижена температура поверхонь обладнання, матеріалів;
- Підвищена або знижена температура повітря робочої зони;
- Підвищений рівень шуму на робочому місці;
- Підвищена або знижена вологість повітря;
- Підвищена або знижена швидкість руху повітря;
- Підвищена напруга в електричній мережі, замикання якої може пройти через тіло людини;
- Підвищена напруженість електричного поля;
- Відсутність або недостатність природного світла;
- Недостатня освітленість робочої зони;
- Підвищена яскравість світла;
- Знижена контрастність;
- Гострі краї, задирки і шорсткість на поверхнях конструкцій, інструменту та обладнання;
- Розміщення робочого місця на значній висоті відносно поверхні землі (підлоги).
      1.22.2. Біологічні небезпечні та шкідливі виробничі фактори включають такі біологічні об'єкти:
- Патогенні мікроорганізми (бактерії, віруси, рикетсії, спірохети, гриби, найпростіші) і продукти їх життєдіяльності;
- Макроорганізми (рослини і тварини).
      1.22.3. Психофізіологічні небезпечні та шкідливі виробничі фактори:
- Нервово-психічні перевантаження - монотонність праці, емоційні перевантаження;
- Фізичні перевантаження - статичні, динамічні.

     2. Вимоги безпеки перед початком роботи
     2.1. Догляд за великою рогатою худобою
     2.1.1. Одягніть спецодяг.
     2.1.2. Огляньте робоче місце. Підлога повинна бути чистою, неслизькою, без вибоїн і нерівностей. Слизьку підлогу необхідно посипати піском або тирсою. Перевірте наявність і міцність установки перехідних містків через канали гноєприбиральних і кормороздавальних транспортерів. Містки не повинні нахилятися, якщо наступити на який-небудь їх край.
     2.1.3. Переконайтеся, що проходи не захаращені кормами, інвентарем, транспортними засобами, сторонніми предметами і т.п.
     Перевірте наявність попереджувальних написів на зовнішній стороні стійл, де знаходяться тварини зі злим і неспокійним норовом.
     Огляньте прив'язь тварин. Переконайтеся, що вона не закручена і не стискає шию тварини. Уважно огляньте вигульних майданчиках та приберіть небезпечні предмети (шматки дроту, металу, каміння тощо), які можуть травмувати людей і тварин.

      2.1.4. Перевірте наявність і справність на кормороздавальні і гноеуборочних транспортерах заземлюючих пристроїв, захисних огороджень і пристосувань. Переконайтеся в надійності їх кріплення.
      2.1.5. Перевірте освітлення, а також роботу вентиляції та сигналізації.

      2.1.6. Перевірте роботу кормороздавальних і гноєприбиральних транспортерів на холостому ходу. Попередньо переконаєтеся у відсутності на транспортерах сторонніх предметів (інвентарю, інструменту тощо), після чого подайте встановлений сигнал і включіть транспортер. Переконайтеся у відсутності сторонніх шумів, вібрації і запаху гару.

      2.1.7. Огляньте автопоїлки. Переконайтеся, що вони справні, міцно закріплені, не мають гострих частин (незагнуті шплінтів, задирок і т.п.), які можуть травмувати тварин.
      2.1.8. Перевірте справність лопат, вил, чистиків та іншого інвентарю, інструменту та пристроїв.
      2.1.9. Переконайтеся в наявності аптечки першої допомоги та її комплектності.
      2.1.10. Переконайтеся в тому, що елементи світлових прорізів (фрамуги, стулки, кватирки) легко відкриваються.
      2.1.11. Перевірте освітленість виробничих приміщень, проходів, проїздів.
      2.1.12. Приймаючи зміну, огляньте поголів'я тварин. У разі необхідності, повідомте керівника робіт і фахівця ветеринарної медицини.
     

      2.2. Догляд за бугаями-плідниками
      2.2.1. Одягніть спецодяг.
      2.2.2. Огляньте стан стійла бугаїв, надійність двосторонньої прив'язі, нашийника, справність палиці-водила, інших технічних засобів, необхідних при обслуговуванні бугаїв, справність огороджень стійл, в манежі - захисного бар'єру. Зверніть увагу на поведінку тварин. Якщо бугаї виявляють занепокоєння, знайдіть усуньте причину.
      2.2.3. Огляньте проходи, щоб вони були вільними від транспорту, інвентарю і т.п.
      2.2.4. Перевірте роботу вентиляції, освітлення, аварійної сигналізації, засобів пожежогасіння.
      2.2.5. Уважно огляньте вигульних майданчиках, приберіть з неї сторонні предмети.
      2.2.6. Про помічені недоліки, які не можна усунути самостійно, повідомте керівника робіт.
       2.3. Догляд за свинями
       2.3.1. Огляньте всі проходи, звільніть їх від сторонніх предметів.
       2.3.2. Огляньте всіх тварин і їх денники.
       2.3.3. Перевірте всі годівниці, додатково почистіть і підготуйте їх до заповнення кормом. Під час чищення годівниць остерігайтеся укусів свиней.
       2.3.4. Огляньте інструмент, інвентар (вила, лопати, відра і т.п.), перевірте чи придатний він до роботи. Розташуйте його так, щоб було зручно і безпечно працювати.
       2.3.5. Огляньте транспортні засоби (вагонетки) та їх шлях для транспортування корму.
       2.3.6. Перевірте механізми для прибирання гною і гнойові жолоби, сторонні предмети заберіть.
       2.3.7. Вичистіть всі денники від гною, при необхідності, поміняйте підстилку.
       2.3.8. Ворота, двері і лази на вигульні майданчики не повинні мати порогів.
       2.3.9. Огляньте верстати. Переконайтеся, що їх стіни, перегородки, годівниці та поїлки не мають пошкоджень, чи не стирчать цвяхи і інші гострі предмети, які можуть травмувати людей і тварин.
       Ретельно огляньте вигульних майданчиках та приберіть сторонні предмети (шматки дротів, металу, каміння тощо).
       2.3.10. Перевірте наявність і справність на гноєприбиральних і кормороздаточних транспортерах заземлюючих пристроїв, захисних огороджень і пристосувань. Переконайтеся в надійності їх кріплення.
       2.3.11. Перевірте освітлення, а також роботу вентиляції та аварійної сигналізації. Перевірте температуру повітря в приміщеннях, відрегулюйте повітрообмін.
       2.3.12. Перевірте роботу гноєприбиральних і кормороздавальних транспортерів на холостому ходу. Попередньо переконаєтеся у відсутності на транспортерах сторонніх предметів (інструменту, інвентарю тощо), після чого подайте встановлений сигнал і включіть транспортер у роботу.
       2.3.13. Перед включенням водонагрівача перевірте:
- Наявність заземлюючих пристроїв;
- Стан ізолюючих шлангів на живильному трубопроводі і наявність біля нагрівача дерев'яного огорожі та діелектричного килимка;
- Стан і дію вентилів;
- Наявність води у водопроводі;
- Наявність води в апараті;
- Відсутність течі у водопроводі і в самому водонагрівачі.
       2.3.14. Перед початком роботи перевірте наявність аптечки першої допомоги, її комплектність, наявність питної води, мила, рушників та води в рукомийнику.

      2.4. Догляд за вівцями та козами
      2.4.1. Одягніть спецодяг.
      2.4.2. Перевірте наявність і комплектність аптечки першої допомоги та ветеринарної аптечки. Переконайтеся в наявності дезінфекційних засобів:
- Для рук - хлорамін, 0,02%-ний розчин;
- Для тварин - креолін, 5%-ний розчин або інша мазь для дезінфекції поранень і відлякування мух.
Переконайтеся в наявності господарського мила, чистого рушника, питної води і т.п.
      2.4.3. Перевірте наявність і справність інструменту, реманенту та пристроїв:
- Ґирлиґа  (довга палиця з дерев'яним гачком на кінці) повинна бути зроблена з твердої і в'язкої деревини (клена, дуба, в'яза, горобини), повинна бути гладкою, без задирок, тріщин, з справним, міцно закріпленим гачком. Довжина ґирлиґи повинна бути не менше 2 м;
- Лопати, вила повинні бути щільно насаджені на рукоятки і закріплені від спадання шурупом або цвяхом. Рукоятка повинна бути зроблена з твердою і в'язкої деревини, гладкою, без задирок, тріщин. Лезо лопати повинно бути заточено. Довжина рукоятки повинна забезпечувати зручну позу працівника під час роботи;
- Ручка ножа для обрізання копит тварин повинна бути гладкою, без задирок, тріщин. Лезо ножа повинне бути гостро заточене. Не перевіряйте пальцями гостроту леза.
       2.4.4. Перевірте справність дверей і воріт. Вони повинні легко відкриватися і не мати порогів. Засуви, гачки та інші подібні пристрої воріт і дверей повинні легко відпиратися. Ворота і двері не зав'язуйте мотузкою, не закручуйте проводом, не забивайте цвяхами і т.п.
       2.4.5. Включіть освітлення, переконайтеся, що робоче місце достатньо освітлене.
       2.4.6. Поверхня підлоги, робочих площадок повинна бути чистою, неслизькою, без вибоїн і нерівностей, проходи й площадки не захаращені.
       2.4.7. Переконайтеся, що на стінах приміщень, секцій, загонів (кошар), розколів, дерев'яних переносних щитах, на годівницях, жолобах при коритах і т.п. відсутні цвяхи що стирчать, шматки дротів, поламані дошки, бруски та інші гострі предмети і частини, які можуть травмувати працюючого або тварин.
       2.4.8. Обстежте і підготуйте місце випасу і відпочинку тварин, для чого необхідно:
- Очистити пасовище і стійло від сторонніх предметів (каміння, дроти, скло, поламані дошки, частини сільськогосподарських машин і знарядь, колючий чагарник і т.п.);
- Обгородити або засипати ями, старі колодязі, яри з обривистими берегами, зрошувальні канали на штучних пасовищах;
- Прибрати залишки трупів диких тварин, птиці та за розпорядженням ветеринарного працівника підприємства виконати необхідні зооветеринарні заходи.
       2.4.9. Переконайтеся, що в травостої пасовища немає отруйних рослин, при поїданні яких може статися отруєння і захворювання тварин.
       2.4.10. Спільно з зооветеринарним працівником підприємства визначте місце, зручне для водопою та відпочинку тварин, а також місце, куди мають переганяти тварин перед грозою чи бурею.
       2.4.11. Майданчик, де встановлені водопійні корита, повинна бути вирівняною і мати невеликий схил для стоку води при її розпліскування.
       2.4.12. Перевірте електроогородження. Переконайтеся, що стояки й ізолятори встановлені надійно, а провід закріплений за допомогою ізоляторів на висоті 0,7-0,8 м від землі. Перевірте наявність і надійність заземлення, а також відповідність джерела живлення (напруга не більше 6 В).
       2.4.13. Перед ветеринарно-санітарною обробкою тварин перевірте:
- Наявність, справність і відповідність засобів індивідуального захисту органів дихання та зору;
- Надійність кріплення заземлюючого проводу на корпусах електродвигунів, змішувача, поливного і водного насосів, штовхача візків і загороди тварин.
       2.4.14. Перевірте і відрегулюйте механізми кріплення кінцевих упорів і штовхчів візків, поставте на місце і надійно закріпіть огородження всіх агрегатів установки.
Приберіть сторонні предмети, які заважають вільному підходу тварин до агрегатів купальної установки. Поставте знаки безпеки.
       2.4.15. Огляньте поголів'я тварин. У всіх кіз повинні бути підпиляні роги, кози і козли повинні бути розбиті на окремі групи, щоб уникнути нападу козлів на працівників під час подачі кіз для купання.

        2.4.16. Погоджуйте свої дії з іншими працівниками, які беруть участь в роботі з тваринами.

        2.5. Стрижка тварин
        2.5.1. Включіть освітлення, переконайтеся, що робоче місце достатньо освітлене.
        2.5.2. Проходи, майданчики повинні бути вільними від сторонніх предметів, поверхня чистою, без вибоїн, неслизькою.
        2.5.3. Перевірте, щоб на стінах приміщень, секцій, загонів (кошар), розколів, на дерев'яних настилах, переносних щитах, столах (стелажах) для стрижки тварин, столах для класифікації вовни і т.п. не було виступаючих цвяхів, гострих кінців проводів, поламаних дощок, брусків та інших гострих предметів і частин, які можуть травмувати працюючого і тварин.
       2.5.4. Столи (стелажі, дерев'яні настили) для стрижки тварин, столи для класифікації вовни, діелектричні килимки повинні бути чистими і сухими.
       2.5.5. Перевірте справність електродвигунів, проводів та кабелів переносної електромережі, заземлюючих (занулюючих) проводів і їх контактів на корпусі агрегату для стрижки, кожусі рубильника та інших частинах агрегату. Не експлуатуйте агрегат для стрижки без заземлення або занулення.
       2.5.6. Переконайтеся в наявності знаків безпеки, що попереджають про небезпеку дотику до частин електрообладнання.
       2.5.7. Перевірте наявність і справність інструменту, реманенту, пристосувань, враховуючи такі вимоги:
- Машина для стрижки повинна мати добре заточену різальну пару, гребінку зі справними зубцями і справну підвіску;
- Пускове обладнання електродвигуна машини повинно забезпечувати чіткий безвідмовний її пуск і зупинку;
- Гнучкий вал повинен мати справну захисну оболонку.
        2.5.8. Перевірте наявність і комплектність аптечки першої допомоги, переконайтеся в наявності медикаментів, 0,02%-ного розчину хлораміну для дезінфекції рук, господарського мила, чистого рушника, умивальника. Перевірте наявність кип'яченої води в спеціальному бачку і кухлів. На бачку повинен бути напис: "Переварена вода".
        2.5.9. На пересувній електростанції перевірте надійність кріплення двигуна до рами, справність гнучкої муфти, наявність води в системі охолодження, мастила в двигуні, безпеку і готовність до роботи всього електрообладнання. Електростанція повинна бути встановлена ​​на відстані не менше 15 м від пункту стрижки.
         2.5.10. Перевірте надійність болтових з'єднань преса, справність (герметичність) шлангів високого тиску гідроприводу преса, плавність руху пресувальної плити (пресувальної камери).
         2.5.11. Переконайтеся в надійності кріплення точильного апарату, його заточного диска (завтовшки не менше 8 мм), у відсутності торцевого і бічного биття диска.
        2.5.12. Технічний стан всіх машин на пункті стрижки повинно відповідати вимогам безпеки, викладеним в експлуатаційній документації.
        2.5.13. Перевірте роботу агрегату, транспортера (конвеєра), преса на холостому ходу в такій послідовності:
- Заздалегідь переконаєтеся у відсутності на установках (машинах) сторонніх предметів (реманенту, інструменту тощо);
- Подайте умовний сигнал і переконайтеся в безпеці присутніх працівників пункту стрижки;
- Увімкніть установку (машину) в роботу;
- Переконайтеся у відсутності стороннього шуму, вібрації, запаху гару.
        2.5.14. Огляньте поголів'я овець, кіз. У всього поголів'я кіз повинні бути підпиляні роги, кози і козли повинні бути розділені на окремі групи, щоб уникнути нападу на працівників під час подавання кіз на вичісування.

