Усім  відомий вислів  "сім'я  —  осередок суспільства". Можна було  б визначити її і як своєрідну модель або навіть ген суспільства. Адже в сім'ї виявляють багато визначальних характеристик останнього. В ній відбиваються риси  соціального буття. Водночас саме  через  сім'ю (в  ході соціалізації нових поколінь) зберігається стійкість і спадкоємність соціуму. В житті будь-яких суспільств бувають періоди, коли руйнуються всі зв'язки, коли воно розпадається, розвалюється, і лише сім'я залишається місцем, де зберігається "соціальний генотип", який передає соціальну пам'ять майбутньому.

Чому ж люди живуть сім'ями? Чи завжди існувала сім'я? Чи залишиться вона в майбутньому? її створення — особиста справа людини, чи цей процес певним чином пов'язаний з суспільством? Ці запитання цікавлять соціологів уже давно. У чому ж полягає соціальна сутність сім'ї? Справа в тому, що маючи глибинну   природно-біологічну,   інстинктивну   природу,   сім'я   пропускає історичні   суспільні   відносини   через   призму   своїх   конкретних   форм. З'явившись у глибині віків, у надрах первісного суспільства, вона пройшла тривалий шлях, поки з'явилася сучасна нуклеарна сім'я. І навіть тепер термін "сучасна  сім'я"  має  значною  мірою  європоцентристський  характер.  Це поняття навряд чи можна наповнити точно окресленим змістом. Адже і в наш час сім'я в Європі, в Північній і Латинській Америці, в арабському світі, в Азії за способами і мотивами її створення, структурою, рольовою поведінкою її членів та іншими ознаками дуже різниться. У нашій літературі раніше фігурувала  термінологія  "соціалістична  сім'я",  "радянська  сім'я".  Однак навіть у межах цієї "радянської сім'ї" існували дуже різні за своїми характеристиками явища. Чукчі, узбеки, латиші, росіяни та інші народи привносили до процесу створення сім'ї стільки особливостей, що вона дуже істотно  видозмінювалася.  Так,  у  Середній  Азії  та  Казахстані  збереглися калим (викуп за наречену), обряд викрадання нареченої. У Туркменії були поширені шлюби між родичами (щоб гроші калиму не потрапляли до чужих рук).

Японія —  передова в  технічному і  економічному відношенні країна. Однак і досі там 40 відсотків молоді одружується не за власним бажанням, а за домовленістю батьків. Спочатку шлюбні маклери, а потім батьки ведуть тривалі   переговори,   в   ході   яких   улагоджуються   фінансові   проблеми, пов'язані з весіллям, майбутні родичі обмінюються подарунками (з наданням розписок). А в самій сім'ї чоловік, як правило, поводиться досить відчужено. Ще з феодальних часів зберігається інституція коханок (нігосан). Чоловіки після роботи додому не поспішають, ведуть такий спосіб життя, який у нас могли дозволити б собі тільки неодружені чоловіки.

Отже, в будь-якому суспільстві сім'я має подвійний характер. З одного боку, це загальна соціальна інституція, а з іншого — мала соціальна група, що   має   специфічні   закономірності   функціонування   та   розвитку.   Це обумовлює залежність сім'ї від суспільного ладу, існуючих економічних, політичних і релігійних відносин і водночас досить значну самостійність. У сфері сімейного життя традиції дуже стійкі. Вони не змінюються відразу за змінами в економічній та політичній сферах суспільства.

Причинами, що підштовхують людей до створення сім'ї, є потреби суспільства та людини.

Ми вже наголошували на тому, що сім'я — одна з найперших соціальних інституцій. Вона виникла набагато раніше, ніж з'явилися такі соціальні інституції, як релігія, гроші, держава, освіта. Ще кілька десятиріч тому поширеною була думка, що колись, на світанку людства, між чоловіками та жінками  були  поширені невпорядковані сексуальні зв'язки. Згодом виник груповий шлюб, а пізніше — парна сім'я. Тепер же більшість вчених схиляються до думки, що одразу в людському суспільстві виникла парна сім'я. Такий підхід заснований на припущенні, що людське суспільство, в якому б не було однакового доступу всіх його членів до сімейно-шлюбних відносин, не  змогло б  стабільно існувати розшматоване ворожнечею між чоловіками через жінок і самими жінками через чоловіків. Тому суспільство і створило свою першу соціальну інституцію —  сім'ю, що значною мірою усунуло підстави для конфліктів у первісному суспільстві та нормалізувало його життя. Цікаво, що заради усунення конфліктів у багатьох примітивних племенах, які пізніше були відкриті та досліджені вченими, для тих, хто брав шлюб, не було права вільного вибору партнера.

