1 Методичні рекомендації для студентів заочної форми навчання

ЗМІСТ

 

Розділ І. Україна давня і середньовічна

Вступ                                                                                                                                                                                                4

Тема 1. Україна у найдавніші часи. Київська Русь.                                                                                                                           4

Тема 2. Україна-Русь у період політичної роздробленості. Галицько-Волинське князівство.                                   7

Тема З. Українські землі у складі Литви та Польщі (ХІV - середина ХVІ ст.). Виникнення козацтва                  7

 

Розділ ІІ. Україна козацька   

Вступ                                                                                                                                                                                                11

Тема 4: Національно-визвольний рух у другій половині ХVІ – середині ХVІІ ст. Держава Богдана

Хмельницького                                                                                                                                                                              12

Тема 5. Козацьке державотворення та становище українських земель у 2-й половині XVII-XVIII ст.                              13

 

Розділ ІІІ. Україна у ХІХ – першій половині ХХ ст. Боротьба за Незалежність

Вступ                                                                                                                                                                                                17

Тема  6.     Українські землі у складі  Російської та  Австро-Угорської імперій                          

                   (кінець ХVШ-початок ХХ ст.)                                                                                                                                 18

Тема  7.      Боротьба за українську державність у 1917-1920 рр.                                                                                  18

Тема  8.      Україна у міжвоєнні 1920-1930-х роках                                                                                                           20

Тема  9.      Друга світова війна та Україна (1939-1945рр.)                                                                                                              21

 

 

Розділ ІV. Україна в другій половині ХХ ст. – на початку ХХІ ст. Становлення Незалежності

 

Вступ                                                                                                                                                                                                23

Тема 10. Україна в командно-адміністративній системі СРСР (1945 – 1985 рр.)                                                      24

Тема 11. Україна – незалежна держава                                                                                                                                 25

Контрольні роботи для студентів заочної форми навчання                                                                                                            29

Питання до іспиту                                                                                                                                                                         33

 

 

 

 

 

Україна давня і середньовічна

Вступ

 Необхідність вивчення історії України у вищій школі випливає із актуальності і значимості досвіду минулих поколінь у нашому теперішньому і майбутньому житті, а також із громадянського обов’язку пошани і любові до своєї родини і Батьківщини.

 Однак мінімальна кількість навчальних годин та відсутність необхідних навичок у студентів неісторичних спеціальностей створюють суттєві перешкоди у їх підготовці до занять та іспитів, у самостійному опрацюванні значного масиву історичних першоджерел, матеріалів і посібників. Наявні у бібліотеках та читальних залах підручники, за невеликим винятком, не завжди враховують специфіку і труднощі вивчення історії України у негуманітарних вузах. Також необхідно врахувати ще й значні розбіжності й відмінності у тлумаченні дискусійних проблем вітчизняної історії.

Виходячи із обмеженого обсягу навчальної програми, ми підготували  методичні рекомендації з викладом основних подій і проблемних питань історичного минулого нашої Батьківщини від найдавніших часів  до сучасності. Даний посібник стане у нагоді студентам усіх спеціальностей НАТІ стаціонарної і заочної форми навчання для підготовки до занять та іспитів, а також для проведення самостійної роботи.

Усі  матеріали подані в авторській редакції у такій послідовності: тема лекції, означення її головних проблем, стислий конспект із характеристикою найважливіших моментів національного державотворення. До кожного періоду додаються список рекомендованої літератури.           

Перший модуль присвячено подіям давньої і середньовічної історії України – від найдавніших часів до середини ХVІ століття.

 

 

 

Тема 1. Україна у найдавніші часи. Київська Русь

При розгляді даної теми необхідно зосередити увагу на таких важливих аспектах: початок історії людства; поява, еволюція людини й первісних форм співіснування на території України; концептуальні підходи вітчизняних та зарубіжних археологів та істориків у вирішенні проблем, пов'язаних із стародавньою історією України. Працюючи з першоджерелами, потрібно розглянути теорії, версії, гіпотези щодо походження людини та їх археологічні докази; визначити час, напрямки розселення й місце появи на території
України перших людських спільнот і їх стоянки.

На конкретних прикладах студенти мають продемонструвати
особливості основних періодів первісної історії людства: палеоліту,
мезоліту, неоліту, енеоліту, бронзового та залізного віків. Зокрема,
при їх характеристиці варто показати вплив природно-кліматичних
умов на еволюцію та розселення людини, зміни в її психології,
акцентувати на появі абстрактного мислення та перших релігійних
вірувань.

Докорінні зміни відбуваються у суспільних формах людського
співжиття. Так, замість примітивного стада з'являється рід. що при-
зводить до утворення первіснообщинного родоплемінного ладу.
Суттєвих змін зазнають знаряддя праці, які зумовили розподіл праці
між чоловіками та жінками. Необхідно звернути увагу на особливості
археологічних культур, відповідно до кожної епохи давньої історії,
розкрити причини, суть та наслідки неолітичної виробничої рево-
люції.

Окремо варто зупинитися на аналізі трипільської культури, яка
була поширена в епоху енеоліту, зокрема, з'ясувати її особливості,
багатогранність і самобутність, територію поширення, гіпотези похо-
дження, зрушення у виробництві та суспільних відносинах. Помір-
куйте над дискусійною проблемою про походження трипільців.

Розглядаючи друге питання, необхідно зосередитися на характе-
ристиці найдавніших народів на території України: кіммерійців, скі-
фів, сарматів, таврів. На основі відомих джерел визначте час появи
та ареал розселення цих племен. Доцільно, порівнюючи, з'ясувати
характерні риси та особливості соціально-економічного розвитку
таких народів, показати їх вплив на підкорені ними племена. Так,
кіммерійці швидше за інших перейшли до кочового скотарства, почали виплавляти залізо, спостерігалися у нихважливі соціальні зміни. У скіфському суспільстві, на відміну сарматів, була досить помітною соціальна диференціація, значного розвитку набуло господарство, зокрема, ремесла, чорна металургія й обробка металів. У цілому, структура таких суспільств була ідеально пристосована до
умов кочування і ведення війни. Важливо з'ясувати, які причини зумовили переселення греків на територію Північного Причорномор'я, та наслідки грецької колонізації в політичній, соціально-економічній та культурній сферах. Визначте особливості суспільного устрою окремих міст-держав, таких як Боспорське царство, Ольвія, Херсонес та ін. Слід зауважити, що в результаті античної колонізації Північного Причорномор'я відбувся взаємовплив і збагачення поліетнічних культур. Проблема суспільного устрою давніх словян потребує від студентів ознайомлення із різноманітною джерельною базою з даної проблеми. Це
дозволить визначити великий спектр теорій, які існували й про-
довжують виникати сьогодні щодо проблеми етногенезу східних сло-
в'ян. Зверніть увагу на ті важливі зміни, які спостерігалися у побуті,
суспільних відносинах, віруваннях праукраїнців.

 Зокрема, високого рівня розвитку досягла обробка заліза, гончарне мистецтво, торгівля.

Велику увагу доцільно приділити характеристиці суспільного
життя антів, які перебували на стадії розкладу первіснообщинного
ладу й зародження нового суспільства. З'являється приватна влас-
ність на землю, поглиблюється майнове розшарування. Визначте
внутрішні й зовнішні фактори, які перешкоджали розвитку державних
формувань на території України. Потребує розгляду питання про
"Велике переселення народів" та його наслідків для України.

Для вивчення Київської Русі необхідно ознайомитися з наявною історіо-
графією  та головними джерелами. Доцільно визначити існуючі в науковому середовищі дискусійні питання та їх неоднозначні вирішення. Розглядаючи зовнішні і внутрішні передумови й фактори утворення східнослов'янської держави з центром у Києві, слід виділити економічні, суспільно-політичні та культурні причини цього процесу, становлення державних структур, значення релігійних вірувань, роль князівської влади. Вивчаючи перший етап становлення державності (VІІІ-ІХ ст.), охарактеризувати князівство Аскольда і Діра. Етап народження давньоруської держави наприкінці IX століття пов'язаний із князюванням Олега, тому потрібно вивчити напрями його діяльності. Аналіз соціально-економічного розвитку княжої держави в Х - на початку XIII століття вимагає зосередженого вивчення економіки, соціальної структури суспільства. Зокрема, слід виділити З соціальні групи давньоруського населення, їх соціальний і майновий статус, види діяльності, ступінь залежності, форми
експлуатації. При розгляді політичної системи Київської Русі варто помірку-
вати над визначенням форми її існування (ранньофеодальна монар-
хія з елементами федералізму чи дружинна форма); звернути увагу
на організацію центрального й місцевого управління: правові відно-
сини. Доцільно виділити проблеми: розвиток державності за часів
князювання Ігоря; перші спроби регламентації данинної адміністра-
тивно-судової системи княгині Ольги; військова активність Русі в 60-
70-х рр. Х століття за Святослава; розбудова держави шляхом
адміністративної, військової та ідеологічної реформ за Володимира
Святославича. Особливо слід виділити роль хрещення Русі,
завершення формування держави за Ярослава Мудрого, видання
кодексу юридичних норм - "Руської правди". Потребує вивчення поступ давньоруської спільноти (середини другої половини XI століття) на шляху феодалізації та впливу феодальних відносин (приватна власність на землю) на життя Русі XI століття. Розглядаючи період князювання Ярославичів, необхідно
поміркувати над причинами й наслідками уособиць наприкінці XI
століття. Необхідно з'ясувати роль Володимира Мономаха у
відновленні централізованої монархії та Мстислава - у консолідації
Русі.

