1 Предмет, метод і функції загальної теорії держави

Поняття та предмет теорії держави і права

Теорія держави і права посідає особливе місце у системі суспі­льних наук. Це пояснюється її специфічним об'єктом вивчення — дер­жавноправові явища. Ці явища вивчаються багатьма суспільними на­уками, які досліджують їх з точки зору свого предмета. Теорія держави і права, будучи самостійною галуззю юридичних наук, ви­вчає не суспільство взагалі, а саме державу і право як суспільні явища, основні й загальні закономірності та ознаки виникнення, розвитку і функціонування держави і права.

Теорія держави і права — це юридична наука, що вивчає державу і право, державно — правові явища в їх взаємозв'язку та взаємодії, система знань про найбільш загальні закономірності виникнення, розвитку та функціонування держави і права.

Кожна наука має свій об'єкт і предмет дослідження. Об'єкт — це ті явища, котрі вивчаються наукою, а предмет — це те, що цікавить дану науку в конкретному об'єкті.

Юридична наука має своїм предметом державноправові явища, об'єктивні властивості держави і права, правовий статус людини і громадянина тощо. У свою чергу, теорія держави і права, яка входить до системи юридичних наук, має свій предмет дослідження. Це такі явища суспільного життя, як держава і право, загальні та специфічні закономірності їх виникнення, розвитку і функціонування, сутність та прояви їх у різних державноправових системах тощо. Відповідно, ро­зрізняють загальні та специфічні закономірності виникнення, розвитку і функціонування держави і права.

Загальні закономірності, які притаманні державі і праву як суспі­льним явищам, вивчаються філософією, соціологією й іншими суспіль­ними науками. В свою чергу теорія держави і права використовує доро­бок цих наук і застосовує їх для з'ясування державноправових явищ.

Специфічні закономірності вивчаються безпосередньо теорією держави і права й характеризують державу і право з позиції їхніх по­нять, функцій, форми тощо.

Крім закономірностей, теорія держави і права досліджує значне коло питань, які мають вагоме значення для всіх юридичних наук, фо­рмулює основні теоретичні поняття і категорії юриспруденції, такі як: сутність, тип, форми, функції, структура та механізм держави і права, правова система, норми права та їх джерела, галузі й інститути права, суб'єктивне право і юридичний обов'язок, правове регулювання, пра­вовідносини, правосвідомість, правова культура, права і свободи лю­дини і громадянина, їх законодавче визначення, додержання і захист.

Окрім суто реальних державноправових відносин, процесів, явищ та категорій, до предмета теорії держави і права належать також уявлення людей щодо цього, а саме та частина суспільної свідомості, яка пов'язана з державою і правом, ними опосередковується. Причому теорія держави і права орієнтується не тільки на правосвідомість сус­пільства в цілому, а й на групову, індивідуальну, професійну правос­відомість посадових осіб, представників органів державної влади, юристівпрактиків тощо.

Таким чином, предметом теорії держави і права є об'єктивні властивості держави і права, загальні й специфічні закономірності виникнення, розвитку і функціонування державноправових явищ, їх взаємозв'язок.

Слід зазначити, що теорія держави і права не ставить перед со­бою завдання вивчити всі сторони діяльності держави, зміст конкрет­них правових норм, практику їх застосування. Таке завдання виконує вся система юридичних наук.

Предмет теорії держави і права не залишається незмінним, а на­впаки, він перебуває в постійному розвитку, зазнає змін і перетворень, змінюється в міру залучення до сфери пізнання нових властивостей і явищ правової й державної дійсності.

Тому наука теорія держави і права повинна працювати на збі­льшення знань про свій предмет, розробляти систему наукових підхо­дів щодо дослідження його розвитку в умовах об'єктивної реальності, бути спроможною швидко реагувати на всі зміни у сучасній динаміч­ній державноправовій дійсності.

Методологія теорії держави і права

Як будьяка наука теорія держави і права має систему методів, за допомогою яких досліджується і вивчається її предмет. Система цих методів складає методологію науки теорія держави і права.

Методологія теорії держави і права — це система принципів, підходів і методів наукового дослідження свого предмета, теорети­чні засади їх використання при вивченні державноправових явищ.

На відміну від предмета дослідження, який дає відповідь на пи­тання, які саме проблеми вивчає та чи інша наука, метод розкриває, як саме, за допомогою яких прийомів, методів і на основі яких принципів відбувається це вивчення.

