3 Методи визначення норм часу простою.

1. Вступ. Від емпірики до точних норм

Визначення норм часу простою – це не гадання, а науково-практичний процес, що ґрунтується на об'єктивних даних. Точні норми дозволяють скласти реальний графік руху, правильно оцінити працевитрати водіїв та визначити ефективність використання рухомого складу. Основним джерелом цих даних є безпосередні спостереження.

2. Фотографія робочого дня водія (ФРД)

Це комплексний метод вивчення всіх видів витрат робочого часу водія протягом зміни або окремого рейсу.

2.1. Суть методу та його цілі

• Суть: Безперервне спостереження та детальна фіксація всіх дій водія і відповідних витрат часу у спеціальному журналі (фотографічному листі).

• Основні цілі:

  1. Виявлення втрат робочого часу та їх причин.

  2. Встановлення збалансованого співвідношення між часом руху, часом простою на зупинках та іншими операціями.

  3. Визначення фактичної тривалості та структури простою на кінцевих і проміжних зупинках.

  4. Збір даних для подальшого нормування.

2.2. Проведення ФРД та обробка результатів

• Об'єкт спостереження: Один водій на певному маршруті протягом однієї або кількох змін.

• Фіксація даних: У таблиці фіксується:

  • Час початку та закінчення кожної операції (виїзд з парку, прибуття на зупинку, початок і кінець посадки, відправлення, прибуття на кінцеву тощо).

  • Назва операції.

  • Тривалість кожної операції.

• Обробка результатів: Після збору даних за кілька рейсів проводиться статистична обробка:

  • Розраховується середня тривалість простою на кожній зупинці.

  • Виявляються аномальні значення (надмірні затримки) та аналізуються їх причини.

  • Встановлюється стандартна структура часу простою.

Переваги та недоліки:

• Переваги: Комплексність, висока деталізація, виявлення прихованих втрат часу.

• Недоліки: Трудомісткість, необхідність кваліфікованого спостерігача, можливий вплив "ефекту спостерігача" на роботу водія.

3. Таймінг операцій з посадки/висадки

Це більш вузький і точний метод, спрямований на вивчення окремих, багаторазово повторюваних елементів роботи.

3.1. Суть методу та об'єкти вимірювання

• Суть: Багаторазове вимірювання тривалості циклічних операцій для встановлення стабільних, технологічно обґрунтованих норм.

• Основні об'єкти таймінгу:

  1. Час на відкриття/закритня дверей (2-4 секунди).

  2. Час посадки одного пасажира (1.5-3.5 секунди).

  3. Час висадки одного пасажира (1.0-2.5 секунди).

  4. Час на операцію оплати проїзду (залежно від способу: 2-15 секунд).

3.2. Методика проведення таймінгу

1. Підготовка: Визначаються зупинки з високим пасажирообміном для репрезентативності вибірки.

2. Вимірювання: Спостерігач із секундоміром фіксує час кожної мікрооперації. Для отримання надійних даних необхідно провести не менше 20-30 вимірів для кожної операції на різних зупинках і в різний час доби.

3. Обробка даних:

   • Отримані дані зводяться в таблицю.

   • Відкидаються різко відхилені значення (наприклад, через екстрену ситуацію).

   • Розраховується середня тривалість операції (t_сер).

   • Для підвищення надійності норми часто використовують не середнє, а моду – найбільш часто зустрічається значення, яке краще відображає типовий темп роботи.

Приклад розрахунку норми часу посадки:
Виміряні значення (сек): 2.1, 1.8, 2.5, 1.9, 2.0, 3.1, 2.2, 1.7, 2.0, 2.3.
( - аномальне значення, виключаємо).
t_сер = (2.1+1.8+2.5+1.9+2.0+2.2+1.7+2.0+2.3) / 9 = 2.06 секунди на пасажира.

Переваги таймінгу: Висока точність, об'єктивність, можливість встановити норми для різних типів транспорту та умов.

4. Встановлення інтервалів руху для мінімізації надмірних простоїв

Цей метод не вимірює існуючі простої, а проактивно запобігає їх виникненню через організаційні заходи. Надмірні простої часто виникають через явище "згусткування" автобусів на маршруті.

4.1. Механізм виникнення "згустків"

1. Автобус №1 з невеликою затримкою потрапляє на зупинку з високим пасажиропотоком.

2. Через велику кількість пасажирів його простій збільшується.

3. Автобус №2, що їде ззаду, отже, зустрічає на цій же зупинці менше пасажирів (оскільки частину забрав №1), і його простій скорочується.

4. В результаті №2 швидше наздоганяє №1, його простій на наступних зупинках ще більше скорочується, і він "прилипає" до попереднього.

5. Утворюється "згусток" з 2-3 автобусів, що рухаються разом, а за ним – великі прогалини, де пасажири чекають дуже довго.

4.2. Методи регулювання інтервалів

1. Встановлення оптимального інтервалу (I):
Інтервал – це час між прибуттям двох послідовних транспортних одиниць на одну зупинку.

• Розрахункова формула: I = T₀ / Aₘ, де T₀ – час оберту, Aₘ – кількість автобусів на маршруті.

• Критерій оптимальності: Інтервал повинен бути достатнім для того, щоб "обробити" пасажиропотік, що накопичився за час очікування, без створення надмірних черг. Занадто малий інтервал веде до згусткування, занадто великий – до незадоволеності пасажирів.

2. Виділені смуги для громадського транспорту:
Забезпечують стабільність часу руху, усуваючи головний фактор затримок – затори. Це дозволяє автобусам дотримуватися розкладу та підтримувати рівномірні інтервали.

3. Диспетчерське регулювання на кінцевих зупинках:
Це найпотужніший оперативний інструмент.

• "Утримання" автобуса: Якщо автобус прибув на кінцеву раніше графіка, диспетчер наказує йому зачекати, щоб вирушити точно за розкладом. Це дозволяє ліквідувати зайвий простій і вирівняти інтервал.

• Надсилання у додатковий рейс або "на обгін": У разі утворення згустка диспетчер може вивести один з автобусів з лінії або дати команду йому не робити деякі зупинки, щоб "розвести" його з наступним.

4. "Вирівнювання" швидкості (інакше – "утримання в русі"):
Водіям, що випередили графік, рекомендується рухатися з меншою швидкістю, щоб відновити інтервал, не створюючи надмірного простою на кінцевій.

5. Висновки. Інтегрований підхід

1. Фотографія робочого дня та таймінг є взаємодоповнюючими методами: ФРД дає загальну картину, а таймінг надає точні норми для її окремих елементів.

2. Встановлення норм часу простою – це не кінцева мета, а вихідна точка для прийняття організаційних рішень.

3. Найефективніша боротьба з надмірними простоями ведеться не на рівні окремого автобуса, а на рівні всієї системи управління рухом, через оптимізацію інтервалів та диспетчерське регулювання.

4. Сучасні системи GPS-моніторингу дозволяють автоматизувати збір даних для ФРД і таймінгу, а також значно підвищити ефективність диспетчерського регулювання, надаючи інформацію про місцезнаходження всіх одиниць техніки в реальному часі.