 

 

 

 

Тема 2. Україна-Русь у період політичної  роздробленості. Галицько-Волинське князівство

Виділяючи початок, причини й наслідки розпаду Русі, слід звер-
нути увагу на закономірність і неоднозначність процесу переходу від
моноцентризму до поліцентризму (сер. XII - сер. XIII століть).
Проаналізувати становище князівств Середнього Подніпров'я: Київського, Чернігово-Сіверського, Переяславського і Галицько-Волинського. Звернути увагу на виникнення назви "Україна", яка вперше згадується в Київському літописі в 1187 році. Розглядаючи монголо-татарську навалу на Русь-Україну, виділи-
ти: битву на річці Калці в 1223 році; навалу орд Батия та її наслідки
для становища руських земель. З'ясувати форму залежності
Галицько-Волинського князівства від Золотої Орди, період існування
іга. Визначити світове значення боротьби Русі проти монголо-
татарського нашестя та його руйнівного характеру. Вивчаючи період існування Галицько-Волинського князівства, необхідно пригадати його ранню історію: приєднання земель до Русі; період самостійного існування Галицької і Волинської земель із їх специфікою та особливостями економічного і політичного розвитку; об'єктивні і суб'єктивні чинники об'єднання й утворення в 1199 році
Романом Мстиславичем Галицько-Волинського князівства; фактори
подальшого суперечливого розвитку. Аналізуючи історію Галицько-Волинського князівства, потрібно охарактеризувати етапи державного розвитку: утворення та становлення (1199-1205 рр.); тимчасовий розпад єдиної держави й фео-
дальна війна (1205-1238 рр.); об'єднання та піднесення держави; ак-
тивна боротьба із золотоординським ігом за часів Данила Галицького
(1238-1264 рр.); стабільність та розквіт за наступників князя Данила
(1264-1323 рр.); поступовий занепад (1323-1340 рр.). Визначити, які
фактори сприяли піднесенню держави, а які - занепаду. Підсумувати
роль Галицько-Волинського князівства як спадкоємця Київської Русі.

 

Тема З. Українські землі у складі Литви та Польщі (ХІV - середина ХVІ ст.). Виникнення козацтва

Протягом ХІV-ХVІ століть в Україні відбувалися значні зміни у
політичній сфері, зумовлені перебуванням її територій у складі різних
держав. Особливо це було відчутним після укладання Люблінської
унії і входження українських земель до Речі Посполитої. Необхідно
пригадати, як проходили на руських землях інкорпораційні процеси,
та визначити наслідки територіальних претензій із боку Литви,
Польщі, Угорщини, Московської держави, Кримського ханства та
Османської імперії. Безумовно, це позначилося і на соціально-
економічному та культурно-релігійному розвитку України. Студенти мають чітко усвідомити особливості соціальної структури українського суспільства, яке
у правовому і майновому відношенні було досить поляризованим.
Варто прослідкувати еволюцію основних станових категорій у складі
Великого князівства Литовського та Речі Посполитої (князівської
верстви, шляхти, духовенства, міщан та селян). При характеристиці привілейованих верств (князі й шляхта) звернути увагу на їх неоднорідність, визначити різницю між "княжатами головними" та "княжатами повітниками", панами, зем'янами, магнатами, путніми та панцирними боярами. Цікаво буде на семінарі обговорити питання про побут, освіту, виховання відомих українських
родів. Зверніть увагу на становище такого впливового стану
українського суспільства, як духовенство. Кардинальні зміни відбувалися і в середовищі найчисленішої соціальної категорії суспільства - селян і міщан. З'ясуйте, яким було майнове і правове становище цих верств, форми феодальної залежності (відробіткова рента, натуральні та грошові податки), різницю
між вільними, напіввільними і залежними селянами; патриціатом,
бюргерством і плебсом. Визначити суть понять: "дим", "дворище",
"волосна община", "копний суд". Актуальним при розгляді цієї проблеми буде аналіз правової системи, яка представляла і захищала інтереси верхівки суспільства. Так, варто детальніше охарактеризувати Привілеї та Уставні грамоти, Ухвалу 1522 року про "вивід шляхетства", особливо І, II і III Литов-
ські Статути. Важливим кроком у закріпаченні селян став "Судебник"
1468 року, а Третій Литовський Статут 1588 року завершив юридичне
оформлення кріпацтва в Україні. Доцільно розглянути особливості господарського життя українських земель протягом ХІV-ХVІ століть, зокрема, процеси магнатсько-шляхетської колонізації Наддніпрянщини та Степової України, її здобутки; активізацію господарського освоєння Київщини і Брацлавщини; переселенський рух; появу латифундій, шляхи формуван-
ня; володіння родів. Визначити специфіку фільварково-панщинного
типу господарювання. З'ясувати причини, суть та наслідки аграрної
реформи 1557 року. Обговорити такі важливі й актуальні проблеми: заснування міст та міських поселень, особливості міського господарства, правове становище українських міст (80% - приватновласницькі), діяльність ремісничих центрів, зародження мануфактурного способу виробництва, початок генезису капіталізму на українських землях, розвиток торгівлі та формування національного ринку, посилення зовнішньо-торговельних зв'язків України. Розглянути причини запровадження, суть та значення Магдебурзького права.

Варто охарактеризувати становище православної церкви в Україні та діяльність таких її визначних діячів, як  Іов Борецький, Петро Могила.
Зосередити увагу на реформаційному та контрреформаційному
рухах в Україні, зокрема, ідеях кальвіністів, соцініан, протестантів,
єзуїтів та ін. Центральною проблемою даного питання є визначення причин,
суті та наслідків Брестської унії 1596 року для православної церкви
та православного населення. Варто висвітлити громадський рух на
українських землях проти уніатства, зясувати причини наступу
польсько-шляхетської влади на православ'я та як наслідок цього -
ліквідацію посад православних ієрархів і діяльність братств. Оцінити
внесок братчиків у справу національно-культурного піднесення кін.
ХІV-ХVІ століть, зокрема, у розвиток шкільництва та книгодру-
кування.

 Також варто розглянути питання про зародження полемічної літератури та діяльність її найвідоміших представників (Г.Смотрицького, І.Вишенського); про винайдення і поширення книгодрукування. Вивчаючи проблему походження й ролі козацтва в історичній літературі та суспільній думці, варто розібратися у неоднозначних точках зору, суперечливих оцінках і об'єктивно, неупереджено
проаналізувати майже 300-літню історію українського козацтва.
Необхідно з'ясувати час і причини появи козацтва, природно-
географічні умови козацького краю, причини колонізації причорно-
морських степів, висвітлити господарську діяльність козаків.
Розглядаючи виникнення перших січей, зосередити увагу на питан-
нях: Д.Вишневецький та його діяльність: життя і побут козаків; церква
в житті козаків. Підсумовуючи відповідь, довести, що козацтво -
унікальне явище у світовій історії. Охарактеризувати Запорізьку Січ як козацьку республіку, ядро державності й військово-політичний центр. Розкрити військове мистецтво козаків; військово-політичну організацію Запорізької Січі, визна-
чити місце Запоріжжя в міжнародній політиці тогочасної Європи.
Охарактеризувати козацьку символіку. Констатуючи, що Сигізмунд II Август та Стефан Баторій - організатори реєстрового козацтва, з'ясувати причини та мету створення реєстрового козацтва. Висвітлюючи процес боротьби українських
козаків з іноземними загарбниками, необхідно висвітлити такі істори-
чні події, явища, особи: турецько-татарські набіги на Україну та їхні
наслідки; боротьба козаків із нападами ординців; морські походи
козаків; П.Конашевич-Сагайдачний, його політична, військова та про-
світницька діяльність; Хотинська війна 1621 року Мотивувати
козацько-селянські рухи 20-30-х років XVII століття (М.Жмайла,
Т.Федоровича (Трясила), І.Сулими, П.Бута, Я.Остряниці, Д. Гуні.

 

Література

 

Аркас М. Історія України-Русі. – К., 1991

Бойко О.Д. Історія України. – К., 2001

Бойко О.Д. Історія України (запитання і відповіді). – К., 1997

Борисенко В.Й. Курс української історії. З найдавніших часів до ХХ ст. –  К., 1996

Велика історія України. Т. 1. – К., 1993

Винокур О., Трубчанінов С. Давня і середньовічна історія України. – К., 1996

Грабовський С., Ставрояні С., Шкляр Л. Нариси з історії українського державотворення. – К., 1995

Грушевський М. Ілюстрована історія України. – К., 1992

Грушевский М. Очерк истории украинского народа. – К., 1990

Давня історія України. Кн. 1-2. – К., 1994-1995

Дорошенко Д.І. Нарис історії України. – Л., 1991

Єфименко О. Історія України та її народу. – К., 1992

Ефименко А.Я. История украинского народа. – К., 1990

Жуковський А., Субтельний О. Нарис історії України. – Л., 1993

Залізняк Л. Первісна історія України. –  К., 1999

Історія України. Керівник авт. кол. Ю.Зайцев. – Л., 1996, 1998

Історія України. Посібник під ред. В.А.Смолія. – К., 1997, 2000

Історія України: нове бачення. Т. 1. – К., 1995

Історія України в особах ІХ-ХVШ ст. – К., 1993

Історія України в особах. Литовсько-польська доба. – К., 1997

Історія українського війська. Т. 1.– Л., 1992

Кормич Л.І., Багацький В.В. Історія України від найдавніших часів і до ХХІ століття. – Харків, 2002

Костомарів М. Історія України в життєписах визначніших її діячів. – К., 1991

Костомаров М. Галерея портретів. – К., 1993

Котляр М.Ф., Смолій В.А. Історія в життєписах. – К., 1994

Котляр М.Ф. Історія України в особах. Давньоруська держава. – К., 1996

Котляр М.Ф. Галицько-Волинська Русь. – К., 1998

Крип’якевич І.П. Галицько-Волинське князівство. – К., 1984

Крип’якевич І. Історія України. – Л., 1990, 1992

Лановик Б.Д., Лазарович М.В. Історія України. – К., 2001

Литвин В.М., Мордвінцев В.М., Слюсаренко А.Г. Історія України. – К., 2002

Малик Я., Вол Б., Чуприна В. Історія української державності. – Л.,1995

Мицик Ю., Власов В. Історія Украни від найдавніших часів до кінця ХVШ ст. – К., 2002

Оніщенко І. Історія України. – К., 1999, 2001

Остафійчук В.Ф. Історія України. Сучасне бачення. – К., 2002

Політична історія України. Посібник за ред. В.І.Танцюри. – К., 2001

Полонська-Василенко Н. Історія України. Т. 1. – К.,  2002

Рибалка І.К. Історія України. Ч. 1. – Х., 1994

Світлична В.В. Історія України. – К.-Л., 2002

Семененко В.І., Радченко Л.О. Історія України з прадавніх часів до сьогодення.–Харків, 2000

Субтельний О. Україна. Історія. –  К., 1993

Терещенко Ю. Україна і європейський світ. – К., 1996

Україна крізь віки (у 15 т.):

т. 1. Бунатян К.П., Мурзін В.Ю., Симоненко О.В. На світанку історії. – К.,                                    1998

т. 2. Крижицький С.Д., Зубар В.М., Русяєва А.С. Античні держави Північного Причорномор’я. – К., 1998

т. 3. Баран В.Д. Давні слов’яни. – К., 1998

т. 4. Толочко О.П., Толочко П.П. Київська Русь. – К., 1998

т. 5. Котляр М.Ф. Галицько-Волинська Русь. – К., 1998

т. 6. Русина О.В. Україна під татарами і Литвою. – К., 1998

Шевчук В.П., Тараненко М.Г. Історія української державності. – К., 1999

Яковенко Н. Нарис історії України з найдавніших часів до кінця XVIII століття. – К., 1997

 

  Україна козацька

 Вступ

Козацький період в історії України (ХVІ – ХVІІІ ст.) надзвичайно важливий для розуміння складних державотворчих і націєтворчих процесів, що відбувалися на наших землях протягом багатьох століть, і які, на жаль, залишаються незавершеними ще й тепер, на межі ІІ і ІІІ тисячоліть.