        2.6. Догляд за кіньми
        2.6.1. Одягніть спецодяг.
        2.6.2. Зверніть увагу на попереджувальні написи на зовнішній стороні денників і станків, де утримуються тварини з неспокійним норовом.
        2.6.3. Переконайтеся, що стінки денників і станків, годівниць, поїлок не мають пошкоджень, що стирчать цвяхів і інших гострих предметів, які можуть травмувати людей і тварин.
        2.6.4. Огляньте прив'язь коней. Вуздечки і недоуздкі повинні бути справними, підігнаними до кожної тварини. Перевірте справність і міцність повідків, сполучних і вивідних шлей і чембурів.
        2.6.5. Переконайтеся в наявності та справності щкребниці, щіток та іншого інструменту та реманенту.
        2.6.6. Огляньте територію, яка прилягає до стайні, загороди, денників, приберіть сторонні предмети (шматки металу, дроту, дошки, каміння і т.п.), які можуть травмувати людей, тварин, засипте вибоїни, ями, канави.
        2.6.7. Перед проведенням підковки, спарювання, об'їжджування коней і т.п. огляньте фіксаційні станки, загони, розколи. Переконайтеся в їх справності.
        2.6.8. Перевірте стан коней. При виявленні пошкоджень або захворювань у коня терміново сповістіть ветфельдшера.
        2.6.9. При захворюванні коня не дозволяйте їздовим не тільки на ньому працювати, а й виводити з денника без дозволу ветфельдшера.
        2.6.10. Перед годуванням коней приберіть гній із денників і залишки корму з годівниць.
        2.6.11. Під час роздачі корму переконайтеся, що в ньому немає сторонніх шкідливих домішок і предметів.
        При виявленні яких-небудь несправностей у денниках, годівницях, системі водопостачання, електроосвітлення, а також при виявленні несправностей, які можуть послужити причиною нещасного випадку, повідомте про це керівника робіт і тільки після усунення виявлених недоліків приступайте до роботи.
        2.6.12. Перед випасом визначте місця для безпечного випасу коней.

         2.7. Робота на гужовому транспорті
         2.7.1. Одягніть спецодяг.
         2.7.2. Перевірте вози, збрую, наявність і справність необхідного для роботи інвентарю, особливу увагу зверніть на стан коліс і шплінтування чек. Впрягайте коней тільки в справний віз, сани і сільськогосподарські машини.
         2.7.3. Перед запряганням перевірте і вирівняйте гужі і посторонки, щоб під час руху кінь не діставав ногами передка воза.
         2.7.4. Впрягання коней в сільськогосподарські машини з ріжучими апаратами проводьте удвох. Не залишайте без нагляду упряжених в машини коней. Не перебувайте самі і не дозволяйте іншим перебувати перед ріжучим апаратом сільськогосподарської машини.
         2.7.5. Кожен раз перед виїздом на роботу ознайомтеся з маршрутом, по якому планується перевезення вантажів, і характеристикою цих вантажів (з їх упаковкою, вагою та місцем знаходження).
         2.7.6. Перед виїздом вимагайте від керівника робіт роз'яснень про порядок виконання майбутніх робіт та інструктажу з охорони праці.
          2.7.7. Не виїжджайте на запряжених конях:
- З несправною збруєю;
- Якщо несправна хоча б одна деталь воза;
- Ящо натерті спина, загривок у коня або у нього з'явилися ознаки захворювання;
- При несприятливих метеорологічних умовах (під час сильного вітру, грозових злив, сильної снігової заметілі).

         2.8. Навантаження, розвантаження та транспортування тварин
         2.8.1. Для завантаження тварин на автомашини і в залізничні вагони в кожному господарстві повинні бути обладнані спеціальні вантажні майданчики біля тваринницьких ферм і залізничного полотна тупикових ліній. Площадка повинна представляти собою простий дерев'яний настил з розмірами: ширина не менше 1,8 м, довжина 3 м і висота на рівні підлоги автомашини або залізничного вагона біля тупикових колій залізниці.
         2.8.2. Навантаження тварин на автомашини і у вагони проводьте тільки під безпосереднім керівництвом досвідченого працівника, який добре знає всі правила поводження з тваринами і правила їх навантаження.
          2.8.3. Будьте особливо обережні під час навантаження, розвантаження та транспортування неспокійних тварин, зокрема, бугаїв-плідників. Під час виконання робіт при навантаженні, розвантаженні та перевезенні бугаїв-плідників дотримуйтесь не тільки правила навантаження, а й усі правила безпеки під час догляду за бугаями-плідниками.
          2.8.4. Навантаження тварин у залізничні вагони і на автотранспорт, а також розвантаження їх проводите тільки в світлий час доби. Як виняток дозволяється проводити навантаження в нічний час при наявності хорошого освітлення. Не дозволяється проводити завантаження тварин та інші роботи, пов'язані з підготовкою до навантаження, під час грози, зливи.
         2.8.5. Велика рогата худоба і коні перевозяться на міцній прив'язі, а бугаїв-плідників прив'язуйте додатково за допомогою спеціального ошийника.

        3. Вимоги безпеки під час виконання роботи
        3.1. Догляд за великою рогатою худобою
        3.1.1. Під час виконання робіт будьте уважні, не відволікайтеся, ведіть себе з тваринами спокійно, впевнено, не грубо. При наближенні до тварин окликніть їх спокійним владним голосом. Не кричіть, не дратуйте, не бийте тварин. Грубе поводження з тваринами може викликати захисні рухи, які можуть стати причиною травмування працівників і тварин.
        3.1.2. Очищення станків, кліток, де утримуються тварини при безприв'язному утриманні, проводьте за відсутності тварин або відокремлюючи їх переносним щитом, при прив'язному утриманні - тоді, коли всі тварини знаходяться на прив'язі або відсутні.
          3.1.3. У групові станки, якщо там знаходяться тварини, для огляду або виведення хворої тварини, ремонту обладнання, огорожі тощо заходьте тільки вдвох. Працівник, який підстраховує, повинен мати засоби відлякування тварин (електропогінщик, палицю).
         3.1.4. Під час переміщення тварин двері в приміщеннях, загонах, секціях відкривайте на всю ширину, зафіксувавши їх; перебувайте збоку від дверей в безпечному місці, щоб виключити можливість травмування.
          3.1.5. Доставку тварин в місця зважування та проведення ветеринарних обробок здійснюйте за спеціальними прогонами для тварин.
          3.1.6. Годування і напування тварин проводьте тільки збоку кормового проїзду, не заходячи у станок. Не роздавайте корм, стоячи на рухомих транспортних засобах (підводі, вагонетці, кормороздавачі і в кузові тракторного причепа, автомобіля).
          3.1.7. Під час прив'язування тварин вставляйте баранчик в таке кільце ланцюга прив'язі, щоб вона не ускладнювала рухи і не затягувала шию тварини.
          3.1.8. Під час користування лампами для обігрівання і опромінення тварин дотримуйтеся режиму їх експлуатації, не торкайтеся обігрівальних приладів. В зону опромінення ультрафіолетовими променями заходьте в захисних окулярах.
          3.1.9. Під час роботи транспортерів (кормороздавальних, видалення гною) не допускайте їх перевантаження, а також потрапляння на них сторонніх предметів (каміння, уламки дощок, проводи й т.п.) і інструменту, який може привести до аварії, не впускайте і не випускайте тварин , а також не заїжджайте і не виїжджайте з приміщення на транспортних засобах.
          3.1.10. Регулювальні роботи та очистку кормороздавачів виконуйте тільки при непрацюючому агрегаті і вимкнутому рубильнику.
          3.1.11. Не наступайте на кришки люків, перекриття ям, канав і котлованів, щоб не впасти в них. Якщо необхідно перебувати на них, переконайтеся в тому, що вони надійно закріплені на своїх місцях і не перевертаються.
          3.1.12. Не торкайтеся і не наближайтеся до проводів і кабелів, які лежать, виступають із землі або звисають. Не проводьте роботу біля оголених і пошкоджених кабелів.
          3.1.13. Не використовуйте способів, що прискорюють роботу за рахунок порушення вимог безпеки.
          3.1.14. Усувайте несправності обладнання спеціальним інструментом і пристроями.
          3.1.15. Не чистіть, не обтирайте і не змащуйте рухомі частини машин, механізмів на ходу, не перелазьте, не просовуйте руки за захисні огородження, не пригальмовуйте і не зупиняйте руками обертові частини, не працюйте на машинах без захисних огороджень, при роботі машин не одягайте, не знімайте і не поправляйте приводні паси.
         3.1.16. Під час роздачі грубих, соковитих, комбінованих кормів ручним візком дотримуйтеся такої послідовності операцій і вимог безпеки: перед завантаженням візок встановіть на кормовому майданчику в стійке положення; вантажі розміщуйте в кузові візка так, щоб при  русі виключити можливість їх переміщення або падіння; під час наповнення візка і годівниць соковитими і рідкими кормами не допускайте їх падіння на підлогу; під час переміщення візка рухайте його поперед себе.
        3.1.17. Під час руху трактора з кормороздавачем не ставайте на фаркоп, не вилазьте на кормороздавач, не ставайте на карданний вал, що подає транспортер, не знімайте захисні огорожі та кожухи.
        3.1.18. Ніж (гострогубці) для різання шпагату (проводу) на тюках зберігайте в справному чохлі. Під час перекушування дроту і при різанні шпагату на тюках поставте тюк в стійке і зручне положення. Шпагат перерізати рухом ножа від себе. Провід, що залишився складайте в спеціальне місце. Не допускайте попадання шматків дроту та шпагата в корм. Це може привести до травмування рук працівників, а також захворювання тварин.         

       3.1.19. Перед миттям гарячою водою, мийними або дезінфекційними засобами відер, напувалок, автонапувалок та перед роботою з вапном одягніть засоби індивідуального захисту (захисні окуляри, фартух, гумові рукавиці), при необхідності - засоби захисту органів дихання. Миття та дезінфекцію відер і напувалок проводьте у спеціально відведених місцях.

       3.1.20. Під час роботи з дезінфекційними розчинами не вживайте їжу, воду, не куріть, не залишайте дезінфекційні засоби без нагляду та поблизу тварин. Під час роботи у респіраторі робіть перерви на кілька хвилин через кожні 30 хвилин роботи.

       3.1.21. Очищайте годівниці з боку кормового проходу, перебуваючи на безпечній відстані від тварин. Не очищайте годівниці руками.

        3.1.22. Працюючи лопатою, вилами та іншим інструментом і інвентарем, не допускайте торкання або удару ними тварин, тому що це може викликати різкі рухи тварин і призвести до небезпеки травмування.

        3.1.23. Не залишайте поблизу тварин ємкості зі шкідливими речовинами й інші предмети, які можуть бути перекинуті і стати причиною отруєння тварин та травмування людини.

        3.2. Догляд за бугаями

        3.2.1. Під час догляду за бугаями-плідниками суворо дотримуйтесь розпорядку дня.

        3.2.2. Поводьтеся з бугаєм-плідником лагідно, але твердо й упевнено. Непевне, несміливе поводження викликає у бугая-плідника рефлекс агресивності. Грубе поводження, порушення розпорядку дня, нерегулярне проведення прогулянки викликає проявлення у тварин агресивності й розвиток оборонного рефлексу.

        3.2.3. Під час годівлі бугая-плідника корм закладайте в годівницю тільки з кормового проходу, попередньо окликнувши тварину.

        3.2.4. Заходьте у стійло бугая-плідника для прибирання, а також для чистки й миття тварини тільки після укорочення прив'язі й фіксування його голови додатковим ланцюгом із карабіном, який легко пристебнути і зняти з боку кормового проходу.

       3.2.5. Під час догляду за бугаями-плідниками додержуйтесь чистоти у денниках. Не заходьте у стійло у брудному одязі, а також у нетверезому стані.

