1 Структура часу простою на кінцевих та проміжних зупинках.

Вступ. Значення аналізу часу простою

Час простою на зупинках – це критично важливий компонент експлуатаційного часу рейсу (tₑ). Як ми вже знаємо, саме він формує розрив між технічною та експлуатаційною швидкістю. Необхідність вивчати його структуру (тобто розбивати на складові) випливає з потреб:

• Підвищення точності нормування: Розуміючи, з чого складається простій, ми можемо точніше розрахувати його тривалість.

• Виявлення резервів для оптимізації: Аналіз структури дозволяє визначити, які саме операції займають найбільше часу і де можна скоротити витрати.

• Підвищення регулярності руху: Непередбачені та ненормовані затримки на зупинках – основна причина зриву графіка.

Час простою на кінцевих і проміжних зупинках має різну структуру та призначення.

2. Час простою на проміжних зупинках

Основне призначення проміжної зупинки – швидке та безпечне проведення пасажирообміну (посадка та висадка). Його структура відносно проста, але дуже інтенсивна.

2.1. Час на посадку-висадку пасажирів (t₁)

Це найважливіший і найбільш змінний компонент часу простою на проміжній зупинці.

• Суть операції: Організоване та безпечне відкриття дверей, вихід пасажирів, що бажають висадитися, та вхід пасажирів, що бажають здійснити поїздку.

• Чинники, що впливають на тривалість:

  1. Інтенсивність пасажиропотоку: Кількість пасажирів, що заходять і виходять.

  2. Конструкція дверей та салону: Ширина дверей, наявність додаткових сходинок, розташування поруччів. Широкі двері дозволяють одночасну посадку/висадку більшої кількості людей.

  3. Соціально-демографічний склад пасажирів: Наявність людей похилого віку, пасажирів з дітьми, з багажем збільшує середній час на одну людину.

  4. "Правило передньої двері": В міському транспорті часто діє правило, згідно з яким вхід здійснюється через передні двері, а вихід – через середні та задні. Це запобігає хаосу та конфліктам потоків.

• Методика нормування:
  Норматив встановлюється у вигляді часу на обслуговування одного пасажира. Ця норма визначається шляхом хронометражних спостережень.

  • t₁_посадки (на 1 пас.): 1.5 – 3.0 секунди.

  • t₁_висадки (на 1 пас.): 1.0 – 2.0 секунди (висадка зазвичай відбувається швидше).

  Загальний час на пасажирообмін на зупинці розраховується за формулою:
  t₁_заг = (Кількість пасажирів, що входять × t₁_посадки) + (Кількість пасажирів, що виходять × t₁_висадки)

2.2. Час на здійснення розрахунків з пасажирами (t₂)

Цей компонент присутній у системах, де оплата проїзду відбувається безпосередньо при вході до транспортного засобу.

• Суть операції: Взаємодія пасажира з водієм або з технічним засобом (компостер, валідатор) для підтвердження оплати.

• Чинники, що впливають на тривалість:

  1. Спосіб оплати:

     • Готівка: Найповільніший спосіб. Водій має прийняти гроші, дати здачу. Займає 5-15 секунд на пасажира.

     • Проїзний квиток (картка/папір): Водій або пасажир компостує квиток. Займає 3-7 секунд.

     • Електронний квиток (безконтактна картка, smartphone): Пасажир прикладає носій до валідатора. Займає 1-3 секунди.

     • Попередня оплата або безкоштовний проїзд: Час дорівнює нулю.

  2. Наявність кондуктора: Якщо в салоні працює кондуктор, процес оплати не блокує двері та не залежить від водія, що значно прискорює загальний час зупинки.

• Методика нормування:
  Аналогічно до попереднього пункту, встановлюється норма часу на один акт оплати залежно від способу.
  t₂_заг = Кількість пасажирів, що оплачують проїзд × t₂_норма

Загальний час простою на проміжній зупинці (t_пром) = t₁_заг + t₂_заг + t₀, де t₀ – невеликий технологічний резерв (1-2 сек) на відкриття/закриття дверей та реакцію водія.

3. Час простою на кінцевих зупинках

Призначення кінцевої зупинки значно ширше. Це не лише пасажирообмін, а й комплекс операцій, спрямованих на підготовку транспортного засобу до наступного рейсу та відновлення регулярності руху.

3.1. Час на посадку-висадку пасажирів на кінцевій

На кінцевій зупинці відбувається повна зміна пасажиропотоку. Часто це залізничні вокзали, автовокзали, де одночасно може виходити та заходити велика кількість людей. Тому час на цю операцію тут зазвичай більший, ніж на проміжних. Може застосовуватися норма "на всю дверну групу".

3.2. Час на здійснення розрахунків з пасажирами на кінцевій

Може бути аналогічним проміжній зупинці, але через більшу кількість пасажирів сумарний час збільшується.

3.3. Час на регулювання руху (вирівнювання графіка) (tᵣ)

Це найважливіша та найдинамічніша складова часу простою на кінцевій зупинці.

• Суть операції: Це запланована пауза, яку водій/диспетчер використовує для того, щоб повернути транспортний засіб у строгий графік руху після можливих затримок у попередньому рейсі.

• Причини необхідності:

  • Нерівномірність пасажиропотоку на різних ділянках маршруту.

  • Затори та інші непередбачені затримки в дорозі.

  • Погані погодні умови.

  • Технічні несправності.

• Як це працює:
  Графіком руху на кінцевій зупинці закладено більше часу, ніж потрібно лише на пасажирообмін. Цей додатковий час і є часом на вирівнювання графіка.

  • Якщо автобус прибув на кінцеву із запізненням, він вирушає за розкладом, використовуючи цей час для "відпочинку".

  • Якщо автобус прибув вчасно або раніше, він чекає моменту відправлення за розкладом.

• Методика нормування:
  Цей час не нормується на одиницю продукції (як на пасажира). Він встановлюється як фіксована величина у графіку руху на основі статистичного аналізу запізнень на маршруті. Зазвичай це 5-15% від експлуатаційного часу рейсу в один бік.

  • Наприклад, якщо рейс в один бік за нормою триває 40 хвилин, то час на вирівнювання графіка може становити 4-6 хвилин.

3.4. Інші можливі операції на кінцевій зупинці

• tₜₒ: Час на проведення контрольного огляду транспортного засобу водієм (перевірка тиску в шинах, рівня рідин, освітлення).

• tₙ: Час на відпочинок водія (перерва між рейсами).

• tₑ: Час на екіпірування (заправка, миття, прибирання салону).

Загальний час простою на кінцевій зупинці (t_кін) = t₁_заг + t₂_заг + tᵣ + tₜₒ + tₙ + tₑ

4. Практичне застосування та оптимізація

Розуміння структури часу простою дозволяє приймати ефективні управлінські рішення:

1. Для проміжних зупинок:

• Впровадження сучасних систем оплати: Перехід на електронні квитки та безконтактну оплату – найпотужніший інструмент скорочення t₂.

• Оптимізація конфігурації дверей: Використання моделей транспорту з двома або трьома широкими дверима.

• Інформаційне забезпечення: Чіткі указатели виходу/входу допомагають пасажирам орієнтуватися швидше.

2. Для кінцевих зупинок:

• Раціональне планування tᵣ: Занадто великий час вирівнювання знижує продуктивність рухомого складу, занадто малий – призводить до накопичення затримок. Потрібен точний розрахунок на основі даних моніторингу.

• Організація диспетчерських пунктів: Наявність диспетчера на кінцевій дозволяє оперативно керувати інтервалами руху, відправляючи автобуси достроково або затримуючи їх для ліквідації "згустків".

5. Висновки

1. Час простою на зупинках – це не "мертвий" час, а сукупність технологічних операцій, кожна з яких має свою логіку та може бути пронормована.

2. Ключова відмінність між проміжною та кінцевою зупинками полягає в наявності на останній часу на регулювання руху (tᵣ), який є основним інструментом підтримки регулярності руху.

3. Оптимізація структури часу простою, особливо шляхом скорочення часу на оплату проїзду, є найефективнішим способом підвищення експлуатаційної швидкості та якості транспортного обслуговування без залучення значних коштів.