Вивчення цього періоду розпочинаємо із Люблінської унії 1569 р., коли з утворенням Речі Посполитої майже всі українські землі відійшли до Польщі. Під впливом польсько-католицької експансії розпочалося посилення негативних і небезпечних для українців тенденцій у різних сферах суспільно-політичного, економічного і національно-релігійного життя.

Завдяки потужному спалаху національно-визвольної боротьби, що його М.Грушевський назвав “першим українським відродженням”, наші предки зуміли відстояти своє природне право на державно-політичне самовизначення. У Центрально-Східній Європі у середині ХVІІ ст. з’явилося нове державне утворення – Військо Запорозьке. Провідна роль у ньому належала козацтву, яке сформувалося в окрему суспільно-політичну верству. Козацтво стало виразником прагнення народу до свободи і незалежності, але внаслідок багатьох обставин воно не змогло бути достатньо внутрішньо сконсолідованим, як також і послідовним у боротьбі за вольності і права всього українського суспільства та за необхідні соціально-економічні перетворення у державі. Цим сповна скористалися сильніші сусідні країни, які у міжнародних договорах закріпили розподіл українських земель, а згодом ліквідували і саме козацтво. 

Необхідно пам’ятати, що козацько-гетьманська держава творилася в складних умовах затяжної і кривавої боротьби за національне виживання в епіцентрі масштабного протистояння різновекторних цивілізаційних, релігійно-політичних та культурних традицій Заходу і Сходу. Тут перехрещувалися впливи та інтереси католицизму, православ’я, мусульманських і протестантських країн. Відповідним чином формувався менталітет  “козацької нації”, яка завжди змагала до волі, але ніколи не була єдиною.

У ХVІІ- ХVІІІ ст. впливи козацтва поширилися практично на всі українські етнічні землі, але не всі вони входили до складу Війська Запорозького. Поза межами козацько-гетьманської держави залишалися значна частина Поділля і Волині, Галичина, теперішні Буковина і Закарпаття та ін. Однак центральною у цьому періоді була ідея козацького державотворення і саме реалізації цієї ідеї у Наддніпрянській Україні  приділена основна увага.

Тема 4: Національно-визвольний рух у другій половині ХVІ – середині ХVІІ ст. Держава Богдана Хмельницького

Українська національна революція 1648-1676 років за своїми
масштабами не мала рівних серед революційних вибухів Європи XVI
-XVII ст. Вона позначилася на всіх сферах життя українського наро-
ду. Її історичне значення полягає, насамперед, в утворенні держави у
вигляді козацької України, винятково важливій ролі в розвитку на-
ціональної свідомості народу, формуванні державної ідеї. Вивчення цієї проблеми неможливе без ознайомлення із солідною джерельною базою, різноманітними монографічними працями як вітчизняних, так і зарубіжних авторів. На основі аналізу виявлених джерел, у першу чергу, літописів Самовидця, Грабянки, Величка, та творчого доробку відомих науковців необхідно спробувати рекон-
струювати в основних рисах модель держави Б.Хмельницького. Досліджуючи процес створення Української держави, зосередити увагу на політико-адміністративному устрої, формуванні армії, економічній та соціальній політиці гетьманського уряду, зовнішній діяльності. У процесі роботи з картою визначити, як проходив процес формування кордонів, зважаючи при цьому і на правовий аспект. Варто пам'ятати, що кордони держави могли позначатися шляхами,
лісами, степом, своєрідними позначками, що не могли вважатися
довготривалими, а тому встановлені межі періодично вимагали но-
вих підтверджень, уточнень із боку зацікавлених сторін. Важливу
роль при цьому відігравав геополітичний фактор, а географічні
чинники мали другорядне значення.

У ході революції відбувалися серйозні зміни в державному устрої
українського суспільства, зокрема, було повалено польсько-шляхет-
ське панування й розпочато творення держави республіканського
зразка. Окреслився процес становлення монархічної форми правлі-
ння, а Б.Хмельницький висловлював думки про свою владу не як
виборного гетьмана, а самодержавну владу володаря України. Оха-
рактеризувати діяльність загальнокозацької ради, генеральної старшини, до якої входили обозний, суддя, писар, підскарбій, осавул, хо-
рунжий, бунчужний. Необхідно звернути увагу на місце козацької
старшини в соціальній структурі країни.

Окремої уваги потребують питання щодо організації національ-
ної армії, судової та фінансової систем, аналіз змін, які відбулися в
ході війни у складі військових і адміністративних органів.

Важливо проаналізувати зовнішньополітичний розвиток україн-
ської держави, визначити основні вектори її міжнародної політики,
охарактеризувати діяльність дипломатичної служби. Необхідно зазначити, що в ході революції середини XVIІ століття відбулися докорінні зміни у
соціально-економічних відносинах. У першу чергу, повсталі лікві-
дували велике феодальне землеволодіння польської шляхти, що
було початком формування козацької земельної власності. Також
вдалося знищити кріпацтво та інші форми феодальної залежності. В
результаті цих змін була завойована особиста свобода, здобуто
право власності на землю, можливість вступати до козацького стану. Висвітлюючи економічні зміни, варто розглянути й істотні
зрушення в соціальній структурі. Зокрема, було ліквідовано стан
великих і середніх світських землевласників; на фоні скорочення
кількості дрібної шляхти зростає її роль у державі; покращилося
становище селян; посилюється вплив козацької старшини. Розглядаючи проблему соціально-економічного розвитку українських земель у XVIII столітті, слід зазначити ряд основних тенденцій. По-перше, відчутним був вплив реформ російського уряду на всі галузі господарства; збільшилася земельна власність російських поміщиків; зросла кількість малоземельних і безземельних селян,
при цьому основним заняттям населення залишалося сільське
господарство. Потрібно зазначити, що серйозні зрушення відбувались у
промисловій сфері, яка була представлена ремеслами і промислами.
Поширення набуває дрібнотоварне мануфактурне виробництво; паралельно зростає чисельність робітників; формується ринок вільнонайманої робочої сили; повільними темпами відбувається процес удосконалення технології виробництва та знарядь праці. Ці зміни зумовлювали розвиток внутрішньої і зовнішньої торгівлі, розширення економічних зв'язків.

Тема 5: Козацьке державотворення та становище  українських земель у 2-й половині XVII-XVIII ст.

Досліджуючи проблему ліквідації автономії України у II половині
XVII - XVIII століттях, зверніть увагу на загострення суспільних
суперечностей і посилення боротьби старшинських угрупувань за
владу після смерті Б.Хмельницького. Потребує усвідомленого
вивчення питання про причини та наслідки громадянської війни
періоду "Руїни". Проаналізувати діяльність гетьманів та спробувати
пояснити мотиви їх вчинків, які зумовлювали орієнтири на різні
держави. Зосередити увагу на боротьбі українського народу, окремих
політиків за етнічне об'єднання українських земель.

 Пояснити причини, які призвели до порушення територіальної єдності України, визначити, які наслідки мало укладання Слободищенського та
Андрусівського договорів.

Вивчаючи подальші історичні умови, які склалися в Україні,
висвітлити процес остаточної ліквідації автономного устрою у XVIIІ
столітті, який супроводжувався загостренням відносин із Росією та
зростанням суперечностей у внутрішньому житті. Розглянути
діяльність тих гетьманів, які впливали на суспільно-політичний клімат
у державі. Потребує висвітлення доля запорізького козацтва та
причини й наслідки ліквідації Запорозької Січі.

 

 

 

Література

 

Загальні праці з історії України. Підручники та посібники.

Аркас М. Історія України-Русі. – К., 1991

Бойко О.Д. Історія України. – К., 2001, 2002

Борисенко В.Й. Курс української історії.–  К., 1996

Велика історія України. Т. 1–2. –  К., 1993

Грушевський М. Історія України-Руси: В 11 т., 12 кн. Т. VІІ–Х. – К., 1995-1998

Грушевський М. Ілюстрована історія України. – К., 1992

Грушевский М. Очерк истории украинского народа. – К., 1990

Дорошенко Д.І. Нарис історії України. – Л., 1991

Єфименко О. Історія України та її народу. – К., 1992

Ефименко А.Я. История украинского народа. – К., 1990

Жуковський А., Субтельний О. Нарис історії України. – Л., 1993

Історія України. Керівник авт. кол. Ю.Зайцев. –Л., 1996, 1998

Історія України. Посібник під ред. В.А.Смолія. – К.,1997, 2000

Історія України. Посібник за ред. Г.Д.Темка, Л.С.Тупчієнка. –  К., 2001

Історія України. Документи і матеріали. – К., 2001

Історія України (до кінця ХVШ ст.). Хрестоматія – К.; Рівне, 1995

Крип’якевич І. Історія України. – Л., 1990, 1992

Крип’якевич І. та ін. Історія українського війська. – Л., 1992

Литвин В.М., Мордвінцев В.М., Слюсаренко А.Г. Історія України. – К., 2002

Малик Я., Вол Б., Чуприна В. Історія української державності. – Л., 1995

Мицик Ю., Власов В. Історія Украни від найдав. часів до кінця ХVШ ст. – К., 2002

Оніщенко І.Г. Історія України. – К., 2001

Остафійчук В.Ф. Історія України: Сучасне бачення. – К., 2002

Політична історія України. Посібник за ред. В.І.Танцюри. – К., 2001

Полонська-Василенко Н. Історія України. Т.1-2. – К.,  2002

Сас П.М.  Історія України ХVI-ХVШ ст. – Львів, 2001

Субтельний О. Україна. Історія. – К., 1993

Шевчук В.П., Тараненко М.Г. Історія української державності. – К., 1999

Яковенко Н. Нарис історії України з найдавніших часів до кінця XVIII ст. –  К., 1997

 

 

Додаткова література

Андрущенко В.Л., Федосов В.М. Запорозька Січ як український феномен. – К., 1995

Антонович В. Про козацькі часи на Україні. – К., 1991

Апанович О. Розповіді про запорозьких козаків. – К., 1991

Апанович О. Гетьмани України і кошові отамани Запорозької Січі. – К., 1993

Апанович О. Українсько-російський договір 1654 р.: міфи і реальність. – К., 1994

Багалій Д. Історія Слобідської України. – Харків, 1993

Бачинський В., Гром В., Цибульський В. Волинь у ХVІ–ХVІІІ ст. –  К., Рівне, 1997

Брехуненко В. Стосунки українського козацтва з Доном у ХVІ – середині  ХVІІ ст. – К., Запоріжжя, 1998

Винар Л.Р. Козацька Україна. – К., Нью-Йорк, Острог, 2003

Вінтоняк О. Україна в описах західноєвропейських подорожників другої половини ХVШ ст. – Л., Мюнхен, 1995

Волинь в роки Визвольної війни українського народу XVII ст. Докум. і                   матеріали / Упоряд. Ю.А.Мицик, В.І.Цибульський. – Рівне, 1999

Володарі гетьманської булави: історичні портрети. – К., 1994

Гайбонюк В. Богдан Хмельницький в українській і світовій історії. – Рівне, 1996

Голобуцький В. Запорозьке козацтво. – К., 1994

Горобець В. Еліта козацької України в пошуках політичної легітимації: стосунки з Москвою та Варшавою, 1654-1665. – К., 2001

Гуржій О.І. Українська козацька держава в другій половині ХVІІ – ХVІІІ ст.: кордони, населення, право. – К., 1996

Гуржій О.І., Чухліб Т.В. Гетьманська Україна. – К., 1999 (“Україна крізь віки”, т. 8)

Дорошенко Д.І. Гетьман Петро Дорошенко: Огляд його життя і політичної діяльності. – Нью-Йорк, 1985

Запорожці. – К., 1993

Іван Мазепа: Худож.-док. кн. – К., 1992

Іван Сірко: Зб. – К., 1992

Історія України в особах ІХ-ХVШ ст. – К., 1993

Історія України в особах. Литовсько-польська доба. – К., 1997

Історія України в особах: Козаччина. – К., 2000

Коваленко О. Павло Полуботок – політик і людина. – Чернігів, 1996

Когут З. Російський централізм і українська автономія. Ліквідація Гетьманщини (1760-1830). – К., 1996

Козацькі Січі (Нариси з історії укр. козацтва ХVІ – ХІХ ст.). – К., Запоріжжя, 1998

Костомарів М. Історія України в життєписах визначніших її діячів. – К., 1991

Костомаров М. Богдан Хмельницький: Іст. нарис. – К., 1992

Костомаров М. Галерея портретів. – К., 1993

Котляр М.Ф., Смолій В.А. Історія в життєписах. – К., 1994

Крип’якевич І. П. Богдан Хмельницький. –  Львів, 1990

Крупницький Б. Гетьман Пилип Орлик. – К., 1991

Крупницький Б. Гетьман Мазепа та його доба. – К., 2001

Лепявко С. Козацькі війни кінця ХVІ ст. в Україні. – Чернігів, 1996

Мазепа: Збірник. – К., 1993

Мельник Л.Г. Боротьба за українську державність (ХVІІ ст.). – К., 1995

Мельник Л.Г. Політична історія Гетьманщини ХVШ ст. у документах і                                             матеріалах. – К., 1997

Мицик Ю.А., Плохій С.М., Стороженко І.С. Як козаки воювали. – Дн-к, 1991

Мицик Ю.А. Умань козацька і гайдамацька. – К., 2002

Наливайко Д. Козацька християнська республіка. – К., 1992

Наливайко Д. Очима Заходу: Рецепція України в Західній Європі ХІ–ХVШ ст. – К., 1998

Нудьга Г. Республіка Козаків (Середньовічна Європа про Січ та козаків). – Львів, 1991

Оглоблин О.П. Гетьман Іван Мазепа та його доба. – Нью-Йорк, К., 2001

Петро Сагайдачний: Іст.-док. кн. – К., 1992

Полководці Війська Запорозького. Історичні портрети. Кн. 1. – К., 1998

Самійло Кішка: Іст. розвідки, думи, оповідання. – К., 1993

Сас П.М. Політична культура укр. суспільства (кін. ХVІ–1-а пол. ХVІІ ст.). – К., 1998

Свєшніков І.К. Битва під Берестечком. – Львів, 1993

Сергійчук В.І. Іменем Війська Запорозького: Українське козацтво в міжнародних відносинах ХVІ - середини ХVІІ ст. – К., 1991

Сергійчук В.І. Армія Богдана Хмельницького. – К., 1996

Січинський В. Чужинці про Україну. – К., 1992

Смолій В.А., Степанков В.С. Богдан Хмельницький. – К., 1995

Смолій В.А., Степанков В.С. Українська державна ідея ХVІІ–ХVШ ст.: проблеми формування, еволюції, реалізації. – К., 1997

Смолій В.А., Степанков В.С. Українська національна революція ХVІІ ст.                  (1648 – 1676 рр.). – К., 1999 (“Україна крізь віки”, т. 7)

Сокульський А. Морські походи запорожців. – Дніпропетровськ, 1995

Станіславський В. З епістолярної спадщини гетьмана Івана Мазепи. – К., 1996

Стороженко І. Богдан Хмельницький і воєнне мистецтво у Визвольній війні українського народу середини ХVІІ століття. Кн. 1. – Дніпропетровськ, 1996

Струкевич О. Україна – Гетьманщина та Російська імперія протягом 50-х – 80-х рр.. ХVІІІ ст. (політико-адміністративний аспект проблеми). – К., 1996

Струкевич О. К. Політико-культурні орієнтації еліти України-Гетьманщини (інтегральний погляд на питаня). – К., 2002

Сушинський Б. Козацькі вожді України. Історія України в образах її вождів та полководців ХV– ХІХ століть. – Одеса, 1998

Українське козацтво: Мала енциклопедія. – К., Запоріжжя, 2002

Федорук Я.О. Міжнародна дипломатія і політика України 1654-1657. Ч. 1: 1654 рік. – Львів, 1996

Хотинська війна (1621 р.). – К., 1991

Цибульський В. Визвольна війна українського народу середини ХVІІ ст. у зарубіжній історіографії. – Рівне, 2000

Шевчук В. Козацька держава. Етюди до історії укр. державотворення. – К., 1995

Щербак В.О. Формування козацького стану в Україні. – К., 1997

Яворницький Д.І. Історія запорізьких козаків: У 3-х т. – К., 1990 (Л., 1990-1992)

Яковенко Н.М. Українська шляхта з кінця ХІV до середини ХVІІ ст. – К., 1993

Яковлева Т. Гетьманщина в другій половині 50-х років ХVІІ ст. Причини і початок Руїни. - К., 1998

 

Україна у ХІХ – першій половині ХХ ст.

Боротьба за Незалежність

 

Вступ

         Третій модуль присвячується подіям, пов’язаним з українським національним відродженням, головним чином 19-го – початку 20-го століття, та боротьбою за самостійну Україну в першій половині минулого століття.

По занепаді і скасуванні гетьманської держави у 1764 році та після зруйнування Російською імперією Запорозької Січі у 1775 році розпочався тривалий період повної бездержавності, коли сусіди України, поділивши землі, планово і безперервно намагалися знищити національну самобутність українського народу, його прагнення реалізувати свій духовний та історичний потенціал в умовах власної держави.

З кінця 18-го до початку 20-го століття чужинецькі влади, що здійснювали панування в Україні, намагалися показати українців решті світу, як етнічну масу, нездатну бути господарем на своїй землі і так виправдовували свою імперську політику.

Однак у 1917 році український народ пробудився до державного життя, створивши протягом 1917-20-го років різні форми української національної державності, яка запліднила в народі ідею відродження державної традиції і дала поштовх до політичної і збройної боротьби за незалежність України у ХХ столітті.У цьому розділі подаємо матеріали з історії України кінця 18-го – середини 20-го століття, розглянувши проблеми, що стосуються суспільно-політичного та соціально-економічного розвитку України у складі Російської та Австро-Угорської імперії,  протягом кінця 18-го – початку 20-го століття та питань, пов’язаних з історією відродження української державності у першій половині ХХ століття, з особливостями становлення та боротьби новітнього українського національно-визвольного руху, висвітлимо політику окупаційних влад щодо України.

 

Тема  6.     Українські землі у складі  Російської та  Австро- Угорської імперій (кінець ХVШ-початок ХХ ст.)

Геополітичні зміни у Східній Європі кінця XVIII століття мали
негативні наслідки для України, її територія в цей період не
становила єдиного цілого, а була поділена між двома імперіями -
Російською (Слобідська, Лівобережна, Правобережна, Волинь, Південь) та Австрійською (Східна Галичина, Закарпаття, Північна Буковина). При вивченні даної теми необхідно зрозуміти, що поділ України
російсько-австрійським кордоном, політика гноблення з боку імперій
негативно впливали на формування української нації. Розглядаючи
даний період, головну увагу слід приділити тим питанням, які відпо-
відають найбільш характерним тенденціям української історії XIX -
початку XX століть. Працюючи над темою, необхідно проаналізувати політику, яку здійснювали щодо України уряди Росії та Австро-Угорщини.

Основна риса української історії XIX ст. - національне
відродження України. Розглядаючи дане питання, слід з'ясувати, що
таке українське національне відродження і які причини його обумо-
вили, як розгортався національно-визвольний рух в Україні і якими
були його здобутки. Аналізуючи соціально-економічний розвиток України, слід загострити увагу на тих змінах, що мали місце після ліквідації кріпосного
права (в 1848 р. - в Австрійській імперії, в 1861 р. - в Росії), на осо-
бливостях капіталізації економіки Наддніпрянської і Західної України,
на соціальних змінах, спричинених модернізаційними процесами. Початок XX століття характеризується загальним революційним піднесенням. Необхідно з'ясувати причини активізації революційно-визвольної боротьби, а також охарактеризувати особливості його прояву у Західній та Наддніпрянській Україні.

Досліджуючи становище України у роки Першої світової війни,
важливо з'ясувати, чому ця подія стала для українців справжньою
національною трагедією.

 
Тема  7.      Боротьба за українську державність у 1917-1920 рр.

                Лютнева революція і падіння царизму дали Україні реальну можливість побудови своєї державності. Слід зосередити увагу на основних історичних процесах, які відбувалися у 1917 р. Це утворення Центральної Ради, що являла собою унікальний орган української державності і стала центром українського національного руху. Особливістю цього органу була особливість її структурної побудови – вона відображала три форми представництва народу України: національну, соціально-класову і територіальну. Поставивши завдання демократизувати країну Рада почала широку організацію народу: створення товариств і організацій, які б підтримали розпочаті в країні зміни. В листопаді 1917 р. владу в Петербурзі захоплюють більшовики, в результаті чого Центральна Рада заявляє, що бере всю повноту влади в Україні в свої руки. Було проголошено ІІІ Універсал про створення УНР, федеративний зв’язок із Росією і заявлено про початок реформ. 4 грудня Раднарком Росії оголосив війну УНР і розпочав широкомасштабний наступ на Україну. На кінець січня 1918 р. більшовики контролювали більшу частину території УНР. У відчаї Центральна Рада пішла на крайній крок – ІV Універсалом 22 січня 1918 р. було проголошено державну незалежність України і на основі цього 27 січня було підписано мирну угоду із Центральними державами про спільну боротьбу із більшовиками. Територія України була звільнена від більшовиків, натомість було введенно окупаційні війська Німеччини та Австро-Угорщини. Наступним етапом у розвитку державотворчих процесів на території України був режим гетьмана П.Скоропадського, основний зміст якого полягав у відновленні прав приватної власності в економіці і «твердій владі» в політиці. Але вже з літа 1918 р. почали випливати фатальні помилки і прорахунки режиму: повна залежність від німців, тісний зв’язок із багатими класами. Ці та інші причини вилились у антигетьманське повстання рушійною силою якого були політичні сили лівого спрямування (есери, боротьбисти, укапісти, більшовики). 14 листопада 1918 р. було утворено Директорію, яка і перебрала на себе владу в Україні. Залишаючись єдиною державницькою силою Директорія в умовах ворожого оточення не зуміла втримати владу і майже вся Наддніпрянщина на кінець 1919 р. була захоплена більшовиками. Західна Україна, де певний час існувала ЗУНР (Західноукраїнська Народна Республіка) була захоплена поляками.

Підсумовуючи вивчення даної теми, слід дати відповідь на наступні запитання. Чому ж зазнала поразки українська революція? Що підточило її сили? Чи в цьому винні зовнішні сили, чи сам український народ і його еліта та провідники?

Можна стверджувати, що основними причинами були:

-     порівняно низька національна свідомість народних мас, на яких негативно    позначилась більше, ніж двохсотлітня московська неволя;

-     недостатня відданість ідеї державності з боку революційних лідерів, їх соціалістична і переважно проросійська орієнтація;

-     відсутність сильної української національно-демократичної партії, яка б з’єднала окремі політичні потоки в єдине державне річище;

-     слабкість соціальної бази Української Народної Республіки, переважна опора на селянство і на нечисленну інтелігенцію, недостатня підтримка української революції з боку міського пролетаріату і великих землевласників;

-     відсутність добре організованої, матеріально-забезпеченої, регулярної армії і належного контролю за нею;

-     надмірна молодість, як керівників, так і всього українського руху, відсутність певного досвіду в питаннях державницьких справ, зовнішньої політики, фінансів, армії та й навіть взаємовідносин між собою;

-     важливим залишається зовнішній фактор. Українській Народній Республіці так і не вдалося здобути визнання на міжнародній арені, отримати реальну матеріальну й моральну допомогу інших країн. Зрештою, Україна зазнала прямої агресії з боку сусідів, у першу чергу – більшовицької Росії.

 

Тема  8.      Україна у міжвоєнні 1920-1930-х роках

Поразка національної революції 1917-1920 років зумовила
новий етап територіального розколу України. Вивчення означеної
теми потрібно розпочати із з'ясування того, як події початку XX
століття вплинули на територіальні зміни України і сприяли процесу
їх перерозподілу між сусідніми державами. Більша частина України, де встановилася радянсько-більшовицька влада, перебувала у складі СРСР. Питання утворення СРСР та входження до його складу України є однією з важливих проблем сучасної української історіографії Слід зазначити, які причини зумо-
вили цей процес, охарактеризувати зміст основних його етапів, які
повноваження мала Україна в новоутвореній державі.

Характеризуючи основні риси радянської модернізації в Україні,
слід звернути увагу на наступне: у чому полягала сутність нової
економічної політики і як вона впроваджувалася в Україні; які були
причини, завдання, шляхи та наслідки сталінської індустріалізації та
колективізації. Окремо слід звернути увагу на явище голодомору
1932-1933 років: його причини та наслідки, висвітлення в
історіографії. У кінці 1920-х - на початку 1930-х років політична система
Радянського Союзу, зберігаючи ззовні атрибути демократії, фактично
перетворилася на тоталітарну. Перш за все, необхідно з'ясувати суть
поняття "тоталітаризм" та визначити особливості його прояву у
радянській Україні. Слід звернути особливу увагу на ідеологію та
репресивний механізм, на яких базувався сталінський тоталітарний
режим; визначити механізм їх дії. Досліджуючи становище Західної України в міжвоєнний період, перш за все, необхідно з'ясувати, за яких обставин і яким чином західноукраїнські землі на початку 20-х років потрапили до складу
Польщі, Румунії та Чехословаччини.

Охарактеризувати політичне та соціально-економічне становище
західноукраїнських земель у складі Польщі; визначити причини кри-
зового стану Північної Буковини та Бессарабії у складі Румунії; ана-
лізуючи становище Закарпаття у складі Чехословаччини, довести,
що ця держава дотримувалася поміркованого політичного курсу
відносно приєднаних українських земель. Суспільно-політичний та національно-культурний рух у Західній Україні представлений широкою палітрою партій та течій. У цьому контексті необхідно визначити напрями, партії, що їх представляють, суть політичної платформи, методи діяльності тих суспільно-
політичних організацій, що існували на теренах Західної України у
зазначений період. Окрему увагу слід звернути на створення та
діяльність ОУН.

 

 

 

Тема  9.      Друга світова війна та Україна (1939-1945рр.)

Ще у вересні 1939 р. українські землі були фактично втягнуті у другу світову війну. З червня 1941 р. для України розпочинається якісно новий етап її участі у світовій трагедії, який тривав до осені 1944 р., коли німецькі війська були вигнані з УРСР. При вивченні даної теми слід звернути основну увагу на особливості фашистського окупаційного режиму, який в Україні мав виконати наступні завдання: зебезпечити продовольством, матеріальними і людськими ресурсами потреби німецької воєнної машини; вивільнити від українського населення шляхом фізичного знищення, депортацій та вивезення до Німеччини «життєвого простору» для арійської раси; сприяти заселенню цілих районів німецькими переселенцями. По мірі виявлення справжніх намірів окупаційних властей в Україні наростав рух спротиву в тилу фашистських загарбників. Умовно рух опору можна поділити на дві частини: радянський і самостійницький. До першого відносять партизанський рух, що ширився з 1942 р. на території окупованої радянської України. На кінець 1942 р. ворожий тил вже розхитували великі, добре озброєні і керовані з центру рейдові з’єднання під командуванням О.Федорова, С.Ковпака, О.Сабурова,  М.Наумова. особливу активність партизанський рух виявив у вирішальному 1943 р.: цього року партизани в окупаційній зоні підірвали 3688 ешелонів, 1469 залізничних і шосейних мостів.

До другої частини руху опору слід віднести партизанські загони УПА (Української повстанської армії. Перший загін було створено С.Качинським у жовтні 1942 р. на Волині. Зоною активних дій УПА стали переважно Волинь, Полісся та Галиччина. На кінець 1944 р. чисельність УПА досягла 100 тис. чоловік.

У січні 1944 р. Червона Армія (майже 2,3 млн. бійців) розпочала визволення Правобережної України та Криму. На початку жовтня 1944 р. територія України була повністю визволена від окупантів, а наприкінці цього місяця війська 4-го Українського фронту вибили ворого із Закарпаття. 29 червня 1945 р. між СРСР і Чехословаччиною підписано угоду про воз’єднання Закарпаття з Українською РСР.

 

Література

 

Бандера С. Перспективи української революції. - Мюнхен, 1978.

Беднаржева Т. Августин Волошин – державний діяч, педагог-мислитель. – Л., 1995.

Білас І. Репресивно-каральна система в Україні. 1917-1953. Кн.1-2.-К.,1994.

Богачевська-Хом’як М. Білим по білому. Жінки в громадянському житті України. 1884-1939. - К.,1995

Бойко О.Д. Історія України.- К., 2001.

Бульба-Боровець Т. Армія без держави. – Вінніпег, 1981.

Вегеш М. Карпатська Україна (1938-1939) – Ужгород,1993.

Власовський І. Нарис історії Української Православної Церкви. – Нью-Йорк, 1977.

Волковинський В. Нестор Махно. Легенда і реальність. – К., 1994.

Голод 1921-1923 років в Україні. Збірник документів і матеріалів.-К.,1993.

Голод-геноцид 1933 р. в Україні. : історико-політологічний аналіз соціально-демографічних та морально-психологічних наслідків. Міжнародна  науково-теоретична конференція. Матеріали.- К., 2000.

Голод 1932-1933 років в Україні: причини та наслідки.-К.,2003.        

Грицак Я. Нарис історії України. Формування модерної української нації Х1Х-ХХ століття. – К.,1996.

Гунчак Т. Україна: перша половина ХХ століття. Нариси політичної історії. – К.,1993.

Довідник з історії України. А-Я / Підкова І., Шуст Р. – К., 2002.

Донцов Д. Історія розвитку української державної ідеї.-К.,1991.

Жуковський А., Субтельний О. Нарис історії України.- К.,1994.

Історія України, - Л., 1996.

Історія України в особах ХIХ-ХХ ст.- К.,1995.

Історія українського війська. Т.1-2.-Л., 1996.

Колективізація і голод на Україні (1929-1933). Збірник док. і матеріалів.-К.,1993.

Конквест Р. Жнива скорботи. Радянська колективізація і голодомор. –К.,1993.

Косик В. Україна і Німеччина у другій світовій війні.-Париж, Нью-Йорк, Л., 1993.

Кульчицький С.В. Україна між двома війнами (1921-1939).- К., 1999.

                               (Серія “Україна крізь віки”, Т.11)

Літопис УПА. Т.1-4. К., 2001.

Лисяк-Рудницький І. Історичні есе. Т.1-2.-К.,1994.

Мейс Д. Відзначення українською діаспорою 50-річчя голодомору // Голод 1932-1933

                років в Україні: причини і наслідки.- К.,2003.

Мейс Д. Діяльність комісії Конгресу США з вивчення голоду в Україні  // Голод

                 1932-1933  років в Україні: причини і наслідки.- К.,2003.

Мелешко М. У кігтях гестапо.- К., 1996.

Мірчук П .Українська Повстанська Армія.1942-1952.Документи і матеріали.-Л., 1991.

Мудрик-Мечник С. Служба безпеки революційної ОУН у боротьбі з НКВД –НКГБ-КГБ.-Тернопіль,1994.

Нагаєвський І. Історія  української держави ХХ ст.-К., 1994.

Нариси з історії українського національного руху. - К.,1994.

Пащенко В. Держава і православ’я  в Україні: 20-30-ті роки ХХ ст.-К.,1993.

Петлюра С. Статті. - К.,1993.

Полонська-Василенко Н. Історія України. Т.2.-К.,1995.

Пристайко В., Шаповал Ю. Справа “Спілки визволення України”.- К.,1995.

Рубльов О.С., Реєнт О.П. Українські визвольні змагання. 1917-1921рр.- К., 1999. (Серія “Україна крізь віки”, Т.10)

Русначенко А. Народ збурений. Національно-визвольний рух в Україні й національні рухи опору в Білорусі, Литві, Латвії, Естонії в 1940-1950-х роках. – К., 2002 .

Самчук У. На білому коні. – Л., 1999.

Самчук У. На коні вороному.-Л., 2000.

Сергійчук В. Поляки на Волині у роки другої світової війни.- К., 2003.

Сергійчук В. Трагедія Волині. Причини і перебіг  польсько-українського конфлікту в

                         роки Другої світової війни.-К.,2003.

Скоропадський П. Спогади.- Київ-Філадельфія, 1995.

Субтельний О. Україна: історія.-К., 1993.

Трохимович В. Україна в роки другої світової війни (1939–1945). – Л., 1995.

Українська Центральна Рада. Документи і матеріали.Т.1-2. - К., 1996-1997.

Шаповал Ю., Пристайко В., Золотарьов В. ЧК-ГПУ-НКВД в Україні. Особи, факти, документи.-К., 1997.

Шаповал Ю. Україна 20-50-х років: сторінки ненаписаної історії. – К., 1993

Ярош Б.О. Тоталітарний режим на західноукраїнських землях. 30-50-ті роки ХХ століття. - Луцьк, 1995.

 

 

Україна в другій половині ХХ ст. – на початку ХХІ ст.

Становлення Незалежності

 

Вступ

Вивчення основних тенденцій суспільно-політичного, економічного і духовного розвитку України на межі ІІ і ІІІ тисячоліть становить актуальне завдання багатьох соціально-гуманітарних дисциплін. У курсі історії України головним є осмислення історичного досвіду нашого народу у контексті сучасних проблем і завдань.

Запропонований увазі студентів розділ хронологічно охоплює період від завершення ІІ Світової війни (1945 р.) і до початку ІІІ тисячоліття (2008 р.). Тематично матеріали посібника висвітлюють основні етапи повоєнного розвитку та занепаду радянської командно-адміністративної системи і становлення суверенної української держави. Ці етапи були неоднозначними за довготривалістю, характером і напрямками суспільно-політичних змін; так само різними є їх оцінки і відображення у навчально-методичній літературі, у публікаціях та свідомості наших сучасників. В цілому увесь період радянської і особливо пострадянської історії сприймається сьогодні ще досить суб’єктивно, відповідно до набутого життєвого досвіду, знань та громадянських переконань. Тому сподіваємося, що підібрані і систематизовані тут довідкові матеріали стануть у нагоді студентам усіх спеціальностей для підготовки до семінарських занять та іспитів, а також для самостійного опрацювання завершальних 10-ї і 11-ї тем курсу історії України у нашому інституті.

 

 

Тема 10. Україна в командно-адміністративній системі СРСР (1945 – 1985 рр.)

         Розвиток України в період 1945-1985 рр. відбувався на тлі неоднозначих процесів в політиці економіці та культурі. Умовно цей великий проміжок часу можна поділити на декілька етапів. Україна у повоєнний період (друга половина 40-их – перша половина 50-их рр.). Вивчаючи цей період слід звернути увагу на те, що відбудова народного господарства в другій половині 40-их рр. зіткнулась із рядом труднощів:

  • Масштабність збитків, зумовлених війною.
  • Різке звуженя паливно-енергетичної та металургійної бази народного господарства.
  • Катастрофічний стан сільського господарства.
  • Загальне скорочення трудових ресурсів.

Процес консервації тоталітарного режиму в СРСР у повоєнний період вимагав остаточного утвердження сталінської ідеологічної доктрини, саме тому в цей час, з одного боку – активізується пропагадистська обробка населення, з іншого – посилюється тиск на інтелігенцію.

Наступними етапом розвитку України був період тимчасової лібералізації (друга половина 50-их – перша половина 60-их рр.). Суть кардинальних змін, що почались після смерті Сталіна – у лібералізації всього суспільного життя. Характерними рисами цього періоду стали припинення кампанії проти націоналізму, певне уповільнення процесу русифікації, зростання ролі українського фактору у різних сферах суспільного життя. Позитивним змінам у суспільно-політичному житті сприяв початок часткової реабілітації жертв сталінських репресій. До 1957 р. було звільнено 65 тис. депортованих членів, пов’язаних із діяльністю українських націоналістів. Значні якісні зміни відбувались і в народному господарстві республіки. Початок реформування було покладено на вересневому (1953 р.) Пленумі ЦК КПРС, який намітив заходи на піднесення сільського господарства (посилення матеріальної зацікавленості колгоспників, зміцнення матеріально-технічної бази, поліпшення якісного складу керівників сільськогосподарського виробництва та ін.). Важливою реформою для усього народного господарства в цей час була реформа управління. Суть задуму цієї реформи полягала у певній демократизації управління, розширення господарчих прав республік, наближенні управління до виробництва. Стержнем нової системи запровадженої у лютому 1957 р. був територіальний принцип управління через ради народного господарства (раднаргоспи). Хрущовські реформи не в повній мірі виправдали пов’язані з ними сподівання, але закладена в них демократизація економічного життя сприяла вивільненню творчої енергії народу, що зумовило, хоча і короткочасне, але різке підвищення ефективності радянської економіки.

Характеризуючи наступний етап розвитку України слід зазначити, що це був період наростання застійних явищ (друга половина 60-их – перша половина 80-их рр.). У цей період надзвичайно ускладнюючи ситуацію, почали виявлятись наслідки ряду важливих довгострокових тенденцій: несприятлива демографічна ситуація, наростаюче домінування зрівнялівки в оплаті праці та ін. Стан справ в Україні погіршувався й тим, що до згаданих союзних недоліків, тут додавались негативні особливості власного економічного розвитку. Натомість саме в сфері духовного життя збереглась позитивна інерція попередноьго хрущовського періоду. В результаті у 60-70-их рр. у радянському суспільстві набирає силу дисидентський рух, який складався із трьох основних течій:

  • Правозахисне, або демократичне дисидентство.
  • Релігійне дисидентство.
  • Національно-орієнтоване дисидентство.

Таким чином, консервативний курс на «стабілізацію» суттєво загальмував суспільний розвиток, але владі так і не вдалось підкорити своєму диктату духовне життя суспільства.

 

 

Тема 11. Україна – незалежна держава.

Особливістю вивчення даної теми є широке залучення періодичної преси та можливість оцінити історичні явища та процеси з власних позицій, оскільки студенти є свідками подій, що відбуваються. Перш за все, необхідно визначити причини, які призвели до зміни політичного курсу радянського керівництва, пояснити суть поняття  "перебудова",  охарактеризувати її зміст.  Необхідно проаналізувати процес економічних перетворень даного періоду, а
також ті кардинальні зміни, що мали місце у суспільно-політичній
сфері (запровадження політичних реформ, розширення соціальної
бази перебудови, утворення неформальних організацій, багато-
партійності, активізація молодіжного руху).

Визначити, якими причинами зумовлена спроба державного перевороту 19-21 серпня 1991 року, до яких наслідків вона призвела. Проаналізувати причини, що зумовили розпад СРСР та проголошення державної незалежності України. Визначити основні риси формування політичної системи України, її особливості; дати характеристику процесу розбудови владних структур; проаналізувати роз-гортання конституційного процесу. Охарактеризувати стан розвитку української економіки в роки незалежності та сучасної соціально-економічної ситуації в Україні, визначивши причини, які зумовили негативні тенденції їх перебігу. З'ясувати особливі досягнення та проблеми у духовно-культурній сфері сучасного період, відстежити процеси, що характеризують релігійне життя в Україні. Сформулювати основні напрями зовнішньої політики України, вказати, які труднощі має Україна у процесі утвердження на міжнародній арені.

 

Література

 

1. Джерела. Довідкові матеріали

Голод в Україні 1946-1947. Документи і матеріали. – К.; Нью-Йорк, 1996

Декларація про державний суверенітет України. – К., 1990

Довідник з історії України. А – Я. – К., 2001

Зарубіжні українці: Довідник. – К., 1991

Конституція України. – К., 1996

Литвин В.М. Україна: хроніка поступу. 1991-2000. – К., 2000

Літопис нескореної України. Документи, матеріали, спогади: У 2-х кн. – Л., 1997

Мала енциклопедія етнодержавознаства. – К., 1996

Мірчук П. Українська Повстанська Армія. 1942-1952: Докум. і матеріали. – Л., 1991

Островський І., Черненко С. Великий Злам. Хроніка “революції на граніті” 2-17 жовтня 1990 року. – К., 2000

Підкова І. Україна.1991-1996.: Хроніка подій. – Л., 2001

Сергійчук В.І. Трагедія українців Польщі. – Тернопіль, 1997

Сергійчук В.І. Десять буремних літ: Західноукраїнські землі у 1944-1953 рр.: Нові документи і матеріали. – К., 1998

Табачник Д.В. Україна на шляху у світ: Керівники зовнішньополітичних відомств України періоду 1917-1996 рр.: Біографічні нариси, документи, матеріали. – К., 1996

Три дні вересня вісімдесят дев’ятого: Матеріали Установчого з’їзду Народного руху України за перебудову. – К., 2000

Україна в ХХ столітті: 1900-2000: Зб. док. і матеріалів. – К., 2000

Україна у міжнародних відносинах (1917-2000 рр.). Договори, декларації, документи. Хрестоматія. – Рівне, 2000

Український Національний Фронт: Дослідження, документи, матеріали. – Л., 2000

Уряди України у ХХ столітті. – К., 2001

Чорна книга України: Збірник документів, архівних матеріалів, листів, доповідей, статей, досліджень, есе. – К., 1998

Чорнобильська трагедія. Документи і матеріали. – К., 1996

 

 

2. Монографії. Підручники і посібники

Алексєєв Ю.М., Кульчинський С.В., Слюсаренко А.Г. Україна на зламі історичних епох (Державотворчий процес 1985-1999 рр.). – К., 2000

Баран В.К., Даниленко В.М. Україна в умовах системної кризи (1946-1980-і рр.). – К., 1999 (“Україна крізь віки”. Т. 13.)

Баран В. Україна 1950-1960-х рр.: еволюція тоталітарної системи. – Л., 1996

Безотосний М. Україна в добу сталінщини: історія опору. – К., 2002

Білас І.Г. Репресивно-каральна система в Україні. 1917-1953 рр. – К., 1994. – Т. 1-2.

Бойко О.Д. Історія України. – К., 2003

Бойко О.Д. Україна в 1985-1991 рр.: Основні тенденції сусп.-політ. життя. – К., 2002

Бойко О.Д. Україна 1991-1995 рр.: Тіні минулого чи контури майбутнього? – К., 1996

Винниченко І.І. Україна 1920-1980-х: депортації, заслання, вислання. – К., 1994

Гарань О.В. Убити дракона: з історії Руху та нових партій України. – К., 1993

Грицак Я. Нарис історії України. Формування модерн. укр. нації ХІХ-ХХ ст.– К., 2000

Гром В.М. Україна на межі тисячоліть: проблеми трансформації. – Рівне, 2001

Касьянов Г.В. Незгодні: україн. інтелігенція в русі опору 1960-80-х років. – К., 1995

Конквест Р. Роздуми над сплюндрованим сторіччям. – К., 2003

Курносов Ю.О. Інакомислення в Україні (60-ті – 1-а пол. 80-х рр. ХХ ст.). – К., 1995

Литвин В.М. Україна на межі тисячоліть (1991-2000 рр.). – К., 2000 (“Україна крізь віки”. . 14.)

Литвин В., Смолій В., Шпаковатий П. Україна: ХХ століття. У 2 т. –К., 2002

Новітня історія України, 1900-2000 /А.Г.Слюсаренко, В.М.Литвин та ін. – К., 2002

Нікольський В.М. Репресивна діяльність органів державної безпеки СРСР в Україні (кінець 1920-х – 1950-ті рр.): іст.-стат. дослідження. – Донецьк, 2003

Політична історія України. Посібник за ред. В.І.Танцюри. – К., 2001

Політична історія України ХХ століття: У 6 т. Т. 6.: Від тоталітаризму до демократії (1945-2002) /Майборода О.М., Андрущенко В.П., Баран В.К. та ін. – К., 2003

Політична система сучасної України: особл. становлення, тенден. розв. – К., 1998

Рубльов О.С., Чеченко Ю.А. Сталінщина й доля західноукраїнської інтелігенції (20-50-ті роки ХХ ст.). – К., 1994

Русначенко А. Національно-визвольний рух в Україні: середина 1950-х – початок 1990-х років. Т. І-ІІ. – К., 1998

Субтельний О. Україна. Історія. – К., 1993

Трощинський В.П., Шевченко А.А. Українці в світі. – К., 1999 (“Україна крізь віки”. Т. 15.)

Україна: друга половина ХХ століття: нариси історії. – К., 1997

Шаповал Ю.І. Україна 20-50-х років: сторінки ненаписаної історії. – К., 1993

Шаповал Ю. Україна ХХ ст.: Особи та події в контексті важкої історії. – К., 2001

Шаповал Ю. Україна Людей: Особистість у контексті національного чину. – Л., 2001

Юрчук В.І. Культурне життя в Україні у повоєнні роки: світло і тіні. – К., 1995

Ярош Б.О. Тоталітарний режим на західноукраїнських землях. 30-50-ті роки ХХ століття (історико-політичний аспект). – Луцьк, 1995

 

      Контрольні роботи із історії України для студентів заочників

 

Відповідно до навчальних планів кожний студент-заочник виконує одну контрольну роботу.

Виконання контрольної роботи – одна з найважливіших форм самостійної роботи студента-заочника, яка в свою чергу є основою його навчання.

Написання контрольної роботи студентом-заочником має досить важливе значення у вивченні історичних дисциплін. Воно забезпечує всебічне та глибоке засвоєння найважливіших проблем історії, допомагає майбутньому спеціалісту краще, грунтовніше оволодіти необхідними навичками самостійного вивчення документів та наукової літератури й сприяє формуванню творчого підходу до засвоєння всього курсу з історії України.

При підготовці та при виконанні контрольної роботи необхідно знати та чітко керуватися основними вимогами, які висуваються до цієї форми самостійної роботи. Одна з головних вимог до контрольної роботи полягає в її творчому, самостійному виконанні.

Вибираючи тему контрольної роботи, студент на власний розсуд опрацьовує одну із запропонованих або вказаних у переліку тем, що відповідають програмному матеріалу курсу “Історія України”.

Після ознайомлення зі змістом вибраної теми студент опрацьовує довідкову, спеціальну та додаткову літературу. Контрольна робота повинна мати ґрунтовну наукову та джерельну базу. Необхідно також активно використовувати наукову літературу: монографії, статті, матеріали наукових конференцій, симпозіумів тощо. У ході виконання контрольної роботи студент має показати уміння самостійно знайти необхідні йому джерела та наукову літературу, користуючись каталогами бібліотек.

Роботу слід розпочинати з осмислення плану викладу теми, що пропонується і який у разі потреби можна узгодити з викладачем. Важливо пам’ятати, що чіткий та логічніше складений план роботи полегшує виклад думки та робити обґрунтовані висновки. Всі основні проблеми обраної теми мають бути достатньо повно та глибоко висвітлені в контрольній роботі.

До виконання контрольної роботи студент повинен підійти творчо. Йому необхідно самостійно вивчити та проаналізувати документи і наукову літературу, підібрати необхідний матеріал та своїми словами викласти зміст основних проблем контрольної роботи.

Студенту необхідно знати, що контрольна робота з історії України характеризує його авторський світогляд, теоретичну підготовку, свідчить про рівень освіченості, загальної культури та ерудиції. Однією з важливих вимог до контрольної роботи є правильне викладання матеріалу. Необхідно уникати довгих речень на півсторінки, багатослів’я, описовості, повторів, нагромадження другорядних, несуттєвих деталей та дрібних фактів. Це шкодить якості роботи, вона важко читається, що негативно вплине у підсумку на оцінку роботи.

Структура контрольної роботи має бути такою: титульна сторінка; план роботи; вступ (обґрунтовують актуальність теми, мету дослідження, проводять джерелознавчий аналіз та історіографічний огляд і викладають основні положення вибраної теми); основна частина (розглядають питання змісту); висновки (підбиваються підсумки вивчення та дослідження, проводяться власні узагальнення автора) та список використаної літератури.

Роботу студенти виконують самостійно у дохідливій формі викладу, технічно правильно оформлюють. Роботу пишуть в зошиті, від руки, охайно, чітким, розбірливим почерком. Можливий також друкований або набраний на комп’ютері варіант. Праворуч на кожному аркуші залишають поля; сторінки нумерують. Наведені цитати або інші використані з літератури дані мають бути точними (їх необхідно подавати в лапках з обов’язковим посиланням на джерело публікації; унизу сторінки вказують автора, назву праці, видавництво, рік видання та номер сторінки, звідки взято цитату чи дані). Обсяг контрольної роботи не повинен перевищувати 12-18 сторінок рукопису (учнівський зошит) або 20-25 сторінок машинопису (1,5 інтервал, 14 шрифт, Times New Roman, основний текст, вирівнювання по ширині, параметри сторінок: зліва – 3, зверху, знизу, зправа – 1,5). У кінці роботи студент ставить підпис та дату виконання.

Повністю підготовлена та оформлена контрольна робота подається студентом у відповідний термін на рецензію викладачу, який її рецензує і оцінює. У разі отримання незадовільної оцінки робота разом із рецензією повертається студентові на доопрацювання. Після доопрацювання студент знову надсилає (подає) роботу викладачеві разом із попередньою рецензією для повторної перевірки.

 

                                 Теми для контрольних робіт з історії України

  1. Предмет історії України як науки і методологічні принципи її вивчення.
  2. Джерела вивчення історії України.
  3. Юліанський і григоріанський календарі. Християнська ера.
  4. Розвиток людини й удосконалення знарядь праці в палеоліті та в наступні археологічні епохи.
  5. Народонаселення на території України до Київської Русі.
  6. Античні міста-держави Північного Причорномор’я.
  7. Західні, східні і південні слов’яни у VІ-ІХ ст. Заснування Києва.
  8. Утворення ранньофеодальної Київської держави і посилення її могутності за часів князювання Володимира Святославича і Ярослава Мудрого.
  9. Походження назв “Русь”, “Україна”, “Малоросія”, “Росія”.
  10. Прийняття християнства та його історичне значення, заснування Печерського монастиря.
  11. Господарство та соціальний склад населення Київської Русі.
  12. Боротьба Київської Русі проти половців. Володимир Мономах.
  13. Нашестя монголо-татар і захоплення ними Києва.
  14. Утворення Галицько-Волинського князівства.
  15. Причини розпаду Київської Русі ті її історичне значення.
  16. Захоплення українських земель феодалами Польщі, Литви, Молдавії, Угорщини, Кримського ханства й Туреччини.
  17. Люблінська унія і початок широкої експансії польською шляхтою українських земель.
  18. Характеристика господарства України в роки литовсько-польської колонізації.
  19. Становище селян і правовий устрій сіл в литовсько-польську добу (руське, волоське, німецьке і польське право).
  20. Виникнення українського козацтва і заснування Запорозької Січі.
  21. Військово-адміністративна організація Запорозької Січі.
  22. Утворення реєстрового козацтва.
  23. Боротьба проти турецько-татарської агресії. Петро Сагайдачний.
  24. Козацько-селянське повстання під проводом Северина Наливайка.
  25. Селянсько-козацькі повстання в Україні (1637-1638 рр.).
  26. Національно-визвольна війна 1648-1657 рр. Перемоги і поразки Б.Хмельницького.
  27. Переяславська Рада. “Березневі статті”.
  28. Історичний портрет Б.Хмельницького та оцінки його діяльності.
  29. Політичне становище України в 60 – 80-х роках ХVІІ ст. “Гадяцька угода” та її історичне значення.
  30. Діяльність правобережних гетьманів (Тетері, П.Дорошенка, Ханенка).
  31. Боротьба лівобережних гетьманів (Брюховецького, Многогрішного, Самойловича) за збереження та утвердження державних форм Гетьманщини.
  32. Гетьманування І.Мазепи. Північна війна і оцінка діяльності І.Мазепи.
  33. Зруйнування царськими військами Батурина.
  34. Зруйнування царськими військами Чортомлицької Січі.
  35. Конституція П.Орлика та її історичне значення.
  36. Політика Петра І щодо України після Полтавської битви.
  37. Ліквідація гетьманства в Україні. К.Розумовський.
  38. Зміни в адміністративному устрої України в другій половині ХVІІІ ст. Ліквідація Запорозької Січі.
  39. Становище селянства Лівобережної України за часів царювання Катерини ІІ.
  40. Гайдамацький рух на Правобережній Україні. Коліївщина.
  41. Декабристський рух в Україні.
  42. Повстання під проводом Устима Кармелюка.
  43. Тарас Шевченко – великий український поет, художник і гуманіст.
  44. Кирило-Мефодіївське товариство, його програмні документи і дяльність.
  45. Селянська реформа 1861 року та її наслідки в Україні.
  46. Розвиток капіталістичних відносин і формування робітничого класу в Україні після скасування кріпосного права.
  47. Суспільно-політичний і національний рух в Україні після скасування кріпосного права.
  48. Повстання в Польщі 1868 року і поширення його в Україні.
  49. Михайло Драгоманов – ідеолог нової України.
  50. Формування української нації.
  51. Діяльність марксистських гуртків і груп в Україні.
  52. Промисловий розвиток України в 1900-1917 рр.
  53. Революційна діяльність В.Леніна. Утворення РСДРП, основні положення її програми.
  54. Виникнення політичних партій в Україні.
  55. Революційні події 1905-1907 рр. в Україні та їх значення у піднесенні національної самосвідомості українського народу.
  56. Столипінська аграрна реформа та її наслідки в Україні.
  57. Україна в першій світовій війні. Утворення Легіону галицьких січових стрільців.
  58. Утворення Центральної Ради. Перший та другий універсали.
  59. Третій і четвертий універсали. Проголошення Української Народної Республіки.
  60. Проголошення радянської влади в Україні і початок боротьби більшовиків проти Центральної  Ради.
  61. Внутрішня і зовнішня політика Центральної Ради. Причини її краху.
  62. Внутрішня політика Української гетьманської держави.
  63. УНР за часів Директорії. Остаточна перемога більшовиків і втрата Україною незалежності.
  64. Утворення Західноукраїнської Народної Республіки та її об’єднання з УНР,
  65. Становище в промисловості України та її відродження на засадах непу в 20-х роках.
  66. Труднощі та успіхи індустріалізації. Становлення адміністративно-командної системи в управлінні промисловістю.
  67. Примусова колективізація, ліквідація куркульства й утвердження командної економіки на селі.
  68. Наслідки колективізації. Голод 1932 – 1933 рр.
  69. Політичне становище України після укладення союзного договору 1922 р.
  70. Політика “українізації” в Україні та її наслідки.
  71. Політичні репресії в Україні.
  72. Українське питання в міжнародній політиці напередодні та на початку другої світової війни.
  73. Україна під гнітом фашистської окупації.
  74. Міжнародне та внутрішнє становище України у післявоєнний період (друга половина 40-х – початок 60-х років).
  75. Відбудова і розвиток народного господарства України після Великої Вітчизняної війни.
  76. Наростання протесту проти сваволі авторитарно-бюрократичної системи (60-ті – середина 80-х років).
  77. Посилення тенденції до застою в економіці (60-ті – середина 80-х років).
  78. Розвал СРСР та його причини, крах тоталітарної системи.
  79. Становлення багатопартійної  системи в Україні.
  80. Декларація про державний суверенітет України.
  81. Проголошення Верховною Радою України Акту про незалежність України.
  82. Кризовий стан у галузі економіки й політики, соціальному й духовному житті України (кінець 80-х – 90-ті роки).
  83. Причини поглиблення кризи в АПК.
  84. Прийняття Верховною Радою України Конституції України і її загальні принципи.
  85. Права і свободи людини і громадянина, закріплені Конституцією України.
  86. Обов’язки громадянина України, закріплені Конституцією України.

 

                                     Питання до іспиту

1.

Предмет, принципи і джерела історії   України.

2.

Проблеми походження і розвитку   українського народу.

 

1. Україна давня і   середньовічна

3.

Східні слов’яни, їх розселення та   племінні союзи.

4.

Анти – предки українського народу.

5.

Основні напрямки внутрішньої та   зовнішньої політики перших київських князів.

6.

Утворення Київської Русі, її   політичний та соціально-економічний лад.

7.

Київські князі Х-ХІІ ст. Історичне   значення діяльності Я.Мудрого.

8.

Історичне значення прийняття   християнства в Київській Русі.

9.

Феодальна роздробленість Київської   Русі: причини, характер, наслідки.

10.

Утворення Галицько-Волинської   держави, її політичний та соціально-економічний розвиток.

11.

Державотворча діяльність Данила   Галицького

12.

Україна у складі Речі Посполитої.   Люблінська унія.

13.

Українські землі під владою Литви   та Польщі.

 

2. Україна козацька

14.

Українське козацтво: витоки,   еволюція, спадщина.

15.

Запорозька Січ, її устрій та   історичне значення в боротьбі українського народу за державну незалежність.

16.

Козацько-селянські повстання кінця XVI- початку XVII ст.

17.

Боротьба запорожців проти   татарсько-турецької агресії. Гетьман Петро Сагайдачний.

18.

Розвиток сільського господарства в   Україні в XVII ст.

19.

Етапи національно-визвольної війни   1648-1657 рр., її військово-політичні наслідки.

20.

Програма Б.Хмельницького щодо   побудови козацької держави.

21.

Характер Переяславської угоди і   Березневих статей 1654 р.

22.

Боротьба за збереження козацької   держави гетьманів І.Виговського, Ю.Хмельницького, П.Дорошенка.

23.

Гетьманування І.Мазепи. Північна   війна. Обмеження автономії України.

24.

Гетьман П.Орлик і його Конституція   1710 року.

25.

Антиукраїнська політика Петра І та   Катерини ІІ. Малоросійська колегія.

26.

Тимчасове відновлення Гетьманщини.   Кирило Розумовський.

27.

Зруйнування Запорозької Січі урядом   Катерини ІІ, подальша доля козацтва.

28.

Гайдамацький та опришківський рух,   їх значення.

29.

Лівобережна та Слобідська Україна в   ІІ пол. XVIII cт.

 

3. Україна   у ХІХ – першій половині ХХ ст.

Боротьба за Незалежність

30.

Декабристи в Україні.

31.

Кирило-Мефодіївське товариство,   його програмні документи, діяльність і розгром.

32.

Тарас Шевченко –   революціонер-демократ.

33.

Скасування кріпосного права та його   соціально-економічні наслідки в Україні.

34.

Народницький рух, його значення.

35.

Національно-визвольний рух ІІ пол.   ХІХ ст.: громади, народовці, москвофіли.

36.

Виникнення політичних рухів і   партій в Україні, їх роль і значення (кінець ХІХ – поч. ХХ ст.).

37.

Національне питання в умовах   революції 1905-1907 р.

38.

Аграрна реформа. П.Столипіна, її здійснення   в Україні.

39.

Утворення Центральної Ради, її   соціальна база та програмні завдання.

40.

Проблеми державності в Універсалах   Центральної Ради.

41.

Аграрне питання в Універсалах   Центральної Ради.

42.

Жовтнева революція 1917 р., її суть   та наслідки.

43.

Гетьманат П.Скоропадського та його   діяльність.

44.

Земельне питання в політиці   радянського уряду (1918-1920 рр.).

45.

Західноукраїнська Народна   Республіка: діяльність, причини її падіння.

46.

Директорія.

47.

Михайло Грушевський – вчений та   громадсько-політичний діяч.

48.

Союзний договір від 30 грудня 1922   р., його політична оцінка.

49.

Політика українізації: її суть,   причини та наслідки, уроки (20-30 ті рр. ХХ ст.).

50.

Нова економічна політика, її суть   та здійснення.

51.

Індустріалізація, її суть та   значення.

52.

Суцільна колективізація в Україні.   Голодомор 1932-1933 рр.

53.

Колективізація в Україні: суть,   методи здійснення та соціально-економічні наслідки.

54.

Сталінські репресії в Україні та їх   згубні наслідки.

55.

Приєднання західноукраїнських   земель до УРСР, його позитивні та негативні наслідки.

56.

Національно-визвольний рух на   західноукраїнських землях у 20-30-ті роки ХХ ст.

57.

Радянсько-німецькі договори від   23.08. і 28.09.1939 р. та їх наслідки для українських земель.

58.

Августин Волошин і Карпатська   Україна.

59.

Початок Другої світової війни та   українське питання.

60.

Всенародна боротьба в тилу   німецько-фашистських загарбників. УПА.

61.

Вклад українського народу в   перемогу над фашизмом.

 

4. Україна в   другій половині ХХ ст. – на початку ХХІ ст.

Становлення Незалежності

62.

Відбудова народного господарства   України після Великої Вітчизняної війни.

63.

Дисидентський рух в Україні   (60-80-ті роки ХХ ст.).

64.

Законодавчі акти Верховної Ради про   державний суверенітет и проголошення державної незалежності України.

65.

Всеукраїнський референдум 1 грудня   1991 р. Вибори Президента України.

66.

Економічна реформа в незалежній   Україні: суть, труднощі, позитивні та негативні процеси.

67.

Суть і головні етапи земельної   реформи в сучасній Україні.

68.

Розбудова громадянського   суспільства в сучасних умовах. Леонід Кучма – Президент сучасної України.

69.

Конституція України 1996 року про   три гілки влади, їх повноваження.

70.

Конституція України про права та   обов’язки громадян.

71.

Національно-державна символіка   незалежної України.

72.

Україна в сучасному світі.