       3.2.6. Виводьте бугаїв-плідників на прогулянку або манеж незалежно від їх норову тільки в недоуздках за допомогою палиці-водила довжиною 2 м.

       3.2.7. Перед прогоном бугая-плідника закривайте ворота вигульних майданчиків і скотних дворів, запобігайте відхилення бугая від маршруту.

       3.2.8. Не ведіть бугая за повід без страхування палицею-водилом, зачепленою за носове кільце, не знаходьтесь спереду бугая або поблизу його голови, не відв'язуйте бугая із подвійної прив'язі без попереднього зачеплення карабіном палки-водила за носове кільце.

        3.2.9. Не виводьте на прогулянку бугая-плідника одночасно з коровами.

        3.2.10. При прогулянці на майданчику, а також при вільно-вигульному груповому утриманні бугаям із буйним і злим норовом підвісьте до носового кільця вантаж 3-6 кг.

        3.2.11. Не допускайте зустрічного або перехресного руху тварин.

        3.2.12. Чітко визначайте шлях проведення бугая на парування. На цьому шляху обов'язково повинні бути обладнані острівці безпеки, захисні огородження й бар'єри безпеки, утворені вертикальними стовпами з відстанню між ними 0,4 м і висотою 2 м.

        3.2.13. Парування проводьте у спеціальних станках, що створюють безпеку обслуговуючого персоналу.

        3.2.14. Технік по штучному осіменінню повинен обслуговувати тільки закріплених за ним бугаїв-плідників. Це необхідно для вивчення особливостей кожного плідника та індивідуального підходу до нього під час взяття сперми.

        3.2.15. Лікування хворих тварин і ветеринарно-санітарні обробки проводьте у спеціальному станку з надійною фіксацією.

        3.2.16. Обслуговуючий персонал і технік по штучному осіменінню не повинні бути присутніми при ветеринарних обробках, які спричиняють біль тваринам (ін'єкціях, взятті зіскобів із слизистої оболонки препуція, розчистці копитного рога, взяття крові тощо).

       3.2.17. Не проводьте ветеринарні обробки в манежі і тим більше у станку, в якому беруть сперму.

       3.2.18. Привчати бугаїв-плідників до нових людей необхідно в ті дні, коли не беруть сперму. Знайомство починайте з дачі бугаю-пліднику смачного корму.

       3.2.19. Перед переведенням бугая на нове місце витримайте його кілька днів на зниженому раціоні, а на новому місці відразу дайте смачний корм.

        3.3. Догляд за свинями

        3.3.1. Під час догляду за тваринами дотримуйтесь встановленого режиму й розпорядку дня на фермі, що сприяє виробленню у них спокійного слухняного норову.

        3.3.2. В ожеледь і в інших випадках слизькі місця перед воротами, дверима і на вигульному майданчику посипте піском, жужелицею, дерев'яною тирсою або попелом.

        3.3.3. Під час підходу до тварин обов'язково окликніть їх спокійним голосом. Не поводьтесь грубо з тваринами.

        3.3.4. Роздавайте корм тільки з кормового проходу. Не роздавайте корм стоячи на транспортних засобах під час їхнього руху (возі, тракторному причепі, в бункері кормороздавача, вагонетці тощо). Не напувайте і не годуйте свиней з відра.

        3.3.5. Не випускайте з приміщення і не впускайте в нього тварин при включених транспортерах.

        3.3.6. Проявляйте підвищену увагу й обережність під час обслуговування свиноматок, які перед опоросом готують ложе і робляться дуже збудженими й агресивними. Цей стан, звичайно, посилюється після опоросу, тому, приймаючи поросят, дійте сміливо, рішуче, але не грубо. Не бийте підсосних свиноматок, тому що це робить їх неприборканими й злими. Будьте обережні й уважні під час відокремлювання поросят від підсосних свиноматок, які стають дуже агресивними і можуть травмувати вас.

        3.3.7. При прогулянці кнурів проявляйте підвищену увагу й обережність. Неспокійних і агресивних кнурів випускайте на прогулянку кожного окремо.

        3.3.8. В групових станках для відокремлення чи фіксації тварин користуйтеся пересувними щитами. Перед заходом у груповий станок надівайте захисний циліндр, виготовлений з металевого листа, фанери чи міцного картону. Такий циліндр кріпиться до пояса. Він прикриває нижню частину тіла й ноги, не досягаючи до підлоги 5 - 6 см.

        3.3.9. Чистіть станки, в яких утримуються кнури, тільки при їх відсутності. Під час чистки станків із підсосними свиноматками відокремлюйте їх пересувним щитом.

        3.3.10. Очищайте технологічне обладнання тільки при виключеному двигуні, повній зупинці й фіксації робочих органів. На пусковому пристрої вивісьте плакат: "Не вмикати! Працюють люди".

        3.3.11. Під час відкривання решіток над гноєтранспортерами, кришок, люків, оглядових колодязів тощо користуйтесь спеціальними крючками.

        3.3.12. При використанні ламп для обігріву й опромінювання поросят дотримуйтесь правил експлуатації, не доторкайтеся до нагрівальних приладів, користуйтесь захисними окулярами.

        3.3.13. Під час проведення зооветеринарних обробок свиней фіксуйте їх у спеціальних станках, а при відсутності таких станків фіксуйте тварин у стоячому положенні за верхню щелепу з допомогою закрутки. Робіть повал свиней за допомогою мотузки. Злим тваринам перед проведенням зооветеринарних заходів рекомендується вводити заспокійливі препарати.

       3.3.14. Не перебувайте разом із тваринами в неосвітленому приміщенні.

       3.3.15. Перед в'їздом транспортного засобу у тваринницьке приміщення відкрийте ворота і надійно закріпіть їх у цьому положенні.

       3.3.16. Не залишайте поблизу свиней місткості з отруйними чи шкідливими речовинами.

       3.3.17. Вікна й світильники очищайте від бруду регулярно, але не рідше двох разів у місяць.

        3.4. Догляд за вівцями та козами

        3.4.1. Дотримуйтеся встановленого розпорядку дня на вівчарні.

        3.4.2. При наближенні до тварин обов'язково окликніть їх спокійним, владним голосом. Не поводьтеся з тваринами грубо, не бийте і не дражніть їх, тому що це може викликати захисний рефлекс і бути причиною травмування.

        3.4.3. Для запобігання травмування тварин і працюючих не допускайте скупчення, зустрічного прогону тварин у воротах, проходах, розколах та біля них.

        3.4.4. Перед вигоном тварин із приміщень:

- розділіть отару на 3-4 групи з допомогою переносних щитів;

- відкрийте та зафіксуйте ворота, двері тощо;

- тварин випускайте на подвір'я невеликими групами, не знаходьтесь у цей час у воротах та дверних проймах.

        3.4.5. Стримуйте тварин, які вже вийшли з воріт. Вони затримують тих, що позаду, і цим заспокоюють тих тварин, котрі ще знаходяться у приміщенні.

        3.4.6. Не порушуйте режим напування тварин, особливо у спекотні дні. Це запобігає виникненню сильної спраги у тварин, їх скупчення й травмування біля води. До водопійного корита допускайте тварин невеликими групами.

        3.4.7. Під час напування тварин не знаходьтесь біля корита, де тварини можуть травмувати вас.

       3.4.8. Під час ожеледі і в інших випадках слизькі місця біля колодязя й корит посипте піском, жужелицею, тирсою або попелом.

       3.4.9. Перед прибиранням гною та заміною підстілки звільніть приміщення чи вигульний майданчик від тварин.

       3.4.10. Під час годівлі та напуванні тварин: не роздавайте корм стоячи на пересувних транспортних засобах (на підводі, у кузові тракторного причепа, автомобіля тощо), не знаходьтесь на територію майданчика під час перебування на ньому тварин.

        3.4.11. Працюючи вилами, лопатою та іншим інструментом і пристосуванням не допускайте торкання або удару тварин, бо це може викликати різкий рух і травмувати вас.

        3.4.12. Не об'єднуйте тварин з різних отар та різного віку, бо це призводить до їх неспокою та бійок.

        3.4.13. Ветеринарно-санітарну обробку тварин починайте й припиняйте за вказівкою безпосереднього керівника робіт. Технологічні операції по обробці тварин виконуйте під керівництвом ветеринарного працівника підприємства.

        3.4.14. Обробку тварин проводьте тільки спеціально дозволеними для цього середньо- та малотоксичними пестицидами за вказівкою ветеринарного спеціаліста. Не завищуйте концентрацію препаратів у робочих дезінфекційних  розчинах.

        3.4.15. Не залишайте біля тварин ємкості із шкідливими й отруйними речовинами .

        3.4.16. Під час купання тварин у механізованих ваннах, купальних установках та душових камерах виконуйте наступні заходи безпеки: працюйте в гумових чоботях, фартусі бавовняному з кислотостійким просочуванням, респіраторі РУ-60 М з коробкою марки "В", рукавицях або рукавичках ґумових та окулярах захисних; не скидайте у ванну з дезінфекційним розчином тварин групами; стежте, щоб при обробці тварин розчини не потрапляли на спеціальний одяг, за рукавиці, в чоботи та за межі ванни або душової камери.

        3.4.17. Слідкуйте, щоб у групі кіз, які подаються до купання, не було цапів, бо вони можуть нападати на працюючих.

        3.4.18. Надійно фіксуйте тварин перед обрізанням (розчисткою) ратиць, санітарною стрижкою вовни, обробкою ран та в інших подібних випадках

        3.4.19. Огляньте установку для опромінювання тварин та переконайтеся у надійному кріпленні усіх заземлюючих проводів, пошкоджених патронів, розеток тощо, при виявленні несправностей повідомте керівника робіт і не розпочинайте роботу до усунення виявлених недоліків.

        3.4.20. Роботу виконуйте із застосуванням світлозахисних окулярів і рукавиць.

        3.4.21. Перед пуском установки подайте умовний сигнал та переконайтеся в безпеці інших працівників.

        3.4.22. Не доторкайтеся до металевих частин електроустановок під час включення рубильників, вилок та натискуванні на пускові кнопки запалювання ламп.

        3.4.23. Своєчасно пересувайте опромінювач установки на нові позиції для дотримування заданої дози еритемного опромінювання тварин. При цьому керуйтеся інструкцією з експлуатаційної документації.

        3.4.24. З метою запобігання накопичення значної кількості озону та окислів азоту у повітрі приміщення створюйте повітрообмін як під час опромінювання, так і після його закінчення.

        3.4.25. Під час експлуатації установки для ультрафіолетового опромінювання додатково дотримуйтесь наступних вимог безпеки:

- перевіряйте наявність і надійність кріплення металевої захисної сітки на опромінювачі;

- переконайтесь, що опромінювачі розташовані на висоті не менше як 0,5 м від підлоги (легкозаймистої підстілки);

- дотримуйтеся встановленого режиму роботи установки.

        3.4.26. Працівнику не дозволяється:

- вмикати (вимикати) рубильник, коли біля нього відсутній діелектричний килимок чи підставка;

- під час роботи установки торкатися до арматури ламп, перевіряти стан кріплень, контактів тощо;

- брати руками ртутно-кварцеву лампу за її скляну частину;

- дивитися на працюючі ртутно-кварцові лампи навіть у захисних окулярах;

- залишати без догляду працюючу установку.

        3.4.27. Перед випасанням та вигулом тварин спільно із зооветеринарними працівниками огляньте тварин та відокремте хворих, виснажених і слабких. При необхідності проведіть обрізання ратиць, ветеринарну обробку і санітарну стрижку тварин (обстригти вовну навколо очей, вимені і у паху задніх ніг).

        3.4.28. Ознайомтеся з маршрутом перегону тварин на пасовище і уточніть небезпечні ділянки дороги.

        3.4.29. Переганяти тварин через залізничну колію дозволяється тільки під час відкриття залізничного переїзду та у світлий час доби.

        3.4.30. Переганяйте тварин через автомобільні дороги та магістралі у місцях, де видимість рухомих транспортних засобів повинна бути не менша 1 км в обидві сторони від місця перегону.

        3.4.31. Перед початком перегону через залізничні і автомобільні дороги отари розділіть на групи такої чисельності, щоб була забезпечена безпека прогону тварин.

        3.4.32. Переганяйте отари по автомобільних дорогах тільки у світлий час доби з правого краю дороги.

        3.4.33. Під час наближення до отари тихо окликніть тварин, щоб не викликати в них стресового стану.

        3.4.34. Уважно спостерігайте за погодою. При наближенні грози переганяйте отару у заздалегідь установлене місце або у приміщення. У зимовий період при посиленні вітру, снігопаді, суттєвому зниженні температури овець підженіть до вівчарні і, при необхідності, заженіть у приміщення.

        3.4.35. Під час випасу тварин з використанням електроогорожі дотримуйтесь наступних вимог безпеки:

- поблизу електропроводу повинні бути знаки безпеки "Обережно! Електрична напруга";

- не підключайте електроогорожу до джерела постачання напругою більше як 6 В, а також в електричну мережу, яка призначена для освітлення;

- підключайте електроогорожу до акумуляторних батарей тільки після перевірки справності електропульсатора та приєднання його до верхнього проводу;

- не відкривайте кришку електропульсатора, якщо він знаходиться під напругою;

- не доторкуйтесь до проводів електроогорожі, які знаходяться під напругою (особливо у сиру погоду і після дощу).

        3.4.36. Під час випасу овець і кіз використовуйте тільки таких собак, у яких вироблені загальні та спеціальні навички.

        3.4.37. Ловіть тварин швидким і точним рухом герлиги за задню ногу, щоб не розполохати інших тварин отари.