Зацікавленість суспільства в існуванні сім'ї стає зрозумілою, якщо розглянути   функції,   які   вона   виконує   у   суспільстві.   Оскільки   сім'я змінюється разом із суспільством, змінюються і її функції. Проте головними з них майже завжди були такі.

Функція відтворення людини. Йдеться не тільки про біологічне продовження роду, а передусім про виховання, соціалізацію молодого покоління. В історії людства були спроби як теоретично, так і практично зробити дітей "суспільними", "власністю держави". Все ж людство стихійно "трималося"  на  сім'ї.  А  сучасна  наука  накопичує  все  більше  доказів величезної ролі сімейного спілкування у стимулюванні інтелектуальних здібностей дітей, у вихованні психічно і емоційно стійкої особистості. Дитина, вихована в сім'ї, має краще уявлення про реальне життя і його проблеми, ніж вихована в дитячому будинку, адже сім'я як мала соціальна група включає в себе  всі  соціальні  зв'язки,  що  існують  у  суспільстві:  шлюбні,  родинні, правові, етнічні, економічні, моральні, психологічні тощо. Вона формує у дитини уявлення про ці зв'язки і залучає її до них з народження. У сім'ї особисті потреби людей організуються на основі існуючих в суспільстві цінностей, норм, взірців поведінки, рівня культури. Через це не випадково, що серед людей, які здійснюють асоціальні вчинки, дуже багато вихідців з так званих неблагополучних сімей.

Економічна функція. Спочатку це  була найголовніша функція сім'ї, оскільки вона виступала економічним осередком суспільства, а процеси виробництва концентрувалися переважно саме в сім'ї. Родина селянина «чи ремісника володіла власними засобами виробництва, мала внутрішній розподіл праці та постачала на ринок вже готову продукцію. Навіть податки тривалий час стягувалися не з окремої людини, а з сім'ї. В минулому столітті в українському селі майже не було неповних сімей, адже економічні умови сільського життя потребували існування повної родини з якомога більшою кількістю робочих рук. Якщо сільська сім'я була неповною, в ній порушувався розподіл праці і вона виробляла продукції менше, ніж інші родини. Поступово виробництво відокремлювалося від сім'ї, і роль цієї функції знижувалась, але в нашому суспільстві не зійшла нанівець. Розвиток фермерства, сімейного бізнесу призводить до піднесення ролі сім'ї як виробничого осередку. У сільській же місцевості ця функція ніколи не втрачала свого значення.

Господарсько-побутова функція. Зміст її полягає в тому що, незважаючи на всі зусилля суспільства, головний тягар організації лікування, харчування,  санітарно-гігієнічного  та  інших  видів  побутового обслуговування, підтримки фізичного здоров'я, догляду за дітьми майже завжди лежав на сім'ї.

Рекреаційна (відновлююча) функція сім'ї набуває усе більшого значення.  Суспільне  життя  потребує  інтенсивного витрачання  фізичних  і психічних сил, і людина повинна знаходити відпочинок у лоні сім'ї. Духовне спілкування, емоційна стабілізація, організація дозвілля — все це може дати сім'я. Медична статистика підтверджує це. Самотні чоловіки та жінки більше хворіють, менше живуть, ніж сімейні.

Класифікація сімейно-шлюбних відносин

Основою сім'ї  є  шлюб як  історична форма соціальних відносин між чоловіком і жінкою, за допомогою якої суспільство упорядковує і санкціонує, їхнє  статеве життя, встановлює їхні  подружні та  батьківські права  і обов'язки. Сім'я існувала в усіх людських суспільствах, але форми шлюбу дуже різнилися.  Соціологія  виробила  певні  принципи  типологізації  сімейних утворень.