Методи теорії держави і права — це сукупність способів і прийомів дослідження державноправових явищ у процесі їх ви­никнення, розвитку і функціонування.

Методи дослідження, які застосовуються теорією держави і пра­ва, є досить різноманітними і залежать від позицій, з яких ведеться дослідження, та від міркувань про найдоцільніші засоби досягнення його цілей.

Залежно від сфери поширення і охоплення досліджуваних явищ, їх характеру і специфіки всі методи, що застосовуються в науці теорії держави і права, поділяються на три групи, а саме:

• 1) філософський метод;
• 2) загальнонаукові методи;
• 3) спеціальнонаукові методи.

За допомогою філософського методу держава і право розгляда­ються як в статиці (метафізика), так і в динаміці (діалектика).

Метафізика — вчення про найсуттєвіші принципи і першоосно­ви буття, згідно якого всі явища і предмети розглядаються як вічні і незмінні, перебуваючи поза зв'язком та розвитком. Метафізика розг­лядає державу і право як вічні і незмінні інститути, які тісно пов'язані між собою та іншими суспільними явищами. З точки зору цього вчен­ня держава і право існували, існують і будуть існувати незалежно від волі людини.

Діалектика — вчення про найбільш загальні закономірні зв'язки становлення, розвиток буття і пізнання.

Існує діалектика природи і діалектика суспільного життя, яка являє собою вчення про закони розвитку суспільства. Різновидами діалектики є історичний матеріалізм (визнає матерію первинною, а свідомість вторинною) та ідеалізм (суб'єктивний — виникнення дер­жави і права є результатом свідомої діяльності людини та об'єктив­ний — продуктом волі божественних сил).

Теорія держави і права, використовуючи загальні методи, що напрацьовані суспільними та природничими науками, розробляє влас­ні методи дослідження державноправових явищ.

До загальнонаукових методів належать:

формальнологічний — досліджує і вивчає державу і право за допомогою основних законів формальної логіки. Прийомами зазначеного методу є аналіз і синтез, індукція і дедукція, а та­кож узагальнення, порівняння, аналогія, моделювання.

Аналіз — розкладання цілого на частини (наприклад, форму держави можна розподілити на форму державного правління, форму державного устрою та форму політичного режиму).

Синтез — складання частин у ціле (наприклад, із форми держа­вного правління, державного устрою та політичного режиму можна визначити форму держави).

Дедукція — дає можливість на підставі знання про загальне зро­бити висновок про окреме (наприклад, досліджуючи певну галузь права можна з'ясувати особливості її окремих норм).

Індукція — дає можливість на підставі знання про окреме зро­бити висновок про загальне (наприклад, досліджуючи правові норми, що закріплюють форму державного правління, можна визначити, якою вона є — монархічною чи республіканською).

конкретноісторичний — досліджує і вивчає специфіку держа­вноправового явища конкретного історичного періоду, допо­магає прослідкувати динаміку його розвитку;

системноструктурний — дозволяє з'ясувати структуру дослід­жуваних явищ і взаємозв'язок її елементів, а також прослідку­вати зв'язки між причиною і наслідком у державноправових явищах;

соціологічний — спрямований на дослідження та вивчення причин і обставин впливу держави і права на соціальні явища. Цей метод завжди пов'язаний з дослідженням державнопра­вової практики. Прийомами зазначеного методу є аналіз стати­стичних даних і різних документів, анкетування, опитування окремих груп населення, проведення соціальноправових екс­периментів, математична чи комп'ютерна обробка;

статистичний — застосовується при дослідженні та вивченні кількісних і якісних змін у державноправовому житті та для опрацювання відповідних результатів у наукових і практичних цілях (наприклад, при вивченні стану законності і правопоряд­ку, динаміки правопорушень тощо). Спеціальнонаукові методи використовуються для вирішення конкретних завдань у межах юриспруденції. До них належать:

порівняльноправовий, який використовується для виявлення схожості та відмінностей між джерелами права в межах однієї або декількох правових систем, шляхом їх порівняння чи роз­різнення за будьякою ознакою або властивістю;

формально догматичний (технікоюридичний), який припускає вивчення теорії держави і права як абстрактних категорій у так званому чистому вигляді, без їх взаємодії з іншими суспільни­ми явищами: економікою, політикою, ідеологією. За допомо­гою зазначеного методу здійснюється аналіз суті та змісту чинного законодавства і практики його застосування;

тлумачення (інтерпретації) правових норм, який використову­ється під час з'ясування і роз'яснення точного змісту і конкре­тного розуміння вимог правових приписів.

Наведені групи методів, що використовуються у теорії держави і права можна поділити на: 1) емпіричні методи дослідження, які спрямовані на виявлення, фіксування, збирання, систематизацію інфо­рмації про факти та явища; 2) методи теоретичного дослідження, фун­кціональне призначення яких — тлумачення та пояснення зібраних даних, побудова понять, концепцій, прогнозів.

Усі вони потрібні для здійснення всебічних державноправових досліджень, за їх допомогою упорядковується необхідний науковий або навчальний матеріал з метою його подальшої систематизації та узагальнення.

Поняття та класифікація функцій теорії держави і права

Головне призначення теорії держави і права полягає у пізнанні державноправової дійсності та відповідних процесів, що відбувають­ся у суспільстві. Саме функції, які вона здійснює, визначають її роль і можливості при вивченні правового життя суспільства та кожного йо­го члена, дослідженні основних напрямків розвитку і впливу юридич­ної науки на державноправову дійсність. Як найбільш абстрактна на­ука, теорія держави і права виконує особливі функції.

Функції теорії держави і права — це основні напрями вияв­лення та фіксації знань про сутність, зміст, соціальне, наукове і навчальне призначення теорії держави і права.

Існують різні класифікації функцій теорії держави і права. Серед них необхідно виділити такі:

• 1) онтологічна (онтологія — поняття сутнісного) функція — призначення якої полягає в об'єктивному розкритті наукою тео­рія держави і права існуючої дійсності, поясненні її такою, якою вона є. Тобто теорія держави і права не тільки вивчає в узагаль­неній формі державноправову систему, але й пояснює об'єк­тивні процеси їх розвитку, з'ясовує які закономірності є в основі цих процесів, визначає через пізнання державноправових явищ їх сутність та зміст;
• 2) евристична (евристика — мистецтво знаходження істини) функція — теорія держави і права не обмежується пізнанням і поясненням державноправових явищ, а за нових політичних та соціальноекономічних умов відкриває нові закономірності, що виникають у процесі розвитку політикоправових відносин та інститутів;
• 3) гносеологічна (пізнавальна) функція — теорія держави і права разом з виявленням та дослідженням онтології державноправових закономірностей вивчає і проблеми пізнання цих зако­номірностей. При цьому вона виробляє теоретичні конструкції та методи, чим сприяє розвитку правового пізнання сутності, змісту та форм держави і права;
• 4) методологічна функція — теорія держави і права є фундамен­тальною наукою щодо галузевих, спеціальних та прикладних юридичних наук. Вона, узагальнюючи державноправову прак­тику, формулює ідеї й дає практичні висновки та рекомендації, формує понятійний апарат, який є науковою базою для інших юридичних наук;
• 5) політична функція — теорія держави і права впливає на фор­мування наукових засад внутрішньої і зовнішньої державноправової політики, забезпечує науковість державотворення і правотворення;
• 6) ідеологічна (виховна) функція — теорія держави і права роз­робляє фундаментальні ідеї та концепції щодо подальшого про­гресивного розвитку держави і права, формує правосвідомість та правомірну поведінку суб'єктів права і тим самим впливає на ідеологічний стан суспільства та його структуру, а також на пра­вове регулювання суспільного життя у цілому;
• 7) науковоприкладна функція — спрямована на вироблення ре­комендацій для практичного вирішення завдань державно­правового будівництва, функціонування державного апарату, за­стосування норм права, зміцнення законності й правопорядку, а також розробляє структури, системи та методи діяльності правотворчих, судових, правоохоронних й інших державних органів;
• 8) навчальна функція — спрямована на здобуття і розширення наукових знань про державу і право, пізнання державноправових явищ, процес їх виникнення, розвитку та функціону­вання. Як навчальна дисципліна теорія держави і права є ключем до оволодіння юридичними знаннями;
• 9) прогностична функція — теорія держави і права не тільки по­яснює сутність та зміст державноправових явищ у минулому, а й передбачає шляхи їх розвитку в майбутньому. І тим самим до­помагає органам державної влади у виробленні ефективної дер­жавноправової політики, вдосконаленні законодавчої, судової та адміністративної практики.