        3.4.38. Для профілактики захворювання тварин:

- не допускайте у отару сторонніх людей і тварин (собак);

- дотримуйтесь режиму отарного ізольованого утримання тварин;

- своєчасно прибирайте трупи здохлих тварин і захороняйте їх у скотомогильнику;

- терміново повідомте керівника робіт про кожен випадок захворювання, падежу і абортування тварин.

        3.4.39. Не заходьте і не допускайте тварин у зону, оброблену пестицидами. Межа зони визначається по встановлених заборонних знаках.

       3.5. Стрижка тварин

       3.5.1. Подайте умовний сигнал і переконайтесь в безпеці пуску стригального агрегату для усіх працюючих пункту.

       3.5.2. При вмиканні рубильника, вилки в електророзетку, натискуванні на кнопки пускового обладнання не доторкуйтесь до металевих частин електроустановок.

       3.5.3. Стригалі, точильники під час роботи повинні стояти на сухих, чистих дерев'яних щитах, решітках або на діелектричних гумових килимках. Не працюйте у вологому приміщенні, на сирій або земляній підлозі, а також без взуття.

        3.5.4. Включайте та виключайте стригальну машинку без навантаження. Не включайте стригальну машинку, яка лежить на столі або підвішена на гаку.

        3.5.5. Непрацюючу стригальну машинку підвішуйте стригальною парою уверх, пухочіс прибирайте зі столу і підвішуйте на спеціальний гачок.

        3.5.6. Не стрижіть тварин невідрегульованою машинкою, яка має гребінку з гострими колючими зубцями або з тупою різальною парою. Під час стрижки слідкуйте за лівим зубом гребінки для того, щоб не травмувати собі руку.

        3.5.7. Під час стрижки зубці гребінки злегка притискуйте до шкіри тварини.

        3.5.8. За один рух машинки простригайте якомога довшу смужку - це прискорить стрижку тварини та зменшить перестриг вовни.

        3.5.9. Баранів, цапів та кіз перед стрижкою (вичісуванням пуху) обов'язково фіксуйте. Досвідченим стригалям дозволяється не фіксувати.

        3.5.10. Перед включенням точильного апарата надіньте захисні окуляри. Абразивну пасту наносіть на диск щіткою з лівої сторони по обертанню диска, уникаючи її попадання на лице та у вічі. Не працюйте на точильному апараті в наступних випадках: при торцевому битті диска, при порушенні прямолінійності обертання диска, при правому обертанні диска, на режимах, які не відповідають положенню рукоятки (при положенні рукоятки "обробка диска" не проводьте заточування ножів, а при положенні рукоятки "заточування ножів" не проводьте обробку диска).

        3.5.11. Пресування вовни проводьте погоджуючи свої дії з іншими працівниками, дотримуючись вимог безпеки:

- завантаження камери преса вовною, обв'язування дротом та упаковку паків проводьте тільки в рукавицях;

- під час переміщення пресувальної плити або пресувальної камери не ставайте на раму преса, не спирайтесь на захисні кожухи, не відкривайте кришку завантажувального люка;

- завантаження камери вовною, пакування паки і її виштовхування проводьте тільки при відключеному електродвигуні;

- під час обв'язування паки дротом міцно утримуйте його кінці, які можуть спружинити і травмувати вас або інших працівників;

- при виключенні електродвигуна гідронасоса або раптовому припиненні подачі електроенергії важелі керування переведіть в нейтральне положення;

- під час завантаження паків вовни в транспортні засоби не стійте під кран-балкою і паками вовни.

         3.5.12. Огляньте конвейєр (транспортер) руни, при необхідності відрегулюйте натяг стрічки. Перед його пуском в роботу подайте умовний сигнал, переконайтесь в безпеці інших працівників. Під час роботи не торкайтеся і не спирайтеся на стрічку транспортера.

       3.6. Догляд за кіньми

       3.6.1. Дотримуйтесь встановлених режимів і розпорядку дня, що сприяє виробленню у коней спокійного і слухняного норову.

       3.6.2. Під час підходу до коня і вході в денник озвіться спокійним, владним голосом. Підходьте до коня спереду чи збоку. Не кричіть на коня, не дратуйте, не бийте, не осаджуйте різко назад. Грубе поводження може викликати у коня різкі захисні рухи, що може привести до травмування.

        3.6.3. Під час надівання вуздечки або недоуздка дотримуйтесь обережності, слідкуйте, щоб при застібанні пряжок вуздечки вудила не різали губи, а недоуздок не давив на лицеву частину голови.

        3.6.4. Прибирайте денники і станки, заміну підстилки проводьте при відсутності у них тварин.

        3.6.5. Працюючи з мітлою, лопатою або вилами, не допускайте удару ними по коню, бо це може викликати відповідний рух коня і травмувати вас.

        3.6.6. Чистіть коня лише після прив’язування його до конов’язі чи до кільця в стіні, а норовистого коня – після прив’язування на розв’язках.

        Під час чищення знаходьтеся збоку коня в напівоберту до нього й слідкуйте за його поведінкою. Не застосовуйте грубих способів чищення, що непокоїть тварин. Скребницю використовуйте лише під час очищення щітки.

        3.6.7. Годування і напування тварин здійснюйте лише з боку кормового проходу.

        3.6.8. Перед тим, як вивести коня з денника, повністю відкрийте двері, попередньо закривши двері суміжних денників. Не знаходьтеся в цей час у дверях або біля них.

       Виводити з приміщення жеребців, норовистих коней і мо­лодняк необхідно вдвох у спеціальних вуздечках і на вивідних латцях довжиною не менше 2 м, а жеребців-плідників і пробників – за допомогою латців довжиною не менше 5 м. Дозволяється виводити спокійних тварин одному працівнику із застосуванням чомбузів довжиною не менше 3 м.

       3.6.9. Під час проведення коней одного за одним відстань між ними повинна бути не менше 5 м. Не дозволяється зустрічне проведення коней в коридорах, дверях.

       3.6.10. Завівши коня в денник, поверніть його головою до дверей, після цього зніміть вуздечку чи недоуздок і надійно закрийте двері.

       3.6.11. Дотримуйтесь особливої обережності під час перших відвідувань кобили, що ожеребилася. Під час надання післяродової допомоги кобилі чи лошаті в деннику тримайте кобилу за недоуздок.

        3.6.12. До ручного парування допускаються лише оповоджені кобили. Під час парування на кобилу надіньте злучну шлею. Під час парування підсосної кобили лоша тримайте на виду у кобили.

       3.6.13. Не дозволяється:

– одночасно виводити на прогулянку кобил і жеребців-плідників;

– сідати на коня в конюшні, в’їжджати верхи в конюшню;

– намотувати повідки на руку під час обслуговування коней;

– їздити на сліпих, хворих і звільнених від роботи ветеринарним працівником тваринах;

– допускати скупчення або зустрічне проведення тварин в коридорах, дверях або біля них;

– спати чи відпочивати в денниках і станках, в яких знаходяться коні.

        3.6.14. Перед проїздкою коней перевірте правильність сідловки, міцність підпруг і путлищь.

        Проїздку тварин проводьте лише на манежі або на вирівняному очищеному майданчику. Не допускається проїздка коней по зледенілій землі.

         3.6.15. Об’їжджання коней здійснюйте в місцях, віддалених від будівель, де немає поблизу будь-яких перешкод (канав, ярів, загороджень тощо).

         3.6.16. Під час об’їжджання коня спочатку привчіть його до того, щоб він не боявся людини, проходив через розкол, ходив за поводом, звикав до чищення.

         3.6.17. Їзда в сідлі допускається лише у взутті, що вільно входить в стремено. Не дозволяється вкладати ноги в путлища. Сідло для табунника повинно бути обладнане підпругами і сідельним троком, а в гірській місцевості – підперстями і підхвостниками, перед посадкою на коня підпруги в сідлі повинні бути перевірені і підтягнуті.

        3.6.18. На коней, які мають звичку тіснити коня, що йде поряд, надівайте вуздечку з наочними щитками.

         3.6.19. Їзда на конях, які дуже тягнуть голову вперед чи назад, допускається лише з мартингалами.

         3.6.20. Під час руху поряд на загальній доріжці наїзники повинні суворо витримувати боковий інтервал не менше 1 м.

         3.6.21. Розчищення копит у коней проводьте в станку, підковування – в просторому і світлому приміщенні, у дворі, але ні в якому разі не в денниках.

         3.6.22. Ножі, копитні кліщі зберігайте у відведеному для цього місці.

         3.6.23. Перед повалом коня огляньте місце, переконайтесь у відсутності нерівностей і сторонніх предметів. Повал здійснюйте за командою керівника повалу, чітко і вчасно виконуйте його вказівки.

         3.6.24. Не зав’язувати мотузку для повалу “мертвим” вузлом.

         3.6.25. Роботу з поваленим конем проводьте зі спини, тримаючи голову притиснутою до землі. По закінченні роботи спочатку звільніть від пут ноги і тільки після цього голову коня.

         3.6.26. Таврування коня проводьте у фіксаційних станках; щоб тварина не могла лягти, її слід зафіксувати за допомогою поперечних перекладин.

       3.6.27. При тавруванні гарячим способом довжина рукоятки тавра повинна бути не менше 50 см, ручку тавра під час роботи тримайте, використовуючи рукавиці.

        3.6.28. При тавруванні рідким азотом штани не заправляйте в чоботи, руки захищайте шкіряними рукавицями, які легко знімаються з рук.

        3.6.29. Випасання коней вночі, а також в несприятливих погодних умовах здійснюйте не менше ніж двома черговими конюхами.

         3.7. Робота на гужовому транспорті

         3.7.1. Розміщуйте і закріплюйте вантаж так, щоб він не створював небезпеки перекидання, не створював незручності в керуванні тваринами, не закривав освітлення чи катафотів, номерних знаків, а також щоб давав можливість іншим учасникам руху бачити сигнали, що подає рукою їздовий.

        3.7.2. Перед початком завантаження прив’яжіть тварин або тримайте за вуздечку, під колеса підкладіть гальмівні башмаки.

         3.7.3. Не перебувайте на возі, санях під час навантаження (розвантаження) вантажів механічними засобами, при цьому коней тримайте за вуздечку, стоячи збоку.

         3.7.4. Під час укладання вантажу на воза (сани) дотримуйтесь таких правил:

– вантаж, який виступає над бортами, прив’язуйте міцними мотузками;

– бочки, ящики укладайте впритул, щоб вони не могли переміщуватись;

– пилоподібний вантаж укривайте брезентом і т.д.

         3.7.5. Вози з лісоматеріалами, штучними важкими вантажами та великооб’ємні по габаритах перед транспортуванням надійно ув’язуйте тросом чи мотузкою і закріпляйте спеціальними стійками чи клинами.

         3.7.6. При ручних вантажних роботах вантажів круглої форми (колоди, балки, бочки тощо) застосовуйте дерев’яні накати, на кінцях вони повинні бути обладнані гачками для надійного закріплення їх на возі. Вантажні канати повинні бути без вузлів і надривів, по міцності відповідати масі вантажу, що піднімається

        3.7.7. Під час ручного навантаження соломи (сіна), розбирання стогу вести так, щоб не утворювались нависаючі козирки.

       3.7.8. Під час перевезення соломи (сіна) не знаходьтеся на возі (санях).

       На спусках не дозволяється:

– йти попереду воза, а також сідати на нього;

– підтримувати чи підпирати віз руками;

– намотувати віжки на руки, прив’язувати їх до воза (саней).

       3.7.9. Переїжджати ріки і водойми убрід можна лише при позначеному і підготовленому з’їзді і броді в місцях з каменистим або піщаним дном.

       3.7.10. Під час заїзду на паром і з’їзді з нього слід вести коня за вуздечку. Не відходьте від коней під час руху парому.

       3.7.11. Під час руху гужового транспорту групою по рівних ґрунтових чи снігових дорогах, а також по шляхах з незначним спуском дотримуйтесь розривів по звичайних дорогах 1,5–2 м, а по ожеледиці – 5 м.

       3.7.12. Не пересувайтеся по річках та озерах зимою при товщині льоду менше 18 см, на відстані менше 10 м від ополонки.

       3.7.13. По дорогах загального користування рух гужового транспорту дозволяється тільки в один ряд на відстані не більше 1 м від краю дороги до правого колеса. Виїзд на більшу відстань допускається тільки для об’їзду перешкоди і для повороту ліворуч чи розвороту, але дотримуючись правил дорожнього руху. Допускається рух по обочині, якщо це не створює перешкоди пішоходам.

       3.7.14. Під час виїзду воза (саней) з другорядної дороги в місцях з обмеженим оглядом їздовий повинен вести тварину за вуздечку.

       3.7.15. Їздовому не дозволяється:

– залишати тварин на дорозі без нагляду;

– переїжджати залізницю у невстановлених місцях, а також при забороненому сигналі світлофора і при закритому шлагбаумі.

       3.8. Вантаження, вивантаження та транспортування тварин 

       3.8.1. Вантаження тварин в залізничні вагони проводьте тільки зі спеціальних площадок, а вантаження на автомашини – з площадок, зроблених біля тваринницьких ферм господарств. Не дозволяється вантажити тварин в несправні автомашини і з несправних площадок або з підвищень, з укладанням ненадійних трапів.

        3.8.2. Не вантажте тварин в брудні вагони. Для вантаження тварин повинні подаватись тільки вимиті вагони, а для вантаження племінних – вимиті і продезінфіковані.

        3.8.3. Не вантажте в один вагон одночасно різних тварин (корів і коней, корів і телят. І особливо бугаїв-плідників разом з коровами).

       3.8.4. Не завантажуйте вагони понад призначеної норми. Для двовісних вагонів норма завантаження повинна складати не більше:

а) велика рогата худоба – від 8 до 12 голів, в залежності від віку і ваги тварин;

б) молодняк великої рогатої худоби – від 12 до 14 голів;

в) телята – від 18 до 25 голів, в залежності від віку;

г) вівці і кози – від 40 до 55 голів;

д) свині вагою до 80 кг ­– від 25 до 30 голів;

е) свині вагою від 80 кг до 100 кг – від 22 до 25 голів;

є) свині вагою від 100 кг до 150 кг – від 14 до 22 голів;

ж) свині вагою 200 кг – від 10 до 14 голів;

з) коні – не більше 8 голів.

       3.8.5. Вантаження тварин на автотранспорт проводьте тільки через задній борт автомашини з площадок, обладнаних для цих цілей. Під час вантаження тварин під колеса автомашини поставте упори.

       3.8.6. Перевозьте велику рогату худобу й коней на міцній прив’язі, а бугаїв-плідників – на додатковій прив’язі за допомогою спеціального нашийника.

       3.8.7. Не вантажте худобу на автомашини з несправним кузовом і без нашивки бортів на висоту в залежності від розмірів худоби, яку навантажують.

       3.8.8. При захворюванні худоби дозволяється вантажити її тільки з дозволу спеціаліста ветеринарно-санітарної служби.

       3.8.9. Перевірте стан площадки, трапів, кріплення огороджень, перекидних щитів і решіток вагонів.

       3.8.10. Перед вивантаженням тварин із вагонів спочатку огляньте майданчик та звільніть його від сторонніх предметів.

        3.8.11. Не приступайте до вивантаження худоби без обстеження її спеціалістом ветеринарно-санітарного нагляду.

        3.8.12. Вивантажену із залізничних вагонів худобу відженіть на приготовлений майданчик, з надійною огорожею.

        3.8.13. Не заганяйте корів, овець, свиней в загальний загін без перегородок.

        3.8.14. Не залишайте вивантажену худобу без нагляду.

        3.8.15. Під час перевантаження тварин із вагона в вагон, з автомашини в автомашину витримуйте ті правила, що і при їх навантаженні і вивантаженні.

        3.8.16. Не розпалюйте вогонь біля навантажувальних площадок ближче 50 м.

        3.8.17. Під час транспортування худоби, в дорозі не знаходьтеся разом з тваринами в кузові автомобіля.

        3.8.18. При захворюванні тварин або відмові їх від корму і води під час перевезення в залізничних вагонах заявіть про це начальнику станції для повідомлення найближчим по шляху проїзду ветеринарно-санітарним дільницям для вжиття необхідних заходів.

       3.8.19. Очищайте вагони тільки на зупинках і в місцях, вказаних начальником станції.

       3.8.20. Під час перевезення тварин автотранспортом дно кузова посипайте тирсою, половою або подрібненою соломою.

       3.8.21. Під час перегону тварин не стійте на шляху переміщення тварин, не заходьте в середину гурту, що рухається, остерігайтеся агресивних тварин.

        4. Вимоги безпеки після закінчення роботи

        4.1. Приберіть робоче місце. Очистіть інструмент, інвентар, пристрої і покладіть у відведене місце.

        4.2. Зніміть і приведіть в порядок спецодяг і засоби індивідуального захисту і здайте їх на зберігання.

        4.3. Помийте руки і обличчя теплою водою з милом.

        4.4. При здачі зміни повідомте змінника про технічний стан обладнання і розкажіть про особливості виконання роботи.

        4.5. Повідомте керівника робіт про всі негаразди, помічені в процесі роботи, і вжиті заходи до їх усунення.

        4.6. Разом із приймаючим зміну огляньте тварин, стійла, прив’язь. Переконайтесь у наявності та справності інвентарю, обладнання, поголів’я тварин. Зверніть увагу змінника на поведінку тварин та здайте чергування. Зробіть відповідні записи в журналі.

         5. Вимоги безпеки в аварійних ситуаціях

         5.1. Під час аварії або при виникненні пожежі для виведення тварин із приміщення використовуйте струмені води, електропоганялки, щити. Не стійте на шляху руху тварин (в дверях, проходах).

         5.2. Під час евакуації коней з приміщення користуйтеся струменем води, дерев’яними щитами. При цьому не стійте на шляху руху тварин. При можливості, надіньте на коня вуздечку, накиньте на голову попону і виведіть в безпечне місце.

         5.3. Для евакуації овець з приміщення при пожежі використовуйте виходи, які знаходяться за межами інтенсивного горіння. При їх відсутності пробийте виходи в стінах чи огорожі. В першу чергу виведіть барана, а потім – решту овець. Тварин заганяйте в місця, звідки вони не змогли б повернутися в палаюче приміщення.

        5.4. При виникненні пожежі в приміщенні відключіть систему вентиляції, повідомте в пожежну охорону, керівнику робіт і вжийте заходів для ліквідації пожежі.

         5.5. У разі виникнення пожежі припиніть навантажування (розвантажування) тварин. Використовуючи багри, відкрийте бокові і задні двері скотовоза, приберіть перегородки або відв’яжіть тварин і виведіть їх з автомашини за допомогою електростеків, батогів, після чого приступіть до гасіння пожежі.

         5.6. При ураженні електричним струмом як можна швидше звільніть потерпілого від його дії.

         5.7. Якщо у бугая-плідника проявляються негативні реакції по відношенню до скотаря, необхідно замінити одяг. Буйне поводження може погаснути, якщо тварину перевести на нове місце чи змінити робітника, що його доглядає.

         5.8. У разі різко виявленої непокірності бугая-плідника (напад на скотаря) слід присікти його енергійним натиском на носове кільце.

         5.9. При травмуванні працівників припиніть роботу, по можливості усуньте або нейтралізуйте джерело небезпеки і надайте долікарську допомогу, повідомте у медичний заклад, керівнику робіт.

         5.10. При нещасному випадку:

– надайте першу допомогу потерпілому;

– повідомте адміністрацію;

– не залишайте потерпілого без нагляду до прибуття лікаря або відправте в лікарню.

ЗАГАЛЬНІ ПРИНЦИПИ НАДАННЯ МЕДИЧНОЇ ДОПОМОГИ У РАЗІ НЕВІДКЛАДНИХ СТАНІВ

Загальні поняття про першу медичну допомогу

Перша медична допомога (first medical care) – це комплекс заходів, скерованих на відновлення та збереження життя та здоров’я потерпілого, здійснюваних немедичними працівниками (взаємодопомога) або самим потерпілим (самодопомога).

Одним з найважливіших положень надання першої допомоги є її терміновість: чим швидше вона надана, тим більше сподівань на сприятливий наслідок. Тому таку допомогу своєчасно може і повинен надати той, хто знаходиться поряд з потерпілим.

Кожен працівник підприємства, установи повинен вміти надавати допомогу так само кваліфіковано, як і виконувати свої професійні обов’язки. Тому вимоги до вміння надавати першу медичну допомогу та до професійних навичок повинні бути однаковими.

Особа, яка надає допомогу, повинна знати:

 основні ознаки порушення життєво важливих функцій організму людини;

 загальні принципи надання першої допомоги та її прийоми відповідно до характеру отриманого потерпілим ушкодження;

 основні способи перенесення та евакуації потерпілих.

Особа, яка надає допомогу, повинна вміти:

 здійснювати оцінювання стану потерпілого та визначати, якої допомоги в першу чергу він потребує;

 забезпечувати вільну прохідність верхніх дихальних шляхів;

 виконувати штучне дихання (artificial respiration) “з рота в рот”, “з рота в ніс” та закритий масаж серця і оцінювати їх ефективність;

 тимчасово зупиняти кровотечу шляхом накладання джгута, стискаючої пов’язки, пальцевого притискання судин;

 накладати пов’язку при ушкодженнях (пораненні, опіку, обмороженні, забої)

 іммобілізувати ушкоджену частину тіла при переломах кісток, важкому забої, термічному ураженні;

 надавати допомогу при тепловому та сонячному ударах, утопленні, гострому отруєнні, блюванні, при втраті свідомості;

 використовувати підручні засоби при перенесенні, навантаженні та транспортуванні потерпілих;

 визначати доцільність вивезення потерпілого на машині швидкої допомоги або на попутному транспорті;

 користуватися аптечкою першої допомоги.

Послідовність надання першої допомоги:

 усунути дію на організм небезпечних факторів, які загрожують здоров’ю та життю потерпілого (звільнити від дії електричного струму, винести із зараженої атмосфери, погасити одяг, який горить, витягнути з води тощо), оцінити стан потерпілого;

 визначити характер та важкість травми. Визначити найбільшу загрозу для життя потерпілого та послідовність заходів щодо його врятування;

 здійснити необхідні заходи щодо врятування потерпілого за терміновістю (відновити прохідність дихальних шляхів; виконати штучне дихання; зовнішній масаж серця; зупинити кровотечу; іммобілізувати місце перелому; накласти пов’язку тощо);

 підтримати основні життєві функції потерпілого до прибуття медичного працівника;

 викликати швидку медичну допомогу або лікаря, або ж вжити заходів щодо транспортування потерпілого до найближчого лікарняного закладу.

Перша допомога потерпілому, яка надається немедичними працівниками, не повинна заміняти допомогу з боку медичного персоналу і повинна надаватися лише до прибуття лікаря; ця допомога повинна обмежуватися лише певними видами (заходи щодо оживлення, тимчасова зупинка кровотечі, перев’язування рани, опіку або обмороження, іммобілізація перелому, перенесення та перевезення потерпілого).

При деяких ушкодженнях і раптових захворюваннях необхідно зняти з потерпілого одяг, наприклад, при термічних опіках, пораненнях. Краще це зробити в приміщенні. Спочатку знімають одяг (пальто, піджак, брюки, кофту) із здорової сторони тіла. Якщо важко зняти одяг, його розпорюють по швах або розрізають. Так діють у випадках тяжкої травми з ушкодженням кісток, коли необхідно швидко зупинити кровотечу та іммобілізувати кінцівку. Під час кровотечі одяг достатньо розрізати вище рани. При переломі хребта, коли не можна турбувати потерпілого, одяг не знімають.

Необхідно передбачити захист потерпілого від переохолодження, особливо якщо є значна втрата крові, тяжкий загальний стан або під час транспортування потерпілого на великі відстані. Здійснити це не важко, для цього використовують простирадла, які настеляють на ноші таким чином, щоб вільним краєм накрити потерпілого. В мокру погоду треба користуватись брезентом, палаткою або іншими матеріалами, що не пропускають воду.

Потерпілий завжди потребує морально-психологічної підтримки оточуючих. Увага, щирість, турбота – це фактори, що допоможуть подолати наслідки травми, нещастя. Неприпустимі грубість, роздратування, докори в необережності, недотриманні правил безпеки праці тощо

Долікарська допомога при пораненнях і кровотечах

Кров в організмі людини циркулює по кровоносних судинах: артеріях, венах і капілярах.

Кровотеча (bleeding) – це вихід крові з кровоносних судин, внаслідок порушення цілісності судин при травмуванні (уколі, розрізі, ударі, розтягу) тощо.

Інтенсивність кровотеч залежить від кількості пошкоджених судин, їх діаметра, характеру пошкоджень і виду пошкодженої судини (артерія, вена, капіляр). На її інтенсивність також впливає рівень артеріального тиску, вид кровотечі (зовнішня чи внутрішня), вік потерпілого і стан його здоров’я.

Втрата крові може спричинити гостру недостатність кровопостачання тканин і органів, мозку, легенів, серця, що призводить до смерті.

Через небезпеку інфекції рятівник не повинен доторкатися до рани руками, промивати її водою чи ліками, присипати порошками.

Види зовнішніх кровотеч залежать від характеру пошкодження судин (капілярів, вен, артерій) і бувають: капілярна, венозна, артеріальна, кровотечі з рота, з носа, з вух тощо.

Капілярна кровотеча виникає при поверхневих ранах, пошкодженні шкіри. Кровотеча може зупинитись сама завдяки згортанню крові. На таку рану накладають тугу стерильну ватно-марлеву пов’язку і бинт. Виток бинта повинен іти знизу вгору від пальців до плечей.

Венозна кровотеча виникає від глибоких ран, кровотеча інтенсивніша, колір крові темно-червоний. Потрібно підняти вгору поранену кінцівку і після дезінфікування шкіри навколо рани розчином йоду чи спирту накласти тугу пов’язку.

Артеріальна кровотеча – пряма загроза життю людини, – виникає при глибоких рубаних або колотих ранах, кров ясно-червона, б’є струменем у ритмі пульсу (б’є фонтанчиком), бо є під великим тиском.

Надаючи допомогу при сильній кровотечі, кровоносні судини можна притиснути пальцями руки. На рис. точками показано найбільш ефективні місця притискання артерій.

Кровотеча при пораненнях зупиняється таким чином:

 притисканням скроневої артерії перед козелком вуха (точка 1) при пораненнях лоба та скронь;

 притисканням потиличної артерії (точка 2) при пораненні потилиці;

 притисканням сонних артерій до шийних хребців (точки 3 та 4) при пораненнях голови або шиї;

 притисканням підключичної артерії до кістки при пораненні плеча (біля плечового суглобу) і підпахової впадини;

 ямці (точка 5);

 передпліччя – притисканням підпахової (точка 6) або плечової артерії (точка 7) по середині плеча з внутрішнього боку;

 кисті та пальців руки – притисканням променевої та ліктевої артерії в нижній третині передпліччя біля кисті (точки 8 і 9);

 стегна – притисканням стегнової артерії у паху (точка 10);

 гомілки – притисканням стегнової артерії в середині стегна (точка 11) або підколінної артерії (точка 12);

 стопи та пальців ноги – притисканням тильної артерії стопи (точка 13) або задньої великогомілкової (точка 14).

Якщо кровотечу не вдається зупинити тугою пов’язкою, тоді артерію притискають до кістки, ближче до серця. Через 10-15 хвилин в рані повинен з’явитися згусток крові (внаслідок її згортання), який сам зупинить кровотечу. Накладають джгут (рис. 7.3) або закрутку (гумову трубку, краватку, рушник) вище місця пошкодження, поближче до серця

Правила накладання джгута. Джгути бувають пневматичні або еластичні. Перед накладанням джгута кінцівку піднімають на 2-3 хвилини для знекровлення (рис. 7.5). Джгут накладають тільки на обгорнуту бинтом чи тканиною руку або поверх закоченого рукава одягу. Джгут накладають вище від рани, але якнайближче до неї, щоб при необхідності його можна було перенести вище. Джгут стискають до моменту зникнення пульсу Кінцівка синіє. Через 1 годину бажано на 10-15 хвилин звільнити руку від нього; після накладання джгута кінцівку фіксують до тулуба з метою профілактики больового шоку і сповзання джгута. Час накладання джгута вказують у записці або пишуть на тілі або одязі.

Тимчасово можна зупинити кровотечу згинанням кінцівки в колінному та тазостегновому суглобах.

При пораненні шийних вен, зокрема підключичних, може виникнути повітряна емболія – важке смертельне ускладнення, зумовлене засмоктуванням повітря у венозне русло тому необхідно притиснути підключичну вену до ключиці.

Кровотеча з носа. Потерпілого треба посадити, дещо нахилити його голову, розстебнути комір. На перенісся, лоб і потилицю кладуть мокру зволожену водою хустку, можна вставити в ніс тампон з вати чи марлі, змочений 3% розчином перекису водню і затиснути ніс пальцями.

Кровотеча з рота. Потерпілого кладуть горизонтально і швидко викликають лікаря, також це роблять при кровотечі з вух, що є ознакою порушення внутрішньочерепного тиску при травмі черепа.

Внутрішні кровотечі (капіляротоксикоз) – дуже небезпечні. Різко блідне обличчя, частішає пульс, настає загальна слабкість, запаморочення, задуха, спрага, утворюються чорні крапки на стегнах та животі у вигляді висипки. Потерпілий повинен перебувати у напівсидячому положенні (підкладають подушку під спину) із зігнутими в колінах ногами. Потерпілому суворо заборонено давати пити.

Захист рани від забруднення. Рана – це механічне пошкодження цілісності судин, шкіри, слизових оболонок або органа тіла, яке супроводжується болем і кровотечею. Кожна рана забруднена мікроорганізмами, що розмножуються на пошкоджених тканинах. Гнійні мікроби можуть з кров’ю потрапити в організм, викликати сепсис, запалення крові, що нерідко стає причиною смерті.

Забруднення ран землею може викликати правець (стовбняк). Тому необхідно обробляти шкіру навколо рани розчином йоду, спирту, зеленки або чистим спиртом. Ними рятівник обробляє і пальці своїх рук. Заборонено з рани видаляти згустки крові, не можна до неї доторкатися. Рану обробляє лише лікар.

Щоб запобігти розвитку інфекційних ускладнень, насамперед здійснюють первинне закривання рани асептичною пов’язкою. Обмивання ран, їх країв, обробка настоянкою йоду називається туалетом ран, основна мета якої – не допустити інфекції, запобігти розвитку ранової інфекції.

Перша допомога при ушкодженні м’яких тканин, суглобів і кісток

Травма – анатомічне і функціональне порушення тканин і органів, що виникає в результаті дії факторів зовнішнього середовища.

Пошкодження, які виникають внаслідок раптової дії на тканини організму, називаються гострими травмами.

Пошкодження, що виникають від багатьох окремих і постійно діючих подразників малої сили, що не можуть при одноразовій дії завдати травми, називають хронічними травмами.

Долікарська допомога при ударах, розтягненнях, розривах, стисканні, контузіях, втраті свідомості.

Удари супроводжуються пошкодженням м’яких тканин і органів внаслідок удару тупим предметом без порушення цільності шкіри.

Розтягнення і розриви зв’язок характеризуються припухлістю та рухливістю у невластивому суглобі напрямку.

При ударах швидко виникає припухлість, під шкірою з’являються гематоми (скупчення крові), які дуже болючі і викликають помірне обмеження руху кінцівки. Внутрішні травми (мозку, печінки, нирок, легенів) можуть призвести навіть до смерті.

Потерпілий потребує спокою. На місце ураження накладають тугу пов’язку, прикладають щось холодне (пакет з льодом, пляшку з холодною водою).

Розтягнення характеризується появою різкого болю, швидким розвитком набрякання в області травми, суттєвим порушенням функцій суглоба.

Долікарська допомога при розтягненні зв’язок – туга пов’язка, фіксація суглоба, холод на уражене місце, холодні компреси. Як і при розриві сухожилля, слід забезпечити повний спокій, накласти тугу пов’язку, зафіксувати уражене місце. Призначається анальгін або амідопірин.

Стиснення. Синдром тривалого стиснення тканин, зокрема тканин верхніх і нижніх кінцівок, буває внаслідок землетрусів, коли люди опиняються під уламками споруд і будинків. Синдром тривалого стиснення може спостерігатися поряд з переломами, опіками та іншими ушкодженнями організму. При розтрощенні і роздавлюванні тканин різко погіршується кровообіг в м’язах, виникає анемія, гіпонія тканин, інтоксикація, нервово-рефлекторний розлад, спазми капілярів, артерій, гостра серцево-судинна недостатність, набряки. Плазма крові проходить в міжклітинний простір (обсяг циркулюючої плазми зменшується на 50%), зменшується артеріальний тиск, може настати гостра ниркова недостатність і порушення сечовиділення.

Ознаки. Синдром тривалого стиснення тканин характеризується трьома періодами:

1-й період (ранній). Спостерігаються набряки тканин і гострий розлад гемодинаміки. Триває 1-3 доби.

2-й період (проміжний). Гостра ниркова недостатність тривалістю від 5 діб до 1,5 місяця.

3-й період (пізній). Супроводжується гангреною, флегмонами, абсцесами.

Кінцівки потерпілого набрякають, шкіра багряно-синя, іноді виникають пухирі з бурштиново-жовтою рідиною, пульсація послаблена або відсутня, чутливість шкіри знижена або втрачена. Відбувається згущення крові. Погіршується загальний стан організму. Холодний піт на шкірі, різкий біль на місці травми, нудота і блювання. Пульс – 100-120 ударів за 1 хвилину, тиск 60 мм. рт. ст. Сечовиділення червоного кольору. Тип клініки торпідної фази травматичного шоку. Наростає загальна інтоксикація організму, гостра ниркова недостатність, іноді гангрена кінцівки, абсцеси і флегмони, може виникнути атрофія м’язів. Ускладнюється рухливість суглобів, пошкоджуються нервові стовбури.

Існує 4 ступеня прояву синдрому стиснення:

I ступінь (дуже важкий). Стиснення м’яких тканин або кінцівок протягом 6-8 годин. Потерпілі, як правило, гинуть через 2-3 доби;

II ступінь (важкий). Стиснення рук або ніг протягом 4-7 годин, потерпілі можуть загинути;

III ступінь (середньої важкості). Стиснення рук або ніг до 6 годин. Лікування до 3 місяців;

IV ступінь (легкий). Стиснення рук або ніг до 2 годин. Порушення помірні. Прогноз сприятливий.

Допомога. Накладається джгут (вище від місця стиснення). Вводяться знеболювальні, антигістомічні та серцево-судинні препарати, призначаються антибіотики, проводять протиправцеве щеплення.

Кваліфікована медична допомога надається в лікарні.

Вивих (dislocation) – пошкодження суглоба, при якому відбувається зміщення частин кісток в його порожнині з виходом однієї з них через розрив в навколишні тканини тощо. Виникає під дією непрямої травми. Спостерігається біль, різка деформація суглоба, фіксація кінцівки в неприродному положенні. При лікуванні використовують холод, знеболювальне. Вивих може виправляти лише лікар. Важливо не сплутати вивих з переломом.

При підозрі на вивих обмежитися створенням спокою: на нижню кінцівку накласти шину, а верхню підвісити хусткою на шию і якомога швидше доставити потерпілого до медичної установи. Вправлення вивиху потребує спеціальних знань, тому не слід намагатися зробити це самостійно.

Контузія – ураження всього організму людини внаслідок раптової механічної дії на всю чи велику частину поверхні тіла (ударна хвиля). Можливий струс мозку, розриви легенів та інших органів. Пошкоджуються барабанні перетинки. Існує 3 ступеня контузії: легкий, середній, важкий.

I ступінь (легка контузія): тремтять кінцівки, голова, настає заїкання, зниження слуху, людину похитує;

II ступінь (середньої важкості): – неповний параліч кінцівок, часткова або повна глухота, порушення мови, відсутність реакції зіниць на світло;

III ступінь (важка контузія): втрата пам’яті, переривчасте судомне дихання, з носа і рота тече кров, можливі судоми.

Долікарська допомога: розстебнути тісний одяг і його частини, повернути потерпілого набік, обережно прочистити вуха і ніс від згустків крові, при кровотечі вкласти марлеві пов’язки в порожнину вуха або носа, не давати пити і не робити штучне дихання. Лежачого потерпілого відправити в медпункт.

Перелом (crisis) – порушення цільності кісток. Переломи бувають травматичні і патологічні, закриті (без пошкоджень шкіри) і відкриті (шкіра пошкоджена в зоні перелому).

Відкриті переломи небезпечні тим, що вони можуть інфікувати уламки і розвинути остеомієліт.

Переломи бувають повні і неповні. При неповному переломі порушується якась частина поперечних кісток, з’являються тріщини.

Переломи за формою поділяються на поперечні, косі, спіральні, осколочні, від стиснення, компресійні тощо.

Буває зміщення кісткових уламків під кутом, зміщення по довжині, бокові зміщення.

Переломам притаманні різкий біль, порушення функції ураженої ділянки, набряк і крововилив в зоні перелому, вкорочення кінцівки, ненормальна патологічна рухомість кістки. При переломах спостерігається нерівність кісток, хрумтіння при натисканні, у випадку відкритого перелому виступає уламок кістки.

Заходи долікарської допомоги при переломах: фіксація кісток в області перелому; протишокові заходи; транспортування в медпункт.

Основне завдання – закріпити пошкоджені кістки, суглоби, зв’язані з ними кінцівки в нерухомому і найзручнішому для потерпілого стані.

Іммобілізація зменшує біль. Це основний засіб попередження шоку. Найчастіше зустрічаються переломи кінцівок. Правильна фіксація пошкоджених кінцівок попереджує зміщення уламків, зменшує пошкодження судин, нервів, м’язів і шкіри гострими краями уражених кісток. Накладають транспортні шини з підручного твердого матеріалу. Кінцівки біля рани, перелому обробляють йодом, антисептиком і накладають асептичну пов’язку при відкритому переломі.

При наданні допомоги не треба намагатись встановити, є, чи немає перелому: мацати місце ушкодження, примушувати потерпілого рухати, піднімати або згинати кінцівку. Такі дії можуть різко підсилити біль, спричинити зміщення і ушкодження м’яких тканин. Для забезпечення нерухомості зламаної кінцівки застосовують спеціальні дротяні або фанерні (дерев’яні) шини (рис. 7.8 – 7.12). Шина повинна бути накладена так, щоб були надійно іммобілізовані два сусідні з місцем ушкодження суглоби (вище і нижче), а якщо перелом плеча або стегна, то три суглоби. Накладають шину поверх одягу або кладуть під неї що-небудь м’яке – вату, шарф, рушник. Накладену шину необхідно прикріпити до кінцівки бинтом, рушником, ременем. Як шину можна використати дошку, палицю, лижу тощо. Таку імпровізовану шину необхідно прикласти з двох протилежних сторін уздовж ушкодженої кінцівки і обгорнути бинтом. Шина повинна бути накладена так, щоб центр її знаходився на рівні перелому, а кінці накладалися на сусідні суглоби по обидві сторони перелому. Фіксація відкритого перелому потребує дотримання додаткових умов: не можна накладати шину на місце відкритого перелому, а слід прибинтовувати її поверх одягу (взуття) і, крім того, підкласти під неї що-небудь м’яке, попередньо зупинивши кровотечу.

При транспортуванні шину надійно закріплюють, щоб зафіксувати область перелому; під шину підкладають вату, тканину; фіксують 2 суглоби вище і нижче перелому. Правильна фіксація запобігає шоку (рис. 7.9 – 7.12).

Ушкодження черепа і мозку. Ушкодження черепа призводить до струсу мозку, забою черепа, стиснення.

Спостерігається пухлинне набрякання мозку, часткове руйнування мозкової тканини. Настає запаморочення, нудота, блювання, сповільнення пульсу, втрата пам’яті (амнезія), порушення міміки і мови.

При переломі кісток черепа слід забезпечити потерпілому стан спокою в горизонтальному положенні, накласти лід на голову. При втраті свідомості очистити ротову порожнину від блювотиння, покласти потерпілого в фіксоване стабільне положення, рани оберігають від інфікування.

Слід утеплити потерпілого, йому дають випити горілки, вина, гарячого чаю або кави.

Транспортування – на ношах в положенні на спині. Накладають ватно-марлеві кільця, надувну подушку, оберігають від блювання. Транспортувати в фіксованому стабільному положенні, запобігати западанню язика і асфіксії блювотними масами.

При переломі кісток носа починається кровотеча. Потерпілого в напівсидячому стані відтранспортовують до лікарського закладу, на перенісся накладають лід.

Рисунок 7.13 – Накладання пов’язки при черепно-мозковій травмі

При пошкодженні щелепи потерпілого в сидячому стані транспортують до лікарні з легким нахилом голови вперед, попереджують асфіксію кров’ю, слиною або запалим язиком. Накладають фіксуючу пов’язку. Для цього беруть дві хустки, з яких одну проводять під підборіддя та зв’язують на тім’ї, а другою охоплюють підборіддя спереду і зав’язують на потилиці (рис. 7.13).

Особливо небезпечні травми хребта. В таких випадках необхідно обережно, не піднімаючи потерпілого, підсунути під його спину дошку, щит, лист фанери, двері тощо, щоб кістки не уразили спинного мозку, нервів, м’які тканини. Якщо під руками немає нічого твердого, то в крайньому випадку можна транспортувати потерпілого у звичайних м’яких ношах обличчям донизу.

При переломі шийної частини хребта голову фіксують у лежачого на підлозі потерпілого ватною пов’язкою у вигляді нашийника або у вигляді великої підкови навколо голови.

При переломі ребер необхідно міцно забинтувати груди або стягнути їх рушником під час видиху. При ушкодженні тазу необхідно обережно стягнути його широким рушником, шматком тканини, покласти потерпілого на тверді ноші (щит, широку дошку), надавши йому позу “жаби”.

Надання першої допомоги при втраті свідомості, шоку, тепловому та сонячному ударах, опіку, обмороженні

Втрата свідомості. Головною причиною втрати свідомості є раптова недостатність кровонаповнення мозку під впливом нервово-емоційного збудження, страху, болю, нестачі свіжого повітря тощо.

Ознаки. Звичайно непритомність настає раптово, але інколи перед нею наступає блідість, блювання, нудота, слабкість, позіхання, посилене потовиділення. Пульс прискорюється, артеріальний тиск знижується. Під час непритомності пульс уповільнюється до 40-50 ударів на хвилину.

Допомога. При втраті свідомості потерпілого необхідно покласти на спину, щоб голова була нижче рівня ніг (на 15-20 см) для поліпшення кровообігу мозку. Потім звільнити шию і груди від одягу, забезпечити приток свіжого повітря, поплескати по щоках, полити обличчя, груди холодною водою, дати понюхати нашатирний спирт. Коли потерпілий опритомніє, дати йому гарячий чай або каву, 20-30 краплин настоянки валеріани.

Якщо потерпілий починає дихати з хрипінням або взагалі не дихає, в першу чергу треба подумати про западання язика. У крайньому разі вживаються заходи щодо оживлення.

Шок. Причиною шоку може стати сильний біль, втрата крові, утворення в пошкоджених тканинах шкідливих продуктів, що призводять до виснаження захисних можливостей організму, внаслідок чого виникають порушення кровообігу, дихання, обміну речовин.

Ознаки – блідість, холодний піт, розширені зіниці, короткочасна втрата свідомості (знепритомнення), прискорене дихання і пульс, зниження артеріального тиску. При важкому шоці – блювання, спрага, попелястий колір обличчя, посиніння губ, мочок вух, кінчиків пальців, можлива зупинка дихання і кровообігу.

Допомога. Необхідно надати першу допомогу, яка відповідає виду поранення (наприклад, зупинити кровотечу, іммобілізувати переломи тощо). Потерпілого слід зігріти (закутати в ковдру), покласти на спину з дещо опущеною головою. Якщо немає підозри на ушкодження внутрішніх органів, потерпілому дають гарячий напій. Заходами, що перешкоджають виникненню шоку, є: тепло, зменшення болю, пиття рідини.

Тепловий або сонячний удар. Тепловий або сонячний удар настає внаслідок тривалого перебування на сонці без захисного одягу, при фізичному навантаженні у нерухомому вологому повітрі.

Ознаки. Легкий ступінь – загальна слабкість, нездужання, запаморочення, нудота, спрага, шкіра обличчя червона, вкрита потом, пульс і дихання прискорені, температура тіла 37,5 – 38,9°С. Середній ступінь – температура 39 – 40°С, сильний головний біль, різка м’язова слабкість, миготіння в очах, шум у вухах, серцевий біль, виражене почервоніння шкіри, сильне потовиділення, посиніння губ, прискорення пульсу до 120-130 уд./хв, часте і поверхневе дихання. Тяжчі ступені перегрівання кваліфікуються по-різному: якщо температура повітря висока і його вологість підвищена, кажуть про тепловий удар, якщо довго діяли сонячні промені – про сонячний удар. При цьому температура тіла піднімається вище 40°С, настає непритомність і втрата свідомості, шкіра суха, можуть початися судоми, порушується серцева діяльність, припиняється дихання.

Допомога. Потерпілого необхідно перенести в прохолодне місце, намочити голову і ділянку серця холодною водою, дати прохолодне пиття, піднести до носа ватку з нашатирним спиртом. Якщо різко порушується серцева діяльність, зупиняється дихання, треба розпочати штучне дихання.

Опіки. На виробництві і в побуті часто виникають термічні та хімічні опіки. Термічні опіки з’являються від дотику до розжарених предметів, полум’я, попадання на шкіру гарячої рідини або пари. Хімічні опіки виникають внаслідок дії на дихальні шляхи, шкіру і слизові оболонки концентрованих неорганічних та органічних кислот, лугів, фосфору тощо. При займанні або вибухах хімічних речовин утворюються термохімічні опіки.

Ознаки. Розрізняють 4 ступеня опіків:

I ступінь –набрякання і почервоніння шкіри;

II ступінь – утворення пухирів, змертвіння шкіри, відмирає роговий і блискучий шар епідермісу;

III ступінь – некроз епідермісу, змертвіння шкіри в її глибоких шарах, м’язів, тканин, частковий некроз дерми; струпи, кровотеча;

IV ступінь – некроз (обвуглення) шкіри і м’яких тканин, сухожиль, кісток.

Ураження опіком третини або половини шкіри, внутрішніх тканин призводить до шоку, гострої судинної недостатності, смерті.

За глибиною ураження опіки поділяють на поверхневі (І, II, III ступенів), які гояться за рахунок здорової шкіри і епітелію шкірних придатків, та глибокі (III, IV ступенів), які можуть загоїтися тільки внаслідок крайової епітелізації (при обмежених опіках) або після проведення пластики шкіри.

Площу опіку найкраще визначати за правилом дев’ятки: шкірний покрив голови і шиї, однієї руки складає 9% від загальної площі шкіри, передньої поверхні тулуба, задньої, однієї нижньої кінцівки –18%, інші – 1%. Площа долоні дорослої людини складає 1 1,2% загальної площі тіла.

Опіки кислотами дуже глибокі, на місці опіку утворюється сухий струп. При опіках лугами тканини вологі, тому ці опіки переносяться важче, ніж опіки кислотами.

Допомога. Необхідно швидко вивести або винести потерпілого з вогню. При займанні одягу треба негайно його зняти або накинути щось на потерпілого (мішок, тканину), тобто не давати доступу повітря до вогню. Полум’я на одязі можна гасити водою, засипати піском, гасити своїм тілом (катаючись по землі).

При опіках 1 ступеня треба промити уражені ділянки шкіри антисептичними засобами, потім обробити спиртом, одеколоном. До обпечених ділянок не можна доторкуватись руками, не можна проколювати пухирі і відривати шматки одягу, що прилипли до місць опіку, не можна накладати мазі, порошки тощо. Опікову поверхню накривають чистою тканиною. Потерпілого (якщо його морозить) треба зігріти: укрити, дати багато пиття. При втраті свідомості дати понюхати ватку з нашатирним спиртом. У випадку зупинки дихання треба зробити штучне дихання, Якщо одяг потерпілого просочився хімічною рідиною, його треба швидко зняти, розрізати чи розірвати на місці події. Потім механічно видаляють речовини, що потрапили на шкіру, енергійно змиваючи їх струменем води 10-15 хвилин, поки не зникне специфічний запах. При попаданні хімічної речовини у дихальні шляхи необхідно прополоскати горло водним 3 % -ним розчином борної кислоти. Не можна змивати хімічні сполуки, які займаються або вибухають при з’єднанні з водою. Якщо невідомо, яка хімічна речовина викликала опік і немає нейтралізуючого засобу, на місце опіку накладається чиста суха пов’язка і потерпілого негайно направляють до медичного закладу.

Обпечену поверхню можна закрити чистою бавовняною тканиною, пропрасованою гарячою праскою або змоченою етиловим спиртом, горілкою, перманганатом калію, які зменшують біль.

Обмороження. Переохолодження розвивається внаслідок порушення процесів терморегуляції при дії на організм холодового фактора і розладу функцій життєво важливих систем організму, який настає при цьому. Відмороження виникає тільки при тривалій дії холоду, при дотику тіла до холодного металу на морозі, при контакті зі зрідженим повітрям або сухою вуглекислотою, при підвищенні вологості і сильному вітрі при не дуже низькій температурі повітря (навіть близько 0°С). Сприяє переохолодженню і обмороженню ослаблення організму внаслідок голодування, втоми або хвороби. Найчастіше відморожуються пальці ніг і рук, а також ніс, вуха, щоки.

Ознаки. На початковому етапі потерпілого морозить, прискорюються дихання і пульс, підвищується артеріальний тиск, потім настає переохолодження, рідшає пульс, дихання, знижується температура тіла. Після припинення дихання серце може ще деякий час скорочуватись (від 5 до 45 хвилин). При зниженні температури тіла до 34 – 32°С затьмарюється свідомість, припиняється довільне дихання, мова стає неусвідомленою.

Існує 4 ступеня обмороження:

I ступінь характеризується ураженням шкіри у вигляді зворотних розладів кровообігу, шкіра блідне, знижується чутливість. Після розігрівання шкіра стає синьо-червоною, пухлина збільшується з тупим болем. Запалення триває кілька днів, потім шкіра свербить і облущується, згодом потерпілий одужує;

II ступінь супроводжується некрозом поверхні шкіри, при відігріванні шкіра стає червоно-синьою, підпухає, утворюються пухирці, наповнені прозорою рідиною, з’являються сильний біль, лихоманка, підвищується температура тіла, погіршуються апетит та сон;

III ступінь викликає тромбоз судин, некроз шкіри і м’яких тканин на різну глибину. Утворюються пухирі темно-бурого кольору, супроводжувані сильним болем, потовиділенням, лихоманкою, апатією;

IV ступінь – змертвіння всіх шарів тканин, в т.ч. і кісток. Тіло холодне і нечутливе. Пухирі з чорною рідиною.

Обморожена зона чорніє, муміфікується, спостерігається некроз протягом 2-3 місяців. Настає дистрофія і змінюється склад крові.

Допомога. Потрібно негайно зігріти потерплого, особливо обморожену частину тіла за допомогою теплових ванн з температурою води від 20 до 40?С. Потім уражені місця висушують, закривають стерильною пов’язкою і тепло накривають. Заборонено розтирати уражене тіло льодом. Можна розтирати вовною, хутром.

При загальному обмороженні потерпілого переносять в тепле приміщення і поступово відігрівають, добре у ванні з водою кімнатної температури, проводячи масаж всього тіла. Воду нагрівають до 36°С. Коли з’являється рожевий колір шкіри і щезає одубіння кінцівок, проводять масаж серця і штучне дихання. Коли з’являється самостійне дихання і потерпілий приходить до свідомості, його кладуть на ліжко, тепло вкривають, дають пити гарячий чай, каву, молоко, відправляють до лікарні.

Долікарська допомога при задусі, утопленні, отруєнні, та в інших випадках

Асфіксія (задуха) – припинення надходження кисню в легені протягом 2-3 хвилин і більше. Припиняється газообмін в легенях, має місце кисневе голодування, людина непритомніє. Після цього настає зупинка серця і смерть.

Асфіксія може виникнути внаслідок стиснення, (рукою, шнурком) гортані і трахеї (задушення), затоплення гортані і трахеї водою (утоплення), слизовими масами, блювотинням, землею; закривання входу в гортань стороннім тілом чи запалим язиком (при наркозі або без свідомості); параліч дихального центру від отрути, вуглекислого газу, снодійних засобів; від прямої травми головного мозку (електрошок, блискавка, рана); внаслідок дифтерії, грипу, ангіни.

Утоплення. При рятуванні втопленика його беруть за волосся, перевертають обличчям догори і пливуть, не даючи зачепити себе. Потерпілого кладуть животом на зігнуте коліно так, щоб голова була нижче грудної клітки, видаляють з ротової порожнини і гортані воду, блювотні маси, водорості (рис. 7.14).

Енергійно стискають грудну клітку, видаляють воду з трахей і бронхів. В утопленика параліч легенів настає через 4-5 хвилин, а серце працює 15 хвилин. Потерпілого кладуть на рівну поверхню, роблять штучне дихання і непрямий масаж серця.

При набряку гортані спостерігається шумне важке дихання, посиніння шкіри. Накладають холодний компрес на карк, ноги кладуть в гарячу воду. Підшкірно вводять 1 мл 2% димедролу. При потребі лікарі роблять трахеостомію – вводять трубку в розсічену трахею.

Отруєння СО. Чадний газ в гаражах, при поганій вентиляції тощо може призвести до отруєння і смерті. Настає головний біль, блювання, запаморочення, шум у вухах, прискорене серцебиття, м’язова слабкість, задуха. Блідне шкіра, виникають ясно-червоні плями на тілі. Далі – судоми, параліч дихання, смерть.

Потерпілого необхідно винести на свіже повітря, зробити штучне дихання. Тіло розтирають, гарячу грілку кладуть до ніг, підносять нашатирний спирт до носа. Важкоотруєних госпіталізують.

Харчові отруєння. Екологічно брудні і недоброякісні продукти (м’ясо, риба, молоко, желе, морозиво, торти) викликають харчову токсичну інфекцію. Наявні в них токсини викликають харчові отруєння. Хвороба проявляється раптово через 2 – 4 години після вживання отруєних продуктів, а іноді – через 20 – 26 годин. Спостерігається нудота, повторне блювання, біль в животі, рідке часте випорожнення із слизом чи кров’ю. Знижується артеріальний тиск, частішає або слабшає пульс, з’являється блідість, спрага, температура підвищується до 40°С, катастрофічно розвивається серцево-судинна недостатність, судоми м’язів, колапс і смерть. Долікарська допомога: негайно промити шлунок водою; багато пити теплої води, кефіру; викликати постійне блювання; пити вугілля-карболен; не їсти протягом двох діб і багато пити рідкого (чай, кава); зігрівати руки, ноги потерпілого грілками.

При отруєнні грибами через 1,5 – 3 години виникають перші прояви отруєння, спостерігається слабкість, слинявість, блювання, біль в шлунку, кольки, головний біль, запаморочення, криваве випорожнення, втрата зору, марення, судоми, колапс. Долікарська допомога: негайно промити шлунок водою чи слабким розчином марганцівки, в який додають активоване вугілля; дати послаблювальне (касторку); ставити очисні клізми; тепло накрити хворого і поставити грілку; дати пити гарячий чай, каву; відправити до лікарні.

Отруєння отрутохімікатами. В сільському господарстві широко застосовуються гербіциди, пестициди, фунгіциди, арборициди тощо. При отруєнні цими речовинами хвороба починається через 15 – 60 хвилин. З’являються симптоми ураження нервової системи: підвищене слиновиділення, виділення мокроти, пітливість, прискорене шумне дихання з хрипом, неспокій, настає судома ніг, параліч м’язів, зупинка дихання, асфіксія, смерть. Долікарська допомога: негайно відправляють потерпілого в стаціонар; дають пити 8 краплин 0,1% атропіну, 2 таблетки беладони; проводять штучне дихання; промивають шлунок водою з активованим вугіллям; з шкіри отруту змивають струменем води.

Отруєння кислотами і лугами. Виникають великі площі опіку порожнини рота, гортані, харчового тракту, шлунку, пізніше настає вторинне ураження серця, легенів, нирок, печінки, руйнування тканин.

Поверхня опіку пухка, білувата, розпадається. З’являється біль в роті, за грудиною, блювота. Виникає сильний больовий шок. Можливий набряк гортані з наступним розвитком асфіксії. Згодом настають серцева слабкість та колапс.

При отруєнні кислотами промивають шлунок теплою водою з перманганатом магнезію 20 грам на 1 літр води; викликають штучне блювання; дають пити молоко, рослинну олію, білок яєць, обволікальні засоби.

При отруєнні лугами промити шлунок 10 літрами теплої води або 1% розчином лимонної чи оцтової кислоти; дають пити лимонний сік і відправляють до лікарні.

Отруєння ліками і алкоголем. Передозування ліків викликає отруєння. При передозуванні полезахисних і температурознижувальних ліків настає порушення діяльності, гальмування і збудження центральної нервової системи, парез капілярів, посилена віддача тілом тепла, потіння, слабкість, сонливість. Проводять реанімаційні заходи. Слід промити шлунок.

При отруєнні алкоголем (смертельна доза 8 грамів на 1 кг маси тіла: 8?70=560 грамів) він діє на серце, судини, шлунок, печінку, нирки, головний мозок. При важкому сп’янінні людина засинає з переходом до втрати свідомості. Може бути блювання, самовиділення сечі, різке пригнічення дихального центру, рідке неритмічне дихання, параліч центрів дихання і смерть. Слід подати свіже повітря, викликати блювання, дати гарячий чай, каву. Необхідно провести реанімаційні заходи.

Передозування снодійних. Виникає гальмування нервової системи, сон переходить в несвідомий стан з паралічем дихання. Людина блідне, дихання поверхневе, неритмічне, з хрипом. Слід промити шлунок. Викликати блювання, провести штучне дихання та масаж серця.

Отруєння наркотиками викликає запаморочення, блювання, слабкість, сонливість, глибокий сон, втрату свідомості, параліч дихання, різке звуження зіниць. Необхідно здійснити реанімаційні заходи.

Долікарська допомога при ураженні електричним струмом

При ураженні електричним струмом необхідно якомога швидше звільнити потерпілого від струмопровідних частин обладнання.

Дотик до струмопровідних частин (мережі під напругою) у більшості випадків призводить до судом м’язів, тобто людина самостійно не в змозі відірватися від провідника. Тому необхідно швидко відключити ту частину електрообладнання, до якої доторкається людина.

Будь-яке зволікання при наданні допомоги, а також невміння того, хто допомагає, надати кваліфіковану допомогу, призводить до загибелі людини, яка знаходиться під дією струму.

При звільненні потерпілих від струмопровідних частин або проводу в електроустановках напругою до 1000 В відключають струм, використовуючи сухий одяг, палицю, дошку, шапку, сухі рукавиці, рукав одягу, діелектричні рукавиці. Провідники перерізають інструментом з ізольованими ручками, перерубують сокирою з дерев’яним сухим топорищем. Потерпілого можна також відтягнути від струмопровідних частин за одяг, уникаючи дотику до навколишніх металевих предметів та до відкритих частин тіла потерпілого. Відтягуючи потерпілого за ноги, не можна торкатися його взуття, оскільки воно може бути сирим і стає провідником електричного струму. Той, хто надає допомогу, повинен одягнути діелектричні рукавиці або обмотати їх шарфом, натягнути на них рукав піджака або пальта. Можна також ізолювати себе, ставши на гумовий килимок, суху дошку тощо

а – відключенням електроустановки;

б – відкиданням проводу сухою дошкою, рейкою;

в – перерубуванням дротів;

г – відтягуванням за сухий одяг;

д – відтягуванням в рукавицях.

При звільненні потерпілих в електроустановках з напругою понад 1000В слід користуватися діелектричними рукавицями і взути діелектричні боти; діяти ізолюючою штангою або ізолюючими кліщами (рис. 7.16). Якщо є можливість, то вимкнути електроустановку. Можна замкнути або заземлити провідники (замкнути дроти накоротко, накинувши на них попередньо заземлений провід).

Якщо провід торкається землі, то необхідно пам’ятати про небезпеку крокової напруги. Тому після звільнення потерпілого від струмопровідних частин слід винести його з небезпечної зони. Без засобів захисту пересуватися в зоні розтікання струму по землі слід не відриваючи ноги одна від одної

Виділяють три стани людського організму внаслідок дії електроструму:

I стан – потерпілий при свідомості. Слід забезпечити повний спокій, 2-3 годинне спостереження, виклик лікаря.

II стан – потерпілий непритомний, але дихає. Людину покласти горизонтально, розстебнути комір і пасок, дати нюхати нашатирний спирт, викликати лікаря.

III стан – потерпілий не дихає або дихає з перервами, уривчасто, як вмираючий. Роблять штучне дихання і непрямий масаж серця.

Долікарська допомога потерпілому. Способи штучного дихання

Кожен працівник, обслуговуючий оперативний персонал повинні знати правила долікарської допомоги, способи штучного дихання і масажу серця.

Долікарську допомогу потерпілому надають на місці нещасного випадку. Констатувати смерть має право тільки лікар.

Способи штучного дихання бувають ручні та апаратні. Ручні менш ефективні, але можуть застосовуватись негайно при порушенні дихання у потерпілого. При виконанні штучного дихання “з рота в рот”, та “з рота в ніс” в рот або в ніс потерплого рятівник видихає зі своїх легенів в легені потерпілого об’єм повітря в кількості 1000-1500 мл. Цей метод найбільш ефективний, однак можлива передача інфекції, тому використовують носовичок, марлю, спеціальну трубку.

Підготовка до штучного дихання.

1. Звільнити потерпілого від одягу – розв’язати галстук, розстебнути комір сорочки тощо.

2. Покласти потерпілого на спину на горизонтальну поверхню – стіл або підлогу.

3. Відвести голову потерпілого максимально назад, доки його підборіддя не стане на одній лінії з шиєю. При цьому положенні язик не затуляє вхід до гортані, вільно пропускає повітря до легенів. Разом з тим при такому положенні голови рот розкривається. Для збереження такого положення голови під лопатки кладуть валик із згорнутого одягу (рис. 7.18).

4. Пальцями обслідувати порожнину рота і якщо там є кров, слиз тощо, їх необхідно видалити, вийнявши також зубні протези; за допомогою носовичка або краю сорочки вичистити порожнину рота (рис. 7.19). Обов’язково провести штучне дихання.

Виконання штучного дихання.

Голову потерпілого відводять максимально назад і пальцями затискають ніс (або губи). Роблять глибокий вдих, притискають свої губи до губ потерпілого і швидко роблять глибокий видих йому до рота. Вдування повторюють кілька разів, з частотою 12-15 разів на хвилину. З гігієнічною метою рекомендується рот потерпілого прикрити шматками тканини (носовичок, бинт тощо) (рис. 7.20).

Якщо пошкоджене обличчя проводити штучне дихання “із легенів у легені” неможливо, треба застосувати метод стиснення і розширення грудної клітки шляхом складання і притискання рук потерпілого до грудної клітки з їх наступним розведенням у боки. Контроль за надходженням повітря з легенів потерпілого здійснюється за розширенням грудної клітки при кожному вдуванні. Якщо після вдування грудна клітка потерпілого не розправляється, – це ознака непрохідності шляхів дихання. Найкраща прохідність шляхів дихання забезпечується за наявністю трьох умов:

 максимального відведення голови назад;

 відкривання рота;

 висування вперед нижньої щелепи.

При появі у потерпілого перших слабких вдихів слід поєднати штучний вдих з початком самостійного вдиху. Штучне дихання слід проводити до відновлення глибокого ритмічного дихання.

Штучне дихання у більшості випадків треба робити одночасно з масажем серця.

Зовнішній масаж серця

Зовнішній масаж серця – це ритмічне стиснення серця між грудниною та хребтом. Треба знайти розпізнавальну точку – мечоподібний відросток груднини, – він знаходиться знизу грудної клітини над животом. Стати треба з лівого боку від потерпілого і покласти долоню однієї руки на нижню третину груднини, а поверх – долоню другої руки (рис. 7.21, 7.22). Тепер ритмічними рухами треба натискати на груднину (з частотою 60 разів на хвилину). Сила стиснення має бути такою, щоб груднина зміщувалась в глибину на 4-5 см. Масаж серця доцільно проводити паралельно зі штучним диханням, для чого після 2-3 штучних вдихів роблять 15 стискань грудної клітки. При правильному масажі серця під час натискання на груднину відчуватиметься легкий поштовх сонної артерії і звузяться протягом кількох секунд зіниці, а також порожевіє шкіра обличчя і губи, з’являться самостійні вдихи. Щоб не пропустити повторного припинення дихання, треба стежити за зіницями, кольором шкіри і диханням, регулярно перевіряти частоту і ритмічність пульсу (рис. 7.23, 7.24).

Транспортування потерпілого

Наслідки своєчасної і правильно наданої допомоги на місці події можуть бути зведені нанівець, якщо при підготовці до транспортування і доставці потерпілого до медичної установи не будуть дотримані відповідні правила. Головне не тільки в тому, як доставити потерпілого і яким видом транспорту, а наскільки швидко були вжиті заходи, які забезпечили максимальний спокій і зручне положення потерпілого.

Найкраще транспортувати потерпілого ношами. При цьому можна використовувати підручні засоби: дошки, одяг тощо. Можна переносити потерпілого на руках. Передусім потерпілого слід покласти на ноші, які застеляють ковдрою, одягом тощо, ставлять ноші з того боку потерпілого, де є ушкодження. Якщо тих, хто надає допомогу, двоє, вони повинні стати з двох боків нош. Один підкладає руки під голову і груднину, другий – під крижі і коліна потерпілого. Одночасно без поштовхів його обережно піднімають, підтримуючи ушкоджену частину тіла, і опускають на ноші. Слід накрити потерпілого тим, що є під руками, – одягом, ковдрою. Якщо є підозра на перелом хребта, потерпілого кладуть обличчям догори на тверді ноші (щит, двері). За відсутністю такого можна використати ковдру, пальто. В такому випадку потерпілого кладуть на живіт.

Якщо є підозра на перелом кісток тазу, потерпілого кладуть на спину із зігнутими ногами у колінах і у тазостегнових суглобах для того, щоб його стегна були розведені, під коліна обов’язково треба підкласти валик із вати, рушника, сорочки.

По рівній поверхні потерпілого несуть ногами вперед, при підйомі на гору або на сходах – головою вперед. Ноші весь час повинні бути у горизонтальному положенні. Щоб ноші не розгойдувались, необхідно йти не в ногу, злегка зігнувши коліна.

При перевезенні потерпілого слід покласти його до машини на тих самих ношах, підстеливши під них що-небудь м’яке (ковдру, солому тощо).