Залежно від форми шлюбу розрізняють такі типи сімейної організації, як моногамія і полігамія. Моногамія — шлюб між одним чоловіком і однією жінкою. Полігамія — шлюб між одним індивідом і кількома індивідами іншої статі. Шлюб між одним чоловіком і кількома жінками має назву полігінія, а між однією жінкою і кількома чоловіками — поліандрія. Оскільки у   нас   спосіб   мислення   європоцентристський,  ми   природною   формою вважаємо моногамію. Однак цікаві факти наводить Н.Смелзер у своєму дуже популярному  в  США  підручнику  "Соціологія":  під  час  дослідження  250 різних суспільств було виявлено, що в 145 з них панувала полігінія, в 40 переважала моногамія, а в 2 — поліандрія. Причини, що зумовили появу тієї чи іншої форми шлюбу, могли бути різними, але вчені вважають, що вони мали переважно економічний чи соціально-культурний характер. Залежно від структури         родинних зв'язків виділяють: просту, або нуклеарну, сім'ю, що складається з батьків і дітей. Якщо в сім'ї є обоє з членів подружжя — це повна сім'я; якщо один відсутній — неповна. Якщо діти перебувають у шлюбі, але    живуть разом з батьками, утворюється складна, або розширена, сім'я. У минулих століттях і на початку XX ст. більшість населення Російської імперії та деяких не дуже розвинених країн Європи жили особливою різновидністю моногамної сім'ї — патріархальною сім'єю. Вона включала три і більше поколінь, або ж дві і більше нуклеарних сім'ї, які мешкали разом і були пов'язані спільним господарством. Головою такої сім'ї вважали найстарішого в ній чоловіка, який вирішував усі питання її життєдіяльності, керував сімейним бюджетом. Його сини, навіть вже середнього віку, разом з власними сім'ями не мали права відокремитись, поки батько не помре чи  не втратить працездатність. Це були передусім селянські сім'ї, і в їх існуванні був вирішальним економічний сенс — чим більше в селянській родині робочих рук, чим досконаліший розподіл праці, тим  більша ефективність її  господарства. З  цієї  ж  причини сільські сім'ї завжди були багатодітними.

Під структурою сім'ї розуміють сукупність відносин між її членами, включаючи,  окрім  відносин  спорідненості,  систему  духовних,  етичних відносин, у тому числі відносин влади, авторитету. На цій основі виокремлюють так звану авторитарну структуру і  авторитарну сім'ю, де дружина підлегла чоловіку, а діти — батькам. Це, по суті, традиційна сім'я, коріння якої йде в глибоке минуле, коли панував "домостроївський" устрій сім'ї,  згідно  з  яким  дружина цілком підкорялася чоловікові і  могла бути покарана нарівні з прислугою, а неслухняним дітям для виховання рекомендувалося "ламання ребер". Ми не маємо даних, який тепер відсоток таких сімей. Однак мати уявлення про те, що вони поки що зберігаються, можна, адже серед мотивів розлучень близько 4 відсотків припадає на побої, жорстокість, бійки.

Демократична сім'я заснована на розподілі ролей не відповідно до традицій (розподілі на "чоловічі" і "жіночі" обов'язки), а на однаковій участі кожного з членів подружжя в прийнятті рішень, добровільному розподілі обов'язків. Це витікає з того, що в наш час жінка практично нарівні з чоловіком бере участь в економічному забезпеченні сім'ї, стала незалежною від чоловіка. Через це в демократичній сім'ї немає офіційного "глави сім'ї", а є лідер. При цьому з одних питань авторитетним може бути чоловік, з інших —   дружина.   Сучасна   сім'я   стає   егалітарною,   де   права   і   обов'язки розподіляються за згодою подружжя, а діти також мають досить незалежне становище і "право голосу".

 

Майбутнє сім'ї

Серед  західних         учених            дуже    поширена       думка, що       сім'я сьогодні переживає глибоку кризу, до того ж майже в усіх розвинених суспільствах. Серед них є і суспільства, охоплені кризою, як наше, і досить благополучні в економічному відношенні країни Європи та США, країни Азії та Латинської Америки.

Ця криза виявляється у таких фактах сімейного життя:

• зменшення народжуваності дітей;

• зростання кількості розлучень;

• зростання чисельності неповних сімей і дітей, народжених поза шлюбом;

• збільшення кількості бездітних сімей; пізній час вступу у шлюб;

• проживання подружніх пар без оформлення шлюбу.

У чому ж причина цих явищ? Справа в тому, що будучи первісним елементом суспільства, сім'я віддзеркалює ті самі протиріччя, які притаманні й  суспільству. Сучасна  сім'я  опинилась під  впливом не  однієї,  а  відразу декількох глобальних тенденцій світового масштабу. Соціологи називають серед них такі:

•  зростання ролі жінок в економічній, культурній, політичній сферах суспільного життя (а це викликає їх прагнення до більшої самостійності, перегляду традиційної структури сімейних  відносин, рівноправності з чоловіками у прийнятті рішень);

• утворення двох центрів життя — роботи і дому (раніше професійна діяльність і домашнє господарство існували в єдності);

• еволюція поглядів суспільства на сексуальну мораль (або сексуальна революція з послабленням соціального контролю, зростанням анонімності сексуальної поведінки, пом'якшенням традиційних уявлень про дозволене і недозволене);

• загальносвітові тенденції кінця XX ст., пов'язані з інформатизацією суспільства, новими напрямами його розвитку, зростанням особистого потенціалу.

Втрата  суспільного  значення  сім'ї  призвела  до  того,  що  підставою шлюбу поступово стає лише інтимна сфера. Засобом з'єднання у сім'ю стають не стільки соціальні передумови, потреби і економічна залежність, скільки чинник кохання. Можна розглянути цікаву тенденцію — лише в XX ст., коли зменшується вагомість сім'ї як соціальної інституції й зацікавленість суспільства в ЇЇ існуванні, головним чинником, що спонукає людину до шлюбу, стає власне бажання, а не диктат з боку суспільства чи держави. Сім'я  все  більше  стає  незалежною  від  держави  і  суспільства  в  цілому. Держава позбавляється функцій контролю і застосування каральних санкцій по відношенню до сімей та їхніх членів, передусім підлітків і неповнолітніх.

Характерною ознакою сучасної сім'ї є автономія її членів. Чим вищий рівень  культурно-цивілізаційного  розвитку  суспільства,  тим  більше  член такого  соціуму  усвідомлює себе  як  індивідуальність, тим  більші  у  нього потреби  у  відокремленні. В  родині,  зокрема,  автономність виявляється  в тому, що інтереси обох членів подружжя значно ширші, ніж суто сімейні, і коло значущого спілкування для них виходить за її межі, їхня сімейна поведінка регулюється не стільки звичаями, традиціями і зовнішніми впливами,   скільки   індивідуальними  уявленнями,  естетичним   ідеалом   і моральними цінностями. Сім'я  активно реагує  на  зростання автономності своїх членів. З'являються нові форми сімейних структур. Крім того, сучасна людина значно менше виховується в сім'ї, ніж це було раніше, коли і представники панівних класів, і прості люди отримували домашню освіту. І  хоча  деякі  вчені  вже  ведуть  мову  про  занепад  нуклеарної сім'ї  та  її зникнення,  більшість  вважає,  що  сім'я  і  в  майбутньому  залишиться  в суспільстві, але вона втратить ореол своєї "святості", "недоторканості" та "обов'язковості" для людини.

 

 

                               План семінарського заняття

1. Сім’я як об’єкт соціологічного дослідження.
2. Класифікація сімейних відносин та соціальні функції сім’ї.
3. Перспективи розвитку сучасної сім’ї.

 

Теми рефератів

1. Принцип  сімейного рівноправ’я у різних культурах.

2. Державна політика в галузі сімейно-шлюбних відносин.

Література

1. Аронсон Д. Теория диссонанса. Вопр. философии. — 1987. — №6.
2. Бородкин Ф.М., Коряк Н.М. Внимание: конфликт. — М., 1980.
3. Головаха Є. Політична залученість населення // Політологічні читання. — 1992. — № 2.
4. Донченко Е. А., Титаренко Т. М. Личность, конфликт, гармония. — К., 1989.
5. Запрудский Ю. Г. Социальный конфликт. — Ростов-на-Дону, 1992.
6. Карнеги Дейл. Как приобретать друзей и оказывать влияние на людей. — К., 1989.
7. Конфлікти в суспільстві: діагностика і профілактика: У 3 ч. — К., — Чернівці, 1995.
8. Молодь і проблеми конфлікту в період переходу до демократичного суспільства: У 2 ч. — Чернівці, 1994.
9. Словник-довідник термінів з конфліктології / За ред. М. І. Пірен, Г. В. Ложкіна. — Чернівці, — К., 1995.