1 Економічна сутність інвестицій та їх класифікація

Термін «інвестиції» походить від латинського слова «invest», що означає «вкладати». В широкому розумінні інвестиції являють собою вкладення капіталу з метою його збільшення в майбутньому.

В Україні теоретичне пізнання категорії інвестицій знайшло своє відображення в Законі України від 18.09.91 р. «Про інвестиційну діяльність». Згідно Закону України «Про інвестиційну діяльність» інвестиціями є усі види майнових та інтелектуальних цінностей, що вкладаються в об'єкти підприємницької та інших видів діяльності, у результаті якої ство­рюється прибуток або досягається соціальний ефект.

Такими цінностями можуть бути:

• • грошові кошти, цільові банківські вклади, паї, акції та інші цінні па­пери;
• рухоме та нерухоме майно;
• • майнові права, що випливають з авторського права, досвід та інші інтелектуальні цінності;
• • сукупність технічних, технологічних, комерційних та інших знань, оформлених у вигляді технічної інформації, навичок та виробничого до­свіду, необхідних для організації того чи іншого виробництва;
• права користування землею та інші цінності.

Ці цінності та майнові права складають об'єкти інвестиційної діяльності.

Основним джерелом інвестування є національний дохід, за рахунок якого утворюється фонд нагромадження, що, у свою чергу, умовно поділяється на фонд відшкодування і фонд відновлення. За рахунок цих фондів формуються валові і чисті (у їх складі) інвестиційні ресурси.

Валові інвестиції (ВІ) – це загальний обсяг інвестованих коштів за повний період, спрямований на відтворення (нове будівництво, реконструкцію, розширення, технічне переозброєння і на приріст товарно- матеріальних запасів).

Чисті Інвестиції (ЧІ) – це сума валових інвестицій зменшена на ( уму амортизаційних відрахувань (А) за певний період.

Джерелом чистих інвестицій є фонд відновлення, за рахунок яко­го формуються нові виробничі фонди.

Динаміка показника чистих інвестицій відбиває характер економіч­ного розвитку країни на тому чи іншому етапі, тому що чисті інвестиції є вкладанням коштів у знову створені виробничі фонди і оновлений вироб­ничий апарат. При цьому можливе виникнення таких макроекономічних пропорцій:

а)        ЧІ < 0, або А > ВІ, що призводить до зниження виробничого поте­нціалу, зменшенню обсягів продукції і послуг, погіршення стану економі­ки;

б) ЧІ = 0, або В1 = А, що засвідчує відсутність економічного зрос­тання;

в) ЧІ > 0, або ВІ > А, що забезпечує розширене відтворення, еконо­мічне зростання за рахунок зростання доходів, темпи якого перевищують темпи зростання обсягу чистих інвестицій, тобто економіка знаходиться в стадії розвитку.

На обсяг інвестицій впливають такі фактори:

• рівень заощаджень у доходах населення. В умовах низьких доходів на душу населення основна їх частина використовується на споживання. Із зростанням доходів збільшується їх частка, що спрямовується на заощадження, які є джерелом інвестиційних ресурсів.
• очікувана норма чистого прибутку. Прибуток є основним джерелом інвестування, тому чим вища норма доходності очікується, тим більш привабливими будуть вкладення.
• темп інфляції. Чим вищий цей показник, тим більше буде знецінюватися майбутній прибуток від інвестицій.
• ставка банківського процента. Якщо очікувана норма чистого прибутку перевищує ставку банківського процента, то за цих умов інвестування буде ефективним, і навпаки.
• податкова політика. При збільшенні рівня податкового тиску зменшується попит на інвестиції.

З метою більш детального вивчення змісту інвестицій їх класифікують за певними ознаками (табл. 1.1.):

1)                за об'єктами вкладання коштів (майна) розрізняють інвестиції реальні та фінансові. Під реальними інвестиціями розуміють вкладення коштів у реальні активи – матеріальні та нематеріальні (інновації). Фінансові інвестиції – це вкладення коштів у фінансові інструменти (активи), переважно в цінні папери.

Останнім часом в економічній літературі визначили нові форми інвестицій, які входять до складу реальних інвестицій – інноваційні інвестиції та інтелектуальні інвестиції, інноваційні інвестиції – це вкладання в нововведення. Інтелектуальні інвестиції – це вкладання в об'єкти інтелектуальної власності, що випливають з авторського права, винахідницького і патентного права, права на промислові зразки і корисні моделі.

 

2) за формами власності інвестиції можна поділити на:

• • державні – що фінансуються з держбюджету, місцевих бюджетів, державними підприємствами і закладами;
• • колективні – кошти господарських товариств, спілок, громадських і релігійних організацій, інших юридичних осіб, заснованих на колективній власності;
• • комунальні – кошти юридичних осіб, заснованих на колективній формі власності;
• приватні – кошти населення (індивідуальних інвесторів), а також юридичних осіб з приватним капіталом.

3) за регіональною ознакою розглядають інвестиції:

• внутрішні – вкладання капіталу суб'єктами господарської діяль­ності даної держави;
• іноземні – вкладання капіталу іноземними юридичними і фізичними особами, іноземними державами, міжнародними урядовими і неурядовими організаціями;
• • закордонні – вкладання коштів в об'єкти інвестування за межами території даної держави (придбання цінних паперів закордонних компаній, майна і т. д.).

4)  залежно від строків освоєння інвестиції можуть бути довгостроковими, середньостроковими і короткостроковими. Згідно з методологією НБУ в Україні короткостроковими вважаються інвестиції до 1 року, середньостроковими – до 3-х років, довгостроковими – більше 3-х років.

5)  за характером участі в інвестуванні розрізняють прямі і непрямі інвестиції. Прямі інвестиції зазвичай здійснюються без фінансових посередників у виробничі фонди з метою одержання доходу і участі в управлінні виробництвом. Такі інвестиції передбачають безпосередню участь інвестора у виборі об'єкта інвестування і вкладання коштів. Іноді інвестор послідовно збільшує обсяги прямих інвестицій з метою заволодіння контрольним пакетом акцій (паїв). Непрямі інвестиції частіше за все здійснює пасивний інвестор, за участю опосередкованих осіб (інвестиційних фондів і компаній, фінансових посередників і